Рішення

від 05.06.2024 по справі 553/980/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

05.06.2024

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/980/23

Провадження № 2/553/198/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі: головуючої судді Високих М.С., за участі секретаря судового засідання Сіомашко В.Р., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави із позовом до ОСОБА_3 , в якому прохає стягнути з відповідача борг в сумі 132000 грн та судові витрати в сумі 7320 грн.

Заявлені вимоги вмотивовані тим, що 10.10.2022 ОСОБА_3 взяла в борг гроші у позивача в сумі 132000 грн, про що власноручно написала розписку в якій зобов`язалася повернути їх в повному обсязі до 10.02.2023, однак до теперішнього часу гроші не повернула, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 (а.с.11), справу за цивільним позовом ОСОБА_1 , в порядку ст.33 ЦПК України, було передано на розгляд судді Новаку Ю.Д.

За ухвалою судді Новака Ю.Д. від 16.05.2023 (а.с. 15) відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 проведеного на підставі розпорядження керівника апарату №111, у зв`язку із тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_5 , цивільну справу передано на розгляд судді ВисокихМ.С.

Ухвалою суду від 28.07.2023 справу прийнято до провадження з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

03.11.2023 від ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення в яких остання заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважала їх необґрунтованим, незаконними, а обставини викладені у позові такими, що не відповідають дійсності. Зазначила, що в липні 2022 року вона хотіла придбати автомобіль, на який у неї не вистачало коштів, тому вона попрохала свою давню подругу ОСОБА_6 позичити їй кошти в розмірі 132000 грн. ОСОБА_6 в липні 2022 року надала ОСОБА_3 готівкою вищевказану суму, яку відповідач зобов`язалася повернути 10.02.2023. В якості гарантії ОСОБА_3 власноручно написала розписку, де зазначила суму позики та строк до якого часу вона зобов`язалася повернути кошти. Вказану розписку відповідач віддала в руки ОСОБА_6 , яка сказала що довіряє ОСОБА_3 тому що вони давно дружать, а далі взяла розписку і викинула її у відро для сміття. В час коли між відповідачем і ОСОБА_6 відбулася вищевказана розмова, в кіоску де вони знаходилися, та який належав ОСОБА_3 на підставі договору оренди для здійснення підприємницької діяльності, був присутній ОСОБА_1 , який в той час проходив стажування як продавець товарів та чув розмову і бачив що відповідач написала розписку, а також бачив як ОСОБА_6 викинула її у смітник. Тому відповідач припускає що ОСОБА_1 витягнув розписку з відра для сміття і залишив її собі. Під час стажування ОСОБА_3 виявила брехню з його сторони, так як він почав торгувати товарами для особистого заробітку, і вони з позивачем розпрощалися не у приязних відносинах, тому вона вважає що позивач вирішив заробити на ній кошти, подавши позов про стягнення коштів, які він не надавав, оскільки інших джерел доходу він не мав і в той час паралельно навчався та був студентом. Наголошує на тому що в тексті розписки не вказано жодного слова про, те що вона позичала кошти саме у ОСОБА_1 , а також в низу розписки підпис, прізвище, ініціали та дата зроблені не відповідачем, не її почерком, і могли бути написані іншою людиною.

ОСОБА_1 надав до суду заяву на пояснення відповідачки в якій вказав що його позовні вимоги підтверджуються не лише розпискою відповідачки, а і повідомленнями на SMS у месенджері «Вайбер» на його телефон НОМЕР_1 з мобільного телефону ОСОБА_3 , де вона підтверджує отримання грошей. Також даний факт підтверджується свідком ОСОБА_7 .. Громадянку ОСОБА_6 він не знає і ніколи її не бачив, при написання розписки відповідачем вона присутня не була. Стверджує що відповідач знає його з 2020 року, а не з 2022, як зазначає в своїх поясненнях, так як він працює у неї саме з 2020 року, що підтверджується приватною перепискою у месенджері «Вайбер». Джерелом його доходів була заробітна плата в розмірі 10,5 тисяч гривень щомісячно, частину з якої він відкладав на купівлю квартири, про що відповідач знала.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали повністю.

Позивач ОСОБА_1 пояснив, що з ОСОБА_3 він познайомився приблизно у лютому 2020 року на Новій Пошті, де він на той час працював. Пізніше у жовтні 2020 року він почав працювати на відповідача. У 2022 році ОСОБА_3 звернулась до нього з приводу отримання у борг коштів, приблизно за тиждень до написання розписки, які з її слів були потрібні для погашення боргів за купівлю автомобіля. Відповідач була обізнана про те, що він збирає кошти на придбання квартири. Він погодився запозичити необхідну суму і 10.10.2022 його дівчина ОСОБА_8 принесла гроші за місцем роботи, де знаходився він і відповідач, в цей день ОСОБА_3 написала розписку. Після написання ОСОБА_3 розписки він у її присутності зробив напис в кінці, зазначивши дату, своє прізвище та ініціали. Вони домовились про повернення боргу, однак відповідач гроші не повернула, в зв`язку із чим він звернувся до суду.

Представник позивача посилаючись на викладені у позові обставини, прохав заявлені вимоги задовольнити. Зазначив, що оригінал розписки знаходиться у позивача, сама розписка не пошкоджена, не зім`ята.

Відповідач ОСОБА_3 прохала відмовити у задоволенні позову. Не заперечуючи сам факт написання нею розписки, відповідач пояснила, що писала її не для позивача, а для своєї подруги. Від позивача грошей не отримувала і з проханням надати гроші в борг не зверталась. З яких причин позивач пред`явив до неї вимоги, пояснити не змогла, вказуючи що знайома з ним по роботі. Зазначила, що влітку 2022 року вона придбала автомобілі за 18000 доларів США, кошти на який позичила у подруги ОСОБА_6 у липні 2022 року. Розписку написала для ОСОБА_6 за зразком з інтернету, але остання не захотіла її отримувати і вони її викинули. Запозичені у подруги гроші в сумі 132000 грн вона повернула їй у лютому 2023 року.

Представник відповідача прохав залишити позов без задоволення за безпідставністю та недоведеністю вимог.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що є подругою ОСОБА_3 , з якою вони знайомі з 2011 року. В кінці липня ОСОБА_3 звернулась до неї з приводу отримання в борг грошей для придбання автомобіля, на що вона погодилась. Борг ОСОБА_3 повернула через пів року. Також свідок показала, що заходила у жовтні 2022 року до ОСОБА_3 на роботу, остання писала розписку, але вони її викинули у смітник. Це відбувалось у кіоску, де знаходився позивач.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що є дівчиною позивача і була обізнана про те, що ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 гроші в борг. Гроші вони збирали на придбання житла і відповідач про це знала. ОСОБА_3 звернулась до позивача приблизно за тиждень до написання розписки, ОСОБА_1 порадився зі свідком щодо надання грошей в борг та погодився. 10.10.2022 свідок взяла вдома гроші та привезла їх позивачу на роботу, де знаходилась і ОСОБА_3 , розписка в той час вже була написана і ОСОБА_7 віддала гроші відповідачу, після чого пішла.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, повно встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Згідно положень ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень ст.ст. 526,530,598,599 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 ст. 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Відповідно до правої позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.12.2017 у справі № 309/3458/14-ц, наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки, яка підтверджує як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов`язання повернути ці кошти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмету договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів передбачена вимогами ст.640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг певної суми коштів з зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК Українисуд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , отримала 10.10.2022 в борг грошові кошти в сумі еквівалентній 132000 грн, які зобов`язалася повернути 10.02.2023, про що надала розписку датовану та підписану 10.10.2022.

Підтверджуючи написання розписки 10.10.2022, відповідач повністю заперечувала отримання нею від позивача 132000 грн, пояснюючи, що розписку вона складала для своєї подруги, в якої запозичила кошти. При цьому за твердженням відповідача та свідка ОСОБА_6 , зім`явши, розписку вони викинули у смітник.

Оригінал вказаної розписки надано позивачем в ході судового розгляду, без ознак складання аркушу, на якому складено розписку.

Водночас, в ході судового розгляду відповідач не змогла пояснити, чому саме 10.10.2022 вона вирішила написати розписку для подруги, враховуючи що за її твердженням кошти вона отримала у липні. При цьому відповідач пояснила, що зазначення в розписці дати 10 листопада, сталось помилково, можливо через те, що така дата була вказана у зразку, з якого вона складала розписку. Не зазначення у розписці особи, від якої отримано кошти відповідач також пояснювала написанням розписки зі зразку.

Також відповідач не змогла пояснити, написання повідомлень позивачу щодо повернення боргу, які були досліджені в ході судового розгляду.

В судовому засіданні позивач вказував, що для того щоб надати в борг відповідачу кошти в сумі 132000 грн, він знімав частину коштів зі своїх рахунків, що узгоджується із дослідженою в ході судового розгляду випискою по рахунку, згідно з якою, безпосередньо перед написанням розписки (10.10.2022), з рахунку ОСОБА_1 06.10.2022 та 07.10.2022 були зняті крупні суми, а саме 10000 грн, 10000 грн, 20000 грн відповідно.

За таких обставин, суд доходить висновку, що наявність розписки від 10.10.2022 у позивача, в даному випадку свідчить про не виконане відповідачем зобов`язання на суму 132000 грн.

При цьому суд звертає увагу, що надані стороною відповідача відомості щодо працевлаштування чоловіка свідка ОСОБА_6 і розмір отримуваного доходу, беззаперечно не підтверджують надання свідком у липні 2022 року грошей у борг відповідачу. Так, доказів зняття такої суми, або її перерахування на рахунок відповідача суду надано не було.

Таким чином відповідач не надала належних та допустимих доказів, які б спростовували отримання нею в борг грошових коштів чи їх повернення в обумовлені сторонами строки.

Між тим, оригінал розписки ОСОБА_3 знаходиться у позивача, що є підтвердженням того, що саме у нього відповідач взяла у борг кошти, про що склала відповідну розписку.

Таким чином, заявлений позов суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю, а заперечення відповідача недоведеними та безпідставними.

Згідно ізст.133ЦПК України,судові витратиу справіскладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних ізрозглядом справи,до колаяких належатьвитрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України).

За змістом ч.ч.3,4,5 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, позивачем на підтвердження розміру витрат пов`язаних із розглядом справи надано ордер про надання правової допомоги, квитанцію про оплату послуг за договором надання правової допомоги в розмірі 6000 грн, детальний опис наданих послуг, в якому сторони погодили гонорар адвоката.

Таким чином у зв`язку з задоволенням позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1320 грн та 6000 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 132000 грн боргу за договором позики та 7320 грн судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 . Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих