Постанова

від 19.06.2024 по справі 440/13950/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 р. Справа № 440/13950/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ФУД" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, повний текст складено 29.02.24 по справі № 440/13950/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ФУД"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ФУД" (далі по тексту ТОВ "ПАУЕР ФУД", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту ГУ ДПС в Полтавській області, відповідач), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 18.08.2023 № 00074390405.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 18.08.2023 № 00074309405 про застосування фінансової санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток, як такого, що не відповідає положенням підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та прийняте у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, всі податкові зобов`язання були погашені 29.11.2023, тобто для 2021 року на наступний день після узгодження, а для І кварталу та І півріччя 2022 року днем узгодження.

Пославшись на листи Головного управління Національної поліції в Київській області № 4391/109/1003/02-22 від 19.05.2022, Броварської районної військової адміністрації Київської області № 941/вс від 13.06.2022, зауважив, що до листопада 2022 року, позивач не мав можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, оскільки будівля, в якій зберігалась первинна бухгалтерська документація на підставі договору орешди, була повністю зруйнована внаслідок збройної агресії російської федерації.

Однак, вказані обставини відповідачем під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення враховані не були.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №440/13950/23 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ПАУЕР ФУД ( вул. Овочева, буд. 7 А, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 40467513 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області ( вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №440/13950/23 та прийняти нове, яким задовольнити позов ТОВ "ПАУЕР ФУД" у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням пункту 52-1 Перехідних положень ПК України, оскільки останній містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, а саме, з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин.

Враховуючи викладене, відповідач здійснив перевірку в період карантину, під час якого штрафи за неподання/несвоєчасне подання податкової звітності та несплату /несвоєчасну сплату податкового зобов`язання в силу вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України не застосовуються.

Вказує, що в акті перевірки встановлено єдине порушення несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток, однак датою узгодження податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2021 рік є 28.11.2022, а податкових зобов`язань за І квартал 2022 року та І півріччя 2022 року 29.11.2022, коли подано відповідні податкові декларації, при цьому всі податкові зобов`язання були погашені 29.11.2022, тобто у межах встановлених строків.

Крім того, ТОВ «ПАУЕР ФУД» до листопада 2022 року не мало можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків і зборів, подання податкової звітності, що підтверджується відповіддю Броварської військово-цивільної адміністрації Київської області, довідкою з органів Національної поліції, оскільки будівля, яку орендував позивач, і де зберігалася продукція та первинна бухгалтерська документація, була повністю зруйнована внаслідок збройної агресії російської федерації, тому податковий орган неправомірно нарахував штрафні санкції Товариству за порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Наголошує, що суд першої інстанції, посилаючись у своєму рішенні на підпункт 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України, згідно якого звільнення від відповідальності поставлено в залежність від доведення, у визначеному законодавством порядку, можливості або неможливості платником виконання свого обов`язку, зокрема, щодо подання звітності, сплати податків та зборів, не врахував, що дію пункту 52-1 п.52 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України не було скасовано.

Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ФУД" зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

Фахівцями контролюючого органу було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ФУД" щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів, за результатами якої 28.07.2023 складено акт № 7730/16-31-04-05-03/40467513.

За висновками зазначеного Акту встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток ТОВ «ПАУЕР ФУД» за:

- 2021 рік у розмірі 34979 грн з граничним терміном сплати 01.08.2022, із затримкою сплати 120 календарних днів;

- І квартал 2022 у розмірі 11487 грн з граничним терміном сплати 01.08.2022, із затримкою сплати 120 календарних днів;

- І півріччя 2022 у розмірі 12035 грн з граничним терміном сплати 09.08.2022, із затримкою сплати 112 календарних днів, чим порушено п.57.1 ст.57, п.п. 69.1. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2023 № 00074390405, яким ТОВ "ПАУЕР ФУД" нараховано штрафні санкції на загальну суму 29 250,50 грн за порушення строку сплати суми податкового зобов`язання з податку на прибуток.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на Закон м України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі Закон № 2260-IX) виходив з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податкові (грошові) зобов`язання з податку на прибуток за 2021 рік, І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року сплачено позивачем 29.11.2022, тобто з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 57.1. статті 57 ПК України та підпунктом 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України.

Судом взято до уваги, що факт несвоєчасного подання декларацій позивачем не спростовує порушення щодо сплати податкових зобов`язань, оскільки в силу вимог пункту 57.1. статті 57 ПК України строк для самостійної сплати суми податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, а не від дати фактичного подання декларації платником податків.

З огляду на набуття чинності Законом № 2260-IX (27.05.2022), яким припинено дію мораторію та поновлено з цього моменту обов`язок, зокрема, подання звітності, сплати податків та зборів, у тому числі щодо податку на прибуток підприємств за період 2021 року, І квартал 2022 року, суд вважав безпідставними доводи позивача про порушення контролюючим органом норм вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в частині нарахування штрафних санкцій у період дії на території України карантину, введеного з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Окрім цього, зазначив, що оскільки позивачем у строки, встановлені пунктами 3 та 4 Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та переліків документів на підтвердження, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 заяви у довільній формі та відповідних документів, що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, до контролюючого органу не надано, позивач є таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а відтак застосування до нього відповідальності у вигляді штрафних санкцій є правомірним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами порядку та періоду застосування пункту 52-1 Перехідних положень ПК України, який з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі Закон № 540-IX) та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13 травня 2020 року № 591-ІХ (далі Закон № 591-ІХ), передбачив, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

Предметом спору у цій справі є податкове повідомлення-рішення № 00074390405 від 18.08.2023, яким на підставі статті 124 Податкового кодексу України за затримку на 112, 120 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 58501 грн зобов`язано ТОВ «ПАУЕР ФУД» сплатити штраф у сумі 29250 грн 50 коп. за платежем «податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства» /а.с. 38/.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Цим Кодексом передбачено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У розумінні підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

На виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За визначенням, наведеним у пункті 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з підпунктами 49.18.6 та 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, посилаючись на пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, вважає, що оскільки період (2022 рік), за який здійснено перевірку, припадає на дію на територію України карантину, штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання не застосовуються.

Колегія суддів вважає вищевказане твердження хибним та таким, що ґрунтується на помилковому розумінні норм ПК України, виходячи з такого.

З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду із 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду із 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Таким чином, перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати податку на прибуток у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Водночас, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містить чітку вказівку на темпоральний критерій його застосування із 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (підлягає застосуванню з 27.05.2022) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

Положеннями абз. 18 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону № 2260-IX визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, вищенаведеною нормою права, яка підлягає застосуванню з 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що звільнення від відповідальності за порушення термінів сплати податку на прибуток передбачено лише для платників податків щодо сплати суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, граничний термін якої припадає на період починаючи з 24.02.2022 до 27.05.2022 (дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану") за умови сплати податків та зборів у строк не пізніше 1 серпня 2022 року.

У контексті застосування до спірних правовідносин пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України правове значення має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строку сплати податків та зборів.

Отже, якщо платником податку сплачено податкове зобов`язання після 1 серпня 2022 року, за відсутності обставин, які у розумінні п.124.5 ст.124 ПК України звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у контролюючого органу наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту статті 124 ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» від 13 грудня 2022 року № 2836-IX (далі Закон № 2836-IX), який набрав чинності 03.01.2023, підпункт 69.1 викладено в редакції, за якою, зокрема, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що граничний термін сплати податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток за податковими деклараціями з податку на прибуток за 2021 рік та І квартал 2022 року - 01.08.2022, контролюючим органом визначено у відповідності до вимог податкового законодавства, а саме, з урахуванням підпункту 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України.

Водночас, граничний термін сплати податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток за податковою декларацією з податку на прибуток І півріччя 2022 року - 09.08.2022, встановлено податковим органом без дотримання положень підпункту 49.18.2 пункту 49.18. статті 49 та пункту 57.1. статті 57 ПК України, у відповідності до яких граничний термін сплати такого податкового (грошового) зобов`язання становив 19.08.2022 (10-й календарний день, що настав за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації 09.08.2022).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що податкові (грошові) зобов`язання з податку на прибуток за 2021 рік, І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року сплачено лише 29.11.2022, тобто з порушенням граничного строку сплати податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток, встановленого пунктом 57.1. статті 57 ПК України та підпунктом 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що несвоєчасне подання позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за 2021 рік, І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року не збільшує тривалість граничного строку сплати по ним та, як наслідок, не спростовує порушення строку сплати податкових зобов`язань, оскільки в силу вимог пункту 57.1. статті 57 ПК України строк для самостійної сплати суми податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Таким чином відповідний строк обчислюється не від дати фактичного подання декларації платником податків, а від дати встановленого ПК України граничного строку для подання такої податкової декларації. А відтак, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено твердження позивача про не пропущення ним строку сплати податкових зобов`язань за податковими деклараціями з податку на прибуток за 2021 рік, І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року з огляду на їх подання відповідно 28.11.2022 та 29.11.2022.

Із розрахунку штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням /а.с. 39/ та Акту перевірки вбачається, що розмір штрафної санкції у 50 % визначено на підставі пункту 124.3. статті 124 ПК України у зв`язку з несвоєчасною сплатою Товариством узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток за податковими деклараціями з податку на прибуток за 2021 рік в розмірі 34979 грн з граничним терміном сплати 01.08.2022, із затримкою сплати 120 календарних днів; І квартал 2022 року в розмірі 11487 грн з граничним терміном сплати 01.08.2022, із затримкою сплати 120 календарних днів; І півріччя 2022 року в розмірі 12035 грн з граничним терміном сплати 09.08.2022, із затримкою сплати 112 календарних днів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що застосовуючи до позивача штрафні санкції у вказаному розмірі за порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України, яке полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток, відповідач послався на умисність такого діяння та на прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (пункт 124.2 статті 124 ПК України).

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Тобто, з наведеного слідує, що накладення штрафу за пунктом 124.3 статті 124 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Варто зазначити, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пункті 112.1 та пункті 112.2 статті 112 ПК України, відповідно до яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21.

При цьому, слід зауважити, що положеннями пункту 109.3 статті 109 ПК України передбачено, що у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2 та 124.3 статті 124, підпунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

За вищенаведеного нормативного врегулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктом 124.3 статті 124 ПК України, є обов`язковість доведення контролюючим органом вини платника податків, зокрема, можливості платника податків вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, з одночасним умисним не вчиненням певних дій щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Разом з цим, акт камеральної перевірки містить лише посилання на податкові декларації, відомості щодо дати сплати зобов`язань по ній та граничний строк сплати такого зобов`язання, та не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 ПК України та наявності підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених п. 124.3 ст. 124 ПК України. Доказів на підтвердження умисності несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість відповідачем до суду не надано.

Сам по собі факт несвоєчасної сплати грошового зобов`язання не свідчить про умисне недотримання позивачем правил та норм ПК України та невжиття відповідних заходів в цій частині.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Отже, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.

У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.

З огляду на те, що камеральна перевірка за підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини, суд апеляційної інстанції не вбачає можливим встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків.

На думку колегії суддів, наявна у акті перевірки від 28.07.2023 № 7730/16-31-04-05-03/40467513 таблиця «Обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень» складена формально із зазначенням про відсутність у податкового органу відповідної інформації, без аналізу будь-яких документів та обставин.

За приписами пункту 112.7 статті 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість дотриматися правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів для цього, платник податків, не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності (пункт 124.3 статті 124 ПК України), обрана контролюючим органом необґрунтовано, без дотримання всіх вимог чинного законодавства, а відтак штрафні санкції застосовано без доведення наявності умислу та вини платника податків.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції під час розгляду даної справи враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.12.2023 у справі № 420/4099/22, відповідно до якої у разі відсутності кваліфікуючої ознаки у вигляді умислу, діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність має наступати на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків (з урахуванням затримки більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання).

За висновками суду касаційної інстанції суди, дотримуючись принципів процесуального закону, мають надавати оцінку спірним правовідносинам щодо правомірності застосованого до позивача штрафу в частині правопорушення, яке не пов`язано із наявністю вини у поєднанні з умислом.

Так, з розрахунку штрафних санкції до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегією суддів установлено, що позивачем з порушенням строку сплати із затримкою 120 днів (по податкових деклараціях за 2021 рік, за І квартал 2022 року), 112 днів (по податковій декларації за І півріччя 2022 року) сплачено податкові зобов`язання на суму 58 501,00 грн (34 979,00 + 11 487,00 + 12 035,00).

Отже відповідач, з урахуванням приписів п. 124.1 ст. 124 ПК України, мав нарахувати позивачеві штрафні санкції у розмірі 10% від вказаної суми, що складає 5 850,10 грн.

На переконання колегії суддів, за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 5 850,1 грн.

За встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного.

Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 18.08.2023 № 00074390405 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23 400,4 грн (29 250,5 - 5 850,1) та, відповідно, часткового задоволення позовних вимог. Проте, в іншій частині податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях позивача умислу та правомірність застосування до нього штрафу на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі № 440/13950/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2390 від 18.09.2023, та апеляційної скарги у розмірі 4026 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 2648-4039-1910-1264 від 01.04.2024.

Враховуючи, висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог (скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2023 № 00074309405 на суму 23 400,4 грн, що складає 80% від 29 250,5 грн), відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5368,00 грн (80% від 6710 грн - суми сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Полтавській області.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ФУД" - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі № 440/13950/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР ФУД» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 18.08.2023 № 00074309405 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23 400,4 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР ФУД» (36011, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Овочева, буд. 7А, код ЄДРПОУ 40467513) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 4, код ЄДРПОУ 44057192) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін