Рішення

від 14.03.2024 по справі 917/1827/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 Справа № 917/1827/23

м. Полтава

За позовом Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька,13, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500 в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Пирятинської міської ради Лубенського району Полтавської області, вул. Соборна, 42, м. Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, 37000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Плюс", вул.Київська, 87/6, м. Пирятин, Полтавська область, 37000

про стягнення заборгованості та повернення земельних ділянок

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості по орендній платі та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ПЛЮС" повернути земельні ділянки, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор посилається на те, що відповідачем не виконані умови Договорів оренди землі щодо сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 09.11.2023 на 14:00 год. та встановлено учасникам справи строки на вчинення процесуальних дій.

Від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява про розгляд справи без його участі (вх. № 14380 від 08.11.23р.)

Ухвалою суду від 09.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 23.01.2023 на 11:00 год.

Від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява про розгляд справи без його участі (вх. № 788 від 19.01.2024).

Ухвалою суду від 23.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2024 на 09:30 год.

13.03.2024 (вх. № 3461) від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, що копії ухвал, що направлялися відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві і яка співпадає з місцезнаходженням відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Київська, будинок 87/6, м. Пирятин, Пирятинський район, Полтавська область, 37000), повернулися до суду із поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотриманнясудової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь - яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 14.03.2024 ухвалено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між Пирятинською міською радою та ТОВ «АВАНГАРД ПЛЮС» 15.02.2013 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323810100:50:012:0280, площею 5,3538 га, яка розташована по вул. Київська, 87/6, м. Пирятин, Лубенського району Полтавської області. Цільове призначення земельної ділянки - інше сільськогосподарське призначення.

Відповідно до п. 5 вказаного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4827521,46 грн.

Зазначений договір оренди, згідно з п. 8 укладено терміном на 10 років.

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1448256 грн. 40 коп. на десять років.

Згідно з пунктом 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції.

Відповідно до пункту 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: до 1-го числа місяця, наступного за звітним.

Періодичність внесення орендної плати: 12068 грн. 80 коп. щомісячно.

Пунктом 21 Договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендареві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 28 договору оренди землі передбачено право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. 31 Договору зазначено, що орендар зобов`язаний у відповідності з пунктом 11 договору своєчасно вносити орендну плату, у придатному для використання стані повернути орендодавцю земельну ділянку після припинення договору оренди.

Згідно пункту 37 Договору дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до вимог п. 38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

28.01.2014 Пирятинською міською радою як орендодавцем за договором оренди землі укладено додаткову угоду та змінено в п.5 договору нормативно грошову оцінку земельної ділянки на дату укладення цієї додаткової угоди, яка становить 3503096,97 грн. Також, встановлено в п.9 договору, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 140123,88 грн. на рік (4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки). Щомісячна сума сплати 11676, 99 грн. на місяць.

Крім того, 15.02.2013 між Пирятинською міською радою та ТОВ «АВАНГАРД ПЛЮС» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323810100:50:012:0279, площею 0,2303 га, яка розташована по вул. Київська, 87/6, м. Пирятин, Лубенського району Полтавської області. Цільове призначення земельної ділянки - інше сільськогосподарське призначення.

Відповідно до п. 5 вказаного Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 207661,51 грн.

Зазначений договір оренди, згідно з п. 8 укладено терміном на 10 років.

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 62298 грн. 45 коп. на десять років.

Згідно з пунктом 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції.

Відповідно до пункту 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: до 1-го числа місяця, наступного за звітним.

Періодичність внесення орендної плати: 519 грн. 15 коп. щомісячно.

Пунктом 21 Договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендареві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 28 договору оренди землі передбачено право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно пункту 31 Договору обов`язки орендаря зазначено, що орендар зобов`язаний у відповідності з пунктом 11 договору своєчасно вносити орендну плату, у придатному для використання стані повернути орендодавцю земельну ділянку після припинення договору оренди.

Згідно пункту 37 Договору дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до вимог п. 38 Договору, встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

28.01.2014 Пирятинською міською радою як орендодавцем за договором оренди землі укладено додаткову угоду та змінено в п.5 договору нормативно грошову оцінку земельної ділянки на дату укладення цієї додаткової угоди, яка становить 207408,18 грн. Також, в п.9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 8296,32 грн. на рік (4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки). Щомісячна сума сплати 691,36 грн. на місяць.

Отже, в порушення умов договорів оренди земельних ділянок від 15.02.2013, згідно яких в оренді перебувають земельні ділянки з кадастровим номером 5323810100:50:012:0280 площею 5,3538 га та кадастровим номером 5323810100:50:012:0279 площею 0,2303 га, відповідач не виконує зобов`язання щодо сплати орендної плати та повернення земельних ділянок.

Щодо підстав представництва прокурора в суді, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, з метою представництва інтересів держави в суді у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтереси держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, згідно зазначених норм та ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає, державний орган, якому надано повноваження органу виконавчої влади. У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Пирятинська міська рада, як власник, отримувач орендної плати та розпорядник земельних ділянок, які з порушенням вимог закону використовує ТОВ «АВАНГАРД ПЛЮС».

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокуратурою надіслано запит від 29.08.2023 за № 53/2-6196 вих - 23 до Пирятинської міської ради з приводу надання інформації про сплату орендної плати за земельні ділянки ТОВ «АВАНГАРД ПЛЮС» та пропонувалось вжити заходи щодо стягнення заборгованості.

З інформації Пирятинської міської ради від 12.09.2023 за № 6082/02-33 вбачається, що нею не вживалися заходи з метою стягнення з ТОВ «АВАНГАРД ПЛЮС» боргу за використання землі комунальної власності та повідомлено про причини, які перешкоджали, у вказаному випадку, захисту цих інтересів - обмежене фінансування для сплати судового збору.

Вказане і свідчить про «не здійснення захисту» органами уповноваженими державою на захист інтересів держави, яке виявляється в усвідомленій пасивній поведінці Пирятинської міської ради, тобто в усвідомленні того, що порушуються інтереси держави, при цьому маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду остання не звертається.

Тому, за тривалої бездіяльності позивача, прокурором прийнято обґрунтоване рішення про застосування заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яке діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, зокрема, належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Крім того, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення недоотриманих публічних коштів з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав боржника.

Одночасно, недоотриманням орендної плати місцевим бюджетом від оренди землі порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Пирятин, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

На виконання п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Лубенською окружною прокуратурою повідомлено Пирятинську міську раду про представництво інтересів держави в суді в її особі.

Згідно п. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладених договорів оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частини 1, 8 вказаної норми).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України Про оренду землі).

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 615 цього ж Кодексу).

Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожний суб`єкт має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у забов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати за землю.

Статтею 36 Закону України Про оренду землі визначено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, що передбачено ст.152 Земельного кодексу України.

Частини 3-4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» вказує, що у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендодавця (крім випадків розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків) орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, здійснених за згодою орендодавця, та збитків, завданих розірванням договору. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Разом із цим, встановлено, що в порушення умов договорів оренди земельних ділянок від 15.02.2013, згідно яких в оренді перебувають земельні ділянки з кадастровим номером 5323810100:50:012:0280 площею 5,3538 га та кадастровим номером 5323810100:50:012:0279 площею 0,2303 га, відповідач не виконує зобов`язання щодо сплати орендної плати та повернення земельних ділянок.

Так у період з вересня 2020 по 15 лютого 2023 ТОВ «Авангард плюс» не сплачувало орендну плату за користування вказаними земельними ділянками, внаслідок чого утворилася заборгованість за договорами оренди земельних ділянок на загальну суму 437 839,30 грн, а саме:

Заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5323810100:50:012:0280, площею 5,3538 га (за період з вересня 2020 по 15 лютого 2023) згідно договору оренди земельної ділянки від 15.02.2013, складає 413 365, 22 грн.

Заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5323810100:50:012:0279, площею 0,2303 га (за період з вересня 2020 по 15 лютого 2023) згідно договору оренди земельної ділянки від 15.02.2013 складає 24 474, 08 грн.

Доказів погашення боргу відповідачем суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з вересня 2020 по 15 лютого 2023 згідно договорів оренди землі від 15.02.2013, за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5323810100:50:012:0280 та 5323810100:50:012:0279 в загальній сумі 437 839 грн. 30 коп., у тому числі заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5323810100:50:012:0280 у розмірі 413 365 грн. 22 коп. та заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5323810100:50:012:0279 у розмірі 24 474 грн. 08 коп. підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги прокурора в частині зобов`язання повернути земельні ділянки, суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Судом встановлено, що строк дії договорів оренди земельних ділянок з кадастровим номером 5323810100:50:012:0280 площею 5,3538 га та кадастровим номером 5323810100:50:012:0279 площею 0,2303 га від 15.02.2013 (кожен) закінчився. Однак земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ «АВАНГАРД ПЛЮС» та не повернуті Пирятинській міській раді.

Згідно п. 37 договорів оренди землі від 15.02.2013 дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 31 вищезазначених договорів обов`язок орендаря у придатному для використання стані повернути орендодавцю земельну ділянку після припинення договору оренди.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Положеннями ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Отже, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД ПЛЮС повернути Пирятинській міській раді земельні ділянки з кадастровими номерами 5323810100:50:012:0280 площею 5,3538 га та 5323810100:50:012:0279 площею 0,2303 га, розташовані по вул. Київська, 87/6, м. Пирятин, Лубенського району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД ПЛЮС (вул. Київська, 87/6, м. Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, КОД ЄДРПОУ 33582220) на рахунок Пирятинської міської ради (37000, вул. Соборна, 42, м.Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13955752, р/р UA678999980333169331000016573, отримувач ГУК у Полтавській області/тг м.Пирятин/ 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ): 13955752) заборгованість по орендній платі за період з вересня 2020 по 15 лютого 2023 згідно договорів оренди землі від 15.02.2013, за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5323810100:50:012:0280 та 5323810100:50:012:0279 в загальній сумі 437 839 грн. 30 коп., у тому числі заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5323810100:50:012:0280 у розмірі 413 365 грн. 22 коп. та заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5323810100:50:012:0279 у розмірі 24 474 грн. 08 коп.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД ПЛЮС (ЄДРПОУ 33582220, вул. Київська, 87/6, м. Пирятин, Лубенський район, Полтавська область) повернути Пирятинській міській раді (37000, вул. Соборна, 42, м.Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13955752) земельні ділянки з кадастровими номерами 5323810100:50:012:0280 площею 5,3538 га та 5323810100:50:012:0279 площею 0,2303 га, розташовані по вул. Київська, 87/6, м. Пирятин, Лубенського району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Плюс" (вул. Київська, 87/6, м. Пирятин, Полтавська область, 37000, код 33582220) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати на сплату судового збору в сумі 9 251,59 грн.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.