Постанова

від 18.06.2024 по справі 480/9707/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 р. Справа № 480/9707/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Глазько С.М.) від 16.01.2024 року по справі № 480/9707/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Лінен оф Десна", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня від 01.03.2023 № 8354439/36235356, яким ТОВ "Лінен оф Десна" відмовлено у реєстрації податкової накладної від 14.11.2022 № 9;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.11.2022 № 9 датою її подання.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління ДПС у Сумській області на адресу суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду.

16.10.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів, викладених у відзивах відповідачами, підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Також позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовлено. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 по справі № 480/9707/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у спірних правовідносинах при визначенні строку звернення до адміністративного суду слід керуватися не строками, які встановлено КАС України, а строком, встановленим іншим законом, як це передбачено частинами 1 і 3 ст. 122 КАС України. Вказує, що відповідно до абз. 1 п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Зазначає, що п. 56.18 ст. 56 ПК України - це спеціальна норма іншого, ніж КАС України, закону щодо строку судового оскарження рішень контролюючого органу, і ця норма підлягає пріоритетному застосуванню, порівняно із строками, встановленими КАС України. У свою чергу, ст. 102 ПК України визначено декілька строків давності для дій (рішень) контролюючого органу. Такі строки повинні використовуватися, як загальний орієнтир для визначення кінцевої межі строку для судового оскарження рішення контролюючого органу. Вважає, що взаємозв`язок цих двох норм повинен застосовуватися таким чином, що ст. 102 ПК України не може обмежувати зміст абз. 1 п. 56.18 ст. 56 ПК України щодо кола рішень, для яких останньою встановлено інший, ніж передбачено ч. 2 ст. 122 КАС України, строк для оскарження в суді рішень контролюючого органу. Вважає, що законодавче встановлення строку оскарження рішень контролюючого органу в суді у межах 1095 днів (абз. 1 п. 56.18 ст. 56, з урахуванням ст. 102 ПК України) є правильним і справедливим, оскільки законодавець таким правовим регулюванням забезпечив дотримання принципу паритету прав усіх учасників публічних правовідносин якщо контролюючий орган має право вчиняти певні дії (рішення) у межах 1095-денного строку, то і платнику податків встановлюється аналогічний строк для можливості судового оскарження рішень контролюючого органу. Відтак, на думку позивача, тримісячний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України, не може застосовуватися.

Відповідач, ДПС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 року по справі № 480/9707/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору в межах цих правовідносин є визнання протиправним та скасування рішення Комісії регіонального рівня від 01.03.2023 № 8354439/36235356, яким ТОВ "Лінен оф Десна" відмовлено у реєстрації податкової накладної від 14.11.2022 № 9 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.11.2022 № 9 датою її подання.

Позовну заяву направлено до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 30.08.2023 р.

Після відкриття провадження у справі, податковим органом до суду першої інстанції було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої заявник послався на те, що ТОВ "Лінен оф Десна" звернулося зі скаргою на рішення Комісії регіонального рівня від 01.03.2023 № 5354439/36235356 до Комісії центрального рівня, яка була надіслана позивачем в електронній формі засобами електронного зв`язку, як передбачено п. 5 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165. Проте, рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.03.2023 № 28683/36235356/2, скаргу ТОВ «Лінен оф Десна» було залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.11.2022 № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних, без змін.

За результатами розгляду скарги Комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Податкового кодексу України, у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, надіслала позивачу відповідне рішення, що підтверджується квитанцією від 22.03.2023 р. Таким чином, рішення про результати розгляду скарги вважається належним чином врученим ТОВ «Лінен оф Десна» 22.03.2023 р.

Разом з тим, позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду на початку вересня, при граничному терміні можливості звернення до суду 22.06.2023 р.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо дотримання (не дотримання) строку звернення до суду та висновкам суду першої інстанції з цього питання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 122 КАС України).

Водночас, ст. 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 ст. 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Як зазначив суд першої інстанції, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч. 4 ст. 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Необхідність застосування таких строків до правовідносин щодо оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних обґрунтована також в постанові Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі № 240/7127/23.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 1 ст. 123 КАС України).

Також, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Лінен оф Десна" звернулося зі скаргою на рішення Комісії регіонального рівня від 01.03.2023 № 5354439/36235356 до Комісії центрального рівня, яка була надіслана позивачем в електронній формі засобами електронного зв`язку, як передбачено п. 5 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165. Проте, рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.03.2023 № 28683/36235356/2, скаргу ТОВ «Лінен оф Десна» було залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.11.2022 № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних, без змін.

За результатами розгляду скарги Комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Податкового кодексу України, у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, надіслала позивачу відповідне рішення, що підтверджується квитанцією від 22.03.2023. Таким чином, рішення про результати розгляду скарги вважається належним чином врученим ТОВ «Лінен оф Десна» 22.03.2023 р.

Разом з тим, позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду 30.08.2023 р.

Як вказувалося вище, п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас, п. 56.19 ст. 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Аналіз змісту зазначених статей ПК України та ст. 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Зміст вказаних вище норм свідчить про те, що вони регулюють строки звернення до суду з позовом, в якому оскаржується податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

З метою формування та застосування судами єдиної практики при вирішенні питання щодо визначення строків звернення до суду з адміністративним позовом, в якому оскаржується рішення контролюючого органу, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 сформував наступні висновки.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1). Цей висновок Конституційного Суду України Суд вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Отже, як зазначалося вище, із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України.

Таку правову позицію щодо застосування норм права, які регулюють питання щодо дотримання строку звернення до суду у подібних правовідносинах, викладено в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 260/7315/23 (адміністративне провадження № К/990/3174/24).

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 р. у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Що стосується посилання позивача на посилання позивача на те, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану діяльність ТОВ «Лінен оф Десна» була фактично дезорганізована, оскільки більшість працівників, у т.ч. бухгалтери і юристи, вимушені були залишити місто, а дехто Україну, а також посилання на те, що довготривалі систематичні відімкнення електроенергії у поєднанні із частими повітряними тривогами прямо і негативно вплинули на швидкість роботи спеціалістів позивача щодо опрацювання та підготовки документів, колегія суддів зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і безперервно діє і на цей час.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 р. у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Також, Верховним Судом сформовано правову позицію, згідно з якою введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 р. у справі № 990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 р. у справі № 620/7233/21, від 24.10.2022 р. у справі № 160/175/22 та від 22.09.2022 р. у справі № 140/13772/21).

Отже, введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.

В свою чергу, в межах цих правовідносин саме по собі посилання позивача на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки наведені обставини не підтверджені відповідними доказами наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду та у зв`язку з цим, про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи та питання про дотримання строку звернення до суду неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 по справі № 480/9707/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко