Рішення

від 13.06.2024 по справі 272/661/23

АНДРУШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 272/661/23

Провадження № 2/272/31/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді - Чуб І.А.,

секретаря судового засідання - Хитоніній М.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Андрушівське" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернулася досуду ізпозовом доАкціонерного товариства"Андрушівське"про стягненнязаборгованості позаробітній платі,середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненніта компенсаціїза невикористанувідпустку.В обґрунтуванняпозовупозивач посилаласяна те,щовона працювалазавідуючою виробництвомАТ «Андрушівське»та відповіднодо наказу№5від 27.04.2023року булазвільнена заугодою сторін(п.1ст.36КЗПП України).Відповідно внаказі зазначено,що їйповинні буливиплатити компенсаціюза невикористанідні черговоївідпустки вкількості 22календарні дні,за періодроботи з07.06.2022року по27.04.2023року.16.05.2023року позивачзвернулась іззаявою провиплату заборгованостіпо заробітнійплаті заберезень-квітень2023року такомпенсацію заневикористані днічергової відпусткив кількості22календарні дні.Отримавши відповідь22.05.2023року №13на їїзаяву,позивача булоповідомлено,що Товариствомпроводиться аудитта встановлюютьсяфакти зловживанняслужбовим становищемпосадовими особамиТовариства.Щодо фактузаборгованості повиплаті заробітноїплати такомпенсації заневикористані днічергової відпусткив кількості22календарні дні,відповіді ненадано.Відповідно додовідки формиОК-5,відповідачем булоподано відомостіпро нараховануїї заробітнуплату лишепо березень2023року включно.А виплаченозаробітну плату,лише полютий 2023року включно.Відповідно надень звільнення,існував боргщодо виплатизаробітної платиза березеньта квітень2023року.Таким чином,відповідач маєзаборгованість передпозивачем ззаробітної плати,за періодз 01.03.2023року по27.04.2023року урозмірі 20540грн.,а такожщодо компенсаціїза невикористанідні черговоївідпустки вкількості 22календарні дні.Нарахування сумикомпенсації заневикористану відпусткупрацівника проводитьсяшляхом діленнясумарного заробіткуза останніперед місяцем,в якомупрацівник звільняється,12місяців навідповідну кількістькалендарних днівроку (завинятком святковихі неробочихднів).Одержаний результатперемножується начисло календарнихднів невикористаноївідпустки.Відповідно заробітнаплата заостанній робочиймісяць становила10270грн.,кількість календарнихднів року - 366(неробочіта святковівідсутні).Розрахунок:10270грн.*12місяців/366днів=336грн.72коп.;336грн.72коп. * 22календарні дніневикористаної відпустки=7407грн.87коп.На підставіч.1статті 117КЗпП України,в разіневиплати звини власникаабо уповноваженогоним органуналежних звільненомупрацівникові суму строки,зазначені встатті 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку.Отже,оскільки відповідачперед позивачеммає заборгованістьпо заробітнійплаті надень звільненняпозивача тадень зверненнядо суду,дана невиплатабула здійсненаз винивідповідача,а томувідповідач повиненсплатити позивачусередній заробітокза весьчас затримкирозрахунку призвільненні заперіод з27.04.2023по 22.06.2023року.Оскільки звільненняпозивача відбулося27.04.2023,в основурозрахунку середньогозаробітку маютьбути покладенівідомості прозаробітну платуза лютийта березень2023року.Розмір середньоденноїзаробітної платистановить (заробітнаплата залютий +березень /кількістьробочих днів)(10270грн. + 10270грн.)/43робочих дні=477грн.67коп.Розрахунок зпозивачем повиненбув бутипроведений удень звільнення(асаме 27.04.2023року),прострочення маємісце з27.04.2023р.по 22.06.2023(датузвернення досуду)кількість робочихднів складає41день.Період затримкирозрахунку дорівнює41робочий день,тобто розмірсереднього заробіткуза часзатримки розрахункубуде складати477,67грн. * 41робочий день = 19584 грн. 47 коп.. Позивач просила стягнути з Акціонерного товариства «Андрушівське» (ЄДРПОУ: 00385738) на її користь ОСОБА_3 (іден, код.: НОМЕР_1 ) заборгованість щодо заробітної плати у розмірі 20540 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, що становить 19584 грн. 47 коп. та компенсацію за невикористану відпустку за 22 календарні дні у розмірі 7407 грн. 87 коп., а разом 47532 грн. 34 коп. та витрати на правову допомогу.

В заявіпро збільшенняпозовних вимогвід 11.09.2023року (т.1а.с.40)представник позивачазазначає,що розрахуноксереднього заробіткуза часзатримки розрахункубуло здійсненостаном надату подачіпозову,а саме22.06.2023року.Станом на07.09.2023року розрахунокз позивачкоювідповідачем вдобровільному порядкупроведено небуло.Перше судовезасідання призначенона 11.09.2023року.Розмір середньоденноїзаробітної платистановить (заробітнаплата залютий +березень /кількістьробочих днів)(10270грн. + 10270грн.)/43робочихдні =477грн.67коп.Розрахунок зпозивачем повиненбув бутипроведений удень звільнення(асаме 27.04.2023року),прострочення маємісце з27.04.2023р.по 11.09.2023(датупершого судовогозасідання)кількість робочихднів складає98днів.Період затримкирозрахунку дорівнює98робочих днів,тобто розмірсереднього заробіткуза часзатримки розрахункубуде складати477,67грн. *98 робочихднів = 46811,66 грн.. В заяві про уточнення позовних вимог від 03.06.2024 року представник позивача вказував, що в ході судового розгляду відповідач сплатив позивачу заборгованість по заробній платі та компенсацію за невикористану відсутку ( т.2 а.с.1-2), тому просив суд стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.04.2023 по 27.10.2023 року за 132 робочих дні, який складає 63052 грн. 44 коп. (477,67 грн. х 132), також просив стягнути витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 10904,90 грн..

Представник позивачав судовомузасіданні пояснив, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок по виплаті працівнику заробітної плати при звільненні на момент звільнення. Однак в ході розгляду справи відповідач розрахувався з позивачем щодо заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в повному обсязі, у зв`язку з чим ними було уточнено позовні вимоги, згідно яких просили стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 132 робочі дні в розмірі 63052, 44 грн. та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи, яка була проведена в ході судового розгляду на підтвердження факту підробки підпису позивача у відомості про виплату грошей №4 за березень 2023 року від 07.04.2023 року, оскільки позивач заперечувала виплату їй коштів в сумі 7000, 00 грн.. Також, представник позивача пояснив, що лише після звернення до суду з даним позовом відповідачем було проведено розрахунок по заробітній платі та компесацію за невикористану відпустку. Вказав, що витрати на правничу допомогу будуть подані протягом 5-ти днів після винесення судового рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити, підтримала направлений відзив по справі (т.1 а.с. 60-121) та додаткові пояснення у справі (т.2 а.с.10-18) та пояснила, що станом на сьогоднішній день заборгованості із заробітної плати відповідача перед позивачем не існує. При чому, відповідач одразу здійснив розрахунок після отримання банківських реквізитів від позивача. Так само, після виявлення спору щодо факту отримання позивачем грошових коштів в розмірі 7000,00 грн., відповідач не перешкоджав встановленню істини у справі, не заперечував у проведенні судової почеркознавчої експертизи та після отримання результатів такої експертизи добровільного сплатив оскаржувану суму. В свою чергу, позивачем було введено в оману, як суд так і відповідача щодо фактично відпрацьованого часу у березні, зокрема, як свідчить відповідь на адвокатський запит, в якій було повідомлено, що за даними "Журналу обліку прийому хворих в стаціонар" Комунального підприємства (ф. №001/0, затверджена Наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110) у Закладі протягом березня 2023 року за путівкою №003208 в період з 13.03.2023 по 24.03.2023 (включно) була зареєстрована та проходила санаторно-курортне лікування громадянка ОСОБА_3 , 1974 року народження. Оплату санаторно-курортного лікування даної громадянки здійснено нею особисто. На підтвердження даної інформації було надано довідку № 262 від 28 червня 2023 р.. Тобто в період начебто знаходження на робочому місці, позивач фактично перебувала на відпочинку. Вказані обставини позивачем не спростовано. Вважають, що оскільки станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, а також враховуючи інші фактори як сама поведінка позивача та відповідача у спірних правовідносинах, вважають, що підстави для стягнення середнього заробітку за затримки при звільненні у спірних правовідносинах відсутні. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України).

При розгляді справи встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до положень ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала завідуючою виробництвом АТ «Андрушівське», тобто перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки (т.1 а.с.9-10) та відповідно до наказу №5 від 27.04.2023 року була звільнена з даного виробництва за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗПП України) (т.1 а.с.11,67-68). Відповідно до вищезазначеного наказу ОСОБА_3 повинні були виплатити компенсацію за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні, за період роботи з 07.06.2022 року по 27.04.2023 року.

16.05.2023 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до АТ "Андрушівське" про виплату заборгованості по заробітній платі за березень-квітень 2023 року та компенсацію за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні (т.1 а.с.15).

Листом вих.№ 13 від 22.05.2023 року АТ"Андрушівське повідомило ОСОБА_3 , що товариством проводиться аудит та встановлюються факти зловживання службовим становищем посадовими особами товариства. Щодо факту заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні, відповіді ОСОБА_3 не було надано (т.1 а.с.17).

Відповідно до довідки форми ОК-5, АТ "Андрушівське" було подано відомості про нараховану ОСОБА_3 заробітну плату лише по березень 2023 року включно (т.1 а.с.17).

Загальна сума до виплати на дату звільнення 27.04.2023 року ОСОБА_3 становить 11322,95 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №145 від 13.09.2023 року (т.1 а.с.109).

Із довідки № 2 про середньомісячну заробітну плату від 25.09.2023 року вбачається, що розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3 за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю в якому вона була звільнена, а саме за лютий та березень 2023 року складає 10472,82 грн. (т.1 а.с.113), з яким погодилися позивач та її представник.

Із розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3 за лютий та березень 2023 року видно, що розрахунковий період : лютий 2023-березень 2023 року. Сума заробітної плати в розрахунковому періоді складатиме : 10270,00 (лютий)+5804,78 (березень)=16074,78 грн. Число відпрацьованих днів в розрахунковому періоді становитиме : 43 робочих дні за графіком - 10 днів причина невідома=33 дні. Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді становитиме: 16074,78 грн.:33 дні=487,11 грн. Число робочих днів в розрахунковому періоді за графіком підприємства-43. Кількість календарних місяців в розрахунковому періоді-2. Отже, середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді становитиме 43 робочих днів за графіком підприємства : 2 місяці = 21,50 розрахункове середньомісячне число робочих днів. Середньомісячна заробітна плата в розрахунковому періоді становитиме : 487,11* 21,50 розрахункове число робочих днів = 10472,82 грн. (т.1 а.с.114), з яким погодилися позивач та її представник.

Відповідно до платіжної інструкції №145 від 13.09.2023 року позивачу було сплачено розрахункові кошти та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11322,95 грн (т.1 а.с.106), що підтвердив представник позивача суду.

Згідно довідки АТ "Андрушівське від 25.09.2023 року №1 станом на 25.09.2023 року заборгованість із виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_3 відсутня (т.1 а.с.112), однак позивач та її представник заперечили щодо відсутності заборгованості по заробітній платі.

Згідно відомості на виплату грошей № 4 від 07.04.2023 року позивачу ОСОБА_3 було виплачено за березнь 2023 року сума 7000,00 грн. (т.1 а.с.118), проте позивач та її представник заперечили виплату вказаних коштів, вказали , що підпис у відомості на виплату заробітної плати позивачу не належить та подали клопотання про призначення судої почеркознавчої експертизи у справі.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/106-24/4180-ПЧ від 01.05.2024 року, підпис від імені ОСОБА_3 у другому рядку колонки "Підпис про одержанн" відомості на виплату грошей № 4 за березень 2023 року від 07.04.2023 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особо (т.1 а.с. 223-234). Вартість експертизи становить 10904,88 грн., що підтверджується рахунком та копією квитанції про оплату вказаних коштів ОСОБА_3 (т.1 а.с. 224, 227).

Після отримання вказаного висновку відповідачем було виплачено позивачу грошові кошти в сумі 7000, 00 грн., що підтверджується копією платіжною інструкції №77 від 11.06.2024 року (т.2 а.с. 17), що було підтверджено представником позивача.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем було порушено вимоги ст.116 КЗпП України щодо своєчасного розрахунку при звільненні, тому на підставі ст.117 КЗпП України відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.04.2023 року по 27.10.2023 року , тобто за 132 робочі дні, суд розраховує наступним чином: 132 робочі дні затримки розрахунку помножено на середньоденний заробіток, який складає 487, 11 грн., згідно довідки наданої відповідачем з яким погодилися позивач та її представник, тому загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 64298,52 грн..

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13 -ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, застосовуючи до обставин справи критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, враховуючи обставини справи, приймаючи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, яка в загальному становила 18322,95 грн., повну сплату вказаної заборговансті в ході судового розгляду справи, вимоги принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.04.202 року по 27.10.2023 року в сумі 20000,00 грн..

Вказана сума визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку є обов`язком роботодавця та працівника, що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року (справа № 712/9213/18).

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову з підстав несвоєчасного повідомлення позивачем рахунку для проведення відповідних виплат, оскільки судом встановлено , що позивач зверталася до відповідача з відповідним листом, який було проігноровано останнім з посиланням проведення аудиту на підприємстві, що суперечить вимогам закону. Інших доказів вжитих відповідачем заходів щодо своєчасного розрахуку при звільненні з позивачем суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 139, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати за проведену у справі судову почеркознавчу експертизу в сумі 10904 грн. 88 коп..

На підставіст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов (у розмірі 31,10% від позовних вимог), суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно розмірузадоволених позовнихвимог,що становить 941,70 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Андрушівське", код ЄДРПОУ 00385738, на користь ОСОБА_3 , ід. код - НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000 грн. 00 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів та судові витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 10904 грн. 88 коп..

Стягнути з Акціонерного товариства "Андрушівське", код ЄДРПОУ 00385738, на користь держави судовий збір в сумі 941 грн. 70 коп..

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3 , ід.номер НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Андрушівське", код ЄДРПОУ 00385738, місце знаходження: м.Андрушівка, вул. Мирна, 11, Бердичівський район, Житомирська область.

Повний текст судового рішення складено 19.06.2024 року.

Суддя:І. А. Чуб