Рішення

від 20.06.2024 по справі 212/5325/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/5325/24

2/212/2675/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., за участі представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків

встановив:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 10.05.2005 року по 09.06.2023 року працював у шкідливих умовах за спеціальністю прохідник підземний на шахті ім. Орджонікідзе (після перейменування ім. Колачевського) ВАТ «ЦГЗК» (після перейменування ПАТ «ЦГЗК», ПрАТ «ЦГЗК»). На підставі Медичного висновку ЛЕК від 09.01.2024 року позивачу було встановлено діагноз: 1) Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрацій з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; 3) Сидеросилікоз другої стадії (q/s, 2/2, em, pi, od), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів першої стадії, група А. ЛН першого-другого ступеня. Довідкою МСЕК від 16.04.2024 року позивачу була встановлена 3 група інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив в 715 680,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб, який просив стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 28 травня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

31 травня 2024 року на підставі ухвали суду було задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Не погодившись із позовом, представник відповідача ПрАТ «ЦГЗК» через систему «Електронний суд» 06.06.2024 року надала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, позивач був ознайомлений з умовами праці, які були пов`язані з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм. Позивачем не доведений причинно-наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди відповідачем. Заявлений розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості. Також стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню. Окрім того, позивач не надав суду інформацію про актуальні банківські реквізити, які можуть бути використані відповідачем для виконання судового рішення. Просив суд витребувати у позивача довідку, видану банківської установою, про наявність у нього рахунку для поповнення, а також відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК» (до перейменування ВАТ «ЦГЗК», ПАТ «ЦГЗК») на різних посадах, а саме: з 10.05.2005 року по 05.01.2007 рік прохідником з повним робочим днем у підземних умовах на гірничо-капітальній дільниці №24 шахти ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК»; з 05.01.2007 року по 01.10.2010 рік прохідником нарізної дільниці №5 шахти ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК»; з 01.10.2010 року по 23.08.2014 рік прохідником нарізної дільниці №5 шахти ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК»; з 23.08.2014 року по 09.06.2023 року прохідником нарізної дільниці №5 шахти ім. Орджонікідзе ПАТ «ЦГЗК». З 01.09.2022 року шахту ім. Орджонікідзе було перейменовано на шахту ім. Колачевського. 09.06.2023 року звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією Трудової книжки. (а.с. 29-31)

Згідно з копією Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.02.2024 року (форма П-4) (далі Акт) ОСОБА_2 був встановлений діагноз: 1) Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрацій з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; 3) Сидеросилікоз другої стадії (q/s, 2/2, em, pi, od), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів першої стадії, група А. ЛН першого-другого ступеня (пункт 14 Акта).

Пунктом 17 Акта визначено, що професійне захворювання у позивач виникло за таких обставин: Працюючи в підземних умовах шахти імені Колачевського прохідником, виконував весь комплекс гірничих робіт з проходження гірничих виробок, кріплення та очисного виймання корисних копалин. Через недосконалість технологічного устаткування та технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених параметрів пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничої локальної вібрації. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення бурового інструменту внаслідок обмеження робочого простору. перешкоджаючого їх застосуванню, через що виконувані роботи характеризувалися фізичним перевантаженням.

У п. 18 Акта зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання стали: - Важкість праці: періодичне перебування в незручній позі 52,3 % часу зміни при нормі до 25%; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг: 40 при гранично допустимій до 30; - Вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 3 дБ перевищував допустимий рівень та складав 79 дБ при гранично допустимому 76 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації»; - Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 3,2 рази (6,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3) відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони». затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 14.07.2020 №1596.

Довідкою МСЕК серії 12 ААА №144316 від 16.04.2024 року ОСОБА_2 первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65 % ( 35 % по радикулопатії, 20 % по вібраційній хворобі, 10 % - по сидеросилікозу) з 25.03.2024 року по 01.04.2025 рік, з наступним переоглядом 10.03.2025 року. (а.с. 25)

Також довідкою МСЕК серії 12 ААГ №558458 від 16.04.2024 року ОСОБА_2 було первинно встановлено третю групу інвалідності з 25.03.2024 року, з наступним переоглядом 10.03.2025 року. (а.с. 26)

Відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 09.01.2024 року №10 (далі Висновок), захворювання ОСОБА_2 професійне. (а.с. 15-16)

Також у Висновку зазначено профмаршрут, який став підставою для встановлення професійного захворювання позивачу. Так, стаж роботи позивача в шкідливих умовах склав 18 років 1 місяць та включає період роботи на ш. ім. Колачевського (до 01.09.2022 року - ш. ім. Орджонікідзе) ПрАТ «Центральний ГЗК»: прохідником 18 років 1 міс., а саме: 10.05.2005-09.06.2023.

Також представником відповідача на підтвердження своїх доводів про безпідставність позовних вимог було долучено до відзиву на позовну заяву аркуш ознайомлення ОСОБА_2 зі шкідливими умовами праці та картку умов праці останнього.

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності зі ст.ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв`язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Окрім того, наявний причинний зв`язок між виникненням професійних захворювань у ОСОБА_2 та діями відповідача.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача під час його роботи на підприємстві відповідача, що підтверджується копією Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.02.2024 року (форми П-4), що міститься в матеріалах справи (а.с. 20-22) та профмаршрутом, вказаним у Медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 09.01.2024 року №10.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, де виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 65% та встановлення третьої групи інвалідності, періоду роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці 18 років 01 місяців, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 225000,00 грн без врахування податку з доходу фізичних осіб.

Також у відзиві на позов відповідач заявив клопотання про витребування у позивача довідку із банківськими реквізитами.

Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

До суду не надано доказів, що у відповідача виникли складнощі в отриманні даного доказу та підтвердження, що позивач, при виконанні рішення не надасть дані відомості самостійно, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Окрім того, наявність у позивача банківського рахунку не стосуються предмету спору.

Також додані до позовної заяви письмові докази підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме, щодо роботи позивача на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, складання відповідачем акту за формою П-4 розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача, встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Таким чином, факт встановлення позивачу стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Доводи сторони відповідача щодо оподаткування суми моральної шкоди суд відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, у зв`язку з чим зазначені відповідачем зміни до Податкового кодексу України не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Не приймаються судом доводи відповідача про те, що ПрАТ «ЦГЗК» зверталося з даного питання до Державної податкової служби України, яка в індивідуальній податковій консультації від 03.09.2021 року роз`яснила, що у випадку, коли за рішенням суду сума відшкодування моральної шкоди, спричиненої життю та здоров`ю, більша, аніж 4-х кратний мінімальний розмірі заробітної плати, то це є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Так, порядок надання індивідуальних податкових консультацій регламентовано розділом 3 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Разом із тим, податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою службою України надано ПрАТ «ЦГЗК» податкову консультацію щодо оподаткування податком на доходи з фізичних осіб та військовим збором суми моральної шкоди, яка виплачується за рішенням суду, що не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки, у даному випадку, як вже зазначено вище, спір стосується про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Крім того, слід зазначити, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і не є обов`язковою для суду, та в самому тексті податкової консультації зазначено, що, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 2250,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень,але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,137-141, 258-259, 263-265, 279, 354, 435 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 225000,00 грн (двісті двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2250,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 20 червня 2024 року.

Суддя: О. Н. Борис