Постанова

від 19.06.2024 по справі 202/10861/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5952/24 Справа № 202/10861/23 Суддя у 1-й інстанції - Кіблицька Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

при секретарі - Попенко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року по справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагарінський 2010" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСББ "Гагарінський 2010" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСББ «Гагарінський 2010» забезпечує реалізацію прав співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Діючи в межах Закону «Про ОСББ» та статуту ОСББ за рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 . Відповідач свої зобов`язання перед позивачем у частині сплати за надані житлово-комунальні послуги та обов`язкові платежі не виконує в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього станом на 01.05.2023 року виникла заборгованість у розмірі 70385,68 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 70385,68 грн, витрати на судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року позовні вимоги ОСББ "Гагарінський 2010" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Гагарінський 2010» заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги, що станом на 01.05.2023 становить 70385,68 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Гагарінський 2010» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що жоден з письмових доказів, наданих позивачем, не засвідчено у встановленому порядку, а тому вони є недопустимими. Також апелянт вказує на те, що створення ОСББ відбулося з чисельними порушеннями вимог законодавства, а також на те, що йому належить квартира у будинку АДРЕСА_3 , а не АДРЕСА_1, як зазначено позивачем, а тому позовні вимоги не могли бути задоволені.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що протоколом №1 від 13.03.2010 зборів співвласників багатоквартирного будинку було створено ОСББ «Гагарінський 2010», що виконує функції з управління багатоквартирним будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , останній свої обов`язки в повному обсязі не виконує, а саме несвоєчасно і не в повному обсязі вносить плату за надані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого станом на 01.05.2023 утворилася заборгованість у сумі 70385,68 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСББ «Гагарінський 2010», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у добровільному порядку своїх зобов`язань перед позивачем не виконав, сплату по внескам за надані житлово-комунальні послуги та обов`язкові платежі не здійснює, а тому наявні правові підстави для примусового стягнення заборгованості в судовому порядку.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, слід зазначити, що згідно статуту ОСББ «Гагарінський 2010», його створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Протоколом №1 від 13.03.2010 року зборів співвласників багатоквартирного будинку було створено ОСББ «Гагарінський 2010», що виконує функції з управління багатоквартирним будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ "Гагарінський 2010" створено за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що предметом спору у даній справі фактично є заборгованість за надані житлово-комунальні послуги та обов`язкові платежі саме у будинку АДРЕСА_3 .

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі об`єднання) юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Діяльність об`єднань і асоціацій регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об`єднання, асоціації (стаття 3 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до частини четвертої статті 4 цього Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

Згідно статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори співвласників, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів співвласниками. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. У разі відмови співвласника сплачувати внески, платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (стаття 13 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право, зокрема, виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

За наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку, така сума заборгованості підлягає стягненню з особи, що не виконала свої зобов`язання.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в обов`язки співвласників багатоквартирного будинку входить: забезпечення належного утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечення технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконання рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частини двадцять восьмої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з частиною першою статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», власник квартири зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Статтею 151 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

За правилами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13, частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши відсутність доказів погашення заборгованості зі сплати внесків за надані житлово-комунальні послуги чи спростування вказаних позивачем обставин на час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу по внескам в розмірі 70 385,68 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що створення ОСББ відбулося з чисельними порушеннями вимог законодавства судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги.

Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів факту оскарження ним вказаного рішення в судовому порядку та подальшого визнання його таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Отже, стороною відповідача не спростовано факту наявності у нього обов`язку перед позивачем щодо сплати внесків за надані житлово-комунальні послуги.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що жоден з письмових доказів, наданих позивачем, не засвідчено у встановленому порядку, а тому вони є недопустимими, є безпідставними.

Згідно ч.ч. 4,5 ст 95 ЦПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вбачається з копій доказів наданих позивачем, на кожному з них є підпис голови правління ОСББ, дата такого засвідчення та печатка ОСББ.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Між тим, клопотань про витребування оригіналів доказів ОСОБА_1 суду не заявляв.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому належить квартира у будинку АДРЕСА_3, а не АДРЕСА_1 , як зазначено позивачем, а тому позовні вимоги не могли бути задоволені, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається зі статуту ОСББ, протоколів зборів, розрахунку заборгованості, в дійсності спір у даній справі стосується заборгованості за комунальні послуги саме у будинку АДРЕСА_3 .

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданого ОСОБА_1 , він є власником квартири саме у будинку АДРЕСА_3 .

В даному випадку, зазначення позивачем у тексті позову відмінної адреси будинку від тієї щодо якої подано позов, не має правового значення та не впливає на факт наявності заборгованості за оплату послуг з утримання будинку у відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги суперечать встановленим обставинам у справі, є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко