Рішення

від 04.06.2024 по справі 759/8172/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8172/24

пр. № 2-а/759/114/24

04 червня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Журибеда О.М.

секретаря судового засідання Істоміної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнахдження юридичної особи) на території України серії НОМЕР_8 від 15.04.2024 року; - судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог зазначено, що постановою АА № 00018735 від 15.04.2024 року, складеною головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Л.М., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн.

Позивач вважає, що відповідач при складанні адміністративного матеріалу допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи, а тому винесена постанова є необґрунтованою та незаконною, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 власником транспортного засобу марки «MAN LE 18.220», д.н.з. НОМЕР_2 є Промислово-технічна компанія у вигляді ТОВ «Агромат», генеральним директором якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3 статті 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

29.03.2023 року, на підставі рішення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та часткового наряду №112 від 23.09.2022 року представниками Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ", ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_3 було підписано Акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 29.03.2023 року, згідно якого у межах виконання військово-транспортного обов`язку транспортний засіб марки MAN LE 18.220, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ" (ідентифікаційний код 21509937), було передано Військовій частині НОМЕР_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ). За таких обставин, при винесенні постанови про адміністративне правопорушення серії АА № 00018735 від 15.04.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у відповідача були відсутні будь-які докази про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

20.05.2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що викладені твердження позивача є хибними, безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 року визначено головуючого -суддю Журибеду О.М.

Ухвалою судді від 22.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 -5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Л.М. серія НОМЕР_8 від 15.04.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000, 00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Згідно змісту постанови, 09.04.2024 року о 20 год. 49 хв. за адресою Н-08, км 468+739, Запорізька обл., МАN LE 18.220, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 21.5% (4.635 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 11.391% (1.31 тон), при дозволеному масимальному навантеженню на вісь 11.5 тон.

Постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені фотографії транспортного засобу МАN LE 18.220, д.н.з. НОМЕР_2 , в момент вчинення правопорушення спереду та з бокової сторони.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 власником транспортного засобу марки МАN LE 18.220, д.н.з. НОМЕР_2 є Промислово-технічна компанія у вигляді ТОВ «Агромат», генеральним директором якої є ОСОБА_1

29.03.2023 року, на підставі рішення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та часткового наряду №112 від 23.09.2022 року представниками Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ" ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини підписано Акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 29.03.2023 року, згідно якого у межах виконання військово-транспортного обов`язку транспортний засіб марки MAN LE 18.220, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ", було передано Військовій частині НОМЕР_3 .

Згідно листа командира війської частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 №693/8170/2 від 06.05.2024 року, останній повідомляє, що відносно транспортного засобу MAN LE 18.220, д.н.з. НОМЕР_2 , який був переданий військовій частині НОМЕР_3 за актом приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 29.03.203 року №МВ/1147, здійснено відомчу реєстрацію, отримано технічний талон серії НОМЕР_5 від 07.09.2023 року та реєстраційний номер 1120 А9.

Вказаним листом, повідомлено, що даний транспортний засіб використовується для забезпечення оборони України від збройної агресії російської федерації та відносно оскаржуваної постанови військовою частиною НОМЕР_3 було направлено до Державної служби України з безпеки на транспорті заяву від 20.04.2024 року №693/8170 про її скасування.

Як вбачається з технічного талону серії НОМЕР_5 від 07.09.2023 року, вантажний автофургон марки MAN LE 18.220 з реєстраційним номером НОМЕР_6 належить НОМЕР_3 м. Чернівці.

Так, частиною 2 статті 132-1 КУпАП визначена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - штраф в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення

За нормою ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 229 КУпАП встановлено, що органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом, та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ст. 132-2 КУпАП.

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

Відповідно до ст. 143 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 1222, частинами другою і третьою статті 1321 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 КУпАП.

Згідно ст. 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 143 КУпАП, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу.

Аналогічну норму закону, щодо звернення відповідальної особи у 20 денний календарний день містить також ст. 14-1, ст. 279-3 КУпАП, розділ III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 13 від 13.01.2020.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено правовий режим воєнного стану.

Відповідно до пункту 3 статті 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями. Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби. Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.

Відповідно до п. 10 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921, завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням ІНФОРМАЦІЯ_3 та доводяться до відома через відповідні ІНФОРМАЦІЯ_3 до керівників підприємств, установ та організацій шляхом вручення відповідних часткових нарядів та громадян - власників транспортних засобів у разі введення правового режиму воєнного стану шляхом вручення часткових нарядів.

Відповідно до п. 27 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. №1921, залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з додатками 4 і 5. Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках і підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником, керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.

Дійсно, транспортний засіб - автомобіль, марки MAN LE 18/220, д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить Промислово-технічній компанії - ТОВ «Агромат», генеральним директором якого є позивач ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з вимогами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно Акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 29.03.2023 року представником Промислово-технічної компанії у вигляді ТОВ «Агромат» передано військовій частині НОМЕР_3 належний позивачу вантажний фургон MAN LE 18.220 з д.н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку з повною мобілізацією.

Згідно листа командира війської частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 №693/8170/2 від 06.05.2024 року, останній повідомляє, що відносно транспортного засобу MAN LE 18.220, д.н.з. НОМЕР_2 , який був переданий військовій частині НОМЕР_3 за актом приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 29.03.203 року №МВ/1147, здійснено відомчу реєстрацію, отримано технічний талон серії НОМЕР_5 від 07.09.2023 року та реєстраційний номер 1120 А9. Даний транспортний засіб використовується для забезпечення оборони України від збройної агресії російської федерації.

Відповідно до технічного талону серії НОМЕР_5 від 07.09.2023 року, вантажний автофургон марки VAN LE 18.220 з реєстраційним номером НОМЕР_6 належить НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що з 29.03.2023 року зазначеним автомобілем позивач не міг користуватися, оскільки він перебував у володінні військової частини НОМЕР_3 , що у свою чергу виключає можливість здійснення позивачем порушення правил дорожнього руху.

До того ж, суд оцінює критично доводи відповідача щодо того, що будучи генеральним директором Промислово-технічної компанії у вигляді ТОВ «Агромат» ОСОБА_1 повинен був вжити заходи для внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, у відповідності до Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів з огляду на наступне.

Згідно п. 29 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. №1921, після взяття на облік в установленому порядку у відповідній військовій частині (підрозділі), установі та організації військових формувань прийнятих транспортних засобів і техніки проводиться їх відомча реєстрація із здійсненням обов`язкового технічного контролю (у разі відсутності документів, що підтверджують його здійснення).

Згідно пунктів 2, 5, 6, 8, 13 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 р. № 1032, реєстрація транспортного засобу Збройних Сил полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних з перевіркою відповідних документів, закріпленням номерного знака, звіркою і у разі потреби дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин (кузова, шасі, рами, двигуна), оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційного документа - технічного талона транспортного засобу Збройних Сил (далі - технічний талон), зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1992 р. № 47. Використання (зберігання) незареєстрованих згідно з цим Порядком транспортних засобів забороняється. На транспортний засіб, зареєстрований підрозділом військової інспекції безпеки дорожнього руху, видається технічний талон.

Згідно з пунктом 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779, до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.

У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, в разі відомчої реєстрації транспортного засобу здійснюється внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку.

Отже, після передачі транспортного засобу військовій частині НОМЕР_3 , саме ця військова частина несе відповідальність за відомчу реєстрацію транспортного засобу та внесення відповідних відомостей до ЄДРТЗ та обов`язковий технійчний контроль та відомча реєстрація виконується без участі власника транспортного засобу.

Враховуючи викладені норми діючого законодавства України, приймаючи надані позивачем докази та з урахуванням письмових пояснень з боку представника відповідача, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті відносно позивача було неправомірно складено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, оскільки за станом на час винесення оскаржуваної постанови автомобіль Промислово-технічної компанії у вигляді ТОВ «Агромат», генеральним директором якого є ОСОБА_1 , знаходився у володінні та користуванні військової частини НОМЕР_3 у зв`язку з повною мобілізацією, та незважаючи на наявність відомчої реєстрації транспортного засобу (реєстраційний номер 1120 А9), використовувався військовою частиною із державним номерним знаком, що належить транспортному засобу Промислово-технічної компанії у вигляді ТОВ "АГРОМАТ", що призвело до порушення прав позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне порушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного порушення.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, оцінивши наявні у справі докази в розрізі пред`явлених позовних вимог та розглядуваного спору, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено на користь позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, а тому з урахуванням вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті необхідно стягнути на користь позивача сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605, 60 грн.

Керуючись наведеним, ст. 77, ст. 139, ст. 242, ст.ст. 244-246, ст. 255, ст. 286, ст. 293, ст. 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання /перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії НОМЕР_8 від 15.04.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) судовий збір у розмірі 605, 60 грн.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда