Постанова

від 18.06.2024 по справі 600/7029/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/7029/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

18 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - виконавчий комітет Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними пунктів наказу,

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи - виконавчий комітет Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила:

-визнати протиправними та скасувати пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 31.01.2022 №287/5, якими частково задоволено скаргу виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05.08.2021 року №01/02-05/2278 та скасовано рішення від 31.12.2020 №56037530, прийняте державним реєстратором Чернівецької міської ради Карвацькою Галиною Федорівною.

05 березня 2024 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 29.12.2020 року №43411361, до якої було додано технічний паспорт від 21.12.2020 року, виданий ФОП ОСОБА_4 , довідку від 21.12.2020 року, видану ОСОБА_4 , рішення Чернівецької міської ради від 06.12.2018 року № 1534 «Про списання з балансу комунальних житлових ремонтно-експлуатаційних підприємств та департаменту житлово-комунального господарства міської ради житлових будинків», державним реєстратором Чернівецької міської ради Карвацькою Г.Ф. було прийнято рішення №56037530 від 31.12.2020 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 нежитлової будівлі гаражу літ. «И», загальною площею 17,20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування від 23.07.2021 року, згідно якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 у власність належну дарувальниці на праві приватної власності нежитлову будівлю гаражу літ. «И», загальною площею 17,20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І.М. прийнято рішення від 23.07.2021 року №59435189 про державну реєстрацію права власності.

Так, 05.08.2021 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради подано до Міністерства юстиції України скаргу №01/02-05/2278, зареєстровану 09.08.2021 року за № СК-715-21, на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, з проханням: провести перевірку правомірності прийнятого рішення N56037530 від 31.12.2020 року державним реєстратором Чернівецької міської ради Чернівецької області Карвацькою Г.Ф. ; скасувати прийняте рішення 56037530 від 31.12.2020 року; скасувати рішення про державну реєстрацію від 23.07.2021 року N59435189 прийняте приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Олійник І.М.

07.09.2021 року Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянуто скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05.08.2021 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09.08.2021 № СК-715-21.

За результатом розгляду вказаної скарги надано висновок від 07.09.2021 року, в якому містилась рекомендація відмовити у задоволенні скарги у зв`язку з тим, що вона оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки подана особою, яка не може підтвердити факт порушення своїх прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень».

Проте, на підставі доручення Міністра юстиції України від 02.11.2021 року №570/1/48-21 скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради направлено на повторний розгляд.

Скаргу було призначено до розгляду на 16.11.2021 року.

Згідно висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 16.11.2021 року рекомендовано скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05.08.2021 року №01/02-05/2278 задовольнити частково. Скасувати рішення від 31.12.2020 року N56037530, прийняте державним реєстратором Чернівецької міської ради Карвацькою Галиною Федорівною . В іншій частині вимог відмовити.

За таких обставин, наказом Міністерства юстиції України від 31.01.2022 року №287/5 «Про задоволення скарги» скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05.08.2021 року №01/02-05/2278 задоволено частково (пункт 1 наказу). Скасовано рішення від 31.12.2020 року №56037530, прийняте державним реєстратором Чернівецької міської ради Карвацькою Галиною Федорівною (пункт 2 наказу). В іншій частині вимог відмовлено (пункт 3 наказу). Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству (пункт 4 наказу).

Крім того, із матеріалів справи встановлено, що в порядку цивільного судочинства розглядалася справа №727/6498/21 за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І.М., про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування договору дарування.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 травня 2022 року у справі №727/6498/21, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 30.09.2022 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення N 56037530 від 31.12.2020 року, прийняте державним реєстратором Чернівецької міської ради Чернівецької області Карвацькою Галиною Федорівною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію - запис та припинено право власності N 40015243 від 29.12.2020 року за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю гаражу літерою "И", загальною площею 17,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування нежитлової будівлі гаражу літ. "И" загальною площею 17,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник Іриною Миколаївною 23.07.2021 року за реєстраційним номером 5838.

Визнано протиправним та скасовано рішення N 59435189 від 23.07.2021 року прийняте приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник Іриною Миколаївною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію - запис та припинено право власності N 43124543 від 23.07.2021 року за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю гаражу літера "И", загальною площею 17,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Закрито розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 2263981173101 відкритий на нежитлову будівлю гаражу літ. "И" загальною площею 17,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, не погоджуючись із пунктами 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 31.01.2022 року №287/5 «Про задоволення скарги», ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом, у якому просила суд визнати протиправними та скасувати вказані пункти наказу Міністерства юстиції України.

Проте, ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 травня 2023 року у справі №757/9827/22-ц, яка залишена без змін постановою постановою Чернівецького апеляційного суду від 14.09.2023, провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - виконавчий комітет Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними пунктів наказу, - закрито. Роз`яснено позивачу її право на звернення до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до Чернівецького окружного адміністративного суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття «адміністративної справи» наведено у статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

При цьому, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників- суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Між тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. В цьому випадку спір носитиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Так, обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень. При цьому рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено, у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Під рішенням розуміється владне волевиявлення суб`єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов`язковий характер та породжує певні правові наслідки.

Водночас, ненормативним (індивідуальним) правовим актам, які можуть бути предметом оскарження особи в порядку адміністративного судочинства, притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Так, предметом розгляду у даній справі є оскарження ОСОБА_1 пунктів 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 31.01.2022 року №287/5, якими частково задоволено скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05.08.2021 року №01/02-05/2278 та скасовано рішення від 31.12.2020 року №56037530, прийняте державним реєстратором Чернівецької міської ради Чернівецької області Карвацькою Галиною Федорівною щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 (матір`ю ОСОБА_1 ) на нежитлову будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності Чернівецької міської ради.

Тобто, позивач оскаржує індивідуальний правовий акт суб`єкта владних повноважень, який стосується, по суті, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за іншою особою - ОСОБА_3 (матір`ю ОСОБА_1 ).

При цьому, на час звернення до суду з даним позовом набрало законної сили судове рішення у цивільній справі №727/6498/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення №56037530 від 31.12.2020 року, прийняте державним реєстратором Чернівецької міської ради Чернівецької області Карвацькою Галиною Федорівною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію - запис та припинено право власності №40015243 від 29.12.2020 року за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю гаражу літерою "И", загальною площею 17,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір дарування нежитлової будівлі гаражу літ. "И" загальною площею 17,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник Іриною Миколаївною 23.07.2021 року за реєстраційним номером 5838; визнано протиправним та скасовано рішення №59435189 від 23.07.2021 року прийняте приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник Іриною Миколаївною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію - запис та припинено право власності №43124543 від 23.07.2021 року за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю гаражу літера "И", загальною площею 17,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, ОСОБА_1 не є власником нерухомого майна, відносно якого прийнято оскаржувані пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 31.01.2022 року №287/5, які фактично вичерпали свою дію по відношенню до неї і вже не стосуються її прав та інтересів.

Відтак, оскаржувані у даному позові пункти рішення відповідача, по суті, втрачають своє значення для позивача, так як не породжують виникнення, зміну чи припинення прав безпосередньо у ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані ОСОБА_1 пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 31.01.2022 року №287/5 за своїм змістом та суттю не стосуються її прав та інтересів, такі фактично вичерпали свою дію по відношенню до неї й втрачають своє значення для ОСОБА_1 , не породжують виникнення, зміну чи припинення майнових прав, на захист яких подано даний позов, безпосередньо у ОСОБА_1 , і позивачем обрано не правильний спосіб захисту порушених, на її думку, майнових прав.

Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду скарг, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (Закон №1952-IV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Згідно п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

При цьому, п. 5 ч. 5 ст. 37 Закону №1952-IV визначено вимоги до скарги, передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ні Міністерство юстиції України, ні Виконавчий комітет Чернівецької міської ради не були учасниками справи №727/6498/21, провадження у якій було відкрито 28.07.2021 року, що свідчить про відсутність у відповідача інформації про судовий спір щодо нерухомого майна, а тому у відповідача не було підстав для відмови у задоволенні скарги згідно п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону №1952-IV. Доказів протилежного позивачем до суду не надано.

Крім того, згідно ч. 9 ст. 37 Закону №1952-IV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. п. 10 та 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1128 (Порядок №1128) для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

-телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

- засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Проте, ні у скарзі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05.08.2021 року №01/02-05/2278, ні у доданих до неї документах не було зазначено номеру телефону ОСОБА_1 або адреси її електронної пошти, при цьому позивачем не надано належних доказів того, що такі дані можливо було встановити відповідачем з інших офіційних джерел, що свідчить про відсутність порушення відповідачем вимог пункту 11 Порядку №1128.

Водночас, відповідачем на виконання вимог п. 11 Порядку №128 з метою повідомлення про розгляд скарги Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05.08.2021 року №01/02-05/2278 було розміщено публікації у підрозділі «Засідання колегії» розділу «Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації» за відповідними посиланнями на 07.09.2021 року та на 16.11.2021 року.

Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.