Рішення

від 19.06.2024 по справі 910/3317/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2024Справа № 910/3317/24

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак"

про стягнення 1 666,67 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" про стягнення надлишково сплачених сум ПДВ за договором купівлі-продажу №247 від 25.05.2022 у розмірі 1 666,67 грн.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 02.04.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.04.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та заявляє клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

30.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.05.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

10.05.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" (продавець) та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №247, умовами якого передбачено, що продавець продає та передає у власність покупця товар: стрічка до навантажувача EW25M1 для екскаватора «Антей». ДК 43260000-3, покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору згідно накладної №27.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що покупець отримує товар у продавця згідно накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору: 10 000 грн з ПДВ.

Ціна товару, який поставляється, на момент складення договору вказана в накладній (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 6.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов договору відповідач поставив стрічку до навантажувача EW25M1 для екскаватора «Антей» в кількості 1 шт. на суму 8 333,33, у т.ч. ПДВ - 1 666,67 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №27 від 25.05.2022.

За платіжним дорученням №141 (внутрішній номер 211917451) від 26.05.2022 позивач здійснив повну оплату отриманого товару згідно з договором в сумі 10 000 грн разом з ПДВ.

Відповідно до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області за період з 01.01.2021 по 30.09.2023 №04-21/01 від 03.01.2024 встановлено порушення вимог підп. г підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Податкового кодексу України та постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», виявлено придбання АРЗ СП у ТОВ "Укр Трак" стрічки до навантажувача авто на суму 10 000 грн, в т.ч. ПДВ 1 667,67 грн, що завдало державному бюджету збитків на відповідну суму.

26.07.2023, 30.10.2023 та 02.01.2024 з метою усунення порушень, виявлених аудитом, позивач звернувся до відповідача з листами-вимогами про повернення зайво сплаченого ПДВ у розмірі 1 667,67 грн.

Листом №01/17 від 17.08.2023 відповідач повідомив, що звернувся за офіційним роз`ясненням до ДПІ для визначення ставки ПДВ у даному випадку, додавши лист-звернення №01/1708-23 від 17.08.2023 до ДПС. Відповіді на зазначений лист-звернення матеріали справи не містять.

За таких обставин, позивач на підставі ст. 83, 1212 ЦК України звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти за договірними зобов`язаннями

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що товар, який було поставлено відповідно до коду УКТЗЕД не відноситься до товару, який обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу №247 від 25.05.2022.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони узгодили, що загальна сума договору становить 10 000 грн разом з ПДВ.

На виконання умов договору відповідач поставив стрічку до навантажувача EW25M1 для екскаватора «Антей» в кількості 1 шт. на суму 8 333,33, у т.ч. ПДВ - 1 666,67 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №27 від 25.05.2022.

За платіжним дорученням №141 (внутрішній номер 211917451) від 26.05.2022 позивач здійснив повну оплату отриманого товару згідно з договором в сумі 10 000 грн разом з ПДВ.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктами "а" і "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Отже, сторони на договірних засадах передбачили формування ціни за договором. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі №910/12764/20).

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015 встановлює, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Системний аналіз вказаних норм права засвідчує, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022№ 178 поширюються на діяльність позивача.

У даному спорі підлягає визначенню до якої класифікації у товарній підкатегорії згідно з УКТЗЕД належить поставлений товар за договором - стрічка до навантажувача для екскаватора «Антей», ДК 43260000-3.

В матеріалах справи відсутні докази того, що поставлений товар може використовуватися виключно для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту ДСНС для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, до того ж умовами договору купівлі-продажу №247 від 25.05.2022 не вказано, з якою метою поставлявся спірний товар, а тому суду неможливо встановити до якої категорії УКТЗЕД належить поставлений товар.

Матеріали справи свідчать, що укладання договору і фактична поставка товару за договором з ТОВ "Укр Трак" відбулася після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022.

З огляду на викладене, позивач, будучи обізнаним про набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, мав можливість, укладаючи 25.05.2022 спірний договір, повідомити відповідача про те, що постачання товару буде здійснюватися для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, або для заправки (дозаправки) транспорту третіх осіб, тощо та укласти такий договір із відповідними відомостями, а також без включення ПДВ до ціни договору.

Отже, наведене вище в сукупності свідчить про відсутність протиправної поведінки відповідача, розмір заявлених до стягнення безпідставно отриманих коштів не підтверджений документально наявними у справі доказами та спростовується в сукупності встановленими обставинами справи і наявними у справі доказами (договором, погодженою двосторонньою документацією до нього).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає підстав та можливості для оподаткування за нульовою ставкою господарських операцій з постачання Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області стрічки до навантажувача EW25M1 для екскаватора "Антей" за договором купівлі-продажу №247 від 25.05.2022.

З позовної заяви вбачається, що позивач кваліфікує грошові кошти у розмірі 1 666,67 грн як безпідставно набуті та просить стягнути їх з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Позивач стверджує, що оплатив поставлений відповідачем товар в повному обсязі, в тому числі ПДВ 1 666,67 грн.

В той же час, господарський суд дійшов висновку, що підстави для оподаткування за нульовою ставкою господарських операцій з постачання Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області стрічки до навантажувача EW25M1 для екскаватора "Антей" за договором купівлі-продажу №247 від 25.05.2022 - відсутні. Таким чином, позивач в рамках договору купівлі-продажу №247 від 25.05.2022 отримав оплату в розмірі 10 000 грн, в тому числі ПДВ 1 666,67 грн, що відповідає положенням договору та приписам Податкового кодексу України та Постанови КМУ № 178.

Враховуючи вищевикладене, укладений сторонами договір купівлі-продажу №247 від 25.05.2022 є достатньою та належною правовою підставою сплати позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 1 666,67 грн.

З огляду на викладене, сплачені позивачем відповідачу грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки сплачені на виконання договору поставки, укладеного сторонами.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 666,67 грн безпідставно набутих грошових коштів є необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 1 статті 14 ГПК передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів за наявністю яких можливо встановити обставини, які входять до предмета доказування у справі, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, а відтак такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 58 524,98 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження витрат на правничу допомогу, відповідачем надано: договір №01/0101-24-д про надання правничої допомоги від 02.01.2024 з додатком №1, акт №1 від 02.01.2024 про надання правничої допомоги до договору на суму 40 870, 00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000544, ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1590085.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що розмір витрат згідно акту №1 від 02.04.2024 становить 40 870 грн, а також з огляду на ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 58 524,98 грн не є співмірними з предметом позову та є надмірними, враховуючи предмет позову 1 666,67 грн. а тому оплата правничої допомоги адвоката по справі №910/3317/24 підлягає відхиленню судом.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000 грн був би обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову у випадку задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" стягнення 1 666,67 грн.

2. Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (76006, м. Івано-Франківськ, вулиця Б. Хмельницького, буд. 92А, код ЄДРПОУ - 08588725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" (02105, м. Київ, вул. Павла Усенко, буд. 8, код ЄДРПОУ - 41030210) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна