Рішення

від 18.06.2024 по справі 320/8120/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року № 320/8120/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Чемер» до Військової частини НОМЕР_1 , Головного управління Національної поліції у місті Києві та Київської міської військової адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Чемер» з позовом в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_1 №529 від 28.12.2022;

визнати протиправними дії Дарницького УП ГУНП у місті Києві з відчуження майна ПП «Чемер» на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_1 №529 від 28.12.2022 та складання Акту прийому-передачі відчужуваного майна;

визнати протиправною бездіяльність Дарницького УП ГУНП у місті Києві та Київської міської військової адміністрації, яка виявилась у неналежному виконанні положень пункту 6 наказу №529 від 28.12.2022, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 генерал-майором ОСОБА_1 всупереч вимогам закону.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного наказу про примусове відчуження 94-х дизельних генераторів, військовою частиною було грубо порушено імперативний порядок такого відчуження майна та незаконно відчужено майно суб`єкта господарювання.

Головним управлінням НП у місті Києві до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Київською міською військовою адміністрацією до суду подані заперечення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Військовою частиною НОМЕР_1 до суд подані заперечення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (Покупець) та Компанією FIPPS TRADE FZ LLC (Продавець) 06.11.2022 укладено Контракт №06/11/2022FCh 2022, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар у кількості, за цінами та на умовах, викладених у проформах та/або інвойсах, та/або замовленнях, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 02.12.2022 Продавець передав, а Покупець прийняв наступний товар: 7,5 квт. дизельний однофазний відкритий генератор/KALEJEN 9500 ЕХ-ОРАК 142 штуки та 8,5 КВТ дизельний однофазний під навісом генератор/KALEJEN 9800 ESSC-CRAFT 35 штук.

У подальшому, 01.12.2022 між позивачем (Поклажодавець) та ТОВ «ІГЛАР» (Зберігач) укладено Договір про надання послуг зі зберігання №0112/1, відповідно до якого Зберігач зобов`язується прийняти в майбутньому товар Поклажодавця та повернути його повністю або частково на вимогу Поклажодавця, а останній зобов`язується сплачувати Зберігачу кошти за послуги пов`язані зі зберіганням товару, на умовах цього Договору.

Відповідно до Акту приймання-передачі товару від 01.12.2022 позивач передав, а ТОВ «ІГЛАР» прийняв товар за адресою: м. Київ, Вацлава Гавела 24, а саме: 7,5 квт. дизельний однофазний відкритий генератор/KALEJEN 9500 ЕХ-ОРАК 141 штуку та 8,5 КВТ дизельний однофазний під навісом генератор/KALEJEN 9800 ESSC-CRAFT 35 штук.

У той же час, слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022102020000110 від 29.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 Кримінального кодексу України, в якому у відповідності до статей 42, 276, 277, 278 Кримінально процесуального кодексу України повідомлено про підозру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статтею 201-2 Кримінального кодексу України, у незаконному використанні з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги, вчинені організованою групою під час надзвичайного або воєнного стану.

У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого суді Дарницького районного суду м. Києва від 08.12.2022 (справа 753/3638/22, провадження №1-кс/753/2631/22) слідчим СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві, в рамках кримінального провадження №42022102020000110 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , склад №639, секція №1, в ході якого вилучено 91 дизельний генератор марки KALEJEN 9500ЕХ-ОРАК та 3 дизельні генератори марки KALEJEN 9800ESSC-CRAFT.

Вищевказані дизельні генератори постановою Дарницької окружної прокуратури міста Києва від 10.12.2022 визнані речовими доказами та визначено місце зберігання вилученого майна - Державну організацію Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 №529 «Про примусове відчуження майна» у відповідності до частини 1 статті 4 Закону України від 17 травня 2012 року №4765-VІ «Про передачу, примусове відчуження або вилученого майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», наказано:

1. Провести примусове відчуження майна, яке перебуває у Дарницькому управлінні поліції ГУНП в місті Києві, а саме:

- 91 дизельний генератор марки «KALEJEN 9500 ЕХ-ОРАК»;

- 3 дизельні генератори марки «KALEJEN 9800 ESSC-CRAFT», яке перебуває у межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42022102020000110 від 29.09.2022.

2. Доручити підполковнику ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області 16 вересня 2008 року) отримати дане майно у Дарницькому управлінні поліції ГУНП в місті Києві та доставити у військову частину НОМЕР_3 з метою постановки на облік для подальшої передачі до військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

3. Даний наказ направити на погодження в Київську міську військову адміністрацію.

4. Залучити до проведення оцінки даного майна суб`єкта оціночної діяльності (суб`єкта господарювання). У разі відсутності згоди власник майна на проведення оцінки, суб`єкту оціночної діяльності провести таку оцінку самостійно.

5. Скласти акт прийому-передачі відчужуваного майна.

6. Дарницькому управлінні поліції ГУНП в місті Києві та Київській міській військовій адміністрації визначити коло осіб уповноважених на підписання акта про примусове відчуження майна. Право на підписання акта про примусове відчуження майна від імені військового командування покласти на підполковника ОСОБА_4 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області 16 вересня 2008 року).

7. Роз`яснити власнику майна, що компенсація та порядок її отримання за примусово відчужене майно визначена статтями 10, 11 Закону України від 17 травня 2012 року №4765-VІ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 №998.

8. Відповідно до вимог частини статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» даний наказ вважати обов`язковим до виконання.

9. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника управління логістики штабу військової частини НОМЕР_1 .

10. Наказ довести до відома осіб, що їх стосується.

Суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 28.12.2022 здійснено оцінку майна дизельних генераторів, за результатами якої складно Звіт про оцінку майна дизельних генераторів та Висновок про вартість майна дизельних генераторів від 28.12.2022.

У той же час, ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №753/13658/22 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури про арешт вказаного вище майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42022102020000110 від 29.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Листом від 29.12.2022 №001-2360 Київська міська військова адміністрація повідомила, що не заперечує проведення примусового відчуження зазначеного в наказі від 28.12.2022 №529 майна.

На підставі наказу від 28.12.2022 №529 «Про примусове відчуження майна» Актом №1 про примусове відчуження або вилучення майна від 30.12.2022 слідчим Дарницького управління поліції ГУНП в місті Києві передано до Військової частини НОМЕР_3 дизельні генератори марки «KALEJEN 9500 ЕХ-ОРАК» у кількості 91 штук та 3 дизельних генераторів марки «KALEJEN 9800 ESSC-CRAFT».

Позивач, вважаючи протиправними дії, бездіяльність відповідачів та наказ, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною 7 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власник може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу в Україні.

Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

У п. 8 цього Указу встановлено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 389-VIII військове командування в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такий захід правового режиму воєнного стану як примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану врегульований Законом України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, від 17.05.2012 № 4765-VI.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 4765-VI визначено, що примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону № 4765-VI встановлено, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону № 4765-VI про примусове відчуження або вилучення майна складається акт згідно єдиного зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 4765-VI такий акт обов`язково повинен містити відомості про власника майна, для юридичних осіб необхідним є зазначення повного найменування, місцезнаходження та ідентифікаційного коду.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 4765-VI акт про примусове вилучення майна може бути укладено виключно між власником такого майна чи його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

До такого акту обов`язково додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження відповідно до вимог ч. 4 ст. 7 Закону № 4765-VI.

Єдине виключення є можливим на підставі ч. 5 ст. 7 Закону № 4765-VI лише у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акту про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.

Однак, як зазначає позивач, організація та проведення примусового вилучення майна юридичної особи всупереч імперативно визначеному законом порядку була проведена без відома та без участі власника такого майна.

Позивач стверджує, що не отримував від ВЧ НОМЕР_1 жодних відомостей чи пропозицій про необхідність процесуальної участі в обов`язкових заходах, що передують фактичному відчуженню та переміщенню майна юридичної особи. Крім того, позивач не залучався до процесу проведення оцінки такого майна всупереч вимогам ст. 8 Закону № 4765-VI. Відомостями про те, що така оцінка проводилась, власник не володіє. Також позивача не було залучено до передачі власного майна в рамках процедури примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та підписання відповідного акту приймання-передачі.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що дизельні генератори марки «KALEJEN 9500 ЕХ-ОРАК» у кількості 91 штук та 3 дизельних генераторів марки «KALEJEN 9800 ESSC-CRAFT», власником яких є ПП «Чемер», були передані слідчим Дарницького управління поліції ГУНП в місті Києві до Військової частини НОМЕР_3 .

Згідно положень ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 9) недоторканність права власності.

Частиною 1 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Слідчим є службова особа органу Національної поліції, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Стаття 16 КПК України встановлює недоторканність права власності, встановлюючи можливість позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Речові докази у справі підлягають збереженню на підставі положень ч. 2. ст. 100 КПК України за визначенням - речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу 28.12.2022 було відсутнє судове рішення про позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження.

Лише 29.12.2022 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/13658/22 було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури про арешт спірного майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42022102020000110 від 29.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Крім того, лише 29.12.2022 листом від №001-2360 Київська міська військова адміністрація повідомила, що не заперечує проведенню примусового відчуження зазначеного в наказі від 28.12.2022 №529 майна.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що військовою частиною НОМЕР_1 при прийнятті оскаржуваного наказу від 28.12.2022 №529 було порушено процедуру його прийняття, а тому суд приходить до висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 «Про примусове відчуження майна» прийнятий з порушеннями норм ч. 2 ст. 2 КАС України.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_1 №529 від 28.12.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З підстав викладеного також є обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дії Дарницького УП ГУНП у місті Києві з відчуження майна ПП «Чемер» на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_1 №529 від 28.12.2022 та складання Акту прийому-передачі відчужуваного майна.

Крім того, є обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Дарницького УП ГУНП у місті Києві та Київської міської військової адміністрації, яка виявилась у неналежному виконанні положень пункту 6 наказу №529 від 28.12.2022, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 генерал-майором ОСОБА_1 , оскільки нормами ч. 2 ст. 7 Закону № 4765-VI чітко визначено, що акт про примусове вилучення майна може бути укладено виключно між власником такого майна чи його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, власником спірного майна ПП «Черем» акт № 1 про примусове відчуження або вилучення майна від 30.12.2022 не був укладений.

Таким чином вбачається, що Дарницьке УП ГУНП у місті Києві та Київська міська військова адміністрація не виконали пункт 6 оскаржуваного наказу в частині визначення кола осіб, уповноважених на підписання акту про примусове відчуження майна.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведених норм у взаємозв`язку з фактичними обставинами справи, суд доходить висновку, що відповідачем не наведено та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність спірного рішення.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжної інструкції від 02.03.2023 №669 позивачем сплачено судовий збір в сумі 8052,00 грн., який підлягає пропорційному стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 та Головного управління Національної поліції у місті Києві.

В частині клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 103 530,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Частинами 1, 7 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 ст. 139 КАС України)

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 103 530,00грн. надано:

- договір про надання правової допомоги №2216 від 09.12.2022;

- додаткову угоду №3 від 27.01.2023;

- рахунок на оплату №7 від 27.01.2023 на суму 103 530,00грн.

Оцінюючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд звертає увагу, що розмір витрат на правову допомогу, який підлягає розподілу не є обґрунтованим та підлягає зменшенню, оскільки є завищеним з огляду на те, що сама позовна заява не потребує залучення значних зусиль. Крім того, доказів до позову на підтвердження правової позиції чи жодних інших доказів, які б потребували часу для їх збирання до позову додано не було.

Отже, проаналізувавши надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку щодо можливості задовольнити клопотання про стягнення витрат на правову допомогу частково.

За висновком суду належною до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві та Військової частини НОМЕР_1 сумою судових витрат на професійну правову допомогу є 10 000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_1 №529 від 28.12.2022 «Про примусове відчуження майна».

Визнати протиправними дії Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з відчуження майна Приватного підприємства «Чемер» на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_1 №529 від 28.12.2022 та складання Акту прийому-передачі відчужуваного майна.

Визнати протиправною бездіяльність Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві та Київської міської військової адміністрації, яка виявилась у неналежному виконанні положень пункту 6 наказу №529 від 28.12.2022, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 генерал-майором ОСОБА_1 всупереч вимогам закону.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Чемер» судові витрати в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути на користь Приватного підприємства «Чемер» судові витрати в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Чемер» за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати понесені на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Чемер» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві витрати понесені на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.