Постанова

від 19.06.2024 по справі 641/4983/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/4983/23 Головуючий суддя І інстанції Музиченко В. О.

Провадження № 22-ц/818/2089/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: розстрочка виконання рішення

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 березня 2024 року, у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,,

в с т а н о в и в :

13 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою в якій просив відстрочити виконання рішення суду на один рік, шляхом встановлення 12 щомісячних платежів.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 позбавлений об`єктивної можливості одномоментно виконати дане рішення, оскільки, зважаючи на ситуацію, що склалась, одночасне і повне виконання рішення суду може призвести до виникнення додаткової заборгованості, що потягне за собою пеню, інфляційні та інші види втрат , а також нові позови, оскільки є фізичною особою-підприємцем, та веде підприємницьку діяльність. Відтак заходи примусового стягнення з ОСОБА_1 заборгованості не тільки не дадуть очікуваного результату, а й матимуть своїм наслідком зупинення діяльності ОСОБА_1 та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 25 березня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено.

Розстрочено виконання судового рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05.03.2024 року по справі №641/4983/23.

Затверджено наступний графік погашення боргу: кожного місяця, починаючи з квітня 2024 року по 40827 грн 56 коп.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник ХМР подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_1 задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду у повному обсязі, стягнути з відповідачки судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання рішення, проте суд розглянув заяву та ухвалив про розстрочку виконання рішення.

Вказує, що заявником не наведено жодних обґрунтованих обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, як це передбачено ст.435 ЦПК України.

Вважає, що невиконання рішення суду, з врахуванням інфляційних процесів в економіці держави, порушує матеріальні інтереси ХМР, як представника інтересів територіальної громади м. Харкова, що призведе до негативних наслідків у його діяльності у вигляді неодержання місцевим бюджетом грошових коштів.

Зауважує, що боржником не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 у добровільному порядку повністю виконав рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05 березня 2024 року в частині сплати судового збору та виконує графік, встановлений ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 25 березня 2024 року про розстрочення виконання рішення, що спростовує доводи скарги щодо негативних наслідків.

Вказує, що заходи примусового стягнення з ОСОБА_1 заборгованості не тільки не дадуть очікуваного результату, а й матимусь своїм наслідком зупинення підприємницької діяльності, за рахунок якої боржник сплачує присуджені судом суми, та призведе до накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ХМР необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене судове рішення відповідає.

Задовольняючи частково заяву про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з матеріальних інтересів сторін, фінансового стану боржника, та дійшов висновку про наявність підстав для розстрочки виконання рішення суду. При цьому суд вказав наступні мотиви свого рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Враховуючи те, що заявник не має наміру ухилятися від виконання судового рішення та на переконання суду, обставини, на які вказує представник ОСОБА_1 у заяві про розстрочення виконання рішення суду, мають особливий характер, а тому виконання такого слід розстрочити.

Щодо запропонованого представником відповідача розміру щомісячних платежів та строку їх виплати, суд зазначає, що зазначене відповідає положенням ч.5 ст. 435 ЦПК України, а відтак суд задовольняє заяву в частині розстрочки виконання судового рішення строком на 12 місяців, а саме на квітень 2024 року - березень 2025 року по 40827 (сорок тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 56 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.03.2024 року позовні вимоги Харківської міської ради задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,3540 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:08:014:0055) за період з 01.10.2019 по 31.12.2021 у сумі 482690 грн. 37 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7240 грн. 36 коп.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, та набрало законної сили.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду право у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Саме такий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18).

Звертаючись до суду з заявою про відстрочку (розстрочку) виконання рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач позбавлений об`єктивної можливості одномоментно виконати рішення внаслідок ситуації, що склалась внаслідок російської військової агресії. Одночасне повне виконання рішення суду, може призвести до виникнення додаткової заборгованості, що потягне за собою пеню, інфляційні та інші види втрат, а також нові позови, оскільки боржник є ФОП та веде підприємницьку діяльність.

Колегія суддів визнає загальновідомою обставиною, що з 22 лютого 2022 року стосовно України здійснюється російська військова збройна агресія (неоголошена війна), внаслідок якої цивільна інфраструктура міста Харкова перебуває під регулярними обстрілами російського агресора, внаслідок чого задається шкода системам електропостачання та теплопостачання міста, а тому відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають додатковому доказуванню.

Як безспірно встановлено судом апеляційної інстанції на підставі пояснень представника боржника, які представник ХМР не оспорювала, - боржник є ФОП та отримує дохід від своєї підприємницької діяльності у місті Харкові, зокрема він надає послуги з ремонту комунальному підприємству КП «ХТМ», а тому виходячи з принципу розумності, добросовісності та справедливості, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, який притаманний цивільному законодавству, а тому з позиції незацікавленого стороннього спостерігача слід визнати у достатній мірі доведеними аргументи заяви боржника, що ці обставини істотно ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим шляхом одномоментної виплати суму заборгованості.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України:

1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема: стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

5. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Наведене свідчить, що боржник звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду та навів на його обґрунтування доводи, які за змістом вказаної норми ст. 435 ЦПК України є підставами як для законного відстрочення, так і для розстрочення виконання рішення суду, які знайшли своє підтвердження в суді: надзвичайні події в Україні та у місті Харкові внаслідок російської військової агресії, які негативно вплинули на можливість боржнику отримувати дохід від підприємницької діяльності, що істотно перешкоджає його обов`язку терміново одним платежем сплатити присуджену судом значну за розміром суму.

За змістом вказаної норми ст. 435 ЦПК України та відповідно до принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України, на стадії виконання рішення суду принцип змагальності та диспозитивної, ст.ст. 12, 13 ЦПК України, може бути обмежений судом у передбачених нормами цивільного процесуального права випадках, з визначеної у ст. 2 цього ж Кодексу вищевказаною легітимною метою, для забезпечення виконання основного завдання цивільного судочинства, до якого належить ефективне виконання рішення суду. За відсутності у матеріалах справи даних про наявність у боржника активів, за рахунок яких він має можливість сплатити одним платежем присуджену за рішенням суду значну суму, розстрочення виконання рішення суду у даному випадку відповідає принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України, та є пропорційним з метою реального виконання рішення суду продовж одного року. Стягувач не надав до суду доказів про те, що розстрочення виконання рішення суду у даному випадку має для нього істотні негативні наслідки.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважав, що суд першої інстанції у даному випадку діяв відповідно принципу пропорційності, який визначений у ст. 11 ЦПК України та передбачає, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Як пояснив представник боржника, і цей факт представниця стягувача не оспорювала, боржник реально сплачує присуджену судом суму відповідно до ухваленого судом рішення про розстрочення, що свідчить про досягнення у даному випадку справедливого балансу між приватними та публічними інтересами. Суд першої інстанції забезпечив цей справедливий баланс в межах визначених вказаними нормами і принципами цивільного процесуального права дискреційних повноважень, а тому наведені з цього приводу доводи скарги є безпідставними.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Повний текст судового рішення складений 20 червня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді колегії І.В.Бурлака

Ю.М.Мальований