Рішення

від 19.06.2024 по справі 927/434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/434/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТ МУВ,

провулок Радіщева, 6, кімната 8, м. Київ, 03124;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ-Компані,

вул. Володимира Дрозда, 5, м. Чернігів, 14007;

предмет спору: про стягнення 16792,90 грн

без виклику (повідомлення) сторін

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТ МУВ звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ-Компані про стягнення 16792,90 грн, з них: 9982,55 грн основного боргу за Договором № 25/05/2021 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 25.05.2021; 1829,10 грн пені за період з 17.06.2021 по 15.12.2021; 1058,11 грн 3% річних за період з 17.06.2021 по 03.05.2024 та 3923,14 грн інфляційних втрат за період з липня 2021 року по березень 2024 року, нарахованих на підставі п. 6.6. Договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати наданих послуг з перевезення.

13.05.2024, суд сформував витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації та місцезнаходження відповідача (код ЄДРПОУ 40410289), за яким місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ-Компані: вул. Володимира Дрозда, 5, м. Чернігів, 14007.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, про що постановив ухвалу від 13.05.2024.

Ухвала про відкриття провадження в справі від 13.05.2024 доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 13.05.2024 о 12:57, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 13.05.2024, направлена відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією 13.05.2024 за адресою місцезнаходження юридичної особи, зазначеною в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Володимира Дрозда, 5, м. Чернігів, 14007, проте під час доставки адресату не вручена, повернута за зворотною адресою, з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (поштове відправлення 0600919191349).

Відповідно до частини 5 статті 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження в справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлені судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей в суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернутий підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення в справі (близький за змістом висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

З наведеного слідує, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в справі № 927/434/24, проте правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 13.05.2024.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

25.05.2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТ МУВ (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТТТ-Компані (замовник) укладений Договір № 25/05/2021 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі Договір), за п. 1.1. якого в межах даного Договору відповідно до вимог чинного законодавства України, Конвенцій КДПГ та МДП, інших Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в міжнародному сполученні, перевізник бере на себе зобов`язання доставити довірений їй вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на отримання цього вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктами 2.2. та 2.3. Договору сторони погодили, що конкретні умови (кількість, вага, маршрут, ціна та інші) по кожному окремому замовленню обумовлюються в Заявці (форма встановлена в Додатку № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору. Допускається отримання перевізником заявки по факсимільному зв`язку.

Заявка є прийнятою до виконання перевізником, якщо вона підписана перевізником і засвідчена печаткою підприємства та надіслана замовнику. Допускається отримання замовником прийнятої до виконання заявки по факсимільному зв`язку.

Згідно з п. 4.4., п. 4.5. Договору оплата послуг перевізника здійснюється замовником на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (CMR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вищевказаних документів на адресу замовника вказаного в Договорі.

Заявкою може змінюватись лише термін (строк) оплати послуг перевізника.

У відповідності до п. 6.6. Договору в випадку прострочення платежу замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 чи до повного виконання сторонами своїх зобов?язань.

Заявкою № 25/05 від 25.05.2021 узгоджений маршрут перевезення: Чернігів (Чернігівська область) Україна 07778, Porstendorf (Німеччина), а також зазначена вартість перевезення в розмірі 1300,00 євро за курсом НБУ на день розвантаження. Оплата на протязі 5 - 7 робочих днів після розвантаження.

За доводами позивача, на виконання умов Договору та заявки №25/05 від 25.05.2021, здійснене перевезення за вказаним у заявці маршрутом, що підтверджується міжнародною товарно- транспортною накладною (CMR) серії А № 50942 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-126 від 07.06.2021, в якому зазначена вартість перевезення в розмірі 42982,55 грн.

Виставлений рахунок-фактуру № СФ-126 від 07.06.2021 на суму 42982,55 грн замовником оплачений частково на суму 33000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 439 від 30.07.2021 на суму 5000,00 грн, № 453 від 06.08.2021 на суму 5000,00 грн, № 463 від 13.08.2021 на суму 5000,00 грн, № 477 від 20.08.2021 на суму 8000,00 грн, № 541 від 06.10.2021 на суму 10000,00 грн, копії яких додані до матеріалів справи.

Крім того, позивачем нараховано та пред?явлено до стягнення: 1829,10 грн пені за період з 17.06.2021 по 15.12.2021, 1058,11 грн 3% річних за період з 17.06.2021 по 03.05.2024 та 3923,14 грн інфляційних втрат за період з липня 2021 року по березень 2024 року.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 ЦК України.

Нормами статей 193 ГК України та 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Судом установлений факт укладення між сторонами Договору № 25/05/2021 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 25.05.2021, на виконання умов якого та Заявки № 25/05 від 25.05.2021, позивачем надані відповідачу транспортні послуги з перевезення по маршруту: Чернігів (Чернігівська область) Україна 07778, Porstendorf (Німеччина), що підтверджується міжнародною товарно- транспортною накладною (CMR) серії А № 50942 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-126 від 07.06.2021 на суму 42982,55 грн.

Заперечень та спростувань щодо інформації, зазначеної в товарно -транспортній накладній (CMR) серії А № 50942 та акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-126 від 07.06.2021 на суму 42982,55 грн, складеного за підписом відповідача, від останнього не надходило.

З урахуванням приписів п. 4.5. Договору та Заявки №25/05 від 25.05.2021, замовник (відповідач) зобов?язаний був здійснити оплату транспортних послуг протягом 5 - 7 робочих днів після розвантаження, відтак, враховуючи факт підписання сторонами Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-126 від 07.06.2021, кінцевою датою оплати є 16.06.2021 включно.

Виставлений рахунок-фактура № СФ-126 від 07.06.2021 на суму 42982,55 грн замовником оплачений частково на суму 33000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 439 від 30.07.2021, № 453 від 06.08.2021, № 463 від 13.08.2021, № 477 від 20.08.2021 та № 541 від 06.10.2021, копії яких додані до матеріалів справи.

За частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4, 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі передбаченому в договорі.

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що в випадку прострочення платежу замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи умови п. 4.5. Договору та Заявки №25/05 від 25.05.2021, позивачем обґрунтовано визначений початок прострочки оплати відповідачем транспортних послуг з 17.06.2021.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня в розмірі 1829,10 грн за період з 17.06.2021 по 15.12.2021.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Матеріалами справи підтверджене порушення відповідачем зобов`язань за Договором у частині своєчасної оплати транспортних послуг, проте за перерахунком суду розмір 3% річних за період з 17.06.2021 по 03.05.2024 становить 1057,83 грн, а інфляційних втрат 3920,74 грн, у зв?язку з чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За статтею 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 9982,55 грн боргу, 1829,10 грн пені, 1057,83 грн 3% річних та 3920,74 грн інфляційних втрат. У решті позову відмовити.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3027,52 грн.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов?язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу, становить 10000,00 грн, докази на підтвердження їх фактичного розміру, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

За таких обставин, на момент ухвалення судового рішення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТ МУВ (провулок Радіщева, 6, кімната 8, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 41472194) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ-Компані (вул. Володимира Дрозда, 5, м. Чернігів, 14007; код ЄДРПОУ 40410289) про стягнення 16792,90 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ-Компані (вул. Володимира Дрозда, 5, м. Чернігів, 14007; код ЄДРПОУ 40410289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТ МУВ (провулок Радіщева, 6, кімната 8, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 41472194) 9982,55 грн боргу, 1829,10 грн пені, 1057,83 грн 3% річних, 3920,74 грн інфляційних втрат та 3027,52 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко