Рішення

від 18.06.2024 по справі 924/399/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. Справа № 924/399/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-Н", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ-Агро", смт Ярмолинці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 785 102,24 грн. заборгованості,

представники сторін:

позивача: адвокат Шустер Я.В. згідно ордеру серії ВХ №1067547 від 17.04.2024 року;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 559700,00 грн. основного боргу, 186005,63 грн. штрафу, 24428,60 грн. втрат від інфляції та 14968,01 грн. 3% річних. Вимоги мотивує неналежним виконанням ТОВ «НМТ-Агро» своїх зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару згідно договору поставки №01/09 від 01.09.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач не скористався правом участі свого представника в судовому засіданні, відзиву на позов не подав, жодних клопотань від нього не надходило. Оскільки відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", ухвали суду в даній справі надсилались на зареєстровану адресу відповідача згідно відомостей ЄДРЮО, ФОП та ГФ, та повернуті по причині відсутності ТОВ "НМТ-Агро" за вказаною адресою.

Судом враховується, що згідно із вимогами ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За положеннями ч.3 та ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також використано можливість сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Так, 04.06.2024 року повідомлено директора відповідача за номером телефону, вказаним як контактний із ТОВ "НМТ-Агро" у ЄДРЮО, ФОП та ГФ, про судовий розгляд даної справи, час та місце судового засідання, можливість ознайомитись з матеріалами справи, про що оформлено відповідну телефонограму.

Проте, представник відповідача не з`явився в судове засідання, жодних клопотань від нього не надходило.

З вищевикладеного, відповідача належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За положеннями ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НМТ-Агро» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива-Н» (покупець) укладено договір поставки №01/09 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язався протягом дії цього договору передавати продукцію, а покупець зобов`язався оплачувати та приймати товар.

Згідно п. 1.2. договору сторони домовились не оформлювати специфікацій. Асортимент, кількість, ціна товару визначається у замовленні, рахунках-фактурах та товаросупроводжувальних документах (накладних), що є невід`ємною частиною цього договору.

За положеннями п. 2.1. договору покупець зобов`язується сповіщати постачальника про свій намір здійснити чергову закупівлю товару шляхом оформлення замовлення, у якому зазначає кількість та асортимент товару. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо).

Узгодження умов поставки товару буде відбуватись на підставі пред`явленого рахунку покупцю. У рахунку на оплату товару вказується точне найменування, номенклатура, кількість та ціна кожної партії товару. У разі незгоди покупця з рахунком, покупець зобов`язаний сповістити про це постачальника (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору постачальник зобов`язується здійснити поставку протягом 30-50 календарних днів з моменту оплати згідно рахунку. Поставка товару здійснюється у відповідності з правилами Інкотермс 2010 на умовах «FCA смт Ярмолинці».

Датою поставки є дата, зазначена покупцем в видатковій накладній про отримання товару у місці призначення (п. 3.5. договору).

У п. 6.2. договору непередбачено, що покупець здійснює розрахунок за товар за цим договором на поточний рахунок постачальника шляхом банківського переказу грошових коштів. Покупець зобов`язаний проводити розрахунки з постачальником за товар в наступному порядку: 30-100% передоплата протягом 20 днів з моменту отримання рахунки-фактури, якщо інше не погоджено сторонами.

За порушення строків поставки, який зазначений у п. 3.1. цього договору, покупець може стягнути з постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, за кожен день прострочення поставки (п. 7.2. договору).

Договір набуває чинності від дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022 року (п. 10.1. договору).

У разі невиконання сторонами або однією із сторін своїх зобов`язань за договором в повному обсязі у зазначений термін, дія договору продовжується до повного виконання зобов`язань за цим договором між сторонами (п. 10.2. договору).

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не заявила про бажання розірвати договір, тоді договір вважається продовженим на тих самих умовах до 31 грудня кожного наступного року (п. 10.3. договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

На виконання умов договору відповідачем сформовано рахунок-фактуру №СФ-0000028 від 14.11.2022 року на суму 380400,00 грн.

Позивачем оплачено рахунок №СФ-0000028 від 14.11.2022 року платіжною інструкцією №152 від 29.11.2022 року на суму 180400,00 грн., платіжною інструкцією №663 від 17.11.2022 року на суму 100000,00 грн. та платіжною інструкцією №671 від 21.11.2022 року на суму 100000,00 грн.

Відповідачем сформовано рахунок-фактуру №СФ-0000007 від 20.03.2023 року на суму 659680,00 грн.

Позивачем оплачено рахунок №СФ-0000007 від 20.03.2023 року платіжною інструкцією №304 від 04.04.2023 року на суму 200000,00 грн., платіжною інструкцією №322 від 17.05.2023 року на суму 50000,00 грн., платіжною інструкцією №336 від 02.06.2023 року на суму 50000,00 грн., платіжною інструкцією №386 від 03.08.2023 року на суму 59680,00 грн., платіжною інструкцією №300 від 27.03.2023 року на суму 100000,00 грн., платіжною інструкцією №360 від 20.06.2023 року на суму 50000,00 грн., платіжною інструкцією №377 від 20.07.2023 року на суму 50000,00 грн. та платіжною інструкцією №316 від 01.05.2023 року на суму 100000,00 грн.

Відповідачем поставлено позивачу товар, оплачений згідно рахунку від 20.03.2023 року, на суму 298080,00 грн. (картоплекопач кількістю 45 штук та картофелекопалку транспортерну в кількості 60 штук; видаткова накладна №РН-0000005 від 07.09.2023 року).

Відповідачем поставлено позивачу товар, оплачений згідно рахунку від 14.11.2022 року, на суму 52800,00 грн. (борона МБ в кількості 40 штук; видаткова накладна №РН-000004 від 07.09.2023 року); на суму 89500,00 грн. (колеса К-340, К430 та К520; видаткова накладна №РН-0000002 від 06.03.2023 року).

ТОВ «Перспектива-Н» надіслала 05.03.2024 року ТОВ «НМТ-Агро» претензію із проханням перерахувати на рахунок товариства 599700,00 грн. коштів, сплачений за товар, який не поставлено.

Відповідно до відстеження поштового відправлення за номером 3230205743819 на сайті Укрпошта, претензія отримана відповідачем 06.03.2024 року.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи стверджується, що 01.09.2021 року між сторонами у справі укладено договір поставки, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки позивачу замовленого та сплаченого ним товару.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (ст. рок) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на виконання умов договору та на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур від 14.11.2022 року та від 20.03.2023 року, позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача авансовий платіж на суму 1040080,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором виконав не в повному обсязі та поставив товар на загальну суму 440380,00 грн. Доказів поставки товару на суму 599700,00 грн. учасниками справи не надано.

У зв`язку з порушенням умов договору позивач 05.03.2024 року звернувся до відповідача з претензією №01 від 04.03.2024 року, в якій вимагав повернути суму попередньої оплати за непоставлений у визначений договором строк товар у розмірі 599700,00 грн.

За умовами ч.1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Таким чином, позивач, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору поставки, правомірно скористався наданим йому правом вимагати повернення попередньої оплати за товар.

Згідно вимог ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про поставку позивачу товару у строк або про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 559700,00 грн. (згідно прохальної частини позовної заяви) є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Верховний Суд вказав, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв`язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до частини другої статті 693 ЦК України є грошовим зобов`язанням. Тому на нього можуть нараховуватись інфляційні нарахування і 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. Оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати, позивач правомірно нарахував на це зобов`язання матеріальні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.

З огляду на положення п. 3.1. договору, товар, оплачений згідно рахунку від 14.11.2022 року, мав бути поставлений до 18.01.2023 року включно; товар, оплачений згідно рахунку від 20.03.2023 року - до 22.09.2023 року включно. Відтак, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, зобов`язання повернути попередню оплату виникло у відповідача 19.01.2023 року та 23.09.2023 року відповідно.

Перевіривши розрахунок 3% річних в ІПС «Законодавство» в межах поданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що 3 % річних за період з 20.01.2023 року по 15.04.2024 року, нараховані на суму боргу в розмірі 238100,00 грн., становлять 8839,91 грн., та за період з 23.09.2023 року по 15.04.2024 року, нарахованих на суму боргу 361600,00 грн., 6113,83 грн. На загальну суму 14953,74 грн. Таким чином, в стягненні 14,27 грн. 3% річних слід відмовити.

За результатами перерахунку в ІПС «Законодавство» втрат від інфляції, судом встановлено правомірність вчинених позивачем нарахувань, тому 24428,60 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Абзацом другим частини першої статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі N 904/5770/18.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день затримки оплати не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

У п. 7.2. договору сторонами погоджено, що за порушення строків поставки, який зазначений у п. 3.1. цього договору, покупець може стягнути з постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, за кожен день прострочення поставки.

Враховуючи викладені вище позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що п. 7.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 7.2. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Судом здійснено наступний перерахунок пені в ІПС "Законодавство" в межах шестимісячного строку від початку прострочення: за період з 20.01.2023 року (початок періоду, визначеного позивачем) по 19.07.2023 року (кінець шестимісячного строку від початку прострочення - 19.01.2023 року) на суму боргу в розмірі 238100,00 грн. = 59035,75 грн.; за період з 23.09.2023 року 23.03.2023 року на суму боргу в розмірі 361600,00 грн. = 58571,49 грн.

Таким чином, сума пені, яка підлягає до стягнення, становить 117607,24 грн. В стягненні 68398,39 грн. пені суд відмовляє.

З всього вищезазначеного, позов у справі №924/399/24 суд задовольняє частково та з відповідача на користь позивача слід стягнути 559700,00 грн. попередньої оплати, 117607,24 грн. пені, 24428,6 грн. втрат від інфляції, 14953,74 грн. 3% річних. В стягненні 68398,39 грн. пені та 14,27 грн. 3% річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НМТ-Агро» (32100, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Ярмолинці, вул. Захисників України, 36, код 32507006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-Н» (32300, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, м. Кам`янець-Подільський, вул. Лесі Українки, буд. 41, код 41404244) 559 700,00 грн. (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот грн. 00 коп.) попередньої оплати, 117 607,24 грн. (сто сімнадцять тисяч шістсот сім грн. 24 коп.) пені, 24 428,6 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять вісім грн. 60 коп.) втрат від інфляції, 14 953,74 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три грн. 74 коп.) 3% річних, 10 750,34 грн. (десять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 34 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 68 398,39 грн. пені та 14,27 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.06.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи; позивачу в електронний кабінет; 2 - відповідачу (32100, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Ярмолинці, вул. Захисників України, 36) - рек. з пов. про вручення