Рішення

від 04.06.2024 по справі 372/5150/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5150/23

Провадження № 2-355/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Зінченко О.М.,

за участі секретаря Григор`єва К.О.,

прокурора Курінний С.О.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянувши уприміщенні Обухівськогорайонного судуКиївської областіу відкритомусудовому засіданні цивільну справуза позовом КерівникаОбухівської окружноїпрокуратури Київськоїобласті вінтересах державив особіКиївської обласноїдержавної адміністраціїдо Обухівськоїрайонної державноїадміністрації, ОСОБА_2 , третя особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

16.10.2023 р. позивач КерівникОбухівської окружноїпрокуратуриКиївськоїобласті вінтересахдержавив особіКиївськоїобласноїдержавної адміністрації звернувся до суду з позовною заявою до Обухівськоїрайонної державноїадміністрації, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказав, що у 2019 р. перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсними розпорядження, державного акту на право власності та витребування земельної ділянки.

Позовна заява обгрунтовувалась тим, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 06.04.2012 № 454 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4199 га у власність громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради.

Після цього,управлінням земельнихресурсів вОбухівському районі21. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_3 28.12.2012 видано державний акт на право власності серії ЯЙ № 901188 на земельну ділянку площею 1,4199 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 в адміністративних межах Обухівської міської ради.

В подальшому, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 15.01.2014 № 344 відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_4 , який, у свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015 № 3613, відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

Вказане розпорядженняОбухівської РДАприйнято позамежами компетенції,у зв`язкуз чимнабуття прававласності навищевказану земельнуділянку ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

За інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 01.06.2018 №02-02/427 земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109, площею 1,4199 га розташована на землях лісогосподарського призначення кварталу 58 Обухівського лісництва згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003 років та кварталу 58, 59 Обухівського лісництва згідно планово-картографічних матеріалів 2014 року. Погодження на вилучення вказаної лісової ділянки підприємство не надавало.

Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років, в тому числі проектами організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» та ДП «Київське лісове господарство», таксаційними описами, планами лісонасаджень, протоколами лісовпорядних нарад.

Окрім того, за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 19.02.2018 № 95, земельна ділянка, надана у власність громадянину розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 06.04.2012 № 454 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003 років, відноситься до лісів Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і накладається на виділи 1,3 кварталу 58 та за матеріалами лісовпорядкування 2014 року виділи 4, 6, кварталу 58 та виділи 34, 35 кварталу 59 вказаного лісництва.

Розпорядженням Обухівської РДА від 06.04.2012 № 454 передано у власність земельну ділянку загальною площею 1,4199 га лісогосподарського призначення для інших цілей, ніж визначені законом, за відсутності згоди землекористувача, без вилучення її з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» всупереч вимогам ч. 1 ст. 57, ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України.

Таким чином, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 06.04.2012 № 454 прийняте всупереч вимогам ст. ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18.02.2021 у справі № 372/2189/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21.07.2021, відмовлено в задоволені позову прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження та витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109.

Ухвалюючи рішення про відмову прокурору у задоволені позову, суд виходив з того, що Обухівська районна державна адміністрація при наданні у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 1,4199 га в адміністративних межах Обухівського району Київської області вийшла за межі своїх повноважень, а отже її розпорядження від 06.04.2012 за № 454, яким вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (Обухівське лісництво, квартал 58, 1993,2003 роки, та 2014 рік квартал 58,59) є незаконним.

Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги загалом ґрунтуються на законі, обставини, покладені в основу позову знайшли об`єктивне підтвердження під час судового розгляду, дослідженими судом доказами підтверджується незаконність вибуття спірної земельної ділянки із власності держави та незаконність набуття права власності на неї відповідачем, тому позовні вимоги по її суті доведені належними і допустимими доказами.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову судом зазначено про те, що позивачем при зверненні до суду із позовною заявою пропущено строк позовної давності.

Положеннями ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з огляду на висновки суду, викладені у рішенні від 18.02.2021 та постанові від 21.07.2021 по справі № 372/2189/19 встановлено обставини, що не підлягають доказуванню у даній справі про те, що Обухівська районна державна адміністрація при наданні у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 1,4199 га в адміністративних межах Обухівського району Київської області вийшла за межі своїх повноважень, а отже її розпорядження від 06.04.2012 за № 454, яким вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (Обухівське лісництво, квартал 58, 1993, 2003 роки, та 2014 рік квартал 58, 59) є незаконним.

Крім того, з урахуванням зазначених вище судових рішень не підлягають доказуванню встановлені судом обставини про те, що ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 15.01.2014 № 344 відчужив земельну ділянку ділянку площею 1,4199 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 на користь ОСОБА_4 , який, у свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015 № 3613, відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

Згідно відомостейРеєстру речовихправ нанерухоме майновбачається,що ОСОБА_2 залишається власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 площею 1,4199 га, про що приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу СаєнкоЄ.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №27339663 від 22.12.2015.

Таким чином, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 06.04.2012 № 454 прийняте всупереч вимогам ст. ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України, на підставі ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 391 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» підлягає визнанню судом недійсним.

Оскільки зазначене розпорядження суперечить вимогам закону, тому отримана у приватну власність земельна ділянка підлягає поверненню належному власнику.

Таким чином, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про витребування земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду.

На даний час спірна земельна ділянка зареєстрована в Реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 , як наслідок Київська обласна державна адміністрація позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірною земельною ділянкою лісового фонду.

За вказаних обставин, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності має бути скасовано в судовому порядку відповідно до ст.ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, з огляду на вищевикладене, вірним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є усунення перешкод у здійсненні законними власниками права користування та розпоряджання земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її повернення на користь держави на підставі ст. ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України.

Розташування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту підтверджується інформацію Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області за № 10-10-0.223-6049/2-23 від 06.07.2023.

Уповноваженим державним органом щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, на даний час, являється Київська обласна державна адміністрація.

Вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави в особі власника Київської обласної державної адміністрації використовувати спірну земельну ділянку.

В зв`язку з цим позивач просить суд усунути перешкодиу здійсненніКиївською обласноюдержавною адміністрацієюправа користуваннята розпорядженняземельною ділянкоюлісового фондуплощею 1,4199га,шляхом визнаннянедійсним розпорядженняОбухівської районноїдержавної адміністраціїКиївської областівід 06.04.2012№ 454 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради». Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 1,4199 га, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №27339663від 22.12.2015стосовно праваприватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 площею 1,4199 га. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісового фонду з кадастровимномером 3223110100:01:095:0109площею 1,4199га, шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022533) із незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

08.12.2023 р. ухвалою судді було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

08.01.2024 р. до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

08.01.2024 р. до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що у 2019 р. перший заступник прокурора Київської області вже звертався до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Київського обласного по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» до Обухівської РДА Київської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності та витребування земельної ділянки (судова справа №372/2189/19). Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18.02.2021 р. у справі №372/2189/19 було відмовлено першому заступнику прокурора Київської області у задоволенні позовних вимог. Постановою Київського апеляційного суду від 21.07.2021 р. у справі №372/2189/19 апеляційна скарга заступника прокурора Київської області залишена без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2021 р. без змін. Прокуратура не оскаржувала зазначені рішення до касаційної інстанції. Відповідно до судових рішень та матеріалів справи №372/2189/19 прокуратура обрала такий спосіб захисту речових прав: витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме віндикаційний позов. Судами першої та другої інстанції по вказаній справі були застосовані строки позовної давності. Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області знаючи про існування судових рішень по справі №372/2189/19, у якій брали участь ті самі особи що і в даній справі, подав повторний позов щодо витребування земельної ділянки. Право власності на землі водного фонду захищається негаторним позовом, а на землі лісогосподарського призначення віндикаційним позовом (пункти 49-56 постанови ВП ВС від 23.11.2021 р. у справі №59/3373/16-ц, провадження №14-2цс21). 05.01.2021 прокурор змінив предмет позову, а саме змінивши спосіб захисту права з віндикаційного на негаторний позов. Таким чином обраний позивачем спосіб захисту порушеного права вже був предметом розгляду попередньої судової справи №372/2189/19, в результаті якої суди першої та апеляційної інстанції відмовили в задоволенні позовних вимог прокурора. В зв`язку з цим просить відмовити в задоволенні позову.

08.01.2024 р. до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування правових наслідків пропуску строку позовної давності.

24.01.2024 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 06.04.2012 № 454 прийняте всупереч вимогам ст. ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України, на підставі ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 391 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» підлягає визнанню судом недійсним. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності. Спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває в єдиному суцільном лісовому масиві та будь-яким органом державної влади чи місцевого самоврядування жодних рішень про їх вилучення з державного лісового фонду і з постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства не приймалось, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у даних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову.

14.02.2024 р. до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, в яких зазначено, що відповідач не погоджується з висновками позивача викладеними у відповіді на відзив, вважає що позов поданий прокуратурою є позовом майнового характеру, предметом позову у справі є земельна ділянка. Право власності на землі водного фонду та землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення захищаються негаторним позовом, а на землі лісогосподарського призначення віндикаційним позовом.

22.02.2024 р. в судовому засідання було залучено до участі в справі в якості третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

26.03.2024 р. ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

08.05.2024 р. в судовому засіданні представник позивача прокурор ОСОБА_5 позов підтримав повністю з підстав викладених у позові та просив його задовольнити. Спірна земельна ділянка це лісовий фонд. Рішенням суду було відмовлено в задоволенні позову, оскільки закінчився строк позовної давності.

08.05.2024 р. в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тимошенко Г.С. заперечувала проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, пояснила, що позов надуманий, позивач посилається на практику по водному фонду, але це лісовий фонд. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Підтримала клопотання про застосування правових наслідків пропуску строку позовної давності.

08.05.2024 р. представник відповідача Обухівської районної державної адміністрації не з`явився, в своєму клопотанні просив суд справу розглянути за відсутності представника Обухівської РДА.

08.05.2024 р. треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, заяв, клопотань суду не надали.

04.06.2024 р. в судовому засіданні в судових дебатах прокурор ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав.

04.06.2024 р. в судовому засіданні в судових дебатах представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тимошенко Г.С. позов не визнала.

Вислухавши представника позивача прокурора ОСОБА_5 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Тимошенко Г.С., перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області №2-54/21 від 18.02.2021 р. відмовлено в задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» до Обухівської РДА Київської області, ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним розпорядження, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. В обґрунтування позову було зазначено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 06.04.2012 за № 454 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4199 га у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області. На підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_3 28.12.2012 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 901188, на земельну ділянку площею 1,4199 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області. В подальшому, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 15.01.2014 р. №344 відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_4 , який дану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015 року № 3613, відчужив на користь ОСОБА_2 . Відтак строк позовної давності за цими вимогами сплив у 2015 р. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (а.с.23-30)

Постановою Київського апеляційного суду від 21.07.2021 р. рішення Обухівського районного суду Київської області від 18.02.2021 р. залишено без змін. (а.с.31-39)

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 349863719 від 10.10.2023 р. вбачається, що право власності на земельну ділянку 3223110100:01:095:0109 зареєстровано 22.12.2015 р. за ОСОБА_2 . (а.с.40-42)

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:01:095:0109 площею 1.4199 га землі сільськогосподарського призначення Київська область, Обухівський район, Обухівська міська рада належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.43)

З листа ГУ Держагеокадастру у м.Києві та Київській області № 10-10-0.223-6049/2-23 вбачається, що відповідно до відомостей наявних у державному реєстрі земель та в архіві Відділу, земельна ділянка 3223110100:01:095:0109 розташована за межами м.Обухів, Обухівського району, Київської області (згідно плану межі міста Обухів Київської області (додаток до Постанови ВРУ №3571-ІV від 16.03.2006 р.) та науково-технічної документації по складанню проекту встановлення зовнішньої межі м.Обухів, Обухівського району Київської області, 1995 р.). (а.с.44-45)

Листом №56-6514вих-23 від 30.05.2023 р. керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області Гладій Є. просив Київську обласну військову (державну) адміністрацію вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави з метою повернення у державну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 площею 1,4299 га (пред`явлення позову) (а.с.46-48)

З копії листа №6448/03/09.02-N/2023 від 05.07.2023 р. вбачається, що Київська ОДА (Київська ОВА) не вживала заходів цивільного-правового характеру та не зверталася з позовом до суду про повернення у державну вланість земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 площею 1,4199 га розташованих на території Обухівського району Київської області за межами населеного пункту, які належать до земель лісового фонду, у зв`язку з відсутністю фінансування та неможливістю сплати судового збору. (а.с. 49-50)

Відповідно до ст.ст.19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалася для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003,2014 років.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Нормами ст. 6 Лісового кодексу України визначено, що всі ліси в Україні є власністю держави. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному земельним та цим кодексами.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом. Інші нормативні акти застосовуються у випадку, якщо вони не суперечать останньому.

За загальним правилом, визначеним у ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землілісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Єдиний можливий такий випадок, передбачений ч. 2 ст. 56 даного Кодексу, за якою громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянкилісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

В той же час, ч. 1 ст. 57 даного Кодексу передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у приватну власність громадянам та юридичним особам законодавство не містить.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України в державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно дост. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»,ст. 31 Лісового кодексу України(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема передачу у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначеніст. 27 Лісового кодексу України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

За ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України Кабінет вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини другоїст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 06.04.2012 за № 454 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4199 га, що знаходилась в одному кварталі лісництва та використовувалася для ведення лісового господарства, змінено її цільове призначення на землю сільськогосподарського призначення, яка в подальшому передана у приватну власність.

Згідно інформації ДП «Київське лісове господарство» спірна земельна ділянка знаходиться в кварталі 58,59 Обухівського лісництва.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно доЗемельного кодексу України.

Аналогічне положення міститься й устатті 20 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

В порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації передано у власність відповідачу землі лісогосподарського призначення загальною площею 1,4199 га, що розташовані в кварталі 58,59 Обухівського лісництва.

Положеннями ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однією з підстав звільнення від доказування є преюдиціальність обставин, існування або не існування яких встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у цивільній, господарській або адміністративній справі.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову. Отже, обставини, встановленні рішенням суду у порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства не доказуються при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті ж особи, щодо якої встановленні ці обставини. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанов від 23.02.2022 у справі № 554/8632/18.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 520/14775/15-ц зазначено, що преюдиція це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановленні факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язанні повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій цивільній, господарській або адміністративній справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Таким чином, з огляду на висновки суду, викладені урішенні від 18.02.2021 та постанові від 21.07.2021 по справі № 372/2189/19 встановлено обставини, що не підлягають доказуванню у даній справі про те, що Обухівська районна державна адміністрація при наданні у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 1,4199 га в адміністративних межах Обухівського району Київської області вийшла за межі своїх повноважень, а отже її розпорядження від 06.04.2012 за № 454, яким вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (Обухівське лісництво, квартал 58, 1993, 2003 роки, та 2014 рік квартал 58, 59) є незаконним.

Крім того, з урахуванням зазначених вище судових рішень не підлягають доказуванню встановлені судом обставини про те, що ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 15.01.2014 № 344 відчужив земельну ділянку ділянку площею 1,4199 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0109 на користь ОСОБА_4 , який, у свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015 № 3613, відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

Разом з тим, право власності на землі водного фонду захищаються негаторним позовом, а на землі лісогосподарського призначення віндикаційним позовом (пункти 49-56 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, провадження №14-2цс21).

Позивач зазначив, що його позовні вимоги слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

У 2019 р. позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з віндикаційний позовом, в подальшому змінивши предмет позову та спосіб захисту права з віндикаційного на негаторний позов. Відповідно до рішень суду першої та апеляційної інстанцій у справі 372/2189/19 позивачу було відмовлено у позові у зв`язку з застосуванням строків позовної давності.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права вже був предметом розгляду попередньої судової справи №372/2189/19, по якій суди першої та апеляційної інстанції відмовили в задоволенні позовних вимог прокуратури.

В зв`язку з цим суд вважає, що позивачем по даній справі обрано неналежний спосіб захисту, а саме звернення до суду з негаторним позовом.

Разом з тим, 08.01.2024 р. відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою в якій просила застосувати правові наслідки пропуску строку позовної давності до позовних вимог за даним позовом. В судовому засіданні представник відповідача підтримала вказане клопотання.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність застосування строку позовної давності з таких підстав.

Статтею 361Закону України «Про прокуратуру»та частиною другоюстатті 45 ЦПК Українипередбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другоїстатті 45 ЦПК України).

Статтею 361Закону України «Про прокуратуру»та статтею 56 ЦПК Українипередбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень передбачних ст. 185 цього Кодексу.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені устатті 57 ЦПК України.

Згідно із частиною першоюстатті 57 ЦПК Україниоргани та інші особи, які відповідно достатті 56 цього Кодексузвернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Стаття 256 ЦК Українивизначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давністьце строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

В постанові Верховного суду України від 01.07.2015 року сказано, що: прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Відповідно п. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Визначення початку відліку позовної давності міститься устатті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 261 ЦК Україниза загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

За змістомст. 261 ЦК Українидля визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першоїстатті 261 ЦК Українимістить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

В Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 року по справі 6-152цс14 говориться про те, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли державний орган, дізнався про порушення свого права, а не з моменту проведення прокуратурою перевірки.

У вказаних правовідносинах строк позовної давності починається, коли державний орган міг дізнався про порушення свого права, тобто з моменту, коли спірна земельна ділянка вибула з державної власності, тобто із моменту видачі Державних актів відповідачу ОСОБА_3 28 грудня 2012 року. Протилежне прокурором під час розгляду справи не доведено.

15.01.2014 року було відчужено вищевказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_4 , який в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015 року № 3613 відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_2 . Відтак строк позовної давності за цими вимогами сплив у 2015 році.

Відповідно до частини третьої, четвертоїст.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положенняст.257 ЦК Українищодо загальної позовної давності, і на підставі частини першоїст.261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодекос випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, таким чином, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Враховуючи,що прокуроромпри зверненнідо судуіз позовноюзаявою пропущено строк позовної давності, а представник відповідача по справі просить застосувати цей строк, суд вважає, що в позові слід відмовити в зв`язку з пропуском строку позовної давності. Отже, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підтверджені належним доказом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.16,31,203,204,215,216,251-253,258,261,264,267,317,319,387,388,392, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову КерівникаОбухівської окружноїпрокуратури Київськоїобласті вінтересах державив особіКиївської обласноїдержавної адміністраціїдо Обухівськоїрайонної державноїадміністрації, ОСОБА_2 , третя особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2024.

Суддя: О.М. Зінченко