Рішення

від 18.06.2024 по справі 909/350/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/350/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаун"

до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району

про стягнення заборгованості в сумі 74 163 грн 30 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаун" із позовною заявою до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами №14 від 10.01.2023 в сумі 74163 грн 30 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

17.04.2024 суд постановив відкрити провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

25.04.2024 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог вх.№7045/24, яку суд постановив задовольнити та здійснювати розгляд справи згідно поданої заяви.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 18.04.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

17.04.2024 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами №14 від 10.01.2023 не виконав зобов"язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 74 163 грн 30 коп. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 530, 610, 612, 903 ЦК України, ст. 174, 193 Господарського кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

10.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаун" (виконавець) та Івано-Франківська квартирно-експлуатаційної частини району (споживач) уклали договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами №14, відповідно до п.1. якого, виконавець зобов"язується згідно з графіком надавати послуги з поводження з побутовими відходами (поводження з твердими побутовими відходами) код згідно з ДК 02162015 -90510000-5 -Утилізація сміття та поводження зі сміттям, а споживач зобов"язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (далі - послуги) та відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту.

Перелік послуг, їх обсяг, місця утворення та тимчасового зберігання (накопичення) сміття, а також періодичність вивозу, визначені в Технічній документації (Додаток 1) до договору, що є його невід"ємною частиною.

Виконавець надає споживачеві послуги з поводження з твердими, великогабаритними, ремонтними, рідкими відходами.

Запровадження системи роздільного збирання побутових відходів відбувається відповідно до чинного законодавства України. Роздільне збирання побутових відходів здійснюється споживачем згідно з Методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №133 від 01.08.2011 (п.2 договору).

Послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною схемою (п.3 договору).

Критерієм якості послуг з вивезення побутових відходів є дотримання графіка вивезення побутових відходів, правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, інших вимог законодавства щодо надання послуг з вивезення побутових відходів (п.10 договору).

Згідно з п.12 договору, споживач зобов"язується, оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п.15 договору, згідно з розрахунками тариф на послуги з поводження (вивезення, перероблення та захоронення) 1 куб.метра (тонни) побутових відходів, на момент заключення договору становить 178, 00 грн без ПДВ за 1 куб.метр (тонни) твердих відходів.

Загальна вартість послуг, що будуть надаватися згідно цього договору, становить 216987 грн 48 коп. без ПДВ.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.16 договору).

Оплата за надані послуги здійснюється споживачем на підставі акта приймання-передачі наданих послуг та відповідного рахунку про оплату наданих послуг замовнику не пізніше ніж до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.17 договору).

Договір набирає чинності з дня його укладення та діє до 31.12.2023, але в будь якому випадку до виконання сторонами своїх зобов"язань (п.27 договору.).

На виконання умов зазначеного договору, позивач в період з січня 2023 року до листопада 2023 року надав відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів на суму 291 020 грн 78 коп., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач в порушення умов договору вартість наданих послуг оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 74 163 грн 30 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2023.

Станом на 12.04.2023 заборгованість за надані послуги не погашена, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

При вирішенні цього спору суд керується ч. 1 ст. 67 ГК України, згідно з якою відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У статті 1 Закону України "Про відходи" зазначено, що побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення; послуги з вивезення побутових відходів - збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.

Суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об`єкт утворення відходів (ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відходи").

Статтею 35-1 Закону України "Про відходи" встановлено, що поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил.

Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновки суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг з поводження з побутовими відходами підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 74 163 грн 30 коп. обґрунтована та належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №118 від 11 квітня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., належить покласти на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання правової допомоги №27/24 від 10.04.2024, укладений ТОВ "ФАУН" - Замовником та адвокатом Зелінським Павлом Любомировичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ІФ №001193 від 14.06.2017, розрахунок витрат на професійну правову допомогу та платіжну інструкцію №119 від 12 квітня 2024 року.

Відповідно до п.1.1.договору, адвокат зобов"язується надати замовнику правову допомогу по захисту його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, здійснення представництва інтересів замовника у підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, в судах всіх інстанцій.

Адвокат приймає виконання та надання правової допомоги в межах, визначених повноважень, а саме: надання консультацій і роз"яснень з юридичних питань; складання та підписання документів правового характеру, в т.ч. претензій, позовних заяв, відповіді на відзив, заяв, скарг, клопотань, заперечень, запитів, відзивів на апеляційну та касаційну скаргу та інших документів, необхідних для захисту інтересів замовника; здійснення представництва інтересів замовника у підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, у судах всіх інстанцій з усіма правами передбаченими ГПК (без обмежень) та ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо представництва його інтересів щодо стягнення заборгованості за Договором №14 про надання послуг з поводження з побутовими відходами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідно до розрахунку витрат, у вартість понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги окремо включено:

1. Аналіз документів клієнта (вартість 500 грн);

2. Виготовлення копій документів (вартість 500 грн);

3. Реєстрація електронного кабінету (вартість 1000 грн).

Однак, зазначені в пунктах 1, 2 розрахунку послуги стосуються одного і того ж виду правничої допомоги, оскільки складання адвокатом обґрунтованої позовної заяви неможливе без аналізу документів та виготовлення їх копій. За таких обставин, суд виключає з заявленого до відшкодування розміру правничої допомоги 1000 грн за правничу допомогу, викладену у пунктах 1, 2 розрахунку.

Щодо послуги зазначеної в пункті 3 розрахунку, суд вважає за доцільне відзначити про те, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відтак реєстрація електронного кабінету не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтею 19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". А тому витрати на здійснення вказаного виду робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

При визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд також взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 416 грн 33 коп., які відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаун" до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості в сумі 74 163 грн 30 коп. задовольнити.

Стягнути з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, АДРЕСА_1 (код 08494013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаун", вул. Богуна, буд. 42, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203 (код 37621645) - 74 163 (сімдесят чотири тисячі сто шістдесят три) грн 30 коп. заборгованості, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору та 7 416 грн 33 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.06.2024

Суддя Т. В. Максимів