Ухвала

від 20.06.2024 по справі 357/3350/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3350/23

Провадження № 2-др/357/70/24

У Х В А Л А

20 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого Ярмола О. Я. ,

при секретарі Пустовій Ю. В.,

розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Марценюк Л.А. про ухвалення додаткового рішення у справі, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О., ТОВ «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним.

Ухвалою судді Орєхова О.І. від 26.04.2023 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в загальному порядку, призначено справу до підготовчого засідання.

До початку розгляду справи по суті (на стадії підготовчого провадження) 08.08.2023 року директор ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" ОСОБА_2 подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване відсутністю на спірній земельній ділянці врожаю 2023 року.

13.09.2023 року Білоцерківський міськрайонний суд, в підготовчому судовому засіданні, залишив позовну заяву ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О., ТОВ «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним без розгляду, та вирішив питання по вжитих заходах забезпечення даного позову.

15.09.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Марценюк Л.А. подала заяву про ухвалення додаткового рішення та, посилаючись на ч. 5, ч.6 ст. 142 ЦПК України, просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 15 000,00 грн. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами та заявою про забезпечення свого позову, вчиняв процесуальні дії, і вже після того, як позивач зрозумів безпідставність свого позову, вирішив залишити його без розгляду. Адвокат вважає, що такі дії є зловживанням процесуальними правами. Відповідач ОСОБА_1 понесла судові витрати у зв`язку із розглядом даного позову, їй були надані юридичні послуги, тобто, безпідставний позов позивача зумовив необхідність відповідачу захищати свої права, нести витрати.

25.09.2023 року суд розглянув заяву адвоката Марценюк Л.А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 25 вересня 2023 року у даній справі було відмовлено у задоволенні заяви адвоката Марценюк Л.А. про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Суд надав оцінку доводам представника відповідача щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу та прийшов до висновку, що сторона відповідача не довела які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті були необґрунтованими, не було доведено, що дії позивача були недобросовісними.

29.09.2023 року адвокат Марценюк Л.А. подала апеляційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 25 вересня 2023 року про відмову у стягненні з позивача на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу.

14.02.2024 року Київський апеляційний суд задовольнив частково апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. та скасував ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 25.09.2023 року і направив справу для продовження розгляду.

05.06.2024 року Білоцерківський міськрайонний суд задовольнив заяву судді Орєхова О.І. про самовідвід та дану цивільну справу про ухвалення додаткового рішення передав для повторного автоматизованого розподілу для визначення нового складу суду в порядку ст. 33 ЦПК України.

14.06.2024 року протоколом повторного автоматичного розподілу дану справу було передано судді Ярмолі О.Я.

14.06.2024 року суддя Ярмола О.Я. прийняла до провадження дану справу та призначила розгляд заяви адвоката Марценюк Л.А. про ухвалення додаткового рішення на 20.06.2024 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, адвокат посилається на ч. 5 ст. 142 ЦПК України та просить стягнути з на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.

Стороною відповідача у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу адвокат вказує, що дії позивача ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» були необґрунтованими, мала місце суперечлива поведінка позивача і зловживання процесуальним правом, що змусило відповідача захищати свої права і інтереси, нести витрати.

Диспозитивність цивільного судочинства передбачає можливість учасників справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зокрема право позивача у односторонньому порядку відмовитися від судового захисту заявленої ним вимоги.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а положеннями ст. 257 ЦПК України визначено право позивача на подачу заяви про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

З огляду наведеного, суд не вбачав необґрунтованих дій позивача при зверненні до суду з даним позовом, судом не було встановлено недобросовісних дій, а саме по собі звернення до суду за захистом своїх прав та залишення у подальшому позовної заяви без розгляду не може вважатися необґрунтованими діями позивача. Звернення особи до суду не є недобросовісною дією.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно із ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Нормою ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку відповідач посилається як на підставу для стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Стороною відповідача у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат за правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. було викладено позицію про недобросовісність сторони позивача та суперечливу поведінку позивача і при цьому, відповідачем не надано обґрунтування суми понесених судових витрат на правову допомогу, саме в даній справі, на стадії підготовчого провадження із наслідком залишення позову без розгляду.

Як слідує зі змісту заяви, поданої адвокатом Марценюк Л.А. та, як слідує з акту виконаних робіт, сума 15 000 грн. включає: 10 000 грн. гонорар адвоката і 5000 грн. гонорар успіху. В даному випадку, суд вважає, що взагалі необґрунтованою є вимога щодо гонорару успіху при залишенні позовних вимог без розгляду, та розмір витрат, що понесла сторона на стадії підготовчого провадження у справі не наведений.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ст. 137 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи обставини даної справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 не довела необґрунтованість дій позивача в даній справі, а також, суд не вбачає суперечливої поведінки сторони в діях по зверненню до суду та залишенні позивачем своїх позовних вимог без розгляду. Під час підготовчого провадження у даній справі, судом не визнавалося зловживання сторонами своїми процесуальними правами (ст. 44 ЦПК). Позивач та інші сторони даного спору діяли в процесі у відповідності до наданих їм прав, передбачених ст.ст. 43,49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України) та відповідач ОСОБА_1 не обґрунтувала й не довела співмірність понесених нею витрат в 15 000 грн. в зв`язку з розглядом даної справи, яка була залишена без розгляду на стадії підготовчого провадження.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в ухваленні додаткового рішення в даній справі.

Керуючись ст. 4, 5, 7, 13, 44, 81, 133, 136, 141, 142, 260 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в ухваленні додаткового рішення про відшкодування відповідачу ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 20.06.2024 року.

Суддя О. Я. Ярмола