Постанова

від 13.06.2024 по справі 160/2237/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/2237/23

Головуючий суддя І інстанції - Царікова О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віктор і К" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року в адміністративній справі №160/2237/23 за позовом Приватного підприємства "Віктор і К" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Віктор і К" звернулось до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «В4» №34/32000402 від 12.01.2023, яким ПП «Віктор і К» було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1405186.00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року в задоволенні адміністративного позву Приватного підприємства "Віктор і К" було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Віктор і К", звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте податковим органом з порушенням приписів чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки господарські правовідносини з ТОВ «Балу-Трейдінг», СФГ «Росинка», ФГ «Альянс-Агро 2011», ТОВ «ТМР Контраст» мали реальний характер, що підтверджується наданими первинними документами.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Віктор і К» зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності рішенням виконкому Світловодської міської ради народних депутатів від 18.12.1992 №948, перереєстровано виконкомом Світловодської міської ради від 21.04.2003, згідно запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №14461200000000063, ідентифікаційний код юридичної особи 20651018, місцезнаходження: 27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Висоцького, буд. 2.

Основний вид економічної діяльності Приватного підприємства «Віктор і К» за КВЕД - 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів.

Приватне підприємство «Віктор і К» зареєстроване як платник ПДВ від 02.07.2003 на підставі Свідоцтва №15562352 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Світловодською об`єднаною державною податковою інспекцією, індивідуальний податковий номер 206510111277.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, пп. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ та Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом від 21.04.2022 №2212-ІХ), ОСОБА_1 - головним державним інспектором відділу податкового адміністрування підприємств у галузі виробництва продовольчих товарів управління податкового адміністрування підприємств виробничої сфери, ОСОБА_2 - головним державним інспектором відділу податкового адміністрування підприємств у галузі виробництва продовольчих товарів управління податкового адміністрування підприємств виробничої сфери, ОСОБА_3 - головним державним інспектором відділу податкового адміністрування підприємств у галузі виробництва продовольчих товарів управління податкового адміністрування підприємств виробничої сфери на підставі наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.10.2022 №109-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Віктор і К» (скорочене найменування платника податків відповідно до установчих документів - ПП «Віктор і К») з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року реєстр. №9163370269 від 22.08.2022).

За результатами проведеної перевірки Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками складено акт від 16.12.2022 №572/32-00-04-02-01-06/20651018 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Віктор і К» (код ЄДРПОУ 20651018) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року (реєстр. №9163370269 від 22.08.2022)» (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки документальною перевіркою з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні у податковій декларації з ПДВ за липень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, у т.ч. заявленого до бюджетного відшкодування, встановлено, що ПП «Віктор і К» допущені порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- абз. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту (рядок 17) податкової декларації з ПДВ за липень 2022 року у розмірі 1405186 грн.;

- п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1405186 грн.;

- абз. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ПП «Віктор і К», що призвело до відсутності права на бюджетне відшкодування у сумі 461036 гривень;

- п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою) в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та в Єдиному реєстрі податкових накладних із сумою ПДВ в розмірі 4862,0 грн. з порушенням строку реєстрації до 15 календарних днів.

На підставі зазначеного акту перевірки Східним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2023 №34/32000402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1405186.00 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 12.01.2023 №34/32000402, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже правомірність своїх дій ним доведена.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ «Балу-Трейдінг», СФГ «Росинка», ФГ «Альянс-Агро 2011», ТОВ «ТМР Контраст».

Так, між ПП «Віктор і К» (покупець) та ТОВ «Балу-Трейдінг» (продавець) 15.04.2021 укладено договір купівлі-продажу №15/04/21, відповідно до змісту якого, позивачем придбавалось стретч плівка, композиційна стретч плівка для політайзера, поліетелену.

На підтвердження виконання умов наведеного договору позивачем до суду було подано копії податкових накладних від 17.02.2022 №4, від 18.02.2022 №5, від 18.03.2022 №1, від 24.03.2022 №2, від 31.03.2022 №5, від 29.03.2022 №3, від 05.04.2022 №1, від 08.04.2022 №2, від 29.04.2022 №5, від 13.04.2022 №3, від 27.04.2022 №4, від 03.05.2022 №1, від 19.05.2022 №3, від 02.06.2022 №2, видаткових накладних №37 від 17.02.2022, №38 від 18.02.2022, №48 від 18.03.2022, №50 від 29.03.2022, №58 від 04.04.2022, №57 від 04.04.2022, №56 від 05.04.2022, №63 від 13.04.2022, №67 від 18.04.2022, №72 від 27.04.2022, №75 від 29.04.2022, №106 від 02.06.2022, №110 від 29.06.2022, товарно-транспортних накладних №б/н від 17.02.2022Ю, №б/н від 18.02.2022, №б/н від 18.03.2022, №б/н від 29.03.2022, №б/н від 23.03.2022, №б/н від 24.03.2022, №б/н від 25.03.2022, №б/н від 04.04.2022, №б/н від 24.03.2022, №б/н від 25.03.2022, №б/н від 28.03.2022, №б/н від 29.03.2022, №б/н від 29.03.2022, №б/н від 30.03.2022, №б/н від 30.03.2022, №б/н від 31.03.2022, №б/н від 31.03.2022, №б/н від 01.04.2022, №б/н від 01.04.2022, №б/н від 21.03.2022, №б/н від 21.03.2022, №б/н від 22.03.2022, №б/н від 22.03.2022, №б/н від 23.03.2022, №б/н від 04.04.2022, №б/н від 05.04.2022, №б/н від 13.04.2022, №б/н від 13.04.2022, №б/н від 14.04.2022, №б/н від 14.04.2022, №б/н від 15.04.2022, №б/н від 15.04.2022, №б/н від 18.04.2022, товарно-транспортна накладна №б/н від 29.04.2022, №б/н від 03.05.2022, №б/н від 01.06.2022, №б/н від 01.06.2022, №б/н від 02.06.2022, №б/н від 02.06.2022.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень №5564 від 10.03.2022, №38 від 18.02.2022 р., №5711 від 31.03.2022, №5723 від 01.04.2022, №5792 від 07.04.2022 на суму 380149,20 грн., №5831 від 08.04.2022, №6327 від 05.05.2022, №6542 від 19.05.2022, №6834 від 02.06.2022, №38790 від 24.03.2022.

На підтвердження наявності у ТОВ «Балу Трейдінг можливості по виконанню умов наведеного договору, позивачем до суду було подано копії договору поставки №1/041217 від 04.12.2017, укладений між ТОВ «Балі-Трейдінг» та ТОВ «М-Три», додаток №1 від 04.12.2017 до договору, договору №14/12/2020 оренди нежитлових приміщень від 02.12.2020, укладений між ТОВ «Глобал Девелопмент» та ТОВ «Балу-Трейдінг» та додаткова угода до договору від 31.12.2021, акту приймання-передачі до договору №14/12/2020 від 02.12.2020, штатного розкладу ТОВ «Балу-Трейдінг», договору позички легкового автомобіля укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Балу-Трейдінг» від 19.07.2021, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. за реєстр. №2403.

Також, між ПП «Віктор і К» (покупець) та Селянським (фермерським) господарством «Росинка» (постачальник) 04.04.2022 укладено договір поставки №04042222 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов наведеного договору позивачем до суду було подано копії податкових накладних від 11.04.2022 №1, від 14.04.2022 №2, видаткових накладних №2 від 14.04.2022, №1 від 11.04.2022 року, товарно-транспортних накладних №1 від 11.04.2022, від 11.04.2022 №1, від 14.04.2022 №2.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджуєтеся наданими копіями платіжних доручень №665 від 13.04.2022, №39150 від 15.04.2022, №7920 від 11.07.2022

Також, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що господарські операції із поставки, зокрема, зернових культур мають свою специфіку та особливості, що зумовлює необхідність належної перевірки, зокрема, факту їх отримання за способом навантаження, зважування, транспортування, приймання на складі підприємства від постачальника, оприбуткування та зберігання, відпуск товару матеріально відповідальною особою при продажу, що повинно супроводжуватися відповідними формами первинних облікових документів. Тобто, рух товарно-матеріальних цінностей - їх надходження, використання і вибуття, має оформлятися первинними документами за правилами ведення національного бухгалтерського обліку.

За усталеними правилами даних правовідносин оформлення документів при надходженні зерна проводиться за його кількістю та якістю щодо кожного постачальника. Кожна партія зерна, що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, і обов`язково за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства.

Кількісно-якісний облік зерна ведеться для визначення закономірності змін маси даної партії зерна, її залежності при зберіганні від зміни вологості, вмісту смітної домішки і втрат при зберіганні з відображенням руху зерна, операцій з доробки та переоформлення.

Зерно, що надійшло на підприємство, оприбутковується матеріально відповідальною особою в кількості, яка фактично установлена при зважуванні.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження наведених обставин позивачем до суду було подано книгу відвантажувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги по вул. Молодіжна, 52 за квітень місяць 2022 р., відповідно до якого 11.04.2022 року та 14.04.2022 року позивачем від СФГ «Росинка» було отримано соняшник відповідно до наведених податкових накладних та товарно-транспортних накладних.

Також, позивачем було подано копію книги кількісно-якісного обліку олійного насіння, в якій відображено факт отримання 11.04.2022 року та 14.04.2022 року позивачем від СФГ «Росинка» соняшник та його якісних показників (т. 3 а.с. 84).

Також, на підтвердження реальності здійснення наведених операцій, позивачем до суду було подано копії:

- договору перевезення вантажу №09112105/1 від 09.11.2021, укладений між ПП «Віктор і К» (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (перевізник), який згідно з п. 1.1 вказаного договору визначає порядок та умови відносин, які виникають між перевізником та замовником з питань, пов`язаних з організацією, розрахунками та здійсненням доставки вантажів;

- платіжної інструкції №6033 від 19.04.2022 на суму 22710,40 грн., призначення платежу: «Оплата за транс. послуги зг. рах. №4 від 13.04.2022, без ПДВ»;

- акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №4 від 13.04.2022 з перевезення вантажів автотранспортом: водій ОСОБА_6 ТТН №1 від 11.04.2022, маршрут: СФГ «Росинка», с. Мідянівка Кобеляцького р-ну - смт. Власівка, ПП «Віктор і К»; №26 від 13.04.2022, маршрут: СФГ «Злагода», с. Канави Кобеляцького р-ну - смт. Власівка, ПП «Віктор і К»;

- договору перевезення вантажу №18091728 від 18.09.2017, укладений між ПП «Віктор і К» (замовник) та ФОП ОСОБА_7 , який згідно п. 1.1 вказаного договору визначає порядок та умови відносин, які виникають між перевізником та замовником з питань, пов`язаних з організацією, розрахунками та здійсненням доставки вантажів;

- платіжного доручення №39393 від 02.05.2022 на суму 23409,90 грн, призначення платежу: «Оплата за транспортні послуги, зг. рах. №48 від 23.04.2022, без ПДВ»;

- акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №48 від 23.04.2022 з перевезення вантажів автотранспортом: водій ОСОБА_7 ТТН №2 від 14.04.2022, маршрут: СФГ «Росинка», с. Сухинівка Кобеляцького р-ну - смт Власівка, ПП «Віктор і К»; водій ОСОБА_10 ТТН №11 від 23.04.2022, маршрут: СФГ «Зеніт», с. Бутенки Кобеляцький р-н - смт Власівка, ПП «Віктор і К»;

- договору відповідального зберігання №0410/21-1 від 04.10.2021, укладений між ОСОБА_8 (поклажодавець) та ФОП ОСОБА_9 (зберігач), згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно відповідних документів, які є невід`ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на оплатне відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію - соняшник (далі - майно), вага нетто 27520 кг;

- акту надання послуг №10 від 2022 р., складений між ПП «Віктор і К» та С(Ф)Г «Росинка» щодо виконання робіт (надання послуг) з приймання, очистки, погрузки, зберігання соняшника на загальну суму 26400.00 грн;

Крім того, між ПП «Віктор і К» (замовник) та ТОВ «ТМР Контраст» (виконавець) 17.01.2020 укладено договір №29 перевезення вантажу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник надає передає для перевезення вантажі, а виконавець зобов`язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом і надати інші послуги по перевезенню вантажів на території України згідно заявок замовника. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в заявках, які додаються до договору і є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов наведеного договору позивачем до суду було подано копії податкових накладних від 02.02.2022 №17, від 21.07.2022 №37, від 22.07.2022 №41, від 26.07.2022 №46, від 29.07.2022 №57, товарно-транспортних накладних №ВК-469 від 31.01.2022, №Р15 від 03.02.2022, №9 ВК-3130,В від 20.07.2022, №ВК-3161 від 21.07.2022, №ВК-3199 від 25.07.2022, №ВК-3265 від 28.07.2022, заявки про надання послуг перевезення вантажу: №3805 від 28.01.2022; №4615 від 03.02.2022; №23667 від 19.07.2022; №23857 від 20.07.2022; №24008 від 22.07.2022; №24400 27.07.2022, актів надання послуг: №87 від 02.02.2022; №89 від 04.02.2022; №337 від 21.07.2022; №339 від 22.07.2022; №341 від 26.07.2022; №343 від 29.07.2022

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджуєтеся наданими копіями платіжних доручень №623 від 24.02.2022, №8365 від 10.08.2022 від 21.07, №339 від 22.07, №341 від 26.07, №343 від 29.07, №345 від 02.08.2022 р.

Поряд з вказаним, Між ПП «Віктор і К» (покупець) та ФГ «Агро-Альянс 2011» (постачальник) 02.12.2021 укладено договір поставки №02122107 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов наведеного договору позивачем до суду було подано копії податкових накладних від 03.02.2022 №1, від 04.02.2022 №3, від 13.02.2022 №6, від 13.02.2022 №7, від 14.02.2022 №8, від 14.02.2022 №9, від 15.02.2022 №10, від 15.02.2022 №11, видаткових накладних №05/02-АА11 від 05.02.2022, №06/02-АА11 від 06.02.2022, №07/02/-АА11 від 07.02.2022, №10/02/-АА11 від 10.02.2022, №10/02/1-АА11 від 10.02.2022, №11/02/2-АА11 від 11.02.2022, №11/02-АА11 від 11.02.2022, №13/02-АА11 від 13.02.2022, №13/02/2-АА11 від 13.02.2022 на товар насіння соняшникове 2021 р. у кількості 22,900 т.,№14/02/1-АА11 від 14.02.2022, №14/02-АА11 від 14.02.2022, №15/02/1-АА11 від 15.02.2022, №15/02-АА11 від 15.02.2022, товарно-транспортних накладних №73 від 05.02.2022, №74 від 06.02.2022, №75 від 07.02.2022, №88 від 10.02.2022, №89 від 10.02.2022, №91 від 11.02.2022, №90 від 11.02.2022, №92 від 13.02.2022, №93 від 13.02.2022,№94 від 14.02.2022, №95 від 14.02.2022, №96 від 15.02.2022, №97 від 15.02.2022.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень №5131 від 03.02.2022, №5448 від 03.03.2022, №5735 від 05.04.2022.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження наведених обставин позивачем до суду було подано книгу відвантажувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги по вул. Молодіжна, 52 за лютий місяць 2022 р., відповідно до якої 05.02.2022 року, 07.02.2022 року, 10.02.2022 року, 11.02.2022 року, 13.02.2022 року, 14.02.2022 року, 15.02.2022 року позивачем від ФГ «Агро-Альянс 2011» було отримано соняшник відповідно до наведених податкових накладних та товарно-транспортних накладних.

Також, позивачем було подано копію книги кількісно-якісного обліку олійного насіння, в якій відображено факт отримання 05.02.2022 року, 07.02.2022 року, 10.02.2022 року, 11.02.2022 року, 13.02.2022 року, 14.02.2022 року, 15.02.2022 року, позивачем від ФГ «Агро-Альянс 2011» соняшника та його якісних показників (т. 3 а.с. 110).

Дослідивши наведені спірні документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару та перевезення вантажу, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, складських приміщень та іншого, в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, не знаходження останніх за місцем реєстрації та, як наслідок, відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними

Колегія суддів відхиляє, як безпідставні твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, оскільки платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або інші суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 17.04.2024 року по справі № 826/14313/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відносно посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних «Податковий блок», як джерела інформації, який підтверджує факт непридбання контрагентами позивача відповідних товарів та неможливості їх продажу позивачу, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Щодо посилань контролюючого органу на ненадання позивачем сертифікатів якості по господарським операціям, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що це не спростовує реальність господарських операцій. Сертифікати якості товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 07.02.2023 року по справі № 380/10613/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №34/32000402 від 12.01.2023, що свідчить про його протиправність та необхідність скасування, та як наслідок, необхідність задоволення позовних вимог.

Також, позивачем було подано заяву про відшкодування судових витрат шляхом стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 12000.00 грн. та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 4000 грн.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу та/або проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції позивачем до суду було надано копію договору про надання правової допомоги, рахунок за надані послуги, акт виконаних робіт від 15.01.2024 року, від 10.02.2023 року.

Відповідно до акту виконаних робіт від 10.02.2023 року, адвокатом Кириленко Юрієм Григоровичем було надано позивачу наступні послуги:

- ознайомлення з актом податкової перевірки - 1 год. - 700.00 грн.;

- ознайомлення з первинними документами - 4 год. - 4200.00 грн.;

- складення позовної заяви - 3100.00 грн.

- участь в судовому засіданні - 4000.00 грн.

Відповідно до акту прийому передачі послуг з надання професійної правничої допомоги від 15.01.2024 року, адвокатом Кириленко Юрієм Григоровичем було надано позивачу наступні послуги:

- ознайомлення з рішенням суду першої інстанції - кількість втраченого часу - 1 год., вартість - 700 грн.;

- складення апеляційної скарги, вартість - 2300.00 грн.;

- участь у судовому розгляді справи - 1000.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги загальною вартістю 16000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, на переконання колегії суддів, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 6000.00 грн.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віктор і К" - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року в адміністративній справі №160/2237/23 - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Приватного підприємства "Віктор і К" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «В4» №34/32000402 від 12.01.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного підприємства "Віктор і К" понесені витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 21078.00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 31617.00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного підприємства "Віктор і К" понесені витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 6000.00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва