Рішення

від 21.05.2024 по справі 953/3571/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/3571/22

н/п 2/953/423/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря - Черниш О.М.,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЄВ»</a>, третя особа: державна установа «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка Академії медичних наук України» про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

16.06.2022 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «ХОРЄВ», третя особа: ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка «Академії медичних наук України», в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь 238000 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. З 25.10.2019 по 25.11.2019 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка Академії медичних наук України» з діагнозом: фіброма м`яких тканин задньої поверхні н\2 лівого стегна із вторинним ураженням стегнової кістки. За рекомендацією лікаря після стаціонарного лікування ОСОБА_2 було призначено хірургічне лікування в умовах ІПХС в обсязі видалення пухлини н\2 лівого стегна, заміщення після резекційного дефекту н\2 лівої стегнової кістки і колінного суглоба індивідуальним модульним ендопротезом. На підставі договору про співпрацю в галузі постачання товарів медичного призначення укладеного між відповідачем та третьою особою, інститутом було замовлено виготовлення протезного виробу для пацієнта ОСОБА_2 , за який останнім було сплачено кошти в загальному розмірі 238800 грн. Відповідачем було виготовлено протезний виріб, та передано його до Інституту. В період з 23.12.2019 по 20.01.2020 позивач повторно проходив стаціонарне лікування в ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка», де 24.12.2019 було проведено ампутацію кінцівки на рівні с\3 стегна. Оскільки внаслідок операції кінцівку було ампутовано, протезний виріб Інститутом було повернуто відповідачу за актом приймання-передачі від 21.01.2020. 11.03.2020 на адресу відповідача було направлено заяву про повернення сплачених коштів, яка була залишена без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду в порядку ст. 1212 ЦК України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Позивач в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином та своєчасно, на адресу суду спрямувала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, причину не явки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, причину не явки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та за наявними в справі доказами за правилами спрощеного позовного провадження.

16.06.2022 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 20.06.2022 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03.11.2023 залучено до участі в справі в якості позивача ОСОБА_1 , та задоволено клопотання про витребування доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України» в період з 25.10.2019 по 25.11.2019 та йому було показано хірургічне лікування лікування в умовах ІПХС в обсязі видалення пухлини н\2 лівого стегна, заміщення після резекційного дефекту н\2 лівої стегнової кістки і колінного суглоба індивідуальним модульним ендопротезом.

ОСОБА_3 замовив у відповідача модульну металоконструкцію вартістю 238800грн., за яку сплатив кошти двома платежами в розмірі 100000 грн. 25.11.2019, та 138800 грн. 04.12.2019.

В період з 23.12.2019 по 20.01.2020 позивач повторно проходив стаціонарне лікування в ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка», де 24.12.2019 було проведено ампутацію кінцівки на рівні с\3 стегна.

05.10.2020 представник ОСОБА_2 звернулась до ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка» із заявою про повернення сплачених коштів, на що останнім було повідомлено, що з січня 2019 року між третьою особою та відповідачем укладено договір про співпрацю в галузі постачання товарів медичного призначення, та протезний виріб було повернуто відповідачу за актом приймання передачі від 21.01.2020.

ОСОБА_2 звертався до відповідача із заявою про повернення сплачених коштів, яка була залишена без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, та його дружина ОСОБА_1 є його спадкоємцем.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно статті 1212 ЦК України зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказане відповідає правовим висновкам зробленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, провадження №14-175цс21, а також правовим висновкам зробленим Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2021 року у справі №475/897/19.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої, другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 - 1214 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 дійсно замовив у відповідача модульну металоконструкцію, за яку сплатив кошти в розмірі 238800 грн., однак вона використана не була та повернута відповідачу, оскільки потреба у її використанні відпала. При чому, доказів повернення сплачених коштів до суду зі сторони відповідача надано не було. Позивач в своєму позові просить стягнути кошти в розмірі 238000 грн., тому суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог.

Отже, встановивши, що підстава на якій набуті відповідачем грошові кошти відпала, тому суд приходить до висновку про задоволення позову відповідно до статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 133, 137, 141, 206,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«ХОРЄВ»,третя особа:державна установа«Інститут патологіїхребта тасуглобів ім.проф.М.І.Ситенка Академіїмедичних наукУкраїни» простягнення безпідставноотриманих коштів задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хорєв»</a> на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти в розмірі 238000 (двісті тридцять вісім тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хорєв»</a> на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Хорєв»</a>, місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченко, буд. 98, код ЄДРПОУ 33068427.

Третя особа - державна установа «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка Академії медичних наук України», місцезнаходження: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 80, код ЄДРПОУ 02012214.

Повний текст рішення виготовлено 21 травня 2024 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ