Рішення

від 19.06.2024 по справі 240/7064/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/7064/24

категорія 111030400

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

установив:

12 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» (далі позивач, ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області) від 28 листопада 2023 року № 000225270710 та № 000225250710.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, спростовуються первинними документами та даними бухгалтерського обліку товариства, а також суперечать нормам матеріального права.

Зазначає, що факт поставки сількогосподарської техніки підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме видатковими накладними та актами приймання передачі такої. Додатково наголошує, що податковий кредит за результатами придбання зазначеної техніки сформований також на підставі податкових накладених, складених продавцем, які зареєстровані у визначеному законодавством порядку контролюючим органом. Також наголошує, що висновок податкового органу про безпідставне списання дизельного пального на заправку комбайна у липні 2023 року, оскільки такий введений в експлуатацію лише 31 липня 2023 року, є помилковим. Зауважує, що актом приймання передачі від 15 липня 2023 року підтверджується перебування у користуванні позивача такого комбайна, який використовувався у період збирання власно вирощеного врожаю. Також наголошує, що відсутні докази використання дизельного пального не у господарській діяльності.

Ухвалою суду від 19 квітня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Наголошує, що під час перевірки встановлено, що відповідно до реєстраційних документів на сільськогосподарську техніку, позивач не є власником такої, а станом на дату реєстрації акта перевірки власником рахується ТОВ «Горинь Агро». Оскільки позивач не провів реєстрацію сільськогосподарської техніки на нового власника у відповідному державному органі, такий неправомірно відніс до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму в розмірі 483800 грн за липень 2023 року. Аналогічне обґрунтування обумовило висновок контролюючого органу про використання товарно-матеріальних цінностей, а саме дизельного пального, не у господарській діяльності позивача, що має наслідком виникнення у останнього обов`язку по визначенню грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вартості такого пального та складанню податкової накладної.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що у період з 09 до 17 жовтня 2023 року працівниками ГУ ДПС у Житомирській області на підставі підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету по декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року від 20 серпня 2023 року №9211750818, уточнюючий розрахунок від 03 жовтня 2023 року №926955215.

За результатами проведеної перевірки 18 жовтня 2023 року складено акт № 17314/06-30-07-10/35904775 (далі Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» допустило порушення:

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду по рядку 21 Декларації за липень 2023 року на суму 491620 грн;

підпунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок не складання та не реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 7820 грн.

На підставі Акта перевірки 28 листопада 2023 року відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення:

№000225270710 форми «В4», яким зменшено суму від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2022 року на 491620,00 грн;

№000225250710 форми «ПН», яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1954,93 грн штрафних санкцій за не проведення складення та реєстрації податкових накладних.

Уважаючи такі рішення протиправними, ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» звернулося з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтями 1 та 3 названого Закону передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України №996-ХІV).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, у тому числі податковий кредит, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за результатами включення до його складу сум названого податку, сплачених за поставлений ТОВ «ГОРИНЬ АГРО» товар у розмірі 483800 грн, суд зауважує на таке.

Як убачається з Акта перевірки, підставою для висновку про завищення податкового кредиту по ПДВ за наслідками взаємовідносин з ТОВ «ГРИНЬ АГРО» стало виявлення не проведення позивачем реєстрації права власності на зернозбиральні комбайни у відповідному державному органі.

Такий висновок контролюючого органу базується на інформації, зазначеній у свідоцтвах по реєстрацію машин: серії НОМЕР_1 на комбайн зернозбиральний CASE AF2388, державний номер НОМЕР_2 ; серії НОМЕР_3 на комбайн зернозбиральний CASE AF2388, державний номер НОМЕР_4 ; серії НОМЕР_5 на комбайн зернозбиральний CASE AF2388, державний номер НОМЕР_6 .

На спростування висновку податкового органу позивач надав належним чином оформлені первинні документи, якими супроводжувалися взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ГРИНЬ АГРО», а саме видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання передачі, акти введення в експлуатацію, складені на підставі відповідних наказів. Також в Акті перевірки зазначено, що суму ДВС з вартості комбайнів віднесено до складу податкового кредиту липня 2023 року на підставі податкових накладних. Інформації про блокування реєстрації таких накладних або прийняття рішення про відмову в їх реєстрації Акт перевірки не містить.

З огляду на викладене, наданими під час перевірки первинними документами, підтверджено реальне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентом та отримання першим придбаного товару.

Надаючи правову оцінку твердженню відповідача про те, що за відсутності реєстрації права власності позивача на придбані комбайни, останній не має право на формування податкового кредиту за наслідками виконання договору купівлі продажу, суд зауважу на таке.

Як убачається зі змісту наведених вище норм Податкового кодексу України, за наявності належним чином оформлених первинних документів, при реальному виконання господарської операції, за умови настання першої події та складання і реєстрації постачальником податкової накладної, покупець має право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту такого податку.

При цьому, відповідно до приписів Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року №694, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, він визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі реєстрація) та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі машини), здійснення інших заходів, пов`язаних з реєстрацією та веденням обліку машин, та застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про адміністративну процедуру».

Згідно пункту 3 названого Порядку власники, крім суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 5 пункту 8 цього Порядку, зобов`язані зареєструвати в територіальному органі Держпродспоживслужби машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Строк реєстрації може бути продовжений територіальним органом Держпродспоживслужби у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв`язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин.

Пунктом 4 зазначеного Порядку закріплено, що машина реєструється протягом семи днів на підставі зареєстрованої в установленому порядку державним інспектором заяви власника або уповноваженої ним особи у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі.

При цьому, одним з документів, що додаються до заяви, документ, що підтверджують право власності або правомірність використання машини.

Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що державній реєстрації підлягає не право власності на рухомий об`єкт, а сам транспортний засіб, який саме його власник повинен подати (представити) на державну реєстрацію. Таким чином, не будучи власником транспортного засобу, особа не зможе зареєструвати (перереєструвати) транспортний засіб в Держтехнагляді.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № 2а-1970/697/12.

З огляду на те, що положення податкового законодавства не ставлять у залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит з виконанням таким платником покладеного на нього обов`язку по реєстрації належних йому машин, суд уважає помилковим висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на 483800,00 грн.

Також під час перевірки працівниками контролюючого органу встановлено, що позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 7820 грн, внаслідок не нарахування податкових зобов`язань в результаті використання товарно-матеріальних цінностей не у господарській діяльності платника податків.

Надаючи оцінку такому висновку податкового органу, суд зауважує на таке.

Як зазначено в Акті перевірки згідно первинних документів, згідно яких обліковується робота та списання пального на сільськогосподарську техніку, а саме подорожніх листів трактора, в яких в колонці «Марка трактора» зазначено CASE AF-2388, в колонці «Державний №» зазначено 15969ВК, що належить зернозбиральному комбайну марки CASE AF-2388, за період з 17 по 30 липня 2023 року здійснювалось списання дизельного палива у загальній кількості 1177 літрів вартістю без ПДВ 39098,50 грн, що в бухгалтерському обліку ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» відображено наступними бухгалтерськими проводками:

- Д-т 231 «Основне виробництво» К-т 203 «Паливо» у кількості 1053,2 літра вартістю без ПДВ 34985,12 грн;

- Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» К-т 203 «Паливо» у кількості 123,8 літра вартістю без ПДВ 4113,38 грн.

На підставі звітності ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ», даних Єдиного реєстру податкових накладних та податкового обліку платника перевіркою встановлено, що податок на додану вартість при придбанні вищезазначеного дизельного палива ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» враховано до податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що зазначений зернозбиральний комбайн введено в експлуатацію згідно акта введення від 31 липня 2023 року №ФК300000016 на підставі наказу від 31 липня 2023 року № 17/03-03 та відповідно до реєстраційних документів на сільськогосподарську техніку, а саме свідоцтва про реєстрацію машин на комбайн зернозбиральний CASE AF2388, державний номер НОМЕР_2 , ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» не є власником зазначеного комбайна, а станом на дату реєстрації даного акту перевірки власником рахується ТОВ «Горинь Агро», Рівненська область.

Тобто, підприємством здійснювалося списання пального на комбайн, який у періоді такого списання ще не мав статусу основного засобу ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ», однак, відповідно до абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, податкові зобов`язання на вартість списаного дизельного палива у кількості 1177 літрів на суму 39098,50 грн нараховані не були.

Таким чином, відповідно до вищенаведеного ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 7819,70 грн (39098,50 грн*20%).

Підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначає, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі №560/7669/21, правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. При цьому, слід зауважити, що не обов`язково період, у якому були віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, та період, у якому за визначених ПК України умов має здійснюватися нарахування грошових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, мають співпадати. Відповідно, при перевірці правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Оцінюючи висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Згідно наведеного вище висновку суду, у власності позивача з 17 липня 2023 року перебував комбайн зернозбиральний CASE AF2388, державний номер НОМЕР_2 згідно договору №14/07/23 ОЗ купівлі-продажу транспортного засобу / с/г техніки від 14 липня 2023 року з додатками, видаткової накладної від 15 липня 2023 року №2 та акта приймання передачі від 15 липня 2023 року.

У період з 17 по 30 липня 2023 року позивач здійснював збирання врожаю, що підтверджується наданими копією Звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 01 серпня 2023 року (за липень 2023 року) форми 37-СГ(реєстраційний 9001580563).

Основним видом господарської діяльності ТОВ «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що використання дизельного пального з метою заправки власного комбайна, який використовувся з метою здійснення основного виду господарської діяльності, спростовує твердження відповідача про використання такого у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Додатково суд зауважує, що приписи підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України покладають на платника податку нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Станом на останній день звітного (податкового) періоду 31 липня 2023 року згаданий вище комбайн був уведено в експлуатацію, що, на переконання суду, підтверджує помилковість висновку контролюючого органу про виникнення у платника податків обов`язку по складанню податкової накладної.

Наведене обумовлює визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 28 листопада 2023 року №000225250719, яким накладено штрафну (фінансову) санкцію за не проведення складення та реєстрації податкових накладних.

Надаючи правову оцінку вимозі позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування, суд зауважує на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, з огляду на те, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та заниження зобов`язань з ПДВ, визнані судом помилковими, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 28 листопада 2023 року №000225270719 підлягає визнанню протиправним та скасуванню повністю.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Частиною 3 цієї правової норми закріплено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надана платіжна інструкція №903 від 10 квітня 2024 року про сплату судового збору в розмірі 7403,63 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.

За таких обставин, з огляду на висновок суду про часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 7403,63 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 194, 242-246, 250, 255, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 28 листопада 2023 року № 000225270710 та № 000225250710.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОСТИШІВЗЕМІНВЕСТ» судовий збір у розмірі 7403 (сім тисяч чотириста три) гривні 63 копійки.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис