Рішення

від 28.11.2023 по справі 932/3505/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/3505/21

Провадження № 2/932/718/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровськау складі:

головуючої судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Рошошка Є.А.

розглянувши у приміщенні суду м.Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №90-18/СК від 30.03.2018 у розмірі 86917,00 грн., а також вирішити питання розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 30.03.2018 між ТОВ «Менеджмент Інвестицій» та ОСОБА_1 було укладено договір №90-18/СК, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. з кінцевим строком повернення до 27.04.2018 та зі сплатою відсотків за користування кредитом встановлених на рівні 365,00 річних. З огляду на те, що ОСОБА_1 не повернуто отримані кошти у строк, визначений договором, що призвело до утворення заборгованості, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 03.03.2022 року справу передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. від 03.03.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, проте до суду не прибула, відзиву на позов не подала, тому суд за наявності письмової згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що відповідно до копії договору споживчого кредиту №90-18/СК від 30.03.2018, сторонами якого є ТОВ «Менеджмент Інвестицій» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. з кінцевим строком повернення до 27.04.2018 та зі сплатою відсотків за користування кредитом встановлених на рівні 365,00 річних.

На підтвердження факту надання кредиту позивачем надано копію видаткового касового ордера від 30.03.2018.

На підтвердження дотримання досудового механізму стягнення заборгованості, позивачем надано копію вимоги та докази її направлення.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , зазначеного у позові, борг останньої станом на 10.04.2021 становить 86917,00 грн., який складається з: 10000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 2900, грн. заборгованість по відсоткам; 18000,00 грн. заборгованість по простроченим відсоткам; 53444,00 грн. заборгованість по нарахованим та несплаченим штрафним санкціям; 886,00 грн. 3% річних від простроченої суми; 1687,00 грн. інфляційне збільшення.

Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це встановлено в частині першій статті 1048 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, і сплатити проценти за користування кредитними коштами.

В той же час, суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (висновок з даного питання викладений у постанові ВП/ВС від 28.03.2018 прийнятій за результатами розгляду справи №444/9519/12).

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт отримання коштів за вказаним договором, які не повернуто, та виходячи зі змісту доказів наданих позивачем, заявлені позовні вимоги в частині стягнення боргу за тілом кредиту (10000.00 грн.) та відсотками нарахованими у розмірі встановленому договором в межах строку кредитування (2900,00 грн.), підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідачем не повернуто кредит у строк встановлений договором, а позивачем заявлено вимогу про стягнення санкцій передбачених ст.625 ЦК України, з позичальника на користь кредитора підлягає стягненню 3% річних нарахованих за період з 28.04.2018 до 10.04.2021, що становить 886,00 грн. й інфляційне збільшення нараховане за період з 28.04.2018 до 10.04.2021, що становить 1687,00 грн.

Також суд зазначає про відсутність підстав для стягнення нарахованих штрафних санкцій у розмірі 53444.00 грн., оскільки позовна заява не містить обґрунтування заявленої вимоги та посилання на пункт договору, що позбавляє суд можливості з`ясувати правову природу походження такого нарахування.

Зважаючи на вищевикладене позовна заява підлягає задоволенню частково.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 265, 274-279, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимогиТовариства зобмеженою відповідальністю«Менеджмент Інвестицій»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій»», ЄДРПОУ 36295902, заборгованість за Договором споживчого кредиту №90-18/СК від 30 березня 2018 року, що виникла станом на 10 квітня 2021 року, у загальному розмірі 15473,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 10000 грн.; заборгованість за відсотками 2900 грн.; 3% річних за період з 28.04.2018 року по 10.04.2021 року 886 грн.; Інфляційне збільшення суми боргу за період з 28.04.2018 року по 10.04.2021 року 1687 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій»», ЄДРПОУ 36295902 судовий збір у розмірі 1762 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.О. Кудрявцева