Ухвала

від 28.12.2023 по справі 569/19067/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/19067/23

1-кс/569/9680/23

УХВАЛА

28 грудня 2023 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся представник володільця майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023181010002559від 05.09.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4, ст. 190 КК України.

Слідчий СВ Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено із прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 , у якому просить накласти арешт на вилучене в ході обшуку майно, а саме на: транспортний засіб марки BMWX5 M50DG05, 2022 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1 , що був розташований на паркувальному місці, за адресою: АДРЕСА_1 , який вилучено та поміщено на спеціальний майданчик МВС України, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшов рапорт начальника відділу УКР ГУНП в Рівненській області про те що в ході проведення розшукових заходів було встановлено, що особи Р, С, П, П2, Щ, Б, Г та К, які на даний час проживають в м.Рівне за місцем свого проживання, використовуючи термінали, комп`ютерну техніку та платіжні банківські системи, вчиняють шахрайські дії під приводом банківських працівників.

Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться за ознаками злочину передбаченого статтею 190 КК України - шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки ч.4 ст.190 КК України. Відтак сам транспортний засіб не може бути доказом у справі, оскільки не містить та в силу своїх характеристик не може містити будь-яких слідів вчинення протиправних дій передбачених ст.190 КК України.

13.10.2023 Рівненським міським судом Рівненської області було винесено ухвалу по справі № 569/19067/23, якою клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене в ході проведення обшуку майно було задоволено частково, ухвалено накласти арешт на вилучене в ході обшуку майно, а саме на: транспортний засіб марки BMWX5 M50DG05, 2022 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1 , що був розташований на паркувальному місці, за адресою: АДРЕСА_1 , який вилучено та поміщено на спеціальний майданчик МВС України, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; встановити заборону власнику та будь-якій іншій особі розпоряджатися зазначеним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні; зобов`язати уповноважену особу повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , транспортний засібмарки BMWX5 M50DG05, 2022 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1 .

Водночас, органом досудового розслідування не доведено, що вилучене в ході обшуку в межах кримінального провадження №12023181010002559 майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім цього, слідчим не наведено додаткових вагомих доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права ОСОБА_3 в тому числі щодо позбавлення або обмеження його права власності.

Представник володільця майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, про час місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що слідчим СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023181010002559 від 05.09.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4, ст. 190 КК України.

13.10.2023 Рівненським міським судом Рівненської області було винесено ухвалу по справі № 569/19067/23, якою клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене в ході проведення обшуку майно було задоволено частково, ухвалено накласти арешт на вилучене в ході обшуку майно, а саме на: транспортний засіб марки BMWX5 M50DG05, 2022 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1 , що був розташований на паркувальному місці, за адресою: АДРЕСА_1 , який вилучено та поміщено на спеціальний майданчик МВС України, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; встановити заборону власнику та будь-якій іншій особі розпоряджатися зазначеним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні; зобов`язати уповноважену особу повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , транспортний засібмарки BMWX5 M50DG05, 2022 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що у кримінальному провадженні підозра ОСОБА_3 не оголошувалась, а отже застосування арешту майна до даного майна є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

Крім цього, слідчим не наведено додаткових вагомих доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права ОСОБА_3 в тому числі щодо позбавлення або обмеження його права власності.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності,конфіскації,експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.При цьомуЄСПЛ постійновказує нанеобхідність дотриманнясправедливої рівновагиміж інтересамисуспільства танеобхідністю дотриманняфундаментальних правокремої людини(рішення усправах SperrongandLonnrothvSweden»від 23.09.82, «новоселецькийпротии України»від 11.03.2003,«Федоренко протиУкраїни» від1.06.2006).

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, станом на даний час немає потреби у збереженні такого арешту, оскільки він не забезпечує досягнення мети накладення такого арешту.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.82, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.86, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 7.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 2.11.2004, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме:

чи є втручання законним;

чи має воно «суспільний», «публічний» інтерес;

чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13.10.2023 по справі №569/19067/23 на майно ОСОБА_3 в межах кримінального провадження №12023181010002559, а саме на автомобіль марки та моделі BMW X5 M50DG05, 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвала відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1