Рішення

від 10.06.2024 по справі 921/813/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/813/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

за участі секретаря судового засідання Качунь І.Є.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Баворівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, вул. Лесі Українки, 10, с. Баворів Тернопільського району Тернопільської області, 47743

про стягнення 110 979,88 грн

За участі представників:

Позивача: Жигадло І.Б.

Відповідача: Дударенко В.А..

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Баворівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про стягнення 110 979,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/813/23 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 09 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 26.01.2024 було відкладено підготовче засідання у справі №921/813/23 на 20 лютого 2024 року.

05.03.2024 на "Електронний суд" від Комунального некомерційного підприємства "Баворівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Великогаївської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву /вх.№1892 від 05.03.2024/, в якому відповідач зазначає, що погоджується з наявністю спожитого природного газу за період з 02.12.2021 по 16.12.2021, за який не було здійснено оплату, у зв`язку із закриттям фінансового року та фактичною відсутністю договору та акту надання послуг, на підставі чого не змогли провести оплату.

Ухвалою суду від 15.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Сидорук А.М. у відпустці було повідомлено учасників судового процесу, що підготовче засідання у справі №921/813/23 відбудеться 04 квітня 2024 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/813/23 до судового розгляду по суті на 30 квітня 2024 року.

Ухвалою суду від 30.04.2024 відкладено розгляд справи № 921/813/23 по суті на 09 травня 2024 року о 14 год. 20 хв. в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 09.05.2024 в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.

Судом враховуючи вище наведені обставини, оголошено перерву в судовому засіданні до 17 травня 2024 року о 14 год. 00 хв..

Ухвалою суду від 24.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Сидорук А.М. у відпустці повідомлено учасників судового процесу, що розгляд справи по суті відбудеться 10 червня 2024 року о 10 год. 30 хв. в режим івідеоконференції.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 10.06.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Натомість, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що підприємство за спожитий у листопаді 2021 року оплатило за спожитий природний газ, однак залишилася заборгованість за грудень 2021 року, договір від позивача отримали лише у лютому 2022 року у зв`язку з чим не змогли здійснити вчасно оплату та з врахуванням того, що КНП "Баворівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини" Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області є неприбутковим підприємством та заявив усне клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних.

У судовому засіданні 10.06.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне:

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 провадить діяльність із газопостачання на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-рпозивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року №1236"(далі - Постанова КМ України № 1102).

Пунктом 2 зазначеного нормативно-правового акту покладені зобов`язання на АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України) постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Комунальне некомерційне підприємство "Баворівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу відповідачу іншими постачальниками, спожиті ним у грудні 2021 року об`єми природного газу автоматично включені до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і відповідно використаний природний газ віднесено до об`ємів, поставлених останнім.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС ).

В силу положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційною платформою є електронна платформа у вигляді веб - додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування котрою забезпечується оператором газотранспортної системи. Вона використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС) .

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого органом місцевого самоврядування газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, підтверджується листом оператора ГТС від 12.07.2023 №ТОВВИХ-23-9442 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00016208K00Y; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з п. 2.1 цього Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За п.3.1 Договору, постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).

За умовами викладеними у п.4.4 цього правочину Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У пункті 11.1 Типового договору передбачено, що він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Позивач стверджує, що ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договірних умов. Зокрема, у листопад та грудні 2021 року він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 3,73600 тис. куб. м. на загальну суму 111 698,80 грн (з урахуванням вартості транспортування). Однак, відповідний рахунок постачальника на оплату поставленого природного газу в листопаді 2021 року його контрагент сплатив в сумі 37 564,80 грн. Таким чином, сума заборгованості за спожитий природний газ за грудень 2021 року становить 74 133, 34 грн.

Отже, відповідач вимоги Товариства не виконав, заборгованість не сплатив, з огляду на що даний спір переданий на вирішення до суду.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд констатує, що в силу законодавчих приписів Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 714 ЦК України обумовлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Із закріпленого у ч.1 ст.530 ЦК України правила слідує, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України забороняють односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501. Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача, Комунального некомерційного підприємства "Баворівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, зазначено ЕІС- код - 56XS00016208K00Y.

Згідно рахунку позивача №1873 за розрахунковий період 1-31 грудня 2021 року Споживач не оплатив. Факт відправлення на його адресу цього рахунка підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень "Рекомендований лист" від 16.12.2021.

В той же час, в матеріалах справи наявні докази включення спожитих об`ємів природного газу в грудні 2021 року, саме до Реєстру споживачів позивача. Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований бюджетною установою.

Здійснивши фактичне споживання газу з 02.12.2021 по 16.12.2021 відповідач, з урахуванням даних названої платформи, визнав дію договору з позивачем у цей проміжок часу.

З огляду на викладене, враховуючи умови Типового договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 74 133,34грнобґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як уже зазначалось вище, згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період 01.02.2022 по 30.06.2022 нараховані 10 947,36 грн пені, 3 137,97грн - 3% річних та 22 761,21 грн інфляційних втрат.

Перевіривши правильність здійснених позивачів обрахунків суд констатує, що останні є арифметично вірними, ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

Щодо усно заявленого відповідачем в судовому засіданні клопотання про зменшення штрафних санкцій, а саме пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо клопотання відповідача, зазначивши, що борг за спожитий природний газ відповідачем не сплачений ще з 2022 року, а договір на адресу відповідача було надіслано згідно Списку згрупованих відправлень, який знаходиться в матеріалах справи 17.11.2021.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 р. у справі №7-рп/2013, Конституційнй Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (№ 911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Отже, заявлене відповідачем клопотання про зменшення санкцій, перевіривши доводи, якими обґрунтовується така клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх зменшення.

Відповідно до п. 43. Постанови Велика Палата Верховного Суду від 07.04.2020 по справі №910/4590/19 інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Крім того, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорними, додатковими до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, а тому за наявності форс-мажорних обставин вони не можуть бути зменшені. Подібний висновок викладений в постанові КГС ВС від 23.03.2023 №920/505/22.

З урахуванням викладеного, законодавством передбачено можливість зменшення лише неустойки (штрафу, пені), а інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, тому клопотання відповідача в частині зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат та 3% річних не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Баворівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, (вул. Лесі Українки, 10, с. Баворів Тернопільського району Тернопільської області, 47743, код ЄДРПОУ 42072308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 40121452) 74 133 (сімдесят чотири тисячі сто тридцять три) грн 34 коп. заборгованості; 10 947, 36 грн (десять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 36 коп. пені; 3 137 (три тисячі сто тридцять сім) грн 97 коп., що складає 3% річних; 22 761 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят одну) грн 21 коп. інфляційних втрат та 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.06.2024.

Суддя А.М. Сидорук