Рішення

від 06.06.2024 по справі 906/1646/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1646/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Лакида О.М. - керівник, витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ від 04.12.2023,

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Іскорость"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер-Продукт"

про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 75 000,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 75 000,00 грн. безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що платіжним доручення № 47 від 14.09.2023 відповідачу помилково перераховано стягувану суму, Проте, сторони у даній справі ніколи не укладали письмові договори та інші правочини.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

12.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що за результатом усних домовленостей 14.09.2023 з електронної пошти ТОВ "Торговий дім "Лідер-Продукт" (oblik_ta_zvit@ukr.net) було надіслало на офіційну електронну пошту ОСББ (osbb06@ukr.net) рахунок на оплату №100 від 01.09.2023 у відповідності до якого відповідач зобов`язувався здійснити поточний ремонт покрівлі даху на загальну суму 75 000,00 грн. Надсилання вказаного рахунку відповідач розцінює як оферту в розумінні ч. 2 ст. 638 ЦК України. Позивач, акцептуючи вказану оферту, сплатив на розрахунковий рахунок відповідача вказану вище суму, а у призначенні платежу вказав "Оплата рахунку №100 від 01.09.2023 р., за поточний ремонт покрівлі даху, без ПДВ", що підтверджується платіжною інструкцією №47 від 14.09.2023.

Саме наведеними вище фактами, на думку відповідача, спростовується доводи про помилкове перерахування грошових коштів відповідачу.

12.04.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач звертав увагу суду на те, що угода про виконання робіт між сторонами у справі не укладалась, оскільки сторони не дійшли згоди, щодо всіх істотних умов договору та позивач не отримав будь-яких первинних документів (проект договору, кошторисну документацію), щодо виконання ремонтних робіт. Хоча між сторонами відбувались попередні перемовини з приводу проведення ремонтних робіт. Після надходження на електронну адресу позивача надійшов рахунку на оплату № 100 від 01.09.2023 та озвученої обіцянки про те, що проекти документів вже підготовлено та буде надано в розпорядження позивача в найкоротший термін, оплату позивачем проведено лише в якості попередньої оплати для придбання необхідних матеріалів для проведення узгодженого обсягу ремонтних робіт.

Протягом тривалого часу на адресу підприємства узгоджений пакет первинних документів не надходив, саме з цих підстав нашим підприємством сплачена на користь відповідача сума коштів визначена як безпідставно набута.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив. В матеріалах справи наявна заява представника відповідача про розгляд справи без участі відповідача та його представника (а.с. 84-85).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами між Об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків "Іскорость" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер-Продукт" (відповідач) велись перемовини щодо можливості укладання між сторонами договору про виконання робіт з поточного ремонту покрівлі даху.

Відповідачем на електрону адресу позивача надсилався рахунок на оплату № 100 від 01.09.2023 на суму 75 000,00 грн.

Як зазначив позивач, 14.09.2023 відповідно до платіжного доручення №47, помилково перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Торговий дім "Лідер-Продукт" 75 000,00 грн. Проте, відповідачем не було дотримано усного зобов`язання щодо передачі ОСББ "Іскоростень" будь-яких первинних документів (проект договору, кошторисну документацію), щодо виконання ремонтних робіт. Оплату позивачем проведено лише в якості попередньої оплати для придбання необхідних матеріалів для проведення узгодженого обсягу ремонтних робіт. Протягом тривалого часу на адресу підприємства узгоджений пакет первинних документів не надходив, саме з цих підстав нашим підприємством сплачена на користь відповідача сума коштів визначена як безпідставно набута.

16.11.2023 позивач скерував відповідачу претензію за вих. № 62 від 13.11.2023 (а.с. 7-8) щодо повернення сплачених коштів в сумі 75 000,00 грн., оскільки будь-які договірні відносини між сторонами відсутні.

Отже, спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що на переконання позивача грошові кошти були перераховані відповідачу помилково, оскільки між сторонами не існувало жодних договірних відносин.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 643 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Зокрема, судом встановлено, що відповідачем на електрону адресу позивача надсилався рахунок на оплату № 100 від 01.09.2023 на суму 75 000,00 грн. за "Поточний ремонт покрівлі даху".

14.09.02023 ОСББ "Іскоростень" згідно платіжного доручення № 47 було перераховано на рахунок ТОВ "ТД "лідер-Продукт"" грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн., з призначенням платежу "Оплата рахунка № 100 від 01.09.2023, за поточний ремонт покрівлі даху, без ПДВ".

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу виставлення відповідачем рахунку на оплату № 100 від 01.09.2023 на суму 75 000,00 грн., що містить найменування робіт, їх ціну, а також реквізити відповідача (оферта) та здійснення позивачем часткової оплати по вказаному рахунку із зазначенням саме цього рахунку в призначенні платежу, суд дійшов висновку про укладення між сторонами у спрощений спосіб договору підряду.

Визначення договору підряду міститься в частині 1 статті 837 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України доповнює характеристику договору підряду, вказуючи на те, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частинами 1-3 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду м о ж е б у т и в и з н а ч е н а у к о ш т о р и с і. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належне виконання робіт відповідачем.

Отже, за наведених обставин, суд відзначає, що частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Отже, враховуючи всі обставини справи в сукупності, суд вважає, що позивач має захистити свою порушене право, звернувшись до суду з позовом про стягнення попередньої оплати.

За приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як було встановлено судом вище, між сторонами було укладено договір підряду у спрощений спосіб.

Тобто, відповідачем отримано кошти, як оплату вартості робіт у розмірі 75 000,00 грн., в межах договірних відносин та за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах № 910/1238/17 від 23 березня 2018 року, № 910/9072/17 від 26 червня 2018 року.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, з огляду на викладене вище, оскільки, позивачем не доведено суду відсутності між сторонами договірних відносин, а відтак, й набуття відповідачем без достатніх правових підстав грошових коштів в розмірі 75 000,00 грн., тобто, відсутні правові підстави для застосування до даних правовідносин ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Отже позов про стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 75 000, 00 грн. є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.06.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1- позивачу в Електронний кабінет

2 - відповідачу (рек. з повід.)

3- представнику відповідача - адвокату Мамедову А.В. в Електронний кабінет