Рішення

від 19.06.2024 по справі 922/1578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа № 922/1578/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобудування" (адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, кім. 42; код ЄДРПОУ 32377038) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міра" (адреса: 61017, м. Харків, вул. Котлова, буд. 168; код ЄДРПОУ 39226171) про стягнення 169845,47 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобудування" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міра" (далі - відповідач) 169845,47 грн. у якості збитків.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на підставі умов договору поставки № 6010-НГД від 16.06.2021 позивач отримав від відповідача товар на загальну суму 835305,00 грн, за який позивач повністю розрахувався. При цьому відповідач в передбаченому законом порядку не зареєстрував податкові накладні на суму поставки 835305,00 грн, у т. ч. ПДВ 139217,60 грн, у зв`язку з чим позивач не отримав податковий кредит у розмірі 139217,60 грн. Позивач зазначає, що внаслідок зазначених обставин він зазначав збитків у розмірі не отриманого податкового кредиту, та крім того, у випадку стягнення зазначених коштів буде також зобов`язаний сплатити з цієї суми 18% податку на прибуток. З огляду на викладене, у договорі поставки № 6010-НГД від 16.06.2021 сторони узгодили, що на випадок виникнення такої ситуації відповідач має відшкодувати вартість неотриманого податкового кредиту з урахуванням коефіцієнту 1,22, що в даному випадку становить суму 169845,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2024 відкрито провадження у справі № 922/1578/24; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового направлено копію вищевказаної ухвали.

Зокрема, копія ухвали доставлена до електронного кабінету позивача в підсистемі Електронний суд, про що свідчить залучена до матеріалів справи довідка від 06.05.2024 (а. с. 46).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи копія ухвали від 06.05.2024 направлена на адресу його реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Проте, зазначена копія ухвали повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 47-51).

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, а останні в розумінні вимог ст. 120, 232 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 16.06.2021 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 6010-НГД (далі за текстом договір; а. с. 34-41), за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, передавати у власність покупця (поставляти) товар, зазначений у специфікаціях, надалі товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1).

Згідно з п. 1.5 договору сума (ціна) даного договору складає без ПДВ 7750000,00 (сім мільйонів сімсот п`ятдесят тисяч гривень, 00 копійок), крім того ПДВ 20% - 1550000,00 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч гривень, 00 копійок) гривень, а всього з урахуванням ПДВ 20% - 9300000,00 (дев`ять мільйонів триста тисяч гривень, 00 копійок) грн.

На підставі п. 2.1 договору постачальник зобов`язаний поставити товар в строки та/або терміни, визначені відповідною специфікацією(ями), яка(і) є невід`ємною(ими) частиною(ами) цього договору.

Відповідно до п. 7.4 договору відповідно до вимог Податкового кодексу України постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну та/або розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної на дату виникнення податкових зобов`язань, визначених відповідно до п. 187.1 ПК України, в день виникнення таких зобов`язань, та надати в електронному вигляді покупцю з дотриманням граничних строків, визначених у п. 201.10 ст. 201 ПК України, та використанням електронного цифрового підпису уповноваженої постачальником особи з обов`язковим заповненням при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, обов`язкових реквізитів, передбачених п. 201.10 ст. 201 ПКУ, у тому числі коду товару УКТ ЗЕД. Сторони використовують для обміну податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної програмне забезпечення M.E.Doc IS або іншу програму.

За змістом п. 7.5 договору у разі відмови постачальника надати покупцю податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (за винятком зупинки реєстрації податкової накладної відповідно до пункту 201.16 ст. 201 ПКУ) постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі суми податкового кредиту ПДВ, який замовник повинен був отримати за такою податковою накладною (розрахунком коригування до податкової накладної), збільшений на коефіцієнт 1,22 протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги покупця.

Пунктом 7.9 договору передбачено, що у разі надання постачальником на адресу покупця належного письмового обґрунтування причин відмови ДФС України в реєстрації податкової накладної відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ та надання інформації про прийняті постачальником заходи для відновлення реєстрації податкової накладної, покупець має право розглянути питання про незастосування штрафних санкцій передбачених цією статтею договору.

Матеріали справи свідчать про те, що сторонами укладено специфікацію № 2 від 18.01.2021 на поставку товару на загальну суму 409843,20 грн, в т.ч. ПДВ 68307,20 грн та специфікацію № 4 від 18.10.2021 на поставку товару на загальну суму 1046246,40 грн, в т.ч. ПДВ 174374,40 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної № 1105 від 05.11.2021 на суму 200793,00 грн, в т.ч. ПДВ 33465,60 грн, відповідачем поставлено товар позивачу. Оплата відповідно до умов договору/специфікації здійснена 30.12.2021.

Відповідно до видаткової накладної № 1206 від 06.12.2021 на суму 44580,00 грн, в т. ч. ПДВ 7430,00 грн, відповідачем поставлено товар позивачу. Оплата відповідно до умов договору/специфікації здійснена 03.02.2022.

Відповідно до видаткової накладної № 1215 від 13.12.2021 на суму 4800,00 грн, в т. ч. ПДВ 800,00 грн, відповідачем поставлено товар позивачу. Оплата відповідно до умов договору/специфікації здійснена 10.02.2022.

Відповідно до видаткової накладної № 1207 від 03.12.2021 на суму 55104,00 грн, в т. ч. ПДВ 9184,00 грн, відповідачем поставлено товар позивачу. Оплата відповідно до умов договору/специфікації здійснена 03.02.2022.

Відповідно до видаткової накладної № 1214 від 13.12.2021 на суму 156408,00 грн, в т. ч. ПДВ 26068,00 грн, відповідачем поставлено товар позивачу. Оплата відповідно до умов договору/специфікації здійснена 10.02.2022.

Відповідно до видаткової накладної № 1221 від 21.12.2021 на суму 207540,00 грн, в т. ч. ПДВ 34590,00 грн, відповідачем поставлено товар позивачу. Оплата відповідно до умов договору/специфікації здійснена 17.02.2022.

Відповідно до видаткової накладної № 211 від 11.02.2022 на суму 119520,00 грн, в т.ч. ПДВ 19 920,00 грн, відповідачем поставлено товар позивачу. Оплата відповідно до умов договору/специфікації 12.05.2022.

Відповідно до видаткової накладної № 218 від 18.02.2022 на суму 46560,00 гривень, в т. ч. ПДВ 7760,00 грн, відповідачем поставлено товар позивачу. Оплата відповідно до умов договору/специфікації здійснена 12.05.2022.

Як зазначає позивач, відповідачем, у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки, не було зареєстровано податкові накладні по вказаним вище операціям Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі по тексту ЄРПН), у зв`язку з чим, позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на загальну суму 139 217,00 грн., що є його збитками.

08.12.2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою вих.№237 в якій просив здійснити реєстрацію незареєстрованих податкових накладних (здійснити виправлення коригування до податкової накладної) або сплатити на користь позивача кошти в сумі 169 845,47 гривень, що відповідає розміру збільшеного на 1,22 податкового кредиту на суму 139 217,00 гривень.

Відповідач, своїх зобов`язань з реєстрації податкових накладних не виконав, вимогу від 08.12.2022 залишив без відповіді.

Наведені вище обставини і стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі в якому позивач просить суд стягнути з відповідача збитки (штраф) у розмірі суми податкового кредиту ПДВ, який позивач повинен був отримати в зв`язку з реєстрацією відповідачем податкових накладних, збільшений на коефіцієнт 1,22.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 № 21.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

На підставі положеньст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

Відтак, cуд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, сторони у справі є платниками ПДВ.

В складі вартості товару придбаного позивачем у відповідача за видатковими накладними № 1206 від 06.12.2021, № 1215 від 13.12.2021, № 1207 від 03.12.2021, № 1214 від 13.12.2021, № 1221 від 21.12.2021, № 211 від 11.02.2022, № 218 від 18.02.2022 позивач оплачував ПДВ.

Доказів реєстрації відповідачем у визначені п. 201.10 ст. 201 ПК України строки, податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Разом з тим, саме внаслідок бездіяльності відповідача, яка суперечить наведеним положенням ч. 201.10 ст. 201 ПК України, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а також скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 169845,47 грн.

Відтак вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Отже в даному випадку наявні всі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Крім того, в постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 суд дійшов висновку, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Таким чином, в даному випадку матеріалами справи підтверджується, що бездіяльності відповідача щодо виконання законодавчого обов`язку про складання та реєстрацію податкових накладних щодо поставки товару за видатковими накладними № 1206 від 06.12.2021, № 1215 від 13.12.2021, № 1207 від 03.12.2021, № 1214 від 13.12.2021, № 1221 від 21.12.2021, № 211 від 11.02.2022, № 218 від 18.02.2022 призвела до понесення позивачем збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту в сумі 139217,60 грн.

Однак, як зазначає позивач, з урахуванням приписів ПКУ після стягнення цієї суми з відповідача, у позивача виникне зобов`язання перед державою сплатити 18% податку на прибуток, що призведе до зменшення розміру фактично відшкодованих збитків до 109 774,08 грн.

З цього приводу суд зазанчає, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В даному випадку, умовами укладеного між сторонами договору передбачено відповідальність відповідача у випадку невиконання свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у вигляді сплати штрафу.

Зокрема, за змістом п. 7.5 договору у разі відмови постачальника надати покупцю податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (за винятком зупинки реєстрації податкової накладної відповідно до пункту 201.16 ст. 201 ПКУ) постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі суми податкового кредиту ПДВ, який замовник повинен був отримати за такою податковою накладною (розрахунком коригування до податкової накладної), збільшений на коефіцієнт 1,22 протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги покупця.

Таким чином, на підставі п. 7.5. договору позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафу в розмірі недоотриманого податкового кредиту збільшеного на коефіцієнт 1,22 у разі бездіяльності відповідача щодо виконання законодавчого обов`язку про складання та реєстрацію податкових накладних.

З огляду на те, що сума неотриманого позивачем податкового кредиту становить 139217,60 грн., відповідно сума штрафу з урахуванням коефіцієнту становить 169845,47 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 169845,47 грн. штрафу (або в якості збитків, як зазначено позивачем в прохальній частині позовної заяви).

Крім того, за наслідками розгляду справи з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 3028,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міра" (адреса: 61017, м. Харків, вул. Котлова, буд. 168; код ЄДРПОУ: 39226171) на користь Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобудування" (адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, кім. 42; код ЄДРПОУ: 32377038):

169845,47 грн. в якості збитків (штрафу);

3028,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак