Рішення

від 19.06.2024 по справі 904/1846/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1846/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Селянського (Фермерського) господарства "Минотавр", Дніпропетровська область, с. Вільне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Таєрс Плюс", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 126 300,63 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (Фермерське) господарство "Минотавр" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Таєрс Плюс" про стягнення 126 300,63 грн, з яких: 84 000,00 грн основний борг, 7550,91 грн 3% річних, 34 749,72 грн інфляційні втрати.

Суд ухвалою від 29.04.2024 позовну заяву Селянського (Фермерського) господарства "Минотавр" залишив без руху. Запропонував Селянському (Фермерському) господарству "Минотавр" усунути недоліки позовної заяви шляхом реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у строк до 13.05.2024 включно.

30.04.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2024 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду відомості про реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 03.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

До господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 03.05.2024, який направлявся на адресу відповідача, з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує, що 28.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Таєрс Плюс» виставило Селянському (фермерському) господарству «Минотавр» рахунок № ДТ000207 від 28.04.2021, за яким СФГ «Минотавр» зобов`язалось сплатити на рахунок ТОВ «Світ Таєрс Плюс» грошові кошти за придбання товару (гума для господарської техніки) на загальну суму 84 000,00 грн.

Господарський суд зазначає, що рахунок № ДТ000207 від 28.04.2021 в матеріалах справи відсутній.

Як зазначає позивач, отримавши від ТОВ «Світ Таєрс Плюс» рахунок № ДТ000207 від 28.04.2021, СФГ «Минотавр» здійснило оплату на рахунок ТОВ «Світ Таєрс Плюс» за придбання товару (гума для господарської техніки) у розмірі 84 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 479 від 28.04.2021 (а.с. 6).

Однак, як зазначає позивач, станом на 25.04.2024 товар на загальну суму 84 000,00 грн. відповідачем поставлено не було, тому позивач звернувся до суду із даним позовом щодо повернення суми попередньої оплати. Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 28.04.2021 по 25.04.2024 у розмірі 7550,91 грн та інфляційні втрати за період з травня 2021 року по березень 2024 року у розмірі 34 749,72 грн.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Як вказано вище, позивач стверджує, що 28.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Таєрс Плюс» виставило Селянському (фермерському) господарству «Минотавр» рахунок № ДТ000207 від 28.04.2021 на придбання товару (гума для господарської техніки) на загальну суму 84 000,00 грн.

Господарський суд наголошує, що рахунок № ДТ000207 від 28.04.2021 в матеріалах справи відсутній. Будь-яких належних доказів здійснення відповідачем пропозиції щодо укладення договору поставки (оферти), виставлення рахунку, направлення листів, тощо позивачем до суду не надано.

В той же час, позивач подав податкову накладну № 44 від 28.04.2021 (а.с. 5), складену на господарську операцію продажу Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Таєрс Плюс» Селянському (Фермерському) господарству «Минотавр» товар (шини) на загальну суму 84 000,00 грн з ПДВ.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що будь-які належні та достовірні докази погодження сторонами строку поставки товару в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оскільки зміст укладеного між сторонами договору не дає змоги визначити строк виконання зобов`язання з поставки товару, то відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України такий строк визначається згідно із положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд зазначає, що доказів звернення до відповідача із вимогою щодо поставки товару позивачем до суду не надано.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства України, строк виконання зобов`язання з поставки товару не є таким що настав.

Враховуючи викладене, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення продавцем свого зобов`язання щодо своєчасної передачі товару.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

З аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати виникає у покупця у тому разі, якщо продавець не передав товар у встановлений строк.

Тобто, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у випадку, якщо продавець не здійснить поставку товару покупцю у встановлений договором строк, а за відсутності такого - у строк, визначений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачем свого зобов`язання з поставки товару, то відповідно у позивача не виникло право вимагати у відповідача повернення суми попередньої оплати.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів прострочення продавцем виконання його обов`язку щодо передачі товару, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про повернення попередньої оплати в сумі 84 000,00 грн є передчасними.

В даному випадку, за відсутності належних та достовірних доказів погодження сторонами строку поставки товару, позивачу необхідно було звернутись до Селянського (Фермерського) господарства «Минотавр» з вимогою про поставку товару. Постачальник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. В подальшому у випадку невиконання в цей строк постачальником зобов`язання щодо поставки товару позивач має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки господарський суд дійшов висновку про передчасність вимоги про повернення попередньої оплати в сумі 84 000,00 грн, то нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат на вказану суму є необґрунтованим та безпідставним. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва