Рішення

від 18.06.2024 по справі 160/9425/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 рокуСправа №160/9425/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р., з 19.07.2023 р. по 17.08.2023 р., з 18.08.2023 р. по 16.09.2023 р., з 17.09.2023 р. по 16.10.2023 р., з 16.10.2023 р. по 14.11.2023 р.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р., з 19.07.2023 р. по 17.08.2023 р., з 18.08.2023 р. по 16.09.2023 р., з 17.09.2023 р. по 16.10.2023 р., з 16.10.2023 р. по 14.11.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що у період з 24.08.2022 р. по 01.12.2023 р. він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . У зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відповідних закладах охорони здоров`я, а потім він перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за відповідні періоди. На підставі свідоцтва про хворобу №728, затвердженого постановою штатної військово-лікарської комісії (далі ВЛК) ВЧ НОМЕР_2 , позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, та згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) № НОМЕР_3 від 01.12.2023 р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2233-XII від 25.03.1992 р. (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), наказано вважати таким, що справи та посаду здав, а з 01.12.2023 р. позивача виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення, й наказано видати грошовий, продовольчий та речовий атестати. Позивач стверджує, що за період перебування у відпустці й періоди з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р., з 19.07.2023 р. по 17.08.2023 р., з 18.08.2023 р. по 16.09.2023 р., з 17.09.2023 р. по 16.10.2023 р., з 16.10.2023 р. по 14.11.2023 р. йому взагалі не виплачувалася додаткова винагорода у зв`язку з перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, через що змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. ОСОБА_1 зазначив, що він двічі (особисто та через засоби поштового зв`язку) звертався до відповідача з рапортами про виплату йому додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, однак жодної виплати за перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач так і не отримав. Також у позовній заяві зазначено про те, що в інтересах ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 направлявся адвокатський запит від 20.11.2023 р. з вимогою надати обґрунтовану відповідь про підстави і причини не нарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. (далі постанова КМУ №168) у зв`язку з перебуванням у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, пов`язаним із захистом Батьківщини (зі змінами), починаючи з 15.11.2022 р. по день подання запиту, а також з вимогою надати документи згідно запиту, проте відповіді на цей запит відповідачем так і не надано. У подальшому в інтересах ОСОБА_1 адвокатом подано до Міністерства оборони України скаргу на ВЧ НОМЕР_1 про ненадання відповіді (ігнорування) на адвокатський запит від 02.01.2024 р. з вимогою зобов`язати командира ВЧ НОМЕР_1 надати відповідь на адвокатський запит від 17.11.2023 р. Представником позивача отримано 21.02.2024 р. від ВЧ НОМЕР_1 відповідь на скаргу за №133/829 від 27.01.2024 р. із документами на 21 арк., однак відповіді чи відмови про підстави і причини не нарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, у зв`язку з перебуванням у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, пов`язаним із захистом Батьківщини (зі змінами), починаючи з 19.06.2023 р. по 14.11.2023 р. вказано чи обґрунтовано і не було. З огляду на викладене, ОСОБА_1 був вимушений звернутися за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.06.2024 р. до суду надійшов через систему «Електронний суд» від ВЧ НОМЕР_1 відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що додаткова винагороди в розмірі 100 000 грн. виплачується виключно: за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (військово-експертної) комісії. Підставою для надання такої відпустки є виключно постанова ВЛК, в якій, крім того, обов`язково зазначається ступінь важкості поранення. Також відповідач зауважив, що обов`язок встановлення ступеня важкості поранення покладається на відповідні ВЛК, якими надається висновок про необхідність надання військовослужбовцю відпустки за станом здоров`я та жодним чином не командирами військових частин, де проходить службу військовослужбовець. ВЧ НОМЕР_1 стверджує, що для отримання відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець має бути оглянутим ВЛК, після чого комісією приймається постанова наступного змісту: «Потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на ___ календарних днів». При цьому, інших підстав для надання такої відпустки чинними нормативно-правовими актами не передбачено, а відтак така відпустка надається виключно на підставі постанови ВЛК. Така постанова фактично і є підставою для виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень на місяць. Натомість, відповідач наголосив, що ОСОБА_1 не надано таких постанов, які б підтверджували його право на відпустку у спірний період. Стосовно свідоцтва про хворобу №728 у відзиві зазначено, що останнє не містить висновку про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на певну кількість діб, а лише встановлює ступінь придатності позивача до військової служби, а саме непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Наведене, на думку відповідача, означає лише те, що через 6 місяців ОСОБА_1 зобов`язаний повторно пройти ВЛК для встановлення його ступеня придатності до військової служби. З огляду на викладене, відповідач стверджує, що свідоцтво про хворобу №728 не є підставою для надання позивачу відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва). Враховуючи те, що за станом здоров`я позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, ОСОБА_1 не міг виконувати службові обов`язки за станом здоров`я, а тому систематично звертався до медичної роти ВЧ НОМЕР_1 для надання йому звільнення від виконання службових обов`язків. Так, відповідач зауважив, що у період з 19.06.2023 р. по 14.11.2023 р., лікарями медичної роти надавались позивачу довідки про потребу у звільненні від виконання службових обов`язків. Оскільки чинними на той час нормами не визначалось інших підстав для відсутності ОСОБА_1 на службі, а він за станом здоров`я не міг виконувати службові обов`язки у період з 19.06.2023 р. по 14.11.2023 р. було звільнено від виконання службових обов`язків. Підсумовуючи наведене, відповідач стверджує, що у спірний період позивач на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я не перебував, й у спірний період відсутні постанови ВЛК про потребу у відпустці позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не перебував у такій відпустці в розумінні пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, звільнення від виконання службових обов`язків не є тотожним поняттю «відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)», а відтак підстави для виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць у спірний період, на думку відповідача, відсутні, тому у задоволенні позову слід відмовити.

14.06.2024 р. до суду надійшла через систему «Електронний суд» від представника позивача відповідь на відзив, в якій викладено заперечення проти доводів ВЧ НОМЕР_1 . Так, позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про хворобу №728 від 25.05.2023 р., виданого ВЛК ВЧ НОМЕР_2 , його визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців та встановлено ступінь важкості поранення як тяжке. Після чого позивач із вказаним свідоцтвом про хворобу звернувся до ВЧ НОМЕР_1 з метою звільнення із військової служби, проте йому було відмовлено у звільненні зі служби, посилаючись на відсутність підстав, та відправлено у відпустку за станом здоров`я на 30 днів кожна у період з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р., з 19.07.2023 р. по 17.08.2023 р., з 18.08.2023 р. по 16.09.2023 р., з 17.09.2023 р. по 16.10.2023 р., з 16.10.2023 р. по 14.11.2023 р. При цьому, в відповіді на відзив зауважено, що у відпускних листах ВЧ НОМЕР_1 зазначено: «звільнення ОСОБА_1 у відпустку за станом здоров`я терміном на 30 днів». Одночасно із цим, у вищевказаних листах відповідач посилався на свідоцтво про хворобу №728 від 25.05.2023 р., яке видано ВЛК ВЧ НОМЕР_2 , й вказано, що ступінь важкості поранення позивача є тяжким. При цьому, доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 не було вчинено жодних дій щодо оскарження не виплати йому додаткової винагороди, збільшеної до 100 тисяч гривень у зв`язку з перебуванням у відпустці за станом здоров`я в період оскаржуваного часу, на думку позивача, не відповідають дійсності та спростовуються наданими разом із позовною заявою доказами. ОСОБА_1 зауважив, що, вживши всіх досудових заходів, щодо урегулювання даного питання з відповідачем він не отримав бажаного результату чи аргументованої відповіді, у зв`язку з чим був вимушений звернутися з відповідним адміністративним позовом до суду.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) перебував на службі в Збройних Силах України, що підтверджується записами Військового квитка серії НОМЕР_5 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 19.08.2022 р.

З 24.08.2022 р. позивач був зарахований до списків ВЧ НОМЕР_1 та призначений на посаду стрілець-санітар, солдат ВЧ НОМЕР_1 .

У період з 14.10.2022 р. по 15.11.2022 р. солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки ВЧ НОМЕР_1 за №3424/убд від 21.08.2023 р.

На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №899 від 15.11.2022 р. відповідачем видано довідку за №2122 від 13.12.2022 р. про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за змістом якої 15.11.2022 р. останній отримав: «Вогнепальне осколкове поранення лівої гомілки. Вогнепальний відкритий перелом обох кісток лівої гомілки, з дефектом м`яких тканин та шкіри. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення верхньої третини лівого плеча». За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме: виконання бойових завдань в складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 в районі населеного пункту Терни Луганської області внаслідок артилерійського обстрілу.

Також у довідці зазначено, що травмування не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час травмування солдат перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет).

У подальшому позивачем отримано посвідчення учасника бойових дій за № НОМЕР_6 від 30.06.2023 р. та посвідчення особи з інвалідністю 2-ої групи серії НОМЕР_7 від 26.10.2023 р.

У відповідності до витягу з наказу (по особовому складу) за №300-РС від 16.11.2023 р., солдата, призваного на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 , колишнього стрільця-санітара 1 десантно-штурмового батальйону звільнено з військової служби у відставку за п.п. «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову служби». Позивач вважається таким, що справи і посаду здав, та був направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №339 від 01.12.2023 р. позивача з 01.12.2023 р. виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з котлового зі сніданку 02.12.2023 р. при оперативній групі місто Житомир.

У позовній заяві зазначено, що після отриманого 15.11.2022 р. поранення ОСОБА_1 перебував більше року на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах України та перебуває на лікуванні по теперішній час.

Довідкою ВЛК КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради за №198 від 21.03.2023 р. та Свідоцтвом про хворобу та довідкою військово-лікарської комісії №728 від 25.05.2023 р. підтверджено встановлення причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із захистом Батьківщини та зазначено, що отримана позивачем травма за ступенем тяжкості відноситься до тяжких.

Згідно із цим свідоцтвом позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

Відповідно до Довідки до акту огляду МСЕК Серії 12 ААГ №551954 від 25.10.2023 р. та до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_8 від 21.11.2023 р. позивачу присвоєно 2 групу інвалідності внаслідок війни, поранення, травма, так пов`язана із захистом Батьківщини.

У зв`язку з вищевказаним пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 спочатку перебував на стаціонарному лікуванні у відповідних закладах охорони здоров`я, а у подальшому позивач перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, у наступні періоди, а саме:

- з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р., що підтверджується відпускним квитком ВЧ НОМЕР_1 за №1841/в від 19.06.2023 р.;

- з 19.07.2023 р. по 17.08.2023 р., що підтверджується відпускним квитком ВЧ НОМЕР_1 за №2126 від 19.07.2023 р.;

- з 18.08.2023 р. по 16.09.2023 р., що підтверджується відпускним квитком ВЧ НОМЕР_1 за №2292 від 18.08.2023 р.;

- з 17.09.2023 р. по 16.10.2023 р., що підтверджується відпускним квитком ВЧ НОМЕР_1 за №2470/в від 17.09.2023 р.;

- з 16.10.2023 р. по 14.11.2023 р., що підтверджується відпускним квитком ВЧ НОМЕР_1 за №2428/в від 16.10.2023 р.

З урахуванням змісту витягів наказів командира ВЧ НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану» за №2091 від 04.12.2022 р., №05 від 04.01.2023 р., №268 від 04.02.2023 р. (зокрема, додатків №1 до цих наказів) позивачу у період з 01.11.2022 р. по 31.12.2022 р. було наказано виплатити додаткову винагороду у відповідному розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у відповідних діях та заходах.

Згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану» за №1326 від 29.05.2023 р. наказано виплатити додаткову винагороду 100 000, 00 грн. (пропорційно із розрахунку за місяць, з урахуванням раніше виплаченої винагороди з розрахунку 30 000 грн. 00.) військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я відповідно до додатку до цього наказу, згідно з яким солдат по мобілізації ОСОБА_1 (2 дшб) у період з 16.11.2022 р. по 19.05.2023 р. перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану» за №1498 від 19.06.2023 р. наказано виплатити додаткову винагороду 100 000, 00 грн. (пропорційно із розрахунку за місяць, з урахуванням раніше виплаченої винагороди з розрахунку 30 000 грн. 00.) військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я відповідно до додатку до цього наказу, згідно з яким солдат по мобілізації ОСОБА_1 (2 дшб) у період з 20.05.2023 р. по 25.05.2023 р. перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Натомість, у спірний період з 19.06.2023 р. по 14.11.2023 р. позивачу не було виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022 р.

ОСОБА_1 вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за відповідні періоди, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з ст.1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).

У відповідності до положень частин 1-2 статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 р., в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 днів та у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України військовий стан продовжено, в тому числі, по теперішній час.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. (в редакції від 19.07.2022 р.) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно із абз.4, 5 п.1 постанови №168 (в редакції від 19.07.2022 р.), відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

В силу п.11 постанови №168 (в редакції від 11.08.2023 р.) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно із п.12 постанови №168 (в редакції від 11.08.2023 р.) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до п. 10 Розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» №260 від 07.06.2018 р. (далі - Наказ №260), у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно вимог п. 11 Розділу XXXIV Наказу №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Пунктом 12 Розділу XXXIV Наказу №260, керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

З аналізу норм постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Враховуючи викладене, а також з огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини,, встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022 р. за період з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р., з 19.07.2023 р. по 17.08.2023 р., з 18.08.2023 р. по 16.09.2023 р., з 17.09.2023 р. по 16.10.2023 р., з 16.10.2023 р. по 31.10.2023 р.

Суд зазначає, що відповідач не надав та в матеріалах даної справи відсутні докази нарахування і виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно дням перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров`я за вищевказані періоди.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р., з 19.07.2023 р. по 17.08.2023 р., з 18.08.2023 р. по 16.09.2023 р., з 17.09.2023 р. по 16.10.2023 р., з 16.10.2023 р. по 31.10.2023 р.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що похідні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити вищевказану додаткову винагороду за наведені вище періоди, є такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за період з 01.11.2023 р. по 14.11.2023 р. задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи (зокрема, надана разом із відзивом на позовну заяву копія довідки ВЧ НОМЕР_1 за №133/4103 від 10.05.2024 р.) підтверджено нарахування відповідачем такої допомоги, а саме: 20 100,00 грн. за листопад 2023 року.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень бездіяльність якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності допущеної ним бездіяльності в рамках спірних правовідносин, та не спростовано доводи позивача в цій частині.

Враховуючи викладене та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р., з 19.07.2023 р. по 17.08.2023 р., з 18.08.2023 р. по 16.09.2023 р., з 17.09.2023 р. по 16.10.2023 р., з 16.10.2023 р. по 31.10.2023 р.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р., з 19.07.2023 р. по 17.08.2023 р., з 18.08.2023 р. по 16.09.2023 р., з 17.09.2023 р. по 16.10.2023 р., з 16.10.2023 р. по 31.10.2023 р.

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса