Рішення

від 18.06.2024 по справі 380/20769/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20769/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.04.2021 № 0083450709.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.04.2021 № 0083450709 на суму 1040000,00 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 10400,00 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 року у справі № 380/20769/21 та у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10.08.2023 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 і рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 23.10.2023 прийнято до провадження адміністративну справу № 380/20769/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2021 № 0083450709, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1040000,00 грн. Позивач вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним, оскільки висновки податкового органу, на підставі яких воно прийняте, є необґрунтованими. Працівниками податкового органу не було встановлено власника металевої ємності, з якої була здійснена заправка дизельним пальним автомобіля працівників ГУ ДПС у Львівській області та не було встановлено власника дизельного пального. Також, під час проведення фактичної перевірки працівниками податкового органу не були використані/перевірені первинні бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_1 щодо придбання та використання ним дизельного пального та не були здійснені заміри залишків дизельного пального в металевій ємності. Позивач вказує, що він як фізична особа-підприємець дизельне пальне протягом квітня 2020 - квітня 2021 років не придбавав і в його резервуарі пальне було відсутнє. Відповідно, як фізична особа-підприємець, не міг заправити автомобіль працівників ГУ ДПС у Львівській області власним дизельним пальним.

Позивач зазначає, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2021 частину нежитлового приміщення площею 20 кв.м. та розміщену в ньому металеву ємність для зберігання пального орендує Мале приватне виробничо-комерційне підприємство Хева і К. Вказує, що 31 березня 2021 року він здійснив заправку автомобіля працівників ГУ ДПС у Львівській області дизельним пальним, яке належить МПВКП Хева і К в кількості 52,17 л вартістю 23 грн. за літр на суму 1200 гри. з металевої ємності, яку орендує МПВКП Хева і К.

Крім того позивач вказує, що разова заправка автомобіля не є підприємницькою діяльністю, тобто систематичною та з метою отримання прибутку, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафу у розмірі 1040000,00 грн.

Позивач також зазначає, що відповідачем не дотримано вимог Податкового кодексу України, що регулюють порядок проведення фактичної перевірки.

Таким чином, оскільки під час проведення фактичної перевірки не був встановлений факт реалізації позивачем власного дизельного пального та факт здійснення ним підприємницької діяльності з реалізації пального, то у ГУ ДПС у Львівській області були відсутні правові підстави для застосування штрафу у розмірі 1000000,00 грн за не реєстрацію акцизного складу та штрафу у розмірі 40000,00 грн за не обладнання резервуару для зберігання пального витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що ГУ ДПС у Львівській області на підставі направлень за № 3596 та №3597 від 31.03.2021 проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якої складено акт від 02.04.2021 за №7486/13/09/РРО/2315609711. На підставі матеріалів перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2021 за №0083450709, згідно з яким до позивача застосована фінансова санкція на суму 1040000 грн. за не реєстрацію акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального. Зазначає, що 31.03.2021 позивачем особисто здійснено заправку дизельним паливом автомобіля працівників ГУ ДПС у Львівській області у кількості 52.17 літрів на загальну суму 1200,00 грн за адресою : м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 7, тобто в місці, яке вказано в ліцензії, як місце зберігання палива для власних потреб. Даний факт позивачем не заперечується.

Окрім цього, відповідач вважає, що посилання позивача на той факт, що дизельне паливо нібито належало МПВКП Хева і К не підтверджується документально, оскільки позивачем до позовної заяви надано лише договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2021 за адресою: м. Дрогобич, вул. Володимира Великого, 7/4. Відтак, вказує, що надані до позовної заяви додатки не спростовують факту реалізації пального та відсутності останнього в залишках відповідно до бухгалтерського обліку, як і не підтверджують того факту, що реалізоване пальне належало МПВКП Хева і К.

У зв`язку з наведеним вважає, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 1040000 гривень. З урахуванням наведеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав до суду додаткові пояснення (вх. №85510) в яких зазначив, що за адресою: м. Дрогобич, вул. В.Великого, 7/4 господарську діяльність провадять позивач та МПВКП Хева і К. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.03.2017 №82710833 власником приміщення і майна, зокрема, резервуарів, яке в ньому розміщене, за адресою: м. Дрогобич. вул. В.Великого, 7/4, є позивач. Цю обставину сторони судової справи та МПВКП Хева і К не заперечують. В одному нежитловому приміщенні розміщені два резервуара для зберігання пального власником яких є позивач. Резервуар об`ємом 14000 літрів використовує позивач, а резервуар об`ємом 10000 літрів перебуває в користуванні МПВКП Хева і К відповідно до договору оренди Б/Н від 02.01.2021 р. нежитлового приміщення загальною площею 20 кв.м. для розміщення та обслуговування цистерни. Зберігання пального в резервуарах здійснюється: позивачем на підставі ліцензії на право зберігання пального №13090414202000411 від 05.03.2020 терміном дії до 05.03.2025, в якій вказано місце зберігання пального: м Дрогобич, вул. В.Великого, 7/4, загальна місткість резервуару, що використовується для зберігання пального 14000 літрів; МПВКП Хева і К на підставі ліцензії на право зберігання пального №13090114202100035 від 15.02.2021 терміном дії до 15.02.2026 в якій вказано місце зберігання пального: м. Дрогобич. вул. В.Великого, 7/4, загальна місткість резервуару, що використовується для зберігання пального: 10000 літрів. Протягом квітня 2020 - квітня 2021 років позивач дизельне пальне не придбавав, що підтверджується договором купівлі-продажу товарів №48ДГ-17627/20 від 27.04.2020, банківською випискою за період з 01.04.2020 по 01.04.2021 від 04.08.2021. На дату проведення перевірки в резервуарі об`ємом 14000 літрів дизельне пальне не зберігалось. МПВКП Хева і К дизельне пальне придбавало і на дату проведення перевірки в резервуарі об`ємом 10000 літрів зберігалось дизельне пальне в кількості 620 л., що підтверджується актом звірки між МПВКП Хева і К та ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» від 25.05.2022, довідкою МПВКП "Хева і К від 25.05.2022, договором купівлі-продажу товарів №48ДГ-5004/20 від 18.02.2020, відомостями використання палива за березень від 31.03.2021 МПВКП Хева і К, фотографії резервуарів, розміщених в приміщенні за адресою: вул. В.Великого, 7/4, м. Дрогобич. Отже, документально підтверджено придбання дизельного пального і його зберігання в резервуарі місткістю 10000 літрів тільки юридичною особою - МПВКП Хева і К.

Відповідач подав до суду додаткові пояснення у яких вказав, що 31.03.2021 позивачем особисто було здійснено заправку дизельним паливом автомобіля працівників ГУ ДПС у Львівській області у кількості 52,17 літрів на загальну суму 1200,00 грн за адресою: м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 7, тобто в місці, яке вказано в ліцензії, як місце зберігання палива для власних потреб. Даний факт позивачем під час розгляду справи по суті не заперечувався і надалі не заперечується. Посилання позивача на той факт, що дизельне паливо нібито належало МПВКП «Хева і К» не підтверджується документально, оскільки позивачем не було надано документи які б доводили факт здійснення ним заправки автомобіля з цистерни об`ємом 10000 літрів, що знаходиться в оренді вищезазначеного підприємства. Представником позивача подано суду копії договору купівлі-продажу товарів від 18.02.2020, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної від 22.02.2021, згідно з якими МПВКП «Хева і К» у лютому 2021 року придбало у ТзОВ «ОККО-Бізнес Партнер» дизельне пальне в кількості 5716,77 л. Однак, позивачем не надано суду доказів того, що заправка автомобіля посадових осіб відповідача проведено з відома МПВКП «Хева і К» саме з резервуара, який перебуває в користуванні МПВКП «Хева і К» і це пальне належить саме цьому підприємству. Зазначив, що відсутність на приході у позивача дизельного пального відповідно до його бухгалтерських документів також на думку відповідача не є обставиною, яка спростовує позицію відповідача щодо допущеного порушення позивачем, оскільки останній міг мати в ємкості необліковане пальне та здійснювати його реалізацію з метою отримання доходу без сплати податків. Відповідач вважає, що позивач не мав права здійснювати реалізацію пального, оскільки не отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним шляхом подання заяви встановленого зразка; не здійснив обов`язкову реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального; не обладнав і не зареєстрував в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального витратомір-лічильник резервуару, який розташований за адресою АДРЕСА_1 ; не обладнав і не зареєстрував в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального рівнемір-лічильник резервуару, який розташований за адресою: м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 7.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, основний вид діяльності технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (КВЕД 45.20).

На підставі направлень від 31.03.2021 № 3596, 3597 посадовими особами відповідача 31.03.2021 проведена перевірка господарської одиниці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

За результатами вказаної перевірки складено акт від 02.04.2021 за №7486/13/09/РРО/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що 31.03.2021 о 10:27 год. ФОП ОСОБА_1 проведено реалізацію пального (дизельне паливо) в кількості 52,17 літрів вартістю 23,00 грн за 1 літр безпосередньо в бак автомобіля Фольксваген Пасат з дизельним двигуном. Розрахункову операцію на суму 1200,00 грн проведено на об`єкті фактичної перевірки (місце зберігання пального за адресою: АДРЕСА_2 ) з металевої ємності через вимірювальний прилад.

Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним ФОП ОСОБА_1 період дії якої підпадає на дату продажу пального, а саме 31.03.2021 відсутня.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем, серед іншого, порушено вимоги пп.212.3.4 п.212.3 ст.212, пп.230.1.2, п.230.1 ст.230 ПК України, а саме здійснення роздрібної торгівлі пальним за відсутності зареєстрованого акцизного складу та без обладнання резервуару для зберігання пального витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0083450709 від 19.04.2021, згідно з яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 128-1.2 ст. 128-1 Податкового кодексу України за порушення вимог п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 та п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 цього кодексу застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 1040000,00 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Суд встановив, що акт перевірки не містить посилання на наказ про проведення перевірки, в ньому лише зазначено, що перевірку здійснено на підставі направлень від 31.03.2021 № 3596, 3597.

Матеріали справи наказу на проведення фактичної перевірки позивача не містять.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд встановив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за порушення вимог пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Відповідно до п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст.14 ПК України акцизний склад це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Відповідальність за порушення норм п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 та п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України передбачена п. 128-1.1, п. 128-1.2 ст. 128-1 цього кодексу.

Відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу.

Відповідно до п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Як вже зазначалось вище, перевіркою встановлено, що позивачем 31.03.2021 продано посадовим особам відповідача дизельне паливо в кількості 52,17 літрів вартістю 23,00 грн за 1 літр безпосередньо в бак автомобіля Фольксваген Пасат на загальну суму 1200,00 грн, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Водночас позивач стверджує, що ним не здійснюється господарська діяльність з торгівлі пальним, на час проведення фактичної перевірки у нього не було власного дизельного пального, посадовими особами відповідача не встановлено власника пального та ким використовується резервуар, з якого проведено заправку автомобіля. Пальне, яким заправлений автомобіль посадових осіб відповідача, належало МПВКП Хева і К. Відтак позивач не є розпорядником акцизного складу та у нього відсутній обов`язок реєструвати акцизний склад у системі електронного адміністрування реалізації пального.

Отже, спірним у цій справі є власник пального та резервуар, з якого відбувалась заправка автомобіля.

Даючи оцінку висновкам акту перевірки та доводам сторін по суті спору суд враховує таке.

За адресою: м. Дрогобич, вул. В.Великого, 7/4 господарську діяльність провадять позивач та МПВКП Хева і К.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.03.2017 №82710833 власником приміщення і майна, зокрема, резервуарів, яке в ньому розміщене, за адресою: м. Дрогобич. вул. В.Великого, 7/4, є позивач. Цю обставину сторони не заперечують.

В одному нежитловому приміщенні розміщені два резервуара для зберігання пального власником яких є позивач. Резервуар об`ємом 14000 літрів використовує позивач, а резервуар об`ємом 10000 літрів перебуває в користуванні МПВКП Хева і К відповідно до договору оренди Б/Н від 02.01.2021 р. нежитлового приміщення загальною площею 20 кв.м. для розміщення та обслуговування цистерни.

Зберігання пального в резервуарах здійснюється: позивачем на підставі ліцензії на право зберігання пального №13090414202000411 від 05.03.2020 терміном дії до 05.03.2025, в якій вказано місце зберігання пального: м Дрогобич, вул. В.Великого, 7/4, загальна місткість резервуару, що використовується для зберігання пального 14000 літрів; ПВКП Хева і К на підставі ліцензії на право зберігання пального №13090114202100035 від 15.02.2021 терміном дії до 15.02.2026 в якій вказано місце зберігання пального: м. Дрогобич. вул. В.Великого, 7/4, загальна місткість резервуару, що використовується для зберігання пального 10000 літрів.

Протягом квітня 2020 - квітня 2021 років позивач дизельне пальне не придбавав, що підтверджується договором купівлі-продажу товарів №48ДГ-17627/20 від 27.04.2020 та банківською випискою за період з 01.04.2020 по 01.04.2021 від 04.08.2021. На дату проведення перевірки в резервуарі об`ємом 14000 літрів дизельне пальне не зберігалось.

Водночас, МПВКП Хева і К придбавало дизельне пальне і на дату проведення перевірки в резервуарі об`ємом 10000 літрів зберігалось дизельне пальне в кількості 620 л., що підтверджується актом звірки між МПВКП Хева і К та ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» від 25.05.2022, довідкою МПВКП "Хева і К від 25.05.2022, договором купівлі-продажу товарів №48ДГ-5004/20 від 18.02.2020, відомостями використання палива за березень від 31.03.2021 МПВКП Хева і К, фотографії резервуарів, розміщених в приміщенні за адресою: вул. В.Великого, 7/4, м. Дрогобич.

Отже, документально підтверджено придбання дизельного пального і його зберігання в резервуарі місткістю 10000 літрів лише юридичною особою - МПВКП Хева і К.

Відповідно до 4.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свої о рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При проведенні перевірки відповідач не встановив з якого резервуару здійснювалась заправка дизельним пальним автомобіля працівників ГУ ДПС у Львівській області. З акта перевірки та долучених до нього документів, фотографій слідує, що посадові особи контролюючого органу в нежитлове приміщення, в якому розміщені резервуари, не заходили, факт розміщення в приміщенні двох резервуарів не встановили, до якого з двох резервуарів був під`єднаний вимірювальний прилад також не встановили, перевірку первинних документів ані позивача, ані МПВКП Хева і К не здійснювали, залишки дизельного пального в резервуарах не заміряли, та не встановили власника дизельного пального, що є необхідною умовою для застосування санкцій за недотриманні вимог щодо реалізації пального.

Доводи відповідача про те, що позивач міг мати у ємкості необліковане пальне та здійснювати його реалізацію з метою отримання доходу без сплати податків, є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується жодними доказами.

Суд звертає увагу, що відповідно до зазначених вище норм ПК України обов`язок зареєструватись платником акцизного податку покладено на осіб, які мають намір здійснювати господарську діяльність з реалізації пального. Акцизними складами є приміщення чи територія, де суб`єкти господарювання провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п.14.1.36 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність. В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що встановлення відповідачем факту одноразової реалізації пального не є достатнім доказом того, що позивачем здійснюється господарська діяльність з вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. За відсутності відповідної ліцензії, такі дії можуть свідчити лише про наявність порушень вимог законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів.

Суд також враховує, що за результатами перевірки посадовими особами відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП серії ГУ ЛВ №004671 від 31.03.2021, який скеровано для розгляду до Дрогобицького міськрайонного суду львівської області.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.05.2021 у справі № 442/3197/21 закрито провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що за адресою: АДРЕСА_2 розміщено два резервуара, які використовуються різними суб`єктами господарювання, відповідачем не встановлено власника пального, яким заправлено автомобіль посадових осіб відповідача, висновок податкового органу про порушення вимог пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України саме позивачем суд вважає необґрунтованим.

Крім цього суд зазначає, що відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.80.10 ст. 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Частиною 86.5 ст.86 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Суд встановив, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена 31.03.2021, однак акт перевірки складено, зареєстровано та підписано посадовими особами відповідача лише 02.04.2021, тобто з порушенням зазначених вище норм ПК України.

Частиною другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд висновує, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 19.04.2021 №0083450709, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1040000,00 грн за не реєстрацію акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального, винесено відповідачем без дотримання вимог закону, таке рішення не відповідає критеріям, викладеним в ст. 2 КАС України, а тому є наявними правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.04.2021 № 0083450709 на суму 1 040 000,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, вул. Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 10400 (десять тисяч чотириста) грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Грень Н.М.