Рішення

від 10.06.2024 по справі 914/778/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 Справа № 914/778/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж», м.Тернопіль

до відповідача: Фермерського господарства «Нива», с. Батятичі, Львівська область

про стягнення 101 468,59 грн

за участю представників:

від позивача: Ткач І.Я. - представник;

від відповідача: Лущанець М.В. - адвокат

Обставини розгляду справи.

30.10.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж», м. Тернопіль до Фермерського господарства «Нива», с. Батятичі, Львівська область про стягнення 101 468,59 грн.

Ухвалою від 27.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 18.04.2024.

17.04.2024 через канцелярію суду від Фермерського господарства «Нива» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №10627/24 від 17.04.2024).

В судовому засіданні 18.04.2024 було оголошено перерву до 13.05.2024.

18.04.2024 Фермерське господарство «Нива» подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» про стягнення 76 238,79 грн.

Ухвалою від 23.04.2024 суд зустрічну позовну заяву повернув заявнику.

29.04.2024 через канцелярію суду Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» надійшла відповідь відзив (вх. №11519/24 від 29.04.2024).

13.05.2024 через канцелярію суду Фермерського господарства «Нива» надійшли письмові заперечення (вх. №12701/24 від 13.05.2024) та зустрічна позовна заява.

Ухвалою від 13.05.2024 суд задовольнив клопотання позивача про витребування в Головного управління ДПС у Львівській області інформації, відклав судове засідання на 10.06.2024, витребував у Головного управління ДПС у Львівській області інформацію.

Ухвалою від 17.05.2024 суд зустрічну позовну заяву повернув заявнику.

30.05.2024 через канцелярію суду від Головного управління ДПС у Львівській області надійшов лист про надання інформації (вх. №14518/24 від 30.05.2024).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивач з березня по червень 2021 року поставив відповідачу згідно видаткових накладних товар на загальну 131 792,66 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 69 728,87 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано 3% річних в сумі 5 357,12 грн, інфляційні в сумі 26 382,60 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 101 468,59 грн.

У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що товар згідно видаткових накладних №РН-0000407 від 21.04.2021 на суму 1 883,64 грн, №РН-0000857 від 04.06.2021 на суму 12 147,48 грн, №РН-0000953 від 29.06.2021 на суму 6 509,30 грн відповідач не отримав, оскільки такі накладні не підписані уповноваженим представником відповідача. Також відповідач зазначив, що позивачем було поставлено неякісний товар (насіння кукурудзи), що спричинило відповідачу збитки. Зокрема, відповідачем на площі 10 га було засіяно дві земельні ділянки насінням кукурудзи, придбаним у позивача. Однак, коли насіння кукурудзи проросло, виявилось, що воно було неякісне, що підтверджується актом обстеження від 25.05.2021. Про вказаний факт було повідомлено позивача, уповноважені представники якого на вимогу відповідача прибули на місце засівання кукурудзи та оглянули відповідні земельні ділянки. За результатами огляду представники сторін дійшли спільного висновку про необхідність повторного пересівання площ, засіяних насінням кукурудзи. Надалі відповідачем повторно здійснено пересівання, проте, у зв`язку із порушенням строків засівання, відповідачем було зібрано урожай лише з половини пересіяних площ. Зважаючи на необхідність повторного пересівання, відповідачем було понесено додаткові витрати у зв`язку із переорюванням, придбанням насіння та засобів захисту, повторним засіванням. Також представники позивача зобов`язувались відшкодувати завдані збитки шляхом поставки урожаю іншої сільськогосподарської продукції. Наведене було тією причиною, чому відповідач не звертався до позивача із претензією. Проте, завдані позивачем відповідачу збитки шляхом поставки неякісного насіння не були відшкодовані, що спричинило необхідність звернення відповідача із зустрічним позовом. Таким чином, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у заявленому ним обсязі.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» (позивач) здійснено поставку Фермерському господарству «Нива» (відповідач) товару на загальну суму 131 792,66 грн.

Вказане підтверджується видатковими накладними №РН-0000197 від 25.03.2021 на суму 40 752,99 грн, №РН-0000198 від 25.03.2021 на суму 9 609,96 грн, №РН-0000236 від 30.03.2021 на суму 19 650,48 грн, №РН-0000328 від 13.04.2021 на суму 37 814,83 грн, №РН-0000407 від 21.04.2021 на суму 1 883,64 грн, №РН-0000525 від 04.05.2021 на суму 3 423,98 грн, №РН-0000857 від 04.06.2021 на суму 12 147,48 грн, №РН-0000953 від 29.06.2021 на суму 6 509,30 грн.

Відповідач частково оплатив вартість товару у розмірі 62 063,79 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 69 728,87 грн основного боргу, 5 357,12 грн 3% річних, 26 382,60 грн інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв`язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Як передбачено ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Отже, відповідно до вищезазначених норм ЦК України, матеріалами, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, є направлена позивачем до відповідача пропозиція укласти договір та прийняття відповідачем пропозиції позивача, що свідчить про відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у відповіді на пропозицію (видатковій накладній). Вказані видаткові накладні підписані представниками та скріплені печатками сторін, тобто, розбіжностей щодо умов зазначених в оферті не було, відповідачем прийнято товар без зауважень та застережень.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов`язання щодо передачі товару виконав повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, оригінали яких оглянуто судом.

Відповідач підтвердив факт отримання товару згідно видаткових накладних №РН-0000197 від 25.03.2021 на суму 40 752,99 грн, №РН-0000198 від 25.03.2021 на суму 9 609,96 грн, №РН-0000236 від 30.03.2021 на суму 19 650,48 грн, №РН-0000328 від 13.04.2021 на суму 37 814,83 грн, №РН-0000525 від 04.05.2021 на суму 3 423,98 грн, які були підписані уповноваженими представниками відповідача. Водночас, заперечив щодо отримання товару згідно видаткових накладних №РН-0000407 від 21.04.2021 на суму 1 883,64 грн, №РН-0000857 від 04.06.2021 на суму 12 147,48 грн, №РН-0000953 від 29.06.2021 на суму 6 509,30 грн, оскільки такі не підписані уповноваженими представниками відповідача.

На підтвердження поставки відповідачу товару згідно видаткових накладних №РН-0000407 від 21.04.2021, №РН-0000857 від 04.06.2021 та №РН-0000953 від 29.06.2021 позивачем було долучено копії податкової накладної №126 від 21.04.2021 на суму 1 883,64 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 313,94 грн, що складена згідно поставки товару за видатковою накладною №РН-0000407 від 21.04.2021 на суму 1 883,64 грн; податкової накладної №52 від 04.06.2021 на суму 12 147,48 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 2 024,58 грн, що складена згідно поставки товару за видатковою накладною №РН-0000857 від 04.06.2021; податкової накладної №254 від 29.06.2021 на суму 6 509,30 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 084,88 грн, що складена згідно поставки товару за видатковою накладною №РН-0000953 від 29.06.2021, а також квитанції, що підтверджують подання таких накладних до податкового органу.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 також зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Додатковим підтвердженням факту прийняття відповідачем товару згідно видаткових накладних №РН-0000407 від 21.04.2021, №РН-0000857 від 04.06.2021 та №РН-0000953 від 29.06.2021 є інформація, що долучена до листа Головного управління ДПС у Львівській області (вх. №14518/24 від 30.05.2024). Згідно долучених до листа додатків до декларацій, відповідачем до податкового кредиту від ТзОВ «Агро Престиж» у квітні 2021 року включено суму ПДВ у розмірі 313,94 грн (313,94 грн - ПДВ за товар згідно видаткової накладної №РН-0000407 від 21.04.2021) та у серпні 2021 року включено суму ПДВ у розмірі 3 109,46 грн (2 024,58 грн - ПДВ за товар згідно видаткової накладної №РН-0000857 від 04.06.2021 та 1 084,88 грн - ПДВ за товар згідно видаткової накладної №РН-0000953 від 29.06.2021), що повністю збігається із даними, які відображені позивачем у поданих ним податкових накладних, та збігаються із сумами ПДВ, які відображені у видаткових накладних.

Таким чином, відповідачем відображено у своєму бухгалтерському обліку господарські операції згідно видаткових накладних №РН-0000407 від 21.04.2021, №РН-0000857 від 04.06.2021 та №РН-0000953 від 29.06.2021.

Частинами першою, другою статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Зважаючи на наведене, відповідачем не спростовано факт поставки товару на загальну суму 131 792,66 грн згідно видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Отже, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі поставки товару згідно видаткових накладних, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Як встановлено судом, відповідач частково оплатив вартість товару у розмірі 62 063,79 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником щодо оплати вартості товару, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу у розмірі 69 728,87 грн, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5 357,12 грн 3% річних, 26 382,60 грн інфляційних.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань із поставки якісного товару з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 674 ЦК України).

Згідно ст. 13 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» суб`єкти насінництва та розсадництва зобов`язані гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовим і посівним (товарним) якостям, зазначеним у сертифікатах на насіння і садивний матеріал.

Статтею 1 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» визначено, що сертифікат на насіння - документ про відповідність, що засвідчує сортові або посівні якості насіння.

Як встановлено судом, позивачем згідно видаткової накладної №РН-0000197 від 25.03.2021 на суму 40 752,99 грн було поставлено відповідачу насіння кукурудзи ЕС Конкорд.

Водночас, позивачем було долучено до матеріалів справи сертифікат, що засвідчує посівні якості насіння від 01.12.2020 №105930, який видано ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогогосподарської продукції» на насіння кукурудзи сорту ЕС Конкорд та яке вироблено (рік урожаю - 2018) та належить ТзОВ «Агро Престиж». Вказаним сертифікатом, зокрема, підтверджується, що за результатами випробування схожість становила 92%, кількість нормально пророслого насіння (енергія проростання 88%). Сертифікат дійсний до 01.12.2021.

Частиною 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» арбітражне (експертне) визначення посівних якостей насіння і товарних якостей садивного матеріалу може здійснюватися на вимогу споживача або суб`єкта насінництва та розсадництва центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) у сфері насінництва та розсадництва. Порядок арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядок оформлення відповідних заяв встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура арбітражного (експертного) визначення посівних якостей насіння та товарних якостей садивного матеріалу визначається Порядком арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №615 від 18.08.2017 (надалі - «Порядок»).

Пунктами 3 та 5 Порядку визначено, що арбітражне визначення проводиться територіальним органом Держпродспоживслужби за заявою фізичної особи - підприємця або юридичної особи. Арбітражному визначенню підлягає придбане насіння або садивний матеріал за наявності сертифіката, що засвідчує посівні якості насіння, або сертифіката, що засвідчує товарні якості садивного матеріалу (далі - сертифікат), документа за результатами аналізу насіння або садивного матеріалу, виданого заявнику, у разі розбіжності показників якості насіння або садивного матеріалу на величину, що перевищує допустимі відхилення.

Згідно п. 6 Порядку арбітражне визначення проводиться зокрема щодо посівних якостей насіння (крім плодових та горіхоплідних культур) - за чистотою (за винятком вмісту обрушених зерен), вмістом домішок насіння інших видів (за винятком отруйних бур`янів, карантинних об`єктів, інших видів кормових трав, пелюшки у насінні гороху, плосконасінної вики у сочевиці), вмістом склероціїв білої і сірої гнилей у насінні соняшнику, схожістю, одно- і багаторостковістю насіння буряків, життєздатністю (тільки для насіння озимих культур, що висівається у рік збирання врожаю).

В той же час, відповідно до п. 7 Порядку у разі закінчення строку дії сертифіката арбітражне визначення не проводиться.

Таким чином, у випадку наявності у відповідача сумнівів щодо якості поставленого насіння, він не був позбавлений можливості протягом строку дії сертифіката звернутися до територіального органу Держпродспоживслужби для проведення арбітражного (експертного) визначення посівних якостей такого насіння.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач скористався відповідним порядком визначення посівних якостей насіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитись від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (ч. 1 ст. 679 ЦК України).

Відповідачем на підтвердження факту виявлення недоліків товару долучено акт обстеження від 25.05.2021. Із вказаного акту вбачається, що такий складено без участі уповноваженого представника позивача, за участі лише представника відповідача голови фермерського господарства, спеціаліста-агронома (без підтвердження його місця праці та професійних якостей) та двох жителів с. Батятичі. У вказаному акті відсутня інформація про виклик позивача та його неприбуття для складення такого акту.

Вказаним актом встановлено, що внаслідок обстеження земельних ділянок під посівами кукурудзи виявлено низький схід насіння кукурудзи проросле насіння становить 30-40 стебел, що є нижчим середнього показника, а відтак площі, засіяні кукурудзою, слід повторно пересіяти. До даного акту також було долучено фототаблиці.

Однак, із вказаного акту вбачається, що представниками, які його підписали, здійснювалося лише візуальне спостереження проростання насіння кукурудзи у певний часовий проміжок на певних ділянках, проте, не досліджувалося безпосередньо насіння, яке було поставлене позивачем відповідачу. Водночас, на проростання насіння з моменту його засівання та на момент обстеження відповідачем могли вплинути фактори, які не пов`язані із якістю насіння, зокрема погодні умови та температурний режим, які могли зменшити швидкість проростання, зволоження грунтів (як надмірне так і недостатнє), особливості обробітку грунтів (їх неналежний обробіток), вплив шкідників тощо, тобто вказаний акт жодним чином не може підтвердити якість безпосередньо насіння, яке було поставлене позивачем відповідачу.

На підтвердження фактів, викладених у акті, відповідачем долучено також фототаблиці, на яких зображено земельні ділянки із пророслими рослинами. Однак, з даних зображень неможливо встановити, чи зафіксовані на ньому об`єкти є саме тими, які зазначені в акті та є приналежними саме відповідачу, а також фіксують стан відображених об`єктів саме у той час, коли було складено акт.

Водночас, відповідачем не долучено жодних доказів на підтвердження фактів звернення відповідача до позивача щодо поставки неякісного насіння, огляду засіяних площ представниками позивача та зобов`язання позивача відшкодувати відповідачу заподіяні збитки у зв`язку із поставкою неякісного насіння. Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини позивачем не підтверджено.

Згідно ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Таким чином, відповідач як покупець товару у разі придбання неякісного товару міг би вимагати пропорційного зменшення ціни або відшкодування витрат на усунення недоліків товару чи відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми у разі істотного порушення вимог щодо якості товару.

Однак, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що позивачем згідно видаткової накладної №РН-0000197 від 25.03.2021 на суму 40 752,99 грн поставлено відповідачу товар, який порушує вимоги щодо якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 69 728,87 грн основного боргу, 5 357,12 грн 3% річних, 26 382,60 грн інфляційних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Нива», с. Батятичі, Кам`янка-Бузький район, Львівська область (ідентифікаційний код 20781011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж», м. Тернопіль, вул. Острозького, буд. 48, офіс 41 (ідентифікаційний код 35708410) 69 728,87 грн основного боргу, 5 357,12 грн 3% річних, 26 382,60 грн інфляційних, 3 028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 10.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.06.2024.

СуддяМазовіта А.Б.