КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11382/2024
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2024 року місто Київ
справа № 752/956/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про відновлення втраченого судового провадження, постановлену під головуванням судді Машкевич К.В., у справі за позовом Комунального підприємства «ЖЕО-110» Голосіївської районної у місті Києві ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою, в якій просила відновити втрачене судове провадження в цивільній справі №2-4658/10 за позовом КП «ЖЕО-110» Голосіївської районної у м. Києві ради до неї, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Заяву обгрунтовувала тим, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2010 року стягнуто з неї, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КП «ЖЕО-110» Голосіївської районної у м. Києві ради 8790,52 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги та судові витрати.
Вказувала, що її чоловік ОСОБА_2 даний борг оплатив, однак квитанції про це не збереглися.
Зазначала, що відкриті виконавчі провадження на даний час відсутні.
Посилалася на те, що нещодавно вона виявила бажання подарувати належне їй майно дочці, однак від нотаріуса дізналася про існування арешту на нього.
Вказувала, що відповідно до листа Голосіївсього відділу державної виконавчої служби від 24 жовтня 2023 року на виконанні відділу знаходилося виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-4658 від 24 грудня 2010 року, виданого Голосївським районним судом міста Києва про стягнення заборгованості, однак 05 грудня 2011 року державним виконавчцем на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України « Про виконавче провадження» виконавчий документ був повернутий стягувачу. Для знаття накладеного по постанові №289/4 ВДВС Голосіївського РУЮ у міста Києві від 08 лютого 2011 року арешту необхідно сплатити суму боргу в розмірі 10168, 27 грн.
Зазначала, що виконаче провадження та матеріали справи №2-4658/10 знищені за строками зберігання, а зберіглося лише саме рішення суду.
Посилалася на те, що відновлення втраченого судового провадження їй необхідно для перегляду заочного рішення суду з метою підтвердження сплати боргу.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову, якою її заяву про відновлення втраченого судового провадження задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що в оскаржуваному рішенні судом зазначено, що основою метою даної заяви є зняття арешту з належного їй майна. Однак, судом не враховано, що основою метою подачі заяви є визнання позивачем сплати боргу та відкликання позовної заяви або апеляційне оскарження, у випадку невизнання позивачем даних обставин, що призведе до скасування заходів забезпечення позову та вирішення питання пов`язаного із зверненням судового рішення до виконання.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів із метою забезпечення цивільних прав.
За змістом ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Процедура відновлення втраченого судового провадження визначена Розділом Х ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення питання в суді.
Відповідно до статті 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом..
Згідно з ч.1 ст.489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.
З точки зору закону метою втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов'язаних із зверненням судового рішення до виконання тощо.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18) Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначено, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачено у відповідній частині.
При цьому не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю.
З листа архіву Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року на запит головуючого в справі вбачається, що справа №2-4658/10 відповідно до наказу ДСА України №1087 від 07 грудня 2017 року «Про затвердження переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів» знищена за закінченням строків зберігання відповідно до Акту №4 від 14 грудня 2020 року, затвердженого головою суду 14 грудня 2020 року.
При зверненні до суду з даною заявою завник посилалася на те, що відновлення втраченого судового провадження їй необхідно для перегляду заочного рішення суду з метою підтвердження сплати боргу та, відповідно, для зняття арешту з майна, який був накладений постановою державного виконавця.
До заяви заявник додала копії: листа з Голосіївського ВДВС у місті Києві від 19 жовтня 2023 року, інформації з Державного реєстру нерухомого майна та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2010 року.
Будь-яких інших документів наявних по справі №2-4658/10 для точного відновлення втраченого судового провадження у справі №2-4658/10 ОСОБА_1 не надала.
Таким чином, встановивши, що цивільна справа №2-4658/10 знищена, суд першої інстанції, з урахуванням вимог процесуального закону, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі №2-4658/10.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і на законність постановленої ухвали не впливають.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2024 |
Оприлюднено | 21.06.2024 |
Номер документу | 119842828 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Борисова Олена Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні