Постанова

від 19.06.2024 по справі 560/3868/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3868/19

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

19 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 20.08.2019 №0010171407.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року - без змін.

Постановою Верховного суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" задоволено частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року скасовано.

Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хмельницькхліб» задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" зареєстроване як юридична особа з 20.06.2013 та основним видом діяльності якого згідно КВЕД є 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

Згідно із наказом ГУ ДФС у Хмельницькій області від 17.07.2019 №1620 та від 23.07.2019 №1648, та направлень на перевірку від 17.07.2019 №2168, від 17.07.2019 №2169, на підставі вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" за адресою: (м.Хмельницький, вул.Тернопільська, буд.8) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин із ТОВ "Укрграндпостач" (код 39026230) за лютий 2019 року.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 23.07.2019 №1648 "Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Хмельницькхліб", продовжено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" на 2 робочих дні до 24.07.2019.

За результатами проведення документальної виїзної перевірки складено акт перевірки від 01.08.2019 №0586/22-01-14-07/38776215, яким встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, пп."а" п.198.1, абзацу першого та другого п.198.2, п.198.3 і абзацу третього п.198.6 ст.198; абзацу другого п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітною (податкового) періоду) за лютий 2019 року в сумі 4690625,00 грн.

Позивач ознайомлений з актом перевірки, що підтверджується відповідним підписом.

На підставі акта перевірки №0586/22-01-14-07/38776215 від 01.08.2019 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 20.08.2019 року №0010171407, яким зменшено розмір від`ємного значення суми з податку на додану вартість в розмірі 4690625 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 20.08.2019 року №0010171407, позивач подав до Державної податкової служби України 09.09.2019 скаргу, однак рішенням ДПС України від 06.11.2019 №8521/6/99-00-08-05-01 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Встановлено, що між ТОВ «Укрграндпостач» (Постачальник) та ТОВ «ТД «Хмельницькхліб» (Покупець) укладено договір про поставку у лютому 2019 року насіння соняшника врожаю 2018 року.

На підтвердження фактичної поставки товару позивачем надано копії: видаткових накладних; податкових накладних; актів прийому-передачі; платіжних доручень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, за насідками нового розгляду справи, судові інстанції виходили з того, що умови дослідженого договору поставки свідчать, що передача товару від постачальника позивачу мала здійснюватися в конкретному місці складських приміщеннях ТОВ «Оілпродакшен» (адреса: м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорого, 38), тому ТОВ «Оілпродакшен» повинно було зберігати насіння соняшника як суб`єкт зберігання зерна.

Разом з тим, за даними Переліку зернових складів, підключених до Основного реєстру розміщеному на сайті Державного підприємства «Держреєстри України» dru.com.ua ТОВ «Оілпродакшен» не підключений до переліку зернових складів.

Крім того, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що протягом 2018 року, січня-лютого 2019 року ТОВ «Оілпродакшен» не реєструвало податкові накладні із номенклатурою стосовно «Зберігання насіння соняшникового на адресу ТОВ «Укрграндпостач».

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість здійснення передачі насіння соняшника на складських приміщеннях ТОВ «Оілпродакшен», що свідчить про відсутність фактів передачі насіння соняшника від ТОВ «Украграндпостач» на адресу позивача.

Дослідивши зміст договору поставки, видаткових накладних та актів прийому-передачі, суд першої інстанції дійшов висновку, що транспортування товару за маршрутом м. Кропивницький - м. Одеса не здійснювалось, оскільки видаткові накладні складені в м. Кропивницький, а згідно з актами прийому-передачі місце передачі товару зазначено - Одеська область, м. Одеса, Хаджибеївська дорога, 38.

Між тим, поза межами судового дослідження залишилось те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, не визначало обов`язок суб`єктів господарювання зберігання та транспортування товару саме з місця складення видаткових накладних.

Відповідно до встановлених обставин згідно з умовами договору пунктом поставки товару є: Одеська область, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38, складські приміщення ТОВ «ОІЛПРОДАКШЕН», умови поставки EXW Ex Works/ Франко-завод, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Згідно з правилами ІНКОТЕРМС, в редакції 2010 року, термін Франко-завод означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Виходячи з договірних умов, визначених сторонами, обов`язок з поставки товару (насіння соняшника) покладений на ТОВ «Укрграндпостач», тому відсутність у позивача транспортних документів на перевезення товару не є належним та достатнім свідченням відсутності поставки товару.

Слід зазначити, що ТОВ «Оілпродакшен» є переробним підприємством, а не зерновим складом, а зберігання сировини (насіння соняшника) до переробки такої продукції (олії та шроту, що вироблена з сировини після переробки) є природнім та неминучим процесом виробничого циклу при виконання такого виду робіт.

Щодо віднесення судом ТОВ «Оілпродакшен» до «зернового складу» в розумінні Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» слід зазначити наступне.

Так, пунктом 15 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Згідно із Технічним регламентом зернового складу, затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 15.06.2004 № 228 (в редакції 10.10.2014) доробка зерна - сукупність технологічних операцій, спрямованих на забезпечення або поліпшення (при необхідності) встановлених показників якості зерна відповідно до вимог договору складського зберігання зерна, контракту, державних стандартів.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору № 008/16 на переробку давальницької сировини насіння соняшнику від 10.06.2016 (далі Договір переробки), укладеного між Позивачем та ТОВ «Оілпродакшен», предметом цього Договору є, зокрема приймання та переробка насіння соняшнику, що поставляється Замовником (далі - сировина) в готову Продукцію з подальшим відвантаженням за дорученням Замовника на умовах даного Договору.

За результатами переробки сировини (насіння соняшника) ТОВ «ТД «Хмельницькхліб» отримано готову продукцію олію і шрот. За фактом здійснення господарської операції по наданню послуг переробки сторонами договору складено акт виконаних робіт № 46 від 28.02.2019 року.

Зведеним актом з переробки давальницької сировини від 28.02.2019 р. сторони підтвердили, що за період лютого 2019 року переданого у виробництво 2 375,000 т насіння соняшнику вироблено: 1003,840 т олії соняшникової при виході олії за звітний період в середньому 42, 27% та 921,092 т шроту соняшникового при виході шроту за звітний період в середньому 38,78%.

Окремої уваги заслуговує той факт, що в постанові від 24.01.2024 року Верховний Суд зазначив, що ТОВ «Оілпродакшен» є переробним підприємством, а не зерновим складом, а зберігання сировини (насіння соняшника) до переробки такої продукції (олії та шроту, що вироблена з сировини після переробки) є природнім та неминучим процесом виробничого циклу при виконання такого виду робіт.

Тобто, в частині першій статті 7 Закону, законодавець визначив чіткий перелік суб`єктів, зберігання зерна, а саме зернові склади, суб`єкти виробництва зерна, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна. ТОВ «Оілпродакшен» не входить до цього переліку, оскільки зберігання зерна включає такі елементи: приймання, доробку, зберігання та відвантаження (повернення) зерна поклажодавцю, а за своїм змістом та юридичною природою Договором переробки не передбачено доробку та відвантаження зерна.

Разом з тим, основною метою господарської операції по Договору переробки є не зберігання зерна, а його переробка в готову продукцію олію соняшникову та шрот соняшниковий.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінку експлуатаційному дозволу для потужностей (об`єктів) з виробництва переробки або реалізації харчових продуктів від 21.05.2015 року № 65041/06/23, виданого Одеським міським управлінням Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області.

Відтак, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що послуги та роботи які надавалися позивачу згідно договору включали в себе комплекс заходів передбачених Закону № 37-IV, а тому є комплексом вищезазначених заходів в розумінні вищевказаного Закону. Зокрема зазначає, що «виконання таких послуг та робіт контрагентами позивача обумовлює набуття ними статусу "зернових складів" у розумінні цього закону».

Щодо податкової інформації ГУ ДПС у Кіровоградській області від 12.06.2019 № 46/11-28-14-02/39026230, як доказу стосовно ТОВ «Укрграндпостач», начебто вбачається, що за результатами проведеного аналізу не підтверджено реальність здійснення ТОВ «Укрграндпостач» господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за період, охоплений узагальненою податковою інформацією.

Так, стороною позивача з`ясовано походження насіння соняшнику врожаю 2018 року. Відповідно до інформації, документів бухгалтерського та податкового обліку, які отримані від ТОВ «Укрградндпостач» на адвокатський запит, насіння було придбано ним у сільськогосподарських товаровиробників:

- ТОВ «БРАТСЬКЕ-АГРО» впродовж жовтня 2018 р., в кількості 1984,800 т;

- ТОВ «ЛОТІВКА ЕЛІТ» впродовж січня 2019 р., в кількості 471,548 т;

- СТОВ «ДОВІРА» впродовж січня 2019 р., в кількості 252,280 т.

Дана інформація, підтверджена картками рахунку: 631, належним чином складеними та зареєстрованим податковими деклараціями з податку на додану, відповідних періодів (які долучені до матеріалів справи).

Вищезазначені контрагенти постачальника позивача є суб`єктами зареєстрованими відповідно до законодавства України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є виробниками сільськогосподарської продукції.

Дані обставини підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами господарської діяльності ТОВ «Братське Агро» (ЄДРПОУ: 41671498), ТОВ «Лотівка Еліт» (ЄДРПОУ: 32678215) та СТОВ «Довіра» (ЄДРПОУ: 03785958 є 01.11.

Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (клопотання про залучення доказів до справи № 560/3868/19 вих. № 19-02/2024-2 від 19.02.2024).

Податкова інформація, що стала першоджерелом для висновків контролюючого органу, щодо невідповідності задекларованих господарських операцій фактично проведеним, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів Товариства стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок та робіт, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Так у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Окремої уваги заслуговує той факт, що податкова інформація ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.06.2019 № 46/11-28-14-02/39026230, а запит ГУ ДФС у Хмельницькій області на її отримання від 19.07.2019 № 28382/7/22/01-14-07-10 тобто податкова інформація від ГУ ДФС у Кіровоградській області опрацьована і отримана раніше ГУ ДФС у Хмельницькій області чим сформовано запит на її проведення.

Щодо включення ТОВ «Укрграндпостач» до переліку ризикових платників з 17 травня 2019 року ніяким чином не може бути використана як аргумент по даній справі з огляду на наступне.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Включення ТОВ «Укрграндпостач» до переліку ризикових платників у травні 2019 року не дає підстави стверджувати про те, що під час господарських операцій, які відбулись у лютому 2019 року, Позивач не виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит.

З урахуванням наведених доводів та положень процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року по справі № 560/3868/19 підлягає скасуванню, оскільки воно є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 19 210 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8520 від 25 листопада 2019 року на суму 1921 грн. (т.1 а.с.4) та № 8536 від 05 грудня 2019 року на суму 17 289 грн. (т.1 а.с.191); за подання апеляційних скарг - 105 765 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 27 березня 2020 року на суму 31 530 грн. (т.2 а.с.94), квитанціями: №64158681 від 09 лютого 2022 року на суму 28 815 грн. (т.4 а.с.168), 133815317 від 30 квітня 2024 року на суму 45 420 грн. (т.5 а.с.206 на звороті) , за подання касаційних скарг - 80 440 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8673 від 25 червня 2020 року на суму 42 020 грн. (т.3 а.с.11), квитанціями: MP_AB011190TJN_24255598 від 18 травня 2022 року на суму 10 000, MP_AB011190TJN_24253368 від 18 травня 2022 року на суму 28 420 грн. (т.5 а.с. 12), які у відповідності до ст. 139 КАС України підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хмельницкхліб» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області № 0010171407 від 20.08.2019 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хмельницкхліб» (вул. Олега Паршутіна 13, Кропивницький, Кіровоградська область, 25004, код ЄДРПОУ - 38776215) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001, код ЄДРПОУ - 44070171) судовий збір в розмірі 205 415 грн. (двісті п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.