Постанова

від 18.06.2024 по справі 140/24111/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/24111/23 пров. № А/857/2878/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Заверухи О.Б., Ільчишин Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року (суддя Костюкевич С.Ф., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №140/24111/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тан» до Волинської митниці,

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У серпні 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тан» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Волинської митниці, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000043/2 від 22.02.2023 року.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.02.2023 №UA205030/2023/000043/2. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2147,20 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів, було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура не містила підпису та відбитка печатки отримувача товару; рахунокфактура містила пов`язані документи, інформації про які в митного органу не було. Вказує апелянт, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України по МД №UA205030/2023/000043/2 від 22.02.2022, не може бути визнана, адже подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Зазначає, що висновки суду щодо необгрунтованості витребування митницею документів є звуженням повноважень митниці та самовільним трактуванням положень cудом митного законодавства. Вважає, що рішення митного органу про коригування митної вартості № UA205030/2023/000043/2 прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вважає його законним та обґрунтованим.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 05.01.2024 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Між ТзОВ «Торговий Дім Тан» (покупець) та компанією BELOR-Polska Sp.z o.o (продавець) 13.02.2023 укладено зовнішньоекономічний контракт №1302, предметом якого є постачання (продаж) карбаміду №46 марки «Б» (далі товар), кількістю 250 метричних тонн (а.с. 11-12).

Відповідно до п.п. 7.1. контракту відвантаження в автотранспорт Покупця на складі Малашевича (PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o. Terminal Konwencjonaly Wolka 21-512 Zalesi Польща). Пунктом поставки Товару за цим Договором за умови поставки FCA-Малашевиче, (Польща) Incoterms 2010. Вантажевідправник: BELOR-POLSKA Sp.z.o.o. Польща.

Згідно з п.10 контракту 525 євро за метричну тонну FCA автотранспорт Покупця м. Малашевичи (Польща), згідно з ІНКОТЕРМС 2010. Сума контракту становить 131??250.00+/-10% Євро. Валюта контракту-Євро.

Згідно з інвойсом від №FV/12/23/0138 від 17.02.2023 BELOR-Polska Sp. z o.o. поставлено 21 т карбаміду; вартість партії товару становить 11 025,00 Євро (з розрахунку 525,00 Євро за тонну) (а.с. 14).

22.02.2023 декларантом в інтересах ТзОВ «Торговий Дім Тан» в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205030002573U0 з описом товару 1 «Мінеральне добриво, сечовина із вмістом більш, як 45% азоту у перерахунку на сухий безводний продукт: Urea 46% в кількості 22,4 mt. Масова доля азоту в перерахунку на суху речовину-46,17%, масова доля біурета-0,85%, масова доля води-0,31%. Використовується у сільському господарстві», де в графі 22, 42 МД вказано ціну товару у розмірі 11 025,00 Євро. Митну вартість визначено за основним методом за ціною договору (контракту) з урахуванням витрат на транспортування у сумі 22 300,00 грн, а всього 452 098,60 грн (а.с. 13).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості №CIIRUFJ22003676 від 20.12.2022; пакувальний лист №111 від 20.02.2023; рахунок-проформу №FPRO/12/23/0016 від 13.02.2023; рахунок-фактуру №FV/12/23/0138 від 17.02.2023; автотранспортну накладну №0138 від 21.02.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AT 0100784 від 21.02.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №36 від 13.02.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №39 від 16.02.2023; довідку про транспортні витрати №2 від 17.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1302 від 13.02.2023; додаткову угоду №1 від 13.02.2023; договір про надання послуг митного брокера №1/245/27.11 від 27.11.2022 до 31.12.2023; договір (контракт) про перевезення № 9 від 17.02.2023; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні б/н від 22.02.2023; лист щодо сертифікату якості №111 від 20.02.2023; митну декларацію країни відправлення №23PL301010E0219339 від 21.02.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні 22.02.2023 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 9) інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару - за бажанням декларанта (а.с. 22).

На електронне повідомлення митниці ТзОВ «Торговий Дім Тан» листом від 22.02.2023 №1/9 повідомило, що надало усі документи для підтвердження митної вартості за основним методом згідно з частиною першою статті 58 МК України; інші документи відсутні (а.с. 24).

22.02.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000043/2 (а.с. 25).

Згідно з графою 33 цього рішення заявлена митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: рахунок-фактура не містить підпису та відбитка печатки отримувача товару; рахунок-фактура містить пов`язані документи, про що в митного органу відсутня інформація. На пропозицію митного органу про надання додаткових документів, додатково декларантом подано не весь перелік запитуваних документів. Декларантом до митного оформлення було подано заяву з повідомленням про відсутність додаткових документів від 22.02.2023 №1/9. Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом на підставі статті 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби (МД №UA100180/23/500081 від 05.01.2023) на рівні 0,84 доларів США/кг.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000102 (а.с. 26).

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №23UA205030002612U0 від 22.02.2023 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Також суд визнав оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості у контексті норм ч.2 ст.55 МК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5ст.58 МК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч. 4 ст. 53 МК України).

Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім цього, відповідно до ч.5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що в частині четвертій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналогічний перелік причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), наведено у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р..

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім цього, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст. 64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що до митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: сертифікат якості №CIIRUFJ22003676 від 20.12.2022; пакувальний лист №111 від 20.02.2023; рахунок-проформу №FPRO/12/23/0016 від 13.02.2023; рахунок-фактуру №FV/12/23/0138 від 17.02.2023; автотранспортну накладну №0138 від 21.02.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AT 0100784 від 21.02.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №36 від 13.02.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №39 від 16.02.2023; довідку про транспортні витрати №2 від 17.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1302 від 13.02.2023; додаткову угоду №1 від 13.02.2023; договір про надання послуг митного брокера №1/245/27.11 від 27.11.2022 до 31.12.2023; договір (контракт) про перевезення № 9 від 17.02.2023; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні б/н від 22.02.2023; лист щодо сертифікату якості №111 від 20.02.2023; митну декларацію країни відправлення №23PL301010E0219339 від 21.02.2023.

Судом досліджено вказані документи та не виявлено у них розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару. Так, контрактом від 13.02.2023 №1302 продавець - компанія BELOR-Polska Sp.z o.o зобов`язується поставити товар - карбамід №46 марки «Б» (країна походження Туркменістан, виробник АО «Ферганаазот»), кількістю 250 метричних тонн, за ціною 525 Євро за метричну тонну.

Відповідно до фактури-проформи від 13.02.2023 №FPRO/12/23/0016 вартість товару у кількості 250 т становить 131 250,00 Євро.

Згідно з інвойсом від 17.02.2023 № FV/12/23/0138 продавцем поставлено 21 т карбаміду на суму 11 025,00 Євро (з розрахунку 525,00 Євро за тонну).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 17.02.2023 № FV/12/23/0138 (11 025,00 Євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205030002573U0 від 22.02.2023 (графа 22). Рахунок-фактура містить посилання на контракт від 13.02.2023 №1302.

Контрактом від 13.02.2023 №1302 визначено умови поставки - на умовах FCA Малашевича (Польща) (відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року). Умови постачання FCA означають, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Як у фактурі-проформі від 13.02.2023 №FPRO/12/23/0016, так і в рахунку-фактурі (інвойсі) від 17.02.2023 № FV/12/23/0138 зазначені ті ж самі умови поставки, що і в контракті, які у свою чергу не відрізняються від умов, зазначених в МД №23UA205030002573U0 від 22.02.2023 (графа 20). Витрати на транспортування включені у розрахунок митної вартості (22 300,00 грн) та підтверджені документально довідкою про транспортні витрати від 17.02.2023 №2, яка узгоджується із договором-заявкою №9 від 17.02.2023 на перевезення вантажу. При цьому ні у повідомленні декларанту, ні у спірному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган не висловив будь-яких зауважень до повноти витрат на транспортування чи щодо недостатності документів, які їх підтверджують.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України лише, рахунок-фактура (інвойс) є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Cуд першої інстанції вірно вказав, що на митну вартість товару не впливає та обставина, що рахунок-фактура від 17.02.2023 № FV/12/23/0138 не містить підпису та відбитка печатки отримувача товару (позивача), оскільки наявність певних незначних недоліків у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Матеріалами справи також встановлено, що на усі документи, які супроводжували вантаж та про обов`язкову наявність яких вказано у пункті 7.4 контракту від 13.02.2023 №1302 (рахунок-проформа, сертифікат про походження товару на кожний транспортний засіб, сертифікат якості та кількості товару, CMR, експортна митна декларація), були надані митному органу. Про оформлення інших документів контракт відомостей не містить. Відтак, не впливає на митну вартість зазначення продавцем в рахунку-фактурі інформації «Dokumenty powiazane»: ZO/23/0018, WZ/12/23/0130, що може бути посиланням на внутрішньо-облікові документи компанії-нерезидента.

Таким чином, доводи скаржника, що документи містять розбіжності колегією суддів відхиляються, так як на підставі ч.7 ст.54 МК України тягар доказування недостовірності та неповноти відомостей покладено саме на митний орган: «у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».

Суд зауважує, що право митниці на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 368 МК України, у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог вказаного Кодексу.

За умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж перший метод визначення митної вартості.

Як уже зазначалося, сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, лише, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів вважає, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару, застосування органом доходів і зборів коригування митної вартості є передчасним.

При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни ввезеного товару на митну територію України подані декларантом документи не містили.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів, належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж перший метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за першим методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року в адміністративній справі №140/24111/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тан» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді О. Б. Заверуха Н. В. Ільчишин