ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/20717/23 пров. № А/857/115/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача:Гінди О.М.,
суддів:Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року (головуючий суддя: Плахтій Н.Б., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ», 25.07.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення від 13.03.2023 № UA205030/2023/000086/2 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить.
Крім цього, вартість оцінюваного товару становить 13943,12 доларів США, яка в повному обсязі сплачена позивачем перед відвантаженням товару, як це передбачено в інвойсі.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.03.2023 № UA205030/2023/000086/2.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 5684,00 грн.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим, оскільки в поданих до суду платіжних дорученнях відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів, а саме: не зазначено рахунку-фактури (інвойсу), що призводить до неможливості ідентифікувати платіжні доручення з певною поставкою товару, такі документи не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.07.2021 між компанією AKІSОGLU DOKUM SAN. VE ТІС. LTD. STI. (Турецька Республіка) (продавець) та ТзОВ «ТІР МАРКЕТ» (покупець) укладено договір (контракт) № 2, предметом якого є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну партію товару (а. с. 14-16).
За умовами вказаного договору продавець робить відвантаження товару за адресою Стамбул, Туреччина або будь-яке інше місто Туреччини за вибором покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010. Датою відвантаження товару вважається дата, зазначена на печатці продавця в міжнародній накладній (CMR). Товар поставляється партіями, узгодженими сторонами (пункти 3.1.-3.2. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору від 08.07.2021 № 2 оплата проводиться у доларах США у формі 30% предоплати і 70% перед відправкою згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу.
Компанія AKІSОGLU DOKUM SAN. VE ТІС. LTD. STI. (Турецька Республіка) виписала позивачу рахунок-фактуру № AKD2023000000651 (а. с. 18-19), згідно з яким вартість товару - диск гальмівний, загальна вага 7972,98 кг, в кількості 256 шт, походження Туреччина, становить 13943,12 доларів США, на умовах оплати 100% перед відвантаженням.
З метою здійснення митного оформлення товару 1: «Запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Гальмівний диск арт.13 10130-36 шт., гальмівний диск арт. 63 12010-30 шт., диск гальмівний арт. 68 10100-30 шт., диск гальмівний арт. 63 10090-30 шт., гальмівний диск арт. 39 10110-10 шт., гальмівний диск арт. 5610140-8 шт., диск гальмівний арт.68 10103- 16 шт., гальмівний диск арт. 4210010-20 шт., диск гальмівний арт. 63 12050 - 30 шт., гальмівний диск арт. 6310470-20 шт. Торговельна марка FRENBU. Виробник AKISOGLU DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR» та товар 2: «Запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: гальмівний диск арт. 63 10051-12 шт., гальмівний диск арт. 6310480-6 шт., гальмівний барабан арт. 6324210-4 шт., гальмівний барабан арт. 1320420-4 шт. Торговельна марка FRENBU. Виробник AKISOGLU DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR», що постачався згідно з вищевказаним договором, декларантом позивача подано до Волинської митниці МД № 23UA205030003887U6, за якою митна вартість товару визначена за (першим) основним методом (а. с. 56-57).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД № 23UA205030003887U6 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу: пакувальний лист від 02.03.2023 б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 02.03.2023 № AKD2023000000651; міжнародну товарно-транспортну накладну від 06.03.2023 А№ 186728-А; сертифікат про походження товару від 03.03.2023 Y 0894531; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, від 08.07.2021 №2; додаткову угоду від 01.02.2022 до вказаного контракту; договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.05.2022 № 2; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контакту) про від 07.03.2023 № 44; копію митної декларації країни відправлення від 03.03.2023 № 23341300ЕХ00176265 (а.с. 14-19, 23-28, 58 зворот - 66).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та єумовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а. с. 73).
На електронне повідомлення митного органу декларант 13.03.2023 подав заяву про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня заявленої митної вартості товару (а. с. 67).
Відповідач 13.03.2023 прийняв рішення № UA205030/2023/000086/2 про коригування митної вартості товарів (а. с. 10, 55).
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності: рахунок-фактура від 02.03.2023 MAKD2023000000651 містить інформацію щодо 100 відсоткової попередньої оплати, про що відсутні підтверджуючі документи. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.
Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 - 4,23 дол. США/кг., за МД №UA500 420/23/1145 від 04.03.2023.
Також роз`яснено право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2023/000193 (а. с. 11).
Декларант подав митну декларацію № 23UA205030003928U5, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України (а. с. 12-13).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Однак, на електронне повідомлення митного органу відповідач 13.03.2023 подав заяву про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня заявленої митної вартості товару (а. с. 67).
Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, на підтвердження обґрунтованості заявленої у МД № 23UA205030003887U6 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією позивач надав митному органу наступні документи, зокрема:
пакувальний лист від 02.03.2023 б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 02.03.2023 № AKD2023000000651; міжнародну товарно-транспортну накладну від 06.03.2023 А№ 186728-А; сертифікат про походження товару від 03.03.2023 Y 0894531; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 08.07.2021 № 2; додаткову угоду від 01.02.2022 до вказаного контракту; договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.05.2022 № 2; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контакту) про від 07.03.2023 № 44; копію митної декларації країни відправлення від 03.03.2023 № 23341300ЕХ00176265 (а. с. 14-19, 23-28, 58 зворот - 66).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з умовами зазначеного зовнішньоекономічного договору (контракту):
- предметом є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно рахунків-фактур, оформлену на кожну окрему партію товару (пункт 1);
- ціна, кількість та асортимент товару визначаються за спільною домовленістю сторін на кожну окрему його партію та вказані у рахунках-фактурах; ціни на товар встановлені у валютідолар США; загальна вартість договору складає суму всіх поставок і орієнтовно становить 100000 USD, не може бути обмеженням в поставці товару і складається зі всіх сумарних відвантажень за рік (пункт 2);
- продавець робить відвантаження товару за адресою Стамбул Туреччина або будь-якеінше місто місто за вибором покупця на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010; продавецьвідправляє покупцевідо почаситку відвантаження товарів: інвойс, пакувальний лист, сертифікат походження товару (форма А), сертифікат якості заводу-виготовлювача; накладну CMR (пункт 3);
- оплата товару проводиться у доларах США у формі 30% і 70% перед відправкою згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу (пункт 5).
Тобто, відповідно до пункту 5.1. договору № 2 від 08.07.2021 оплата за товар проводиться у доларах США у формі 30% передоплати і 70% перед відправкою, згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно рахунку-фактури (інвойсу), компанія AKISOGLU DOKUM SAN. VE TIC. LTD. STI та TOB «TIP МАРКЕТ» узгодили покупку товару, за договором № 2 від 08.07.2021, на загальну суму 13 943,12 доларів США, на умовах оплати: 100% перед відвантаженням (а. с. 18-19).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що під час декларування позивач не надав митному органу доказів про оплату товару договором від 08.07.2021 № 2.
Натомість, до суду першої інстанції будо подано платіжні документи від 24.11.2022 № 222 на суму 15677,14 доларів США (а. с. 20) та від 23.02.2023 № 288 на суму 11069,18 доларів США (а. с. 21).
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі документи не підтверджують оплату за товар, оскільки у графі «Призначення платежу» банківських платіжних документів від 24.11.2022 № 222 та від 23.02.2023 № 288 міститься лише посилання на договір № 2 від 08.07.2021, у зв`язку з чим ці платіжні доручення не можливо пов`язати з партією товару, що була пред`явлена до митного оформлення.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в наданих до суду першої інстанції платіжних дорученнях відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів, зокрема, не зазначено рахунку-фактури (інвойсу), що призводить до неможливості ідентифікувати платіжні доручення з певною поставкою товару, такі документи не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до рахунку-фактури № AKD2023000000651 від 02.03.2023 вартість товару становить 13 943,12 дол. США.
Натомість, платіжне доручення № 222 від 24.11.2022 складене на суму 15 677,14 дол. США, а платіжне доручення № 288 від 23.02.2023 на суму 11 069,18 дол. США.
Тобто, сума вказана у платіжних документах № 222 від 24.11.2022 та № 288 від 23.02.2023, не відповідає вартості товару, яка вказана у рахунку-фактурі № AKD2023000000651 від 02.03.2023.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за товар, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог чинного законодавства здійснив визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано жодного платіжного документа, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.
Крім цього, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому відсутні правові підстави, відповідно до ст. 139 КАС України, для стягнення судових витрат понесених позивачем в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 140/20717/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2024 |
Оприлюднено | 21.06.2024 |
Номер документу | 119848909 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гінда Оксана Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні