Рішення

від 18.06.2024 по справі 922/1185/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1185/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149) до Приватного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Слобожанський" (63544, Харківська обл., смт. Чкаловське, вул. Свободи, буд. 1-г) про стягнення 23014,23 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Приватного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Слобожанський" про стягнення 23014,23 грн., з яких: пеня у розмірі 19020,09 грн., 3% річних у розмірі 1141,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 2852,89 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №14012 від 30.10.2008 щодо своєчасної сплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

02.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №11655), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

06.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про продовження процесуального строку (вх. №11889), в якому просить продовжити процесуальний строк для підготовки відповіді на відзив в частині заявлених до стягнення пені, 3% та інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасну сплату послуг з розподілу електричної енергії за листопад, грудень 2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.05.2024 клопотання АТ "Харківобленерго" про продовження процесуального строку (вх. №11889 від 06.05.2024) задоволено. Продовжено процесуальний строк для подання відповіді на відзив на п`ять днів з дня отримання позивачем копії даної ухвали.

10.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №12253), в якій зазначає, що на адресу позивача від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначено, що по заявленому травню 2022 р. відповідач не мав заборгованості зі сплати за надані послуги з розподілу електричної енергії, оскільки ОСР було здійснено перерахунок у вересні 2022 р. наданих у травні 2022 р. послуг з розподілу електричної енергії відповідно до акту приймання-передачі та рахунку на оплату послуг із відображенням мінусових показників -95 737 кВт*г на суму - 105691,37 грн., тобто сума до сплати за травень 2022 р. складала 0,0 грн. Позивач зазначає, що на момент подання позову у представника АТ "Харківобленерго" була відсутня інформація стосовно перерахунку у вересні 2022 р. наданих у травні 2022 р. послуг з розподілу електричної енергії - 95737 кВт*г на суму - 105691,37 грн. Після отримання відзиву на позовну заяву, відділом по роботі з дебіторською заборгованістю підтверджено перерахунок за травень 2022 за надані послуги з розподілу електричної енергії проведений у вересні 2022 р.

Відтак, просить суд прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та розглянути спір згідно вимог вказаних у даній заяві. Зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії за травень 2022 на загальну суму 13873,11 грн., з яких: пеня за травень 2022 року у розмірі 13873,11 грн.; 3% річних за травень 2022 року у розмірі 677,82 грн.; інфляційні витрати за травень 2022 року у розмірі 1902,45 грн. Стягнути з ПрАТ "Агрокомбінат Слобожанський" на користь АТ "Харківобленерго" заборгованість в сумі 9141,12 грн., з яких: пеня за листопад, грудень 2022 року у розмірі 7727,25 грн.; 3% річних за листопад, грудень 2022 року у розмірі 463,43 грн.; інфляційні витрати за листопад, грудень 2022 року у розмірі 950,44 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

14.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №12554), в якій зазначає, що АТ "Харківобленерго" було подано заяву про зменшення позовних вимог від 10.05.2024 через підсистему Електронний суд. Водночас, повідомляє, що 13.05.2024 проведено коригування нарахованої пені, 3% річних та інфляційних витрат за листопад 2022 послуг з розподілу електричної енергії у обсязі 19176 кВт*год на суму 21169,84 грн. Відповідно до наданих розрахунків заборгованість за листопад 2022 складає: пеня у розмірі 174,00 грн; 3% річних у розмірі 20,88 грн.; інфляційні витрати у розмірі 169,36 грн. З огляду на вищевикладене, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог від 10.05.2024, вважає за необхідне повторно звернутись із заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії за листопад 2022 у сумі 7855,48 грн. за Договором №14012 від 01.01.2019.

Відтак, просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії за листопад 2022 на загальну суму 7855,48 грн., з яких: пеня за листопад 2022 року у розмірі 6684,00 грн.; 3% річних за листопад 2022 року у розмірі 390,40 грн.; інфляційні витрати за листопад 2022 року у розмірі 781,08 грн. Стягнути з ПрАТ "Агрокомбінат Слобожанський" на користь АТ "Харківобленерго" заборгованість в сумі 1285,64 грн., з яких: пеня за листопад, грудень 2022 року у розмірі 1043,25 грн.; 3% річних за листопад, грудень 2022 року у розмірі 73,03 грн.; інфляційні витрати за листопад 2022 року у розмірі 169,36 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Розглянувши вище вказані заяви, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

У даному разі суд зазначає, що заяви про зменшення розміру позовних вимог підлягають прийняттю до розгляду, оскільки підписано повноважною особою, подані у строки, встановлені пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України та відповідають вимогам до форми та змісту письмового клопотання. До вказаних заяв додано докази надіслання на адресу відповідача.

Відтак, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, а тому суд приймає їх до розгляду та подальший розгляд справи здійснюватиме з урахуванням поданих заяв.

14.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №12556), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

01.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Агрокомбінат" "Слобожанський" (далі - споживач, відповідач) приєдналось до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору постачання електричної енергії №14012 від 30.10.2008 за особовим рахунком №14012 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Відповідно п.1.1, п. 1.3 розділу І Додаткової угоди від 03.02.2016 до договору №14012 від 30.10.2008, з метою удосконалення та поліпшення системи взаємовідносин щодо постачання електричної енергії, сторони домовились здійснювати електронний документообіг між постачальником та споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів. (далі система ЕДО). Реєструючись в Системі ЕДО споживач погоджується з Положенням про електронний документообіг АК "Харківобленерго" та зобов`язується неухильно дотримуватись його. З огляду на вище викладене, та з урахуванням укладеної додаткової угоди від 03.02.2016, сторони погодили, що наявність в системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою підставою для підтвердження належного виконання умов Договору №14012.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що на виконання умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, постачальником надавались наступні послуги: 1) у травні 2022 р. позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 95737кВт*год на суму 105691,37 грн., що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за травень 2022; 2) у листопаді 2022 р. позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 19176 кВт*год на суму 21169,84 грн., що підтверджується Звітом про покази засобів обліку електричної енергії, Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за листопад 2022; 3) у грудні 2022 р. позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 114958 кВт*год на суму 126910,87 грн., що підтверджується Звітом про покази засобів обліку електричної енергії, Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022.

Вказані Акти про обсяги розподіленої електричної енергії, акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії АТ "Харківобленерго" було направлено на адресу споживача ПрАТ "Агрокомбінат" Слобожанський" через систему електронного документообігу: за травень 2022 на суму 105691,37 грн., направлено - 06.06.2022; за листопад 2022 на суму 21169,84 грн., направлено - 30.11.2022., за грудень 2022 р. на суму 126910,87 грн., направлено - 04.01.2023.

Позивачем у позовній заяві стверджує, що в порушення умов договору вказані рахунки були оплачені в порушення умов договору №14012 від 01.01.2019, зокрема Додатку №4 "Порядок розрахунків".

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", який розмежовує діяльність суб`єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.

Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 16.11.2018 №1446 Акціонерне товариство "Харківобленерго" є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.

Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами є зокрема, Закон, Кодекс систем розподілу затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, в яких визначені права, обов`язки та відповідальність сторін.

Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається між позивачем та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ "Харківобленерго": www.oblenergo.kharkov.ua.

Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ).

Абзацом 3, пункту 5 Постанови №312 передбачено, що з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.

Відповідно до пункту 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України.

Пунктом 2.1.5. ПРРЕЕ передбачено, що договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.

Умовами пункту 1.1 Типового договору погоджено, що цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору. Згідно пункту 2.1 Типового договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Типового договору облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.).

За підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача.

За необхідності для споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць споживач (його постачальник) має укласти із оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності).

Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв`язку.

Відповідно до п.5.1-5.5 Типового договору ціною цього договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача.

Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих споживачу послуг з розподілу електричної енергії.

Пунктом 11.1 Типового договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Згідно із пп. 5.1.1 глава V ПРРЕЕ та п. 7.1 Типового договору оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України. Оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно пункту 1 Додатка №4 "Порядок розрахунків" до Типового договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. У відповідності до п.3 Додатка № 4 "Порядок розрахунків" до Типового договору, оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній розрахунковий період.

Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній розрахунковий період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.

Відповідно пункту 4 Додатка № 4 "Порядок розрахунків" до Типового договору розрахунок суми попередньої оплати здійснюється споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та надається рахунок на попередню оплату.

Згідно пункту 5 Додатка №4 "Порядок розрахунків" до Типового договору, остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити споживач за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку № 8 Договору.

Пунктом 7-8 Додатка № 4 "Порядок розрахунків" до Типового договору рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику споживача (п. 6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу. В разі неотримання споживачем рахунків Оператор системи розподілу направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать та позивачем у відповіді на відзив зазначено, що на виконання умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №14012 від 01.01.2019, ОСР надано наступні послуги:

- у листопаді 2022 позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 19176 кВт*год на суму 21169,84 грн., що підтверджується Звітом про покази засобів обліку електричної енергії, Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за листопад 2022 р.

- у грудні 2022 позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 114958 кВт*год на суму 126910,87 грн., що підтверджується Звітом про покази засобів обліку електричної енергії, Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022.

АТ "Харківобленерго" було направлено рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії на адресу споживача через систему електронного документообігу: за листопад 2022 на суму 21169,84 грн., направлено - 30.11.2022, строком оплати до 07.12.2022; за грудень 2022 на суму 126910,87 грн., направлено - 04.01.2023, строком оплати до 11.01.2023.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Тобто, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Однак матеріали справи свідчать та відповідачем у відзиві на позовну заяву підтверджено несвоєчасність здійснення платежів за послуги з розподілу електричної енергії, чим порушено погоджені з позивачем зобов`язання за умовами договору в частині сплати наданих послуг у погоджені договором строки.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що на адресу відповідача через систему електронного документообігу направлено акти про обсяги розподіленої електричної енергії, акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки на оплату з розподілу електричної енергії за травень 2022 р. на суму 105691,37 грн., направлено - 06.06.2022, строк оплати до 14.06.2022.

Як вбачається з системи електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів, наданого до позовної заяви позивачем, відповідач отримав даний рахунок та акти 03.11.2022. За листопад 2022 року на суму 21169,84 грн. направлено - 30.11.2022, строк оплати до 07.12.2022; за грудень 2022 року на суму 126910,87 грн., направлено - 04.01.2023, строком оплати до 11.01.2023. Рахунки були оплачені відповідачем згідно платіжного доручення №480 від 19.12.2022 на суму 21169,84 грн., сплата за послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в листопаді 2022 р. та платіжного доручення №79 від 16.01.2023 на суму 126910,87 грн., сплата за послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в грудні 2022.

Отже, відповідачем підтверджено, що рахунок на суму 21169,84 грн. строком оплати до 07.12.2022 було сплачено 19.12.2022 р., кількість днів прострочення 12 днів. При цьому підтверджено, що рахунок на суму 126910,87 грн. строком оплати до 11.01.2023 було сплачено 16.01.2023, кількість днів прострочення 5 днів.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 7-8 Додатка № 4 "Порядок розрахунків" до Типового договору рахунки передбачено, що у разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п. 7 даного Порядку, споживач сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, інфляційні, 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у рахунку окремими рядками, та повинні бути сплачені споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується та з урахуванням конкретних обставин справи визначити суми нарахувань у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог детального розрахунку 3% річних за листопад, грудень 2022 у розмірі 73,03 грн. та інфляційних втрат за листопад 2022 у розмірі 169,36 грн. суд зазначає, що з огляду на встановлені обставини справи, проведені відповідачем оплати, обґрунтованими до стягнення є 3% річних у розмірі 60,86 грн. та інфляційні втрати у розмірі 148,19 грн. В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд вважає слушними посилання відповідача у відзиві на положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 22.09.2016 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно частини 1 статті 3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Пунктом 4 частини 3 статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, НКРЕКП прийняв постанову №332 від 25.02.2022 в межах своїх повноважень, а тому вказана постанова має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Як вбачається із постанови, її прийнято відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.

Пунктом 16 Постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332 передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений та триває по теперішній час.

Згідно статті 1 Закону України від 12.05.2015 "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, такі види договорів: про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

У даному разі суд зазначає, що спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим, вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2022 року у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 року у справі № 911/782/21, та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2024 року у справі № 911/1359/22.

Позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог заявлено до стягнення пеню за листопад, грудень 2022 року у розмірі 1043,25 грн. та визначено період розрахунку 08.12.2022-19.12.2022 та 12.01.2023-16.01.2023.

Суд звертається до висновків, що викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 19.04.2024 по справі №911/1359/22 та зазначає, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії. Зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.

За таких обставин, здійснення позивачем під час дії в Україні воєнного стану нарахування штрафних санкцій у вигляді пені суперечить обов`язковому для виконання рішенню НКРЕКП, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача пені є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на дію обставин непереборної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з статтею 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що дію обставин непереборної сили засвідчила Торго-промислова палата України. Так, листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. підтверджено, що введення військового стану України з 24.02.2022 до його офіційного закінчення є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами).

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Натомість позивачем не подано доказів, що свідчать про настання щодо нього форс-мажорних обставин з огляду на приписи статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", а також правову позицію Верховного Суду та жодним чином не доведено, що зазначені обставини мають безпосередній зв`язок із фактичними обставинами даної справи та свідчать про наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Також, відповідно до п. 9.1, 9.2 розділу 9 Типового Договору, який розміщено на офіційному сайті АТ "Харківобленерго": www.oblenergo.kharkov.ua передбачено, сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через 5 днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21)

Натомість матеріали справи не містять доказів, що свідчать про вчинення відповідачем дій з повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та неможливості у зв`язку із цим виконати взяті на себе договірні зобов`язання.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги законодавства, обставини справи, а також правову позицію Верховного Суду слід дійти висновку, що відповідачем не доведено, що саме наведена обставина стала підставою для неналежного виконання договірних зобов`язань у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Слобожанський" (63544, Харківська обл., смт. Чкаловське, вул. Свободи, буд. 1-г, код ЄДРПОУ 00858148) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954) 3% річних за листопад, грудень 2022 року у розмірі 60,86 грн., інфляційні витрати за листопад 2022 року у розмірі 148,19 грн. та судовий збір у розмірі 393,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" червня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова