Рішення

від 11.06.2024 по справі 908/1344/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/19/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 Справа № 908/1344/23(905/797/22)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ", код ЄДРПОУ 38198547 (80383, Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вул. Київська, 18, каб. 68)

до відповідачів - 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ", код ЄДРПОУ 38361919 (87552, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Курганна, 7А)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО", код ЄДРПОУ 40236130 (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147)

про визнання правочинів недійсними

в межах справи № 908/1344/23

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО", код ЄДРПОУ 40236130 (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147)

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ТРАК БАТЕРИ", код ЄДРПОУ 38361903 (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. 8 Березня, 23)

Представники сторін:

від позивача - Ткаченко К.О. (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2 - Лебідь О.П. (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО" про визнання недійсним Договору поруки 3/9-ВКБ від 03.09.2018 та Додаткової угоди 1 від 04.09.2019 до Договору поруки ?3/9-ВКБ від 03.09.2018. Судові витрати просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні правочини є фіктивними, вчинені без мети настання реальних правових наслідків, вчинені нерозумно, недобросовісно з метою рейдерського захоплення.

Позивач посилається, що укладаючи спірний договір, поручитель бере на себе зобов`язання третьої особи на значну суму (100 мільйонів гривень), і за звичайних умов кредитор пересвідчується у фінансовій спроможності нового боржника виконати зобов`язання зі сплати коштів за первісного боржника. На думку Позивача, безпідставним та безоплатним покладенням на ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" боргу третьої особи, створено штучну заборгованість.

Позивач також стверджує про умисел відповідачів при укладанні договору поруки, спрямований на штучне створення заборгованості Позивача перед Відповідачем 2 з метою подальшого заволодіння майном ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ". По тезам позову, між сторонами був укладений фіктивний правочин, який в силу положень ст. 234 Цивільного кодексу України укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Позивач наполягає, що станом на дату укладання договору ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" перебувало у скрутному фінансовому становищі, не мало запасу платоспроможності, а тому виступати поручителем безкоштовно не було сенсу, ділової мети та економічної вигоди, а отже є нерозумним.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.11.2022 призначено підготовче засідання на 07.12.2022 року о 12:30 год. Надано відповідачам строк до 29.11.2022 для подання відзиву на позовну заяву з наданням доказів його направлення іншим учасникам справи.

01.12.2022 відповідачем 2 через систему "Електронний суд" надано відзив на позовну заяву, в якому ТОВ "АБРИС ДНІПРО" просить суд прийняти відзив, поданий з пропущенням з поважних причин строку на подання відзиву, встановленого господарським судом, та відмовити в задоволенні позовних вимог. 05.12.2022 оригінал відзиву на позов надійшов до суду засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, визнано поважними причини пропуску строку відповідачем на подання відзиву на позов та прийнято відзив до розгляду.

26.12.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача, в якому ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" просить суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку для відповіді на відзив та надати додатковий строк для надання для відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2022 продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 04.01.2023.

03.01.2023 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про витребування доказів (вх. 07-10/24/23 від 03.01.2023).

04.01.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд прийняти відповідь на відзив до розгляду, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та здійснити огляд електронних доказів - фінансових звітів позивача за 2015-2019 роки, що зберігаються на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби "Електронний кабінет платника податків" за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.02.2023 відкладено підготовче засідання по справі на 07.03.2023 о 14:00 год.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.03.2023 відкладено підготовче засідання по справі на 12.04.2023 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.04.2023 поновлено позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 07-10/24/23 від 03.01.2023) частково. Зобов`язано ТОВ "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" та ТОВ "АБРИС ДНІПРО" в строк до 27.04.2023 надати суду належним чином завірену копію договору поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 та додатків, додаткових угод до нього, пояснення стосовно того чи оспорювався такий договір у суді та чи не визнавався такий договір недійсним; копії документів, що підтверджують наявність заборгованості за договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 станом на 03.09.2018 (копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів звірки взаєморозрахунків тощо), в разі відсутності заборгованості за договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 станом на 03.09.2018 надати відповідну довідку за підписом директора; оригінали та належним чином завірені копії договору поруки від 03.09.2018 року № 3/9-ВКБ, додаткової угоди № 1 від 04.09.2019 року до договору поруки від 03.09.2018 року № 3/9-ВКБ. В задоволенні клопотання позивача про витребування доказів в іншій частині відмовлено. Відмовлено в клопотанні позивача, яке викладено в відповіді на відзив, про огляд електронних доказів - фінансових звітів позивача. Відкладено розгляд справи на 10.05.2023 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.05.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.05.2023 о 14:00 год.

24.05.2023 від відповідача 2 надійшло клопотання про направлення справи № 905/797/22 до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/1344/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО".

Представник відповідача 2 підтримав клопотання про направлення справи до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/1344/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО". Також зазначив, що він є новим представником відповідача 2 та ще не ознайомився з матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні просила вирішити клопотання про передачу справи за підсудністю на розсуд суду. Одночасно, просила вирішити питання щодо застосування до відповідача 2 заходів процесуального примусу через повторне невиконання вимог ухвали суду від 12.04.2023 про витребування доказів. Також просила вирішити питання щодо продовження підготовчого засідання та просила не закривати підготовче провадження через ненадання витребуваних документів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2023 матеріали справи № 905/797/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО" про визнання недійсним договору передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/1344/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ " на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.05.2023 у справі №905/797/22 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.05.2023 у справі №905/797/22 залишено без змін.

21.08.2023 до Господарського суду Запорізької області з Господарського суду Донецької області надійшла справа №905/797/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО" про визнання правочинів недійсними, для розгляду в межах справи № 908/1344/23 про банкрутство відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023 прийнято справу № 905/797/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО" про визнання правочинів недійсними, для розгляду в межах справи № 908/1344/23 про банкрутство відповідача-2, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.09.2023 о 12:00 год.

Судом установлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.04.2023 було зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ", код 38361919, та Товариство з обмеженою відповідальністю " АБРИС ДНІПРО ", код 40236130, в строк до 27.04.2023 надати суду:

- належним чином завірену копію Договору поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 та додатків, додаткових угод до нього, пояснення стосовно того чи оспорювався такий договір у суді та чи не визнавався такий договір недійсним;

- копії документів, що підтверджують наявність заборгованості за Договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 станом на 03.09.2018 (копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів звірки взаєморозрахунків тощо), в разі відсутності заборгованості за Договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 станом на 03.09.2018 надати відповідну довідку за підписом директора;

- оригінали та належним чином завірені копії Договору поруки від 03.09.2018 року № 3/9-ВКБ, Додаткової угоди № 1 від 04.09.2019 року до Договору поруки від 03.09.2018 року № 3/9-ВКБ.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.09.2023 відкладено судове засідання на 12.10.2023 о 10-30 год., в режимі відеоконференції; зобов`язано відповідачів виконати вимоги, викладені в ухвалі Господарського суду Донецької області від 12.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 заяву позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено; справу N 908/1344/23(905/797/23) постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, у підготовчому засіданні 12.10.2023; підготовче засідання у справі призначено на 02.11.2023 о 09:45 год., в режимі відеоконференції; зобов`язано відповідачів виконати вимоги, викладені в ухвалі суду від 12.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.11.2023 відкладено судове засідання на 12.12.2023 о 10-15, в режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення відеоконференції 12.12.2023 о 10-15 у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, 1, м. Дніпро, 49600); доручено Господарському суду Дніпропетровської області призначити уповноважену особу для перевірки повноважень представника заявника - відповідча-2 адвоката Лебедя О.П., який прийматиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; зобов`язано відповідачів виконати вимоги, викладені в ухвалі Господарського суду Донецької області від 12.04.2023, а саме надати суду: належним чином завірену копію Договору поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 та додатків, додаткових угод до нього, пояснення стосовно того чи оспорювався такий договір у суді та чи не визнавався такий договір недійсним; копії документів, що підтверджують наявність заборгованості за Договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 станом на 03.09.2018 (копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів звірки взаєморозрахунків тощо), в разі відсутності заборгованості за Договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 станом на 03.09.2018 надати відповідну довідку за підписом директора; оригінали та належним чином завірені копії Договору поруки від 03.09.2018 року № 3/9-ВКБ, додаткової угоди № 1 від 04.09.2019 року до Договору поруки від 03.09.2018 року № 3/9-ВКБ.

Відповідачі не направили своїх представників у судове засідання 12.12.2023, про що повідомлені своєчасно та належним чином.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 відкладено підготовче засідання на 16.01.2024 о 12-30 год., зобов`язано відповідачів виконати вимоги, викладені в ухвалі Господарського суду Донецької області від 12.04.2023, а саме надати суду:

- належним чином завірену копію договору поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 та додатків, додаткових угод до нього, пояснення стосовно того чи оспорювався такий договір у суді та чи не визнавався такий договір недійсним;

- копії документів, що підтверджують наявність заборгованості за договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 станом на 03.09.2018 (копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів звірки взаєморозрахунків тощо), в разі відсутності заборгованості за договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 станом на 03.09.2018 надати відповідну довідку за підписом директора;

- оригінали та належним чином завірені копії договору поруки від 03.09.2018 року № 3/9-ВКБ, додаткової угоди № 1 від 04.09.2019 року до договору поруки від 03.09.2018 року № 3/9-ВКБ.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2024 задоволено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" Ткаченко Катерини Олександрівни (ордер серія АЕ № 1224513 від 06.09.2023 року) про проведення судового засідання, призначеного на 16.01.2024 о 12-30 год., у справі № 908/1344/23(905/797/22) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

До суду 16.01.2024 надійшло клопотання представника відповідача-2 про відкладення судового засідання, у зв`язку з неможливістю вчасно надати витребувані судом оригінали документів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 клопотання представника відповідача-2 Лебідь О.П. про відкладення судового засідання задоволено, відкладено підготовче засідання на 01.02.2024 о 12-30, в режимі відеоконференції; зобов`язано відповідачів виконати вимоги, викладені в ухвалі Господарського суду Донецької області від 12.04.2023.

25.01.2024 до суду від відповідача-2 надійшли документи, витребувані ухвалами Господарського суду Запорізької області.

У судовому засіданні 01.02.2024 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання, для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 усне клопотання представника позивача про відкладення судового засідання задоволено, відкладено підготовче засідання на 20.02.2024 о 13-00 год., в режимі відеоконференції.

До Господарського суду Запорізької області 20.02.2024 надійшло клопотання позивача про призначення у справі судової економічної експертизи, зазначене клопотання залучене судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 відкладено підготовче засідання на 12.03.2024 о 12-00 год, в режимі відеоконференції; зобов`язано позивача надіслати на адреси відповідачів копії клопотання про призначення експертизи; зобов`язано відповідачів надати суду письмові пояснення щодо клопотання позивача про призначення у справі судової економічної експертизи; запропоновано відповідачам надати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.03.2024 у задоволенні клопотання представника позивача Розинського О.О. про колегіальний розгляд справи відмовлено; клопотання представника відповідача-2 Лебідь О.П. про відкладення судового засідання задоволено; відкладено підготовче засідання на 04.04.2024 об 11-30 год., в режимі відеоконференції; зобов`язано відповідачів надати суду письмові пояснення щодо клопотання позивача про призначення у справі судової економічної експертизи; запропоновано відповідачам надати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта.

До суду 04.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення представника відповідача-2 на клопотання позивача про призначення у справі судової економічної експертизи. Відповідач-2 просить суд відмовити позивачу у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Суд, розглянувши клопотання позивача про призначення у справі судової економічної експертизи, зазначає про наступне.

У своєму клопотанні позивач просить суд поставити на вирішення експерта наступні питання:

- Як основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності і прибутковості тощо) фінансово-господарського стану ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38198547) на дату укладання Договору поруки від 03.09.2018 року № 3/9-ВКБ, додаткової угоди № 1 від 04.09.2019 року до Договору поруки від 03.09.2018 року №3/9-ВКБ характеризують господарсько-фінансову діяльність ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38198547)?

- Який розмір заборгованості ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТА КАР БАТЕРИ» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38361919) перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АБРИС ДНІПРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 40236130) за Договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року станом на 03.09.2018 року?

- Який розмір заборгованості ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТА КАР БАТЕРИ» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38361919) перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АБРИС ДНІПРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 40236130) за Договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року станом на момент складання висновку експерта?

- Чи наявна заборгованість ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТА КАР БАТЕРИ» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38361919) перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АБРИС ДНІПРО» на момент складання висновку експерта?

- Чи підтверджена сума заборгованості ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТА КАР БАТЕРИ» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38361919) перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АБРИС ДНІПРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 40236130) за договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року (в разі її наявності станом на 03.09.2018 року, на момент складання висновку експерта) первинними документами?

В обґрунтування поданого клопотання представник позивача вказує, що надані відповідачем-2 на виконання вимог ухвали Господарського суду Запорізької області від 12.09.2023 в цій справі документи не дають можливості без наявності спеціальних знань встановити наявність чи відсутність заборгованості за Договором поставки №01-09/17 від 01.09.2017 року. З огляду на вказане та з метою встановлення істини у справі позивач вважає за необхідне та доцільне просити суд про призначення судової економічної експертизи.

Доказами (згідно із ст. 73 ГПК України) є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 98 ГПК України). Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2). Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3). Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи (ч. 4). У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством (ч. 6). У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7). Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини (ч. 8).

Статтею 99 ГПК України унормовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері ін., ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч. 1 вказаної статті). У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч. 2). При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза), (ч. 3 ст. 99). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4). Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5). Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6).

Відповідно до п.2 Постанови ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Втім, обґрунтовуючи необхідність призначення експертизи позивачем не надано належних та допустимих доказів для обґрунтування необхідності її призначення.

Суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, викладеними у клопотанні, необхідність в призначені експертизи, не довів сумніви щодо складання Договору поставки №01-09/17 від 01.09.2017 року.

У підготовчому засіданні 04.04.2024 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової економічної експертизи відмовлено, закрито підготовче провадження у справі № 908/1344/23(905/797/22), призначено справу до розгляду по суті на 30.04.2024 о 10:00 год., в режимі відеоконференції.

Позивач, відповідач-2 не направили своїх представників у судове засідання 30.04.2024. Ухвала суду від 04.04.2024 була своєчасно направлена на електронні адреси сторін.

До господарського суду 29.04.24 надійшло клопотання представника позивача Ткаченко К.О. про відкладення судового засідання, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2024 задоволено клопотання представника позивача Ткаченко К.О. про відкладення судового засідання, судове засідання відкладено на 16.05.2024 о 12-30 год., в режимі відеоконференції.

Відповідач-1 не направив свого представника у судове засідання 16.05.2024. Ухвала суду від 30.04.2024 була своєчасно направлена на електронні адреси сторін.

У судовому засіданні 16.05.2024 представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві. Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.05.2024 судове засідання відкладено на 11.06.2024 об 11-30 год., в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 11.06.2024 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.

Судом встановлено такі фактичні обставини, що підтверджені матеріалами судової справи.

Основним видом діяльності відповідача-1 є виробництво батарей і акумуляторів (КВЕД 27.20).

ТОВ "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" мало виробничі потужності, ліцензії та дозволи, необхідні при здійсненні зазначеного виду діяльності, зокрема на «Виробництво, переробку, розподіл та застосування шкідливих небезпечних речовин 1, 2 і 3 класу небезпеки, а також аміаку, водню та продуктів розділення повітря».

01.10.2017 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений Договір поставки №01-10/17.

Під час підготовчого провадження у справі, на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 12.09.2023, ТОВ "АБРИС ДНІПРО" разом із клопотанням від 24.01.2024 надано копії первинної бухгалтерської документації, складеної при виконанні Договору поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року, а саме: копії видаткових накладних, та банківських виписок, актів звірки, взаєморозрахунків. Відповідачем-2 повідомлено господарському суду, що даний договір не оспорювався, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Позивачем доказів зворотного до суду не надано.

Згідно відомостей Акту звірки взаємних розрахунків за Договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року, складеного та підписаного 28.11.2018 між ТОВ "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" та ТОВ "АБРИС ДНІПРО", копія якого міститься в матеріалах судової справи №908/1344/23 (905/797/22), сума заборгованості відповідача-1 перед відповідачем-2 визначена у розмірі 120 124 112,71 гривень.

Дослідивши наявні в матеріалах судової справи копії документів, а саме: видаткових накладних, складених при виконанні Договору поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року, Акт звірки взаємних розрахунків за Договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року, складеного та підписаного 28.11.2018 між ТОВ "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" та ТОВ "АБРИС ДНІПРО", та банківські виписки задля обрахування суми заборгованості відповідача-1 перед відповідачем-2 за Договором поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року станом на 03.09.2018, враховуючи відсутність доказів визнання Договору поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року недійсним в судовому порядку, суд доходить висновку про його дійсність, а відтак й обов`язок у сторін виконання його умов.

03.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" (Поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" (Боржник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО" (Кредитор) укладено Договір поруки №3/9-ВКБ, предметом якого є порука перед кредитором боржника за часткове виконання Боржником грошових зобов`язань, що виникли або виникнуть на підставі Договору поставки №01-09/17 від 01.09.2017.

Обсяг поруки не має перевищувати ста мільйонів гривень, строк поруки складає п`ять років.

04.09.2019 між Сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору поруки №3/9-ВКБ, а саме п. 4.6, доповнено пунктами 4.6.1.-4.6.7. третейським застереженням про те, що усі суперечки, що випливають із правовідносин сторін, урегульованих Договором поруки №3/9-ВКБ, укладеним 03.09.2018, в тому числі не виконання, неналежне виконання, виконання не в повному обсязі зобов`язань, що випливають з Договору №01-9/17 від 01.09.2017, Договору поруки №3/9-ВКБ в частині виконання боржником зобов`язань, про визнання договору дійсним чи недійсним, укладеним чи неукладеним, але не обмежуючись цим, підлягають передачі на вирішення третейського суду, що створений для вирішення конкретного спору. Сторони домовились і про кількісний склад третейського суду.

Спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" стверджує, що спірні правочини є фіктивними, вчиненими без мети настання реальних правових наслідків, вчинені нерозумно, недобросовісно з метою рейдерського захоплення.

Позивач посилається, що укладаючи спірний договір, поручитель бере на себе зобов`язання третьої особи на значну суму, і за звичайних умов кредитор пересвідчується у фінансовій спроможності нового боржника виконати зобов`язання зі сплати коштів за первісного боржника.

В позові ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" наголошує, що безпідставним та безоплатним покладенням на позивача боргу третьої особи, створено штучну заборгованість.

Позивач також стверджує про умисел відповідачів при укладанні договору поруки, спрямований на штучне створення заборгованості Позивача перед Відповідачем-2 з метою подальшого заволодіння майном ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ". По тезам позову, між сторонами був укладений фіктивний правочин, який в силу положень ст. 234 Цивільного кодексу України укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Позивач наполягає, що станом на дату укладання договору ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" перебувало у скрутному фінансовому становищі, не мало запасу платоспроможності, а тому виступати поручителем безкоштовно не було сенсу, ділової мети та економічної вигоди, а отже є нерозумним.

Звертає увагу суду на наявність в матеріалах справи листа Публічного акціонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ФОНД "ІННОВАЦІЯ" від 30.03.2021 року №30/03, відповідно до змісту якого ним, як єдиним учасником Позивача, згоди на укладання оспорюваних правочинів вищим органом управляння Товариством, не надавалось.

Суд не приймає такі твердженням позивача з огляду на наступне.

Господарським судом Дніпропетровської області було розглянуто справу №904/3046/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРИС ДНІПРО" про визнання недійсними Договору поруки від 03.09.2018 року №3/9-ВКБ та додаткової угоди №1 від 04.09.2019 року до Договору поруки №3/9-ВКБ 03.09.2018 року.

В позові Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ», просив визнати вказані вище правочини з підстав фіктивності правочину та дефекту волі, який полягає у відсутності у директора повноважень на укладання значного правочину.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021 року в позові відмовлено. Судом першої інстанції встановлено, що директор ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ", укладаючи Договір поруки № 3/9-ВКБ від 03.09.2018 року, діяв в межах чинного статуту Товариства, можливість застосування якого прямо передбачена приписами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Рішення набрало законної сили 06.10.2022 року після апеляційного перегляду Центральним апеляційним господарським судом. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, залишаючи в силі рішення господарського суду, в постанові від 06.10.2022 у справі №904/3046/21, серед іншого, вказав «…колегія суддів дійшла висновку, що на час укладення договору поруки та додаткової угоди до нього, які є оспорюваними у даній справі, порушень вимог діючого законодавства позивачем не доведено.»

Крім цього, допитаний в рамках справи №904/3046/21 свідок Фісуненко П.А., який до квітня 2020 обіймав посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ", і який підписав оспорювані позивачем правочини, надав відповіді щодо мотивів укладання договору поруки, що знайшло відображення у судових рішеннях по справі.

Господарський суд, з огляду на підстави та предмет позову в цій справі та справі №904/3046/21, вважає за необхідне врахувати факти та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій в ній.

З огляду на вказане, судом не приймається до уваги лист Публічного акціонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ФОНД "ІННОВАЦІЯ" від 30.03.2021 року №30/03, щодо відсутності згоди єдиного учасника Позивача на укладання оспорюваних правочинів директором Товариства.

Також, в п.п. 85, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/7369/19 визначено, що «суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження №12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15- ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відтак, виявивши невідповідність Договору поруки вимогам ЦК України щодо добросовісності дій підписанта цього договору, Господарський суд Дніпропетровської області мав можливість визнати такий договір недійсним, виходячи з принципу «суд знає право». Але, як вбачається з тексту судового рішення, Господарським судом Дніпропетровської області такого висновку зроблено не було, в позові було відмовлено.

Поряд з цим, суд зазначає, що за договором поруки, відповідно до ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником за те, що не було виконане останнім.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За приписами ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Згідно ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Таким чином, на момент підписання договору поруки неможливо визначити обсяг грошових вимог, які в подальшому гіпотетично будуть заявлені до поручителя.

Поручитель, сплативши грошові кошти за договором поруки, отримує право регресної вимоги до боржника, тобто набуває майнове право вимагати сплати боргу, а за таких обставин обсяг активів поручителя не зменшується.

Відтак, твердження позивача про відсутність економічного сенсу для укладання цього Договору поруки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Судом враховано, що згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, відповідно до звіту про фінансові результати відповідача-1 за 2017 рік, із відкритих джерел, його чистий прибуток складав 490 тис. грн. (https:// youcontrol.com.ua /contractor/?id=6989320tb=edr).

Розмір статутного капіталу відповідача-1 становить 150 010 768,00 грн, статутний капітал повністю сформований.

Такі фінансові показники відповідача-1 у напередодні укладеного Договору поруки не передбачали труднощів у виконанні ним фінансових зобов`язань самостійно. Таким чином, позивач, укладаючи спірні договори, не міг наперед передбачати фінансову неспроможність відповідача -1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ", яка виникне у майбутньому.

Судом враховуються також відомості листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ", скерованого відповідачу-2, копія якого наявна в матеріалах справи, згідно яких керівник позивача шукав нові можливості для покращення фінансового становища, у тому числі через надання поруки за зобов`язаннями в обмін на право бути дилером продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ".

Судом враховано також, що прибуток позивача за 2017 рік (напередодні укладення оскаржуваного Договору поруки) склав 684,6 тис грн, що підтверджується фінансовим звітом за цей рік, доданим до позову та міститься у відкритому доступі інтернет ресурсу YouControl, а ризики у господарських відносинах є одним із чинників успішної діяльності.

Згідно ст. 6, 43 Господарського кодексу України передбачено свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом; підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Господарська діяльність підприємства ведеться на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 67 Господарського кодексу України унормовано, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно- правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, на переконання суду, твердження позивача про нерозумність, фіктивність укладення договору поруки є припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами.

Суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором, і чи є такі мотиви добросовісними.

Відповідно до усталеної ділової практики поручителю відома особа боржника і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (у даному випадку ділових).

Саме такі відносини з боржником, як правило, і спонукають поручителів взяти на себе ризик виникнення додаткового економічного тягаря поручителя і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника. Як встановлено судом, сторони спірного договору мали за мету довготривалі економічні відносини, які передбачають відплату за послуги поручительства у формі ексклюзивного дилерства позивача по Україні на акумулятори "ВЕСТА", виробником яких було Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ".

Не погоджується суд із твердженням позивача про те, що зазначений спірний правочин є фіктивним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Такі фактичні обставини у правовідносинах сторін оспорюваного позивачем Договору поруки відсутні.

Суд вказує, що зобов`язання поручителя можуть настати або ні за певних умов, а саме при невиконанні зобов`язань боржником за основним договором.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , як керівник позивача, укладав договір поруки з огляду на перспективи освоєння нових ринків господарської діяльності керованого ним підприємства. Але надалі змінилась кон`юнктура ринку, зрушились транспортно-логістичні зв`язки, настали певні обмеження (санкції) зі сторони держави до покупців продукції, відповідно для Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" настали несприятливі умови. Зокрема, настала пандемія коронавірусу, істотно обмежився товарообіг. За таких обставин у ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" відпали і перспективи подальшої фінансово-господарської діяльності, як дилера.

Не заслуговують на увагу також й посилання ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ", як на докази недобросовісності та фіктивності оспорюваного правочину, на відсутність дій зі сторони керівника позивача, спрямованих на зміну умов Договору поруки та врегулювання відносин, пов`язаних з боргом, після зміни кон`юнктури ринку батарей, оскільки, судом встановлено, що з травня 2020 року припинено повноваження керівника ТОВ "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" Фісуненко П.А.

Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного на думку позивача всупереч його інтересам, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Висновки у подібних правовідносинах викладені в постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №927/889/18.

Як встановлено судом, за обставинами цієї справи, іншої мети, аніж надання поруки перед кредитором, спірний договір не передбачав. Усі сторони були обізнані про предмет договору та не вводились в оману.

Щодо третейського застереження, викладеного в Додатковій угоді №1 від 04.09.2019 до Договору поруки №3/9-ВКБ від 03.09.2018, суд зазначає наступне.

Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Наявність третейського застереження (угоди) не свідчить про обов`язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням безпосередньо до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарського суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Тобто, зміст спірної додаткової угоди не впливає на процесуальні права сторін договору поруки, на обсяг погоджених зобов`язань, оскільки інші умови договору поруки сторонами не змінювались.

Згідно ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Постановою Верховного Суду України Судової палати у цивільних та господарських справах від 13.03.2017 року справа № 760/8121/16-ц зазначено, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України). Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу.

Договір поруки №3/9-ВКБ від 03.09.2018 був підписаний керівником ТОВ «ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ» на час укладення договору ОСОБА_1 .

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ" при укладенні оскаржуваного договору керувалося наявною поточною інформацією відкритих державних реєстрів, було впевнене у відсутності на той час загрози невиконання відповідачем-1 зобов`язань та настання значних збитків у своїй господарській діяльності за незалежних від себе обставин.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду 23 січня 2019 року по справі № 355/385/17 зазначається, що відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Згідно з ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Постановою Великої палати Верховного Суду від 04.06.2019 року справа № 916/3156/17 зазначено, що погоджуючись з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року справа № 638/2304/17 визначено, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Суд зазначає, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 07.05.2020 відбулася зміна керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ". Замість ОСОБА_1 керівником призначено ОСОБА_2 .

Водночас, позивачем не надано но розгляд суду доказів того, що зміна керівника була пов`язана з протиправними діями ОСОБА_1 в період його перебування на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ", зокрема, з укладанням збиткового для позивача Договору поруки.

З огляду на наведене вище, суд зазначає, що Договір поруки №3/9-ВКБ від 03.09.2018 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений їх печатками, укладений у письмовій формі, зміст договору відповідає нормам чинного законодавства.

За зазначених підстав у суду відсутні сумніви у добросовісності, розумності укладеного сторонами Договору, та доведеність, що сторони мали при укладанні мету, яке не суперечить принципам добросовісності, розумності.

В силу вимог ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем не надано належних доказів, в які б спростовували вказаний висновок.

Таким чином, суд доходить висновку, що на час укладення договору поруки та додаткової угоди до нього, які є оспорюваними у даній справі, порушень вимог діючого законодавства позивачем не доведено.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позову не підлягають задоволенню.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по справі судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241,326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано-19.06.24.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.