Рішення

від 18.06.2024 по справі 909/408/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/408/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", вул. Свіштовська, буд. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Марсель» вул. Івана Павла ІІ, буд. 49а, офіс 3а, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення грошових коштів у розмірі 1 100 000, 00 грн.

представники не з"явились

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Марсель» про стягнення 1 1000 000,00грн. На думку позивача, грошові кошти в сумі 11000000,00 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 здійснено перехід у справі №909/408/24 від спрощеного позовного провадження до розгляду зазначеної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвала від 02.05.2024 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електроні кабінети сторін.

В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Марсель» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 02.05.2024 по справі №909408/24 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 03.05.2024 о 13:15.

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Від позивача надійшло клопотання ( вх. 9086/24 від 31.05.2024) у якому зазначено, що відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів товариства від 21.05.2024 змінено тип (з публічного на приватне) та назву Позивача з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» .

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2024 суд постановив клопотання Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" у справі № 909/408/24 задовольнити та замінити назву позивача з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (код ЄДРПОУ 00152307), в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити; підготовче провадження закрити та призначити розгляд справи № 909/408/24 по суті на 18.06.2024

Вказана вище ухвала суду від 04.06.2024 була направлена учасникам справи на їх офіційну електронну адресу (адресу електронної пошти, вказану ними в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи), та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 04.06.2024 об 14:26.

В судове засідання сторони явки повноважних представників не забезпечили. Відповідачем письмового відзиву не подано. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Господарський суд наголошує на тому, що відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - ПАТ «Укртатнафта», Позивач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК МАРСЕЛЬ» (далі - ТОВ «НК МАРСЕЛЬ», відповідач) було перераховано грошові кошти в розмірі 1100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №80145 від 30.09.2022, з призначенням платежу «Оплата за послуги зг. договору 393/11/2118 від 01.02.22р.».

Однак, між позивачем та відповідачем не укладався договір №393/11/2118 від 01.02.22, та не існувало інших правових підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, на підставі яких могли бути перераховані вказані кошти.

У зв`язку із військовою необхідністю, 06.11.2022 на виконання рішення засідання Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» відбулося примусове відчуження у власність Держави акцій стратегічно важливих підприємств, серед яких є Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».

Після змін у складі акціонерів, в процесі звірки стану взаємовідносин з іншими юридичними особами, ПАТ «Укртатнафта» було виявлено перерахування коштів на рахунок ТОВ «НК МАРСЕЛЬ».

02.04.2022, 24.04.2022, 12.05.2022, 18.06.2022, 16.02.2023, 28.02.2023, 01.03.2023, 20.09.2023, 01.11.2023, 27.01.2024, 19-20.02.2024 військами російської федерації здійснено масовані ракетні обстріли по об`єктам ПАТ «Укртатнафта», в результаті яких була пошкоджена система електронного обліку підприємства, тому ведення аналітичного, бухгалтерського обліку наразі досить ускладнено. За фактами вказаних обстрілів Службою безпеки України також були порушені та розслідуються кримінальні провадження за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (зареєстровані в ЄРДР за №№22022170000000043, 22022170000000059, 22022170000000065, 22022170000000092, 22023170000000047, 22023170000000061, 22023170000000064, 22023170000000222, 22023170000000253, 22024170000000029, 22024170000000042).

Згідно ухвали Львівського апеляційного суду по справі №463/658/23 триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023140000000012 за ч. 3 ст. 209 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та встановлено, що посадовими особами ПАТ «Укртатнафта» у змові з окремими акціонерами товариства впродовж 2022 року системно виводились кошти підприємства та нарощувалась безнадійна дебіторська заборгованість.

Для досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було спрямовану вимогу №14/05-307 від 08.04.2024, яка залишилась без задоволення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним відповідачу перераховані кошти в сумі 1100000,00грн., які відповідачем не повернуті, що спричинило порушення прав та законних інтересів позивача і стало приводом подачі до суду даного позову.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 статті 11 ЦК України.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №924/1338/19.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем було перераховано грошові кошти в розмірі 1 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №80145 від 30.09.2022

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст.1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Як встановлено судом платіжні інструкції містять призначення платежу "Оплата за послуги зг. договору 393/11/2118 від 01.02.22р.».

Разом з тим, матеріали справи не містять вказаного договору.

За доводами позивача він не підписував та не укладав договору №393/11/2118 від 01.02.22р., на підставі якого перераховані кошти.

Відповідачем вказані обставини не спростовані.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, обставини, на які позивач посилається як на обґрунтування своїх вимог, виходячи з приписів ст.181 ГК України, ст.205, 207, 638, 639, 641, 642, 644 ЦК України, суд дійшов висновку, що між сторонами не укладалися договори, у тому числі у спрощений спосіб шляхом обміну листами чи телеграмами, та не узгоджувались їх істотні умови. Відтак, між сторонами не виникло відповідних господарських зобов`язань, а правові підстави для оплати позивачем грошових коштів у сумі 1100000,00грн були відсутні.

За змістом ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Керуючись наведеними принципами та оцінюючи надані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що на момент перерахування позивачем відповідачу спірної суми коштів правова підстава їх перерахування була відсутня (між сторонами не існувало договірних відносин, у тому числі, на підставі договору укладеного у спрощений спосіб) та отримання відповідачем 1100000,00 грн за вказаними вище платіжними інструкціями є безпідставним. Належних та допустимих доказів зворотного до матеріалів справи не надано.

Відтак, посилання позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є обґрунтованим, оскільки вказаною нормою закону регулюється право на повернення майна виключно від особи, яка його утримує (майно) без достатніх правових підстав.

Згідно із правовою позицією, наведеній у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 922/2216/18, конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Водночас, слід враховувати, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Ураховуючи наведене, оскільки встановлені вище обставини підтверджують відсутність між сторонами договірних зобов`язань станом на час перерахування грошових коштів у сумі 1100000,00 грн, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1100000,00 грн, у відповідності до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на вищевикладені приписи Закону України «Про судовий збір» та вимоги позивача, викладені в позовній заяві, сума судового збору, яка повинна бути сплачена позивачем за подання позову із застосуванням коефіцієнта 0.8 становить: 13200грн.

При зверненні до суду позивач відповідно до платіжної інструкції № 0000021200 від 09.04.2024 сплатив 16500,00грн.

Позивач подав клопотання про повернення судового збору у розмірі 3300,00грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Оскільки позивач при зверненні із позовною заявою сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, то відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» з державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір в сумі 3300,00грн, сплачений за подання позовної заяви.

За таких обставин, клопотання Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «УКРТАТНАФТА» підлягає задоволенню, а судовий збір - поверненню.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК МАРСЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 42883655 адреса вул. Новгородська, буд.49а, офіс 3а м. Івано-Франківськ,76018) на користь Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «УКРТАТНАФТА» (код ЄДРПОУ 00152307 адреса вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610 ) грошові кошти у розмірі 1 100 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 13 200,00грн.

3. Повернути з Державного бюджету України Акціонерному товариству «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «УКРТАТНАФТА» (код ЄДРПОУ 00152307) суму судового збору в розмірі 3300,00грн, сплаченого за платіжною інструкцією №0000021200 від 09.04.2024 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, за позовної заяви у справі № 909/408/24.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України. Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 19.06.2024

Суддя Шкіндер П.А.