Ухвала

від 11.06.2024 по справі 757/40392/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/384/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/40932/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

представників власника майна адвокатів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження № 42023000000000249, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 364 КК України про арешт майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в яких просив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час розгляду вищевказаного клопотання в суді першої інстанції.

Вилучені речі відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на можливість їх використання в якості речових доказів.

Слідчим суддею, не взято до уваги, що переважна більшість документів пов`язана із господарською діяльністю підконтрольних ОСОБА_12 товариств, якому повідомлено про підозру у заволодінні земельними ділянками на території Кіровоградської області.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, пояснення представників власника майна, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що на території Кіровоградської області діє організована злочинна група осіб, до якої входять посадові особи ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, приватні нотаріуси, помічники приватних нотаріусів, інженери-землевпорядники, особи, які представляли інтереси громадян щодо розпорядження земельними ділянками, які налагодили протиправний механізм отримання та видачі земельних ділянок громадянам України на території Кіровоградської області.

Протиправний механізм отримання та видачі земельних ділянок полягає у фіктивному оформленні права власності на земельні ділянки які розташовані на території Кіровоградської області особам, які проживають на території Житомирської, Рівненської, Волинської, Київської та Дніпропетровської областей без їх відома та участі. Виділення земельних ділянок здійснюється службовими особами ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області за участі осіб, які нібито мали довіреності на представлення інтересів щодо отримання у власність та розпорядження земельними ділянками.

Крім того до вказаної злочинної діяльності залучено інженерів землевпорядників приватних землевпорядних організацій, які здійснюють розробку проектів землеустрою, складають кадастрові плани та затверджують технічну документацію на земельні ділянки підставним громадянам України без їх відома та участі на території Кіровоградської області.

Також до протиправного механізму залучено приватних нотаріусів, які зловживаючи службовим становищем, систематично здійснюють несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем.

Вказані дії полягають у несанкціонованому втручанні в роботу єдиних та державних реєстрів в сфері нотаріату, що призвело до підробки інформації, а також використанні спеціальних бланків нотаріальних документів (бланків суворої звітності) в частині вчинення нотаріальних дій (реєстрація договорів купівлі-продажу, довіреностей, актів, приписів, тощо) під час фактичного перебування приватного нотаріуса за кордоном.

22.08.2023 року до Головного слідчого управління Національної поліції України надійшов рапорт працівників з Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області про можливе знаходження речей, предметів та документів, які мають значення для досудового розслідування і можуть бути використані як докази, за адресою: АДРЕСА_1 .

Також зазначено, що за вказівки організатора злочинної схеми - ОСОБА_12 та директора ряду підприємств, які належать ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , з метою приховання своєї протиправної діяльності, основна бухгалтерська звітність суб`єктів господарювання, окремі чорнові записи, незаконно отримані грошові кошти, електронні носії інформації, інші предмети та речі були частково вивезені з основного офісу аграрного холдингу "IsU Group» та переміщені до адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, з метою уникнення від кримінальної відповідальності та перешкоджання розслідуванню, вказані речі, документи, предмети можуть бути знищені або спотворені шляхом залучення інших не встановлених на даний час осіб.

Відповідно до ч. З ст. 233 КПК України, слідчий має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням майна. У такому випадку слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

У зв`язку з наявністю невідкладного випадку, пов`язаного з рятуванням майна - предметів і документів, які мають значення доказів для досудового розслідування, 22.08.2023 року у період часу з 07 год. 50 хв. до 00 год. 21 хв. 23.08.2023 старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_14 , проведено невідкладний обшук на території, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки були достатні підстави вважати, що у вказаному приміщенні знаходяться предмети і документи, які можуть бути знищені, спотворені, пошкоджені у випадку зволікання із негайним проведенням указаної слідчої дії.

11.09. 2023 року прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про арешт майна, яке було вилучене у ході обшуку від 22.08.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 повний перелік якого зазначений в клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2023 року залишено без задоволення клопотання прокурора.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на вищевказане майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження № 42023000000000249, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 364 КК України про арешт майна, -залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3