Ухвала

від 19.06.2024 по справі 120/7824/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

19 червня 2024 р.Справа № 120/7824/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням першої групи інвалідності.

Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд зазначає, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статті 2, 5 КАС України. Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень або створення перешкод для їх реалізації.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вимоги щодо змісту позовної заяви встановлені статтею 160 КАС України.

Згідно з пунктами 4, 9 частини п`ятої вказаної статті в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Положеннями частини першої статті 5 КАС України визначені правові способи захисту адміністративним судом порушеного права, свобод або законного інтересу особи, яка звернулася до суду з позовом про оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Такими способами є: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Вищевказаним способам повинні відповідати і позовні вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У рамках адміністративного судочинства:

дії - це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

У контексті наведеного суд наголошує, що позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.

Ознайомившись зі змістом поданої позовної заяви встановлено, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються питання вчинення суб`єктами владних повноважень дій щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням першої групи інвалідності.

Так, в п. 3 прохальної частини позивної заяви ОСОБА_1 просить зобов`язати Управління поліції охорони у Вінницькій області направити до Міністерства внутрішніх справ України його заяву з додатками від 29.12.2022 року з висновком про призначення спірної грошової допомоги.

Однак позивачем у прохальній частині позовної заяви не зазначено, які саме конкретні дії Управління поліції охорони у Вінницькій області по відношенню до нього необхідно визнати протиправними.

У контексті з наведеним суд також зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту як зобов`язання направити до Міністерства внутрішніх справ України його заяву з додатками від 29.12.2022 року, у свою чергу, є лише наслідком визнання рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними. А тому, при поданні до суду даної позовної заяви позивачем невірно визначено спосіб захисту його права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, формулювання позовних вимог у такому вигляді не дає можливості визначити чи дотримано позивачем вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України.

Натомість, з огляду на наведені вище положення КАС України, суд не уповноважений на власний розсуд визначати належний спосіб захисту порушеного права, тому позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом коректного викладу змісту позовних вимог до відповідача та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи.

Окрім того, згідно з приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) про прийняття та розгляду заяв та поданих документів з питань призначення одноразової грошової допомоги, обґрунтовано позивачем з посиланням на листи (відповіді) територіальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Так, як слідує з матеріалів справи, 28.08.2021 року ОСОБА_1 було подано рапорт про виплату спірної одноразової грошової допомоги до Управління поліції охорони у Вінницькій області.

07.09.2021 року головою ліквідаційної комісії УДСО при МВС України у Вінницькій області складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, як працівнику міліції внаслідок поранення або встановлення інвалідності в розмірі 567500 грн, який направлено до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.

Листом вказаного Департаменту №47221/15-2021 від 13.10.2021 року матеріали щодо призначення позивачу вказаної допомоги повернуто для доопрацювання та, за наявності підстав, подальшого надсилання за належністю до Національної поліції України.

В подальшому, листом начальника Управління поліції охорони у Вінницькій області від 12.07.2023 року позивача повідомлено про недоліки матеріалів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням першої групи інвалідності.

В серпні 2023 року позивач звернувся до начальника Управління поліції охорони у Вінницькій області з листом, в якому просив направити до Міністерства внутрішніх справ документи щодо організації виплати спірної одноразової грошової допомоги.

Листом Управління поліції охорони у Вінницькій області від 28.08.2023 року позивача повідомлено, що відповідні матеріали супровідним листом від 28.02.2023 року направлені до Національної поліції для розгляду та прийняття рішення.

Розглянувши відповідний лист, Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України 25.09.2023 року повернув вказані матеріали до Управління поліції охорони у Вінницькій області для належного розгляду, оскільки проведення позивачеві виплати вищевказаної допомоги за відсутності в органі поліції відповідного рішення МВС про її призначення суперечитиме вимогам Порядку №850.

На переконання позивача, вищезгадані дії є протиправними, у зв`язку з чим, він звернувся до суду з даним позовом.

В контексті наведеного суд зазначає, що згідно з п. 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли в жовтні 2023 року, водночас з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду позивач звернувся в червні 2024 року, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вказує, що окремо викладеної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску позивач до суду не подав.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом 5 днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку та коректного викладу змісту позовних вимог до Управління поліції охорони у Вінницькій області з визначенням способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи.

На підставі наведеного та керуючись статтями123,160,161,169,243,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині даної ухвали суду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяЧернюк Алла Юріївна