Рішення

від 18.06.2024 по справі 280/3407/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2024 року Справа № 280/3407/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн на місяць за період несення служби з 02 червня 2022 року по 20 січня 2023 року;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду установленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн на місяць за період несення служби з 02 червня 2022 року по 20 січня 2023 року;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Служби судової охорони подати звіт про його виконання у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" відповідач повинен нараховувати та виплачувати додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн щомісячно на період воєнного стану. Позивач вважає, що відсутність фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у неї права на отримання додаткової винагороди, а тому не може бути підставою для не нарахування та невиплати такої. Вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її права. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/3407/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.

22.04.2024 ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем через систему "Електронний суд", 06.05.2024 подано відзив на позовну заяву за вх. № 21502, в якому підтверджено факт проходження служби позивачем в ТУ ССО у Запорізькій області з 02.06.2022 по 20.01.2023. У відзиві зазначено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. За цим Порядком: грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3 Порядку); підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління; грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення; голова Служби судової охорони приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба. Тому вказує, що у відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 після її прийняття Головою служби судової охорони не затверджувались. Стверджує, що зазначені обставини, встановили неможливість видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Вказує, що обґрунтованість дій територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області відповідає вимогам статей 23 та 51 Бюджетного кодексу України. З огляду на таке, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Станом на час розгляду справи відповіді на відзив та заперечення до суду не надійшло. Відповідно до ч. 4ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 5статті 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 4статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частини 4статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 , з 14.08.2020 проходить службу в ТУ Служби судової охорони у Запорізькій області за наказом № 112 о/с від 13.08.2022 на посаді контролера ІІ категорії 1 взводу охорони першого підрозділу. Копія наказу міститься в матеріалах справи.

На запит ОСОБА_1 , відповідачем надано письмову відповідь за № 39.06-148 від 27.02.2024, зі змісту якої вбачається, про не видання наказів територіальним управлінням Служби судової охорони у Запорізькій області щодо виплати позивачці додаткової винагороди за період з 02.06.2022 по 31.12.2022, передбачених пунктом 5 Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396 (далі - Порядок № 396). На виконання розпорядження Служби судової охорони від 27.10.2023 № 102/0 Д за наказом ТУ ССО у Запорізькій області від 03.11.2023 № 474 о/с нараховано та виплачено Позивачці додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розмірі 10 000,00 грн пропорційно з розрахунку на місяць з 01.01.2023 по 20.01.2023, яка становить 6 451,61 грн без утримання сум обов`язкових платежів та зборів встановлених для доходів. Копія листа міститься в матеріалах справи.

У довідці про нараховані та виплачені суми та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 по 31.01.2023, яка додана до листа № 39.06-148 від 27.02.2024 зазаначено, що додаткова винагорода з червня 2022 року по січень 2023 року ОСОБА_1 не виплачувалась. Копія довідки міститься в матеріалах справи.

Не погоджуючись із бездіяльністю щодо виплати додаткової винагороди та з вимогами вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.

Таким чином, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402-VIII) визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома ст. 161 Закону № 1402-VIII).

Згідно частин першої, третьої статті 162-1 Закону № 1402-VIII до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 889VІІІ). Таким чином, посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 165 Закону № 1402-VIII передбачено право на соціальний захист співробітників Служби судової охорони та визначено,що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 № 289 затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади, згідно з додатком 1; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 2; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 3; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 4; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 5.

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що: розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою;

порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

На виконання вимог статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» розроблено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок № 384), який визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітникам Служби (далі співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: «ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.»

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Крім цього, продовження строку дії воєнного стану відбувалось в подальшому відповідно до: Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня строком на 30 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 15.03.2022; Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX.; Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX; Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX; Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX; Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX; Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX; Указу Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX; Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX; Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX, а також Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема останній раз строком на 90 діб.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168).

Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови № 168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217 ( далі - Постанова № 217) до пункту 1 Постанови № 168 внесені зміни, згідно з якими виключено в абзаці першому слова(крім військовослужбовців строкової служби).

Відповідно до п. 2 Постанови № 217 - набрання чинності постанови є день її опублікування, тому її застосування проводиться з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 (далі Постанова № 350) до Постанови № 168 внесені зміни, згідно з якими абзац перший після слів та поліцейським доповнено словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно - територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Відповідно до п. 2 Постанови № 350 визначено, що постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24 лютого 2022 року у співробітників Служби судової охорони, які проходять службу у підрозділах, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно. А у тих співробітників, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Суд зауважує, що Кабінетом Міністрів України неодноразово до абз. 1 п. 1 1 Постанови № 168 були внесенні зміни та доповнення, якими.

За Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 01.07.2022 № 754, яка набрала чинності 08.07.2022 (далі - Постанова № 754), внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме:

- в абз.1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;

- після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)»;

- в пункті 2 Постанови № 754 зазначено, що така постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

Тобто, з 01 червня 2022 року право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн залишилось лише у тих співробітників Служби судової охорони, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). При цьому, право співробітників Служби судової охорони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, залишилось незмінним.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 07.07.2022 № 793, яка набрала чинності 19.07.2022 (далі - Постанова № 793), внесено зміни, серед іншого, у пункт 1 Постанови № 168, а саме:

- в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

- в пункті 2 Постанови № 793 зазначено, що така постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме:

- в абз. 1 слова, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),та(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)виключено.

- дані зміни застосовуються з 01.09.2022.

Судом встановлено, що позивач за спірний період з 02.06.2022 по 20.01.2023 проходила службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Запорізькій області, тобто у межах Запорізької області, займаючи посаду контролера ІІ категорії 2 взводу охорони 1 підрозділу охорони, тобто на території м. Запоріжжя, Запорізької області.

Крім цього, судом встановлено, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06 березня 2022 року, Запорізька область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".

За таких обставин, суд робить висновок, що у період з 02 червня 2022 року, позивач мала право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, оскільки проходила службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Запорізька область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме:

- у першому реченні абзацу першого слова військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, співробітникам Служби судової охорони, виключено;

- дата набрання чинності - 21.01.2023.

Провівши системний аналіз наведених приписів та змін внесених до Постанови № 168, встановивши, що позивач проходила службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Запорізькій області у період часу з 02.06.2022 по 20.01.2023, суд приходить до висновку, що у період з 02.06.2022 по 20.01.2023 включно (тобто до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43, якою співробітників ССО виключили з Постанови № 168) позивач мала право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Крім цього, суд наголошує на тому, що й підтвердив і не заперечив відповідач у своєму відзиві, фактичною підставою невиплати такої додаткової винагороди позивачу відповідачем, є відсутність бюджетних асигнувань.

Тому, з таких підстав, суд вказує на те що, рішенням від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).

В такий спосіб, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер (у спірних правовідносинах таким законодавством є Порядок № 168), а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь - яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Також, у постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що гарантовані закономв иплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Отже, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань на виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не може бути підставою позбавлення його права на отримання такої та не може легалізовувати дії відповідача щодо відмови у її виплаті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у не нарахуванні та не виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» підлягають визнанню протиправними.

Суд, при розгляді даної справи, враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22, про те, що: «…зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

68. Указане підтверджується:

- пунктом 11 розділу І Порядку № 384, згідно з яким грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад встановлені чинним законодавством строки;

- пунктом 14 розділу І указаного Порядку, на підставі якого при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата;

- пунктом 8 Порядку № 396, відповідно до якого додаткова винагорода не встановлюється співробітникам за період: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустці відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавствах випадках - шести років; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо співробітник не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад чотири місяці, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров`ю - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю, а у разі лікування - за весь час відсутності на службі у зв`язку з лікуванням (що підтверджується документами закладу охорони здоров`я, матеріалами службового розслідування, кримінального провадження); призупинення (припинення) виплати грошового забезпечення відповідно до законодавства; особам, які добровільно здалися в полон - з дня потрапляння в полон, що підтверджується матеріалами органу досудового розслідування.

69. Ураховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на те, що розмір додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року слід визначати з розрахунку до 30 000,00 грн, пропорційно в розрахунку на місяць, а не 30 000,00 грн на місяць, як вважає суд першої інстанції, оскільки в подальшому це може призвести до правової невизначеності щодо розміру додаткової винагороди при нарахуванні та виплаті згідно рішень судів….».

Отже, зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. на місяць, за період з 02.06.2022 по 20.01.2023 включно, забезпечить ефективне відновлення прав позивача.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт, відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Встановлення порядку виконання рішення по справі є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень.

Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах у порядку ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюється судом саме при вирішенні справи по суті, висновки стосовно наявності або відсутності підстав для встановлення такого контролю зазначаються безпосередньо у рішенні суду за результатами розгляду адміністративного позову.

Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідачів подати звіт про виконання.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі № 235/7638/16-а від 31.07.2018.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що в задоволенні позовної вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява 1 № 67534/01, пункт 43) реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної діяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий Збір» у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 2, 94, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А, код ЄДРПОУ 43544663) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн на місяць за період несення служби з 02 червня 2022 року по 20 січня 2023 року.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду установленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн на місяць за період несення служби з 02 червня 2022 року по 20 січня 2023 року.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 18 червня 2024 року.

Суддя Р.В. Сацький