Рішення

від 13.06.2024 по справі 307/4625/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/4625/23

Провадження № 2/307/832/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю представника позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Селищенської сільської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру стягуваних аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Селищенської сільської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру стягуваних аліментів. В обґрунтування вимог зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2021 року. В даному шлюбі в них народилося троє спільних дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тячівським районним судом Закарпатської області від 21 січня 2021 року було ухвалено рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання дітей в розмірі по 1700 гривень на кожну дитину, які він не сплачує на протязі останніх восьми місяців. Вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_1 від 05 лютого 2022 року, який разом з нею піклується і виховує дітей. Відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їхнім навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з синами в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення. Не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти, тобто створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь - якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти знаходиться на повному її утриманні. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи наведене, просить позбавити відповідача ОСОБА_3 , батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та збільшити розмір стягнення аліментів та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2 000 грн. щомісячно і до їх повноліття.

13 жовтня 2023 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Службу у справах дітей Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2024 року замінено третю особу Службу у справах дітей Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області на належну третю особу Службу у справах дітей виконавчого комітету Селищенської сільської ради.

12 березня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Третя особа Служба у справах дітей Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явилася, згідно поданої заяви просила проводити розгляд справ без участі представника, зазначила, що проти задоволення позовних вимого не заперечує.

Третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Селищенської сільської ради в судове засідання також не з`явилася, згідно поданої заяви просила проводити розгляд справ без участі представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У судовому засіданні, в присутності психолога, було заслухано неповнолітнього ОСОБА_4 , який пояснив, що проживає на даний час у Чеській Республіці разом з бабою, дідом, дядьком ОСОБА_8 , мамою, татом ОСОБА_9 , а також з братом ОСОБА_10 та сестрою ОСОБА_11 . Вони виїхали у Чехію, коли почалася війна. У Чехії вони проживають у великому будинку ОСОБА_12 . Також у Чехії він навчається у школі у восьмому класі. З батьком ОСОБА_13 він не спілкується. Останній раз він телефонував йому декілька місяців тому, щоб батько допоміг фінансово, проте батько відмовив йому. Бачилися вони востаннє приблизно півроку тому, коли вони були у гостях у маминої знайомої, батько прийшов п`яний і хотів побити маму, тому вони пішли додому, бо боялися батька. Батько кошти не надає, подарунки не дарує, дзвонить тільки, коли виживає спиртні напої. Йому було десь 5 років, коли він проживав разом з батьком, який його ображав, кричав на нього та бив маму. Надалі спілкуватися і бачитися з татом не хоче, бо тато вживає алкогольні напої. Тато ОСОБА_14 до нього добре ставиться, надає гроші кошти, піклується про нього.

В судовому засіданні, в присутності психолога, також було заслухано малолітнього ОСОБА_5 , який пояснив, що раніше проживав у с. Новоселиця, Тячівського району, Закарпатської області. Зараз він проживає у Чеській Республіці. Він відвідує школу, навчається у другому класі. Проживає разом з мамою, бабою, дідом та дядьком, з сестрою ОСОБА_11 та братом ОСОБА_15 , а також з новим чоловіком мами - ОСОБА_9 . Проживає у Чехії два роки. Останній раз тата бачив, коли він пішов до знайомої ОСОБА_16 , де тато ображав маму та її нового чоловіка. Коли проживали вони разом в Україні, то батько не ображав його. Проте на даний час не бажає спілкуватися з батьком.

У судовому засіданні, в присутності психолога, також було заслухано малолітню ОСОБА_6 , яка зазначила, що вона проживає у с. Новоселиця, Тячівського району, Закарпатської області і у Чехії, де ходить у садочок. Проживає разом з мамою, ОСОБА_14 , своїми братами ОСОБА_10 та ОСОБА_15 . Мама і тато ОСОБА_14 до неї добре ставляться. ОСОБА_17 вона не пам`ятає.

Вислухавши пояснення представника позивачки, заслухавши думку дітей, дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 жовтня 2008 року, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили 03 листопада 2021 року, розірвано (а.с.12-13).

Від даного шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 значиться відповідач (а.с.9-11).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2021 року, яке набрало законної сили 07 квітня 2021 року, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_18 було стягнуто аліменти на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1700 гривень, щомісячно і до їх повноліття (а.с.14).

Згідно перекладу з чеської мови на українську мову свідоцтва про одруження, обліковий номер бланку НОМЕР_5 , позивачка ОСОБА_19 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 , та після реєстрації шлюбу прізвище позивачки « ОСОБА_20 » було змінено на « ОСОБА_21 » (а.с.17-18).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_2 , складеного депутатом Нересницької сільської ради О.М.Тяско, від 03 жовтня 2023 року встановлено, що позивачка проживає в будинку батьків. Мати - ОСОБА_22 , 1966 року народження, батько - ОСОБА_23 , 1963 року народження, брат - ОСОБА_24 , 1997 року народження. ОСОБА_2 виховує трьох дітей: ОСОБА_4 , 2010 року народження, ОСОБА_5 , 2016 року народження та ОСОБА_6 , 2017 року народження. Із чоловіком - ОСОБА_3 , 1987 року народження не проживає з 2018 року. Шлюб між ними розірвано в 2021 році. Батько вихованням дітей не займається, за цей час до дітей не навідувався, життям дітей не переймався. Відсутній на території ради. ОСОБА_25 проживає у шлюбі з іншим чоловіком - ОСОБА_26 , 1977 року народження, про стверджують сусіди: ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 (а.с.19).

Відповідно до довідки № 1426 від 02 жовтня 2023 року виданої Новоселицьким старостинським округом №2 Нересницької сільської ради до складу сім`ї позивачки, входить син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 (а.с.20).

Згідно висновку Органу опіки і піклування Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 24 листопада 2023 року за №1181/11-14, органом опіки надано згоду на позбавлення відповідача ОСОБА_3 , батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.45-46).

Відповідно до висновку Органу опіки і піклування виконавчого комітету Селищенської сільської ради затвердженого рішенням Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 16 лютого 2024 року за №47-6, вбачається недоцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.94-96).

Статтею 150 СК України, передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно частини 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" вказано, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

В абзаці 2 п. 16 тієї ж Постанови визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінки. У своєму рішення (справа "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року) суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до но-правовий акт № 2947-III від 10.01.2002">ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

На думку суду, з урахуванням наведених вище норм Закону, встановлено, що позивачкою по справі надано достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв`язків між батьком та дітьми і будуть відповідати насамперед інтересам дитей.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_3 байдуже ставиться до дітей, на які позивачка посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Представником позивачки доведено ті обставини, що відповідач ОСОБА_3 не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, не сприяють у забезпеченні дітей необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечують харчуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не проявляє заінтересованість у їх подальшій долі, не дає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу, тощо.

В судовому засіданні не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача ОСОБА_3 у належному вихованні дітей, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Емоційний зв`язок між відповідачем ОСОБА_3 та дітьми фактично відсутній, відповідач не виявляє до своїх дітей батьківського піклування, не відвідує їх та не цікавиться їх долею.

Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки відповідач не забезпечує законних прав дітей на нормальні умови життя, не приймає участі в їх утриманні та не цікавиться життям дітей.

Разом з тим, суд не погоджується з висновком Органу опіки і піклування виконавчого комітету Селищенської сільської ради щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки у висновку відсутні відомості, які об`єктивно характеризують відповідача, оскільки ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживає та перебуває за межами України.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем ОСОБА_3 своїми батьківськими обов`язками щодо дітей є наслідком винної поведінки відповідачів та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Враховуючи встановлені та досліджені в судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 буде відповідати інтересам дітей, а тому позовні вимоги позивача у частині про позбавлення відповідача ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про збільшення розміру стягуваних аліментів з відповідача на користь позивачки суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду з позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Правилами ч. 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Пунктом 23 вказаної Постанови роз`яснено, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач не працює, оскільки відомості про його доходи в матеріалах справи відсутні, однак є працездатним, а тому повинен виконувати передбачений законом обов`язок щодо утримання дитини.

Таким чином, враховуючи, що з часу ухвалення рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2021 року про стягнення аліментів збільшились ціни на матеріальні потреби, прожитковий мінімум на дітей відповідного віку, а також враховуючи матеріальне становище сторін, те, що відповідач має працездатний вік, положення ст. 180 СК України проте, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька та виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, збільшивши розмір стягуваних з відповідача на користь позивачки, аліментів на утримання дітей до 2000 (двох тисяч) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення ними повноліття.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

Окрім цього, позивачкою були понесені судові витрати за подання до суду позовної заяви про позбавлення батьківських прав в розмірі 1073,60 гривень, які у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, також підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2021 року, та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно на кожну дитину в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до їх повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа: Служба у справах дітей Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90540, с. Нересниця, вул. Грушевського, 25, код ЄДРПОУ: 44120955.

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Селищенської сільської ради, адреса місцезнаходження: 19443, с. Селище, вул. Центральна, 17, Звенигородського району, Черкаської області, код ЄДРПОУ: 04411728.

Повний текст рішення суду складено 19 червня 2024 року.

Суддя М.Д.Стецюк