Постанова

від 18.06.2024 по справі 638/1230/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 червня 2024 року

м. Харків

справа № 638/1230/23

провадження № 22-ц/818/1897/24;

провадження № 22-ц/818/1898/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Харківська обласна військова адміністрація, Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Харківська обласна рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної військової адміністрації, Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Харківська обласна рада про визнання протиправними та скасування розпорядження про відсторонення від роботи за апеляційними скаргами Харківської обласної військової адміністрації на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року та Харківської обласної військової адміністрації та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року, постанолене під головуванням судді Смирнова В.А.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Харківської обласної військової адміністрації, Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Харківська обласна рада про визнання протиправними та скасування розпорядження про відсторонення від роботи, в якому просила визнати протиправним своє відсторонення з 12.03.2022 року від виконання обов`язків за посадою генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» та скасувати розпорядження Харківської обласної військової адміністрації № 04 ВК від 12.03.2022 року «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1».

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним відсторонення ОСОБА_1 з 12 березня 2022 року від виконання обов`язків за посадою генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» та скасовано розпорядження Харківської обласної військової адміністрації №04 ВК від 12.03.2022 року «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1». Стягнуто з Харківської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. Стягнуто з Харківської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 147,20 грн.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року заяву представника позивачки ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з Харківської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Харківська обласна військова адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, постановлене без повного з`ясування всіх обставин справи. Зазначає, що після введення в Україні у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, Президент України видав Указ від 24.02.2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» відповідно до якого в районах і областях України на базі існуючих районних і обласних державних адміністрацій були утворені районні та обласні військові адміністрації. При цьому, зазначені військові адміністрації були утворені для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. Листом Департаменту охорони здоров`я ХОВЛ (далі ДОЗ ХОВЛ) від 10.03.2022 року № 06-12/291 повідомлено про фактичне невиконання генеральним директором КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» ОСОБА_1 своїх обов`язків за займаною посадою, залишення ввіреного закладу, працівників та пацієнтів, перебування на території іншого регіону та порушено клопотання про тимчасове відсторонення від виконання обов`язків за посадою генерального директора КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» ОСОБА_1 з 12.03.2022 року.Розпорядженням ХОД(В)А від 12.03.2022 року № 04 ВК відсторонено тимчасово, до окремого розпорядження, з 12.03.2022 року, ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора КПП ХОР «ОДКЛ № 1» із збереженням заробітної плати, виконання обов`язків генерального директора КПП ХОР «ОДКЛ № 1» тимчасово покладено на ОСОБА_3 , заступника генерального директора з поліклінічної роботи КНП ХОР «ОДКЛ № 1».Зазначене розпорядження видане з метою забезпечення безперебійного та сталого функціонування закладу охорони здоров`я на території Харківської області в умовах воєнного стану, а також забезпечення трудових та соціальних прав працівників закладу охорони здоров`я Харківської області. Підставами клопотання про тимчасове відсторонення від виконання обов`язків за посадою генерального директора КПП ХОР «ОДКЛ № 1» ОСОБА_1 є саме фактичне невиконання генеральним директором КПП ХОР «ОДКЛ № 1» ОСОБА_1 своїх обов`язків за займаною посадою, залишення ввіреного закладу, працівників та пацієнтів, перебування на території іншого регіону. Вказує, що відповідно до Статуту КНП ХОР «ОДКЛ № 1», погодженого ДОЗ ХОДА та затвердженого головою ХОР 23.03.2020 року, КНП ХОР «ОДКЛ № 1» (далі -- Підприємство) належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Харківської області. Згідно із вимогами контракту № 154 з керівником КПП ХОР «ОДКЛ № 1», що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області від 26.12.2014 року (зі змінами) генеральний директор у своїй роботі у межах питань, встановлених чинним законодавством України, керується Статутом КПП ХОР «ОДКЛ № 1» та цим контрактом, підзвітний Харківській обласній раді. Також контрактом встановлено, що генеральний директор Підприємства зобов`язується погоджувати з галузевим ДОЗ ХОДА відрядження в межах України, а також невідкладно інформувати про свою тимчасову втрату працездатності. Посилається на те, що інформація про розпорядження начальника ХОВА від 12.03.2022 року № 04 ВК та його зміст було доведено ОСОБА_1 директором ДОЗ ХОВА у телефонній розмові 15.03.2022 року, про що складено акт від 15.03.2022 року. Також вказує, що судом першої інстанції просто проігноровано зазначений лист ДОЗ ХОВА, проігноровано повноваження ДОЗ ХОВА, як структурного підрозділу ХОВА, який забезпечує координацію, здійснює організаційно-методичне керівництво та управління комунальними закладами та підприємствами охорони здоров`я (тобто уповноважений орган). Вважає, що відсутнє порушення прав позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача відповідало пріоритету забезпечення безперебійного та сталого функціонування КПП ХОР «ОДКЛ № 1», забезпечення трудових та соціальних прав працівників цього закладу, безпеки життя і здоров`я інших людей, оскільки будь-яке право об`єктивно кореспондується із обов`язками, а інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Харківська обласна військова адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що додаткове рішення є незаконним та необґрунтованим, постановлене без повного з`ясування всіх обставин справи. Зазначає, що справа № 638/1230/23 для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників, ціна позову складає лише 1 000 грн (як зазначено у самій позовній заяві). Підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені як витрати на правову допомогу. Вказує, що поданий представником позивача позов не є складним за змістом та, з урахуванням категорії справи не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль на його складання. Відповідь на відзив, подана представником позивача, фактично дублює зміст позовної заяви. Гонорар в даному випадку не відповідає принципам розумності та співмірності із заявленими позовними вимогами, є необґрунтованим. Розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн, який стягнуто судом першої інстанції з ХОВА, є завищеним, несправедливим, та належним чином не обґрунтованим, що суперечить принципу розумності розподілу судових витрат та їх адекватності.

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подана апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та постановити в цій частині нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінки належним та допустимим доказам, які знаходяться у матеріалах справи. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно зменшено судові витрати без наявного в матеріалах справи клопотання відповідача.

У відзиві представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення , судове рішення без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Харківської обласної військової адміністрації на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 рокупідлягає задоволенню. Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 12.03.2022 року № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», яким відсторонено тимчасово, до окремого розпорядження з 12 березня 2022 року, ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Крім того враховуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт порушення його законних прав, яке полягало у незаконному відстороненні від роботи, що призвело до моральних страждань, тривалості відновлення порушених трудових прав, позивач докладала зусиль щодо відновлення своїх порушених прав в судовому порядку, втрати нею нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя отже, вимога позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн підлягає задоволенню. Також зазначив про відсутність у відповідача повноваження на надання такого розпорядження.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківської обласної ради від 18.12.2014 року № 1109-VI «Про укладання контракту з ОСОБА_1 , головним лікарем Комунального закладу охорони здоров`я обласної дитячої клінічної лікарні № 1» укладено контракт з ОСОБА_1 , головним лікарем Комунального закладу охорони здоров`я обласної дитячої клінічної лікарні № 1, строком на 5 років.

Рішенням Харківської обласної ради від 30.05.2019 року № 1023-VIІ «Про продовження трудових відносин із ОСОБА_1 , генеральним директором Комунального закладу охорони здоров`я обласної дитячої клінічної лікарні № 1» продовжено трудові відносини із ОСОБА_1 , головним лікарем Комунального закладу охорони здоров`я обласної дитячої клінічної лікарні № 1, строком на 5 років.

Харківською обласною військовою адміністрацією видано розпорядження від 12.03.2022 року № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», яким відсторонено тимчасово, до окремого розпорядження з 12 березня 2022 року, ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Покладено тимчасово, з 12 березня 2022 року, виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» на ОСОБА_3 , заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1».

Установлено, що на час відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» ОСОБА_3 належить право розпорядження рахунками та право першого підпису платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документів Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1».

ОСОБА_3 протягом трьох робочих днів з дня надання цього розпорядження забезпечити: Подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області картки із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого або другого підпису платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документів Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», засвідченої в установленому порядку. Внесення відповідних змін до відомостей про керівника юридичної особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зі змісту звернення Директора Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації на ім`я начальника Харківської обласної військової адмінстрації О.Синєгубова убачається, що ОСОБА_1 фактично не виконує свої обов`язки за займаною посадою, залишила ввірений заклад, працівників та пацієнтів, перебуває на території іншого регіону.

У зв`язку з чим порушено клопотання про тимчасове відсторонення від виконання обов`язків за посадою генерального директора КНП Харківської обласної ради «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» ОСОБА_1 з 12 березня 2022 року.

Після цього Директор Департаменту охорони здоров`я звернувся до Голови Харківської обласної військової адміністрації з листом від 12.03.2022 року № 02.03-09/325 «Про призначення керівників закладів охорони здоров`я» порушено клопотання про призначення ОСОБА_3 , заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», виконуючим обов`язки генерального директора з поліклінічної роботи Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1».

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначала, що з 24.02.2022 року в Україні у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації введено воєнний стан згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні. Позивачка 24.02.2022 року дала доручення ОСОБА_4 , заступнику генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» з медичної частини, ОСОБА_5 заступнику генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» з хірургічної допомоги, виписати хворих, яким дозволяє стан та підготувати операційні на випадок масової госпіталізації хворих. 24.02.2022 року Департаментом охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації (надалі - ДОЗ ХОВА) був створений загальний чат у месенджері «Telegram» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », куди директор ДОЗ ХОВА ОСОБА_6 запросив цього ж дня позивачку, ОСОБА_7 . У вказаний вище чат позивачка доповідала про ситуацію у КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1». Також цього дня директор ДОЗ ХОВА ОСОБА_6 приїжджав до лікарні особисто. 25.02.22 року КПП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» продовжувала працювати згідно до воєнного положення на території міста Харкова, Харківської області та України в цілому. Внаслідок обстрілу градами вказаної лікарні 25.02.22 року остання зазнала пошкоджень, про які було повідомлено ДОЗ ХОВА, а саме директора ОСОБА_8 . 01.03.2022 року наступна вибухова хвиля рострощила вікна в операційних залах та у відділеннях, скрізь, де раніше були заклеєні вікна від попередніх ударів. На момент вибуху в операційному блоці лікарі проводили операції дітям. Постраждалих не було. Лікарня стала непридатною для виконання покладених відповідно до Статуту функцій, а саме (п. 2.1. Статуту) надання вторинної та третинної високоспеціалізованої медичної допомоги дітям від народження до 18 років, консультативної, організаційно- методичної допомоги лікувальним установам Харківської області, м. Харкова, інших областей України та іноземним громадянам. З 03.03.2022 року позивачка та інші працівники КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» перейшли на тимчасове дистанційне виконання своїх функціональних обов`язків. Відповідальною особою на території КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» було призначено ОСОБА_9 , заступника генерального директора з поліклінічної роботи. Станом на 03.03.2022 року КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» постійно знаходилась в зоні обстрілів, але евакуація була завершена, пацієнти в лікарні не знаходились. Позивачка сумлінно виконувала покладені на неї функціональні обов`язки генерального директора КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» включно до 08.04.2022 року поки не дізналася, що розпорядженням 04 ВК від 12.03.2022 року «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» Позивача, ОСОБА_10 , було тимчасово, до окремого розпорядження, відсторонено з 12 березня 2022 року від виконання обов`язків за посадою генерального директора КНП ХОР ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи. Позивачка, ОСОБА_1 про вказане вище розпорядження, була повідомлена ОСОБА_3 , заступником генерального директора КНП ХОР ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» з поліклінічної роботи.

07.04.2022 року ОСОБА_3 , заступник з поліклінічної роботи КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1», зі свого особистого номеру телефона в месенджер «WhatsApp» надіслав ОСОБА_11 , на її особистий номер телефону два фото розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 12.03.2022 року 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1». Зазначає, що позивачка не була належним чином повідомлена (особисто) та не була належним чином ознайомлена з вказаним вище розпорядженням і продовжувала сумлінно виконувати покладені на неї обов`язки, підписувати необхідні документи, накази, розпорядження тощо) від імені генерального директора КНП ХОР «ОБЛАСНА СИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» включно по 07.04.2022 року, доки вказане вище розпорядження від 12.03.2022 року № 04 ВК не надійшло на офіційну електронну адресу КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» та на особистий номер -телефону у месенджер «WhatsApp» від ОСОБА_12 . Вважає розпорядження начальника Харківської обласної адміністрації Синєгубова О.В. від 12.03.2022 року № 04 ВК незаконним, протиправним та таким, що прямо порушує її трудові права. Зазначає, що Харківська обласна військова адміністрація була утворена у зв`язку з введенням воєнного стану на території України та з метою здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, а не у зв`язку з нескликанням сесії Харківської обласної ради або припинення повноважень останньої. Станом на день звернення до суду з позовною заявою Харківська обласна рада функціонує, сесії проводяться. Зазначає, що рішенням Харківської обласної ради від 30 травня 2019 року № 1023-VII «Про подовження трудових відносин із ОСОБА_1 , генеральним директором КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я ОБЛАСНОЇ ДИТЯЧОЇ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ № 1», відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43, ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 23, 24 КЗпП України, рішення обласної ради від 30 серпня 2018 року № 793-VII «Про затвердження Положення про порядок призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників комунальних підприємств, установ, закладів, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, та визнання деяких рішень обласної ради такими, що втратили чинність» (зі змінами), на підставі заяви ОСОБА_1 обласна рада вирішила подовжити трудові відносини із ОСОБА_1 , генеральним директором КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я ОБЛАСНОЇ ДИТЯЧОЇ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ № 1, на умовах контракту строком на 5 (п`ять) років. Відповідно до п.1.1. Контракту (типова форма, Додаток 1 до ПОРЯДКУ призначення на посаду на умовах контракту, подовження терміну дії контракту та звільнення із займаної посади керівників комунальних підприємств, установ, закладів окрім підприємств та закладів культури, підприємств та закладів охорони здоров`я, закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої освіти, закладів загальної середньої та позашкільної освіти) та внесення змін до умов їх контракту), керівник у своїй роботі межах питань, встановлених чинним законодавством України, Статутом комунального підприємства (повна назва) (далі за текстом - коротка назва) та контрактом, підзвітний Харківській обласній раді (далі за текстом - Рада). У п.1.2. Контракту визначено: Керівник зобов`язується здійснювати оперативне керування Підприємством, що знаходиться у спільній власності територіальних громад міст та області, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використовувати та зберігати майно, закріпленого за Підприємством. Рада зобов`язується створювати необхідні умови для матеріального забезпечення організації праці Керівника. Відповідно до п. 4.1. розділу VII «Органи управління підприємством» Статуту КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» (затвердженого 23.03.2020 року Головою Харківської обласної ради С. ЧЕРНОВЫМ, за погодженням з Департаментом охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації Г. БОНДАРЧУКОМ), поточне керівництво (оперативне управління) Підприємством (КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1») здійснює його керівник - генеральний директор, який призначається на посаду на конкурсній основі шляхом укладання контракту та звільняється з посади рішеннями Харківської обласної ради в установленому порядку, та який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров`я України. Строк найму, права, обов`язки: відповідальність генерального директора умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом, укладеним із Харківською обласною радою. Зазначає, що генеральний директор КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» повністю підпорядкований та підзвітний Харківській обласній раді, призначається та звільняється з посади рішеннями Харківської обласної ради. КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» належить до власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області та правління яким здійснюється Харківською обласною радою. Харківська військова обласна адміністрація взагалі не мала повноважень щодо відсторонення генерального директора КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» ОСОБА_14 з займаної нею посади. Відсторонення від роботи керівників підприємств, установ та організацій військовим командуванням допускається у випадках, визначених ЗУ «Про правовий режим воєнного стану». Зазначає, що ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» (у редакції, яка діяла на момент відсторонення позивача від виконання обов`язків посадою генерального директора КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1») випадки, на підставі яких допускається відсторонення від роботи керівників підприємств, установ та організацій військовим командуванням не визначені. Також не визначений перелік таких підприємств, установ та організацій. Харківською обласною військовою адміністрацією не було призначено проведення жодної службової перевірки стосовно генерального директора ОСОБА_14 та не було створено комісію з проведення службової перевірки. Вважає, що в розпорядження не була зазначена конкретна підстава відсторонення позивачки від виконання обов`язків за посадою генерального директора КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1». Щодо моральної шкоди позивачка зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 та ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Тобто наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу Позивачем та/або її близькими (на лікування, проведення правових сходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх . долання, а тому позивачка оцінює розмір заподіяної їй відповідачем моральної коди в сумі 1 000 грн. Щодо строку позовної давності позивачка зазначає, що 07.04.2022 року на офіційну електронну пошту КНП ХОР ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» надійшло розпорядження начальника Харківської обласної військової адміністрації Синєгубова О.В. № 04 ВК від 12.03.2022 року «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» у вигляді двох фото, без жодних пояснень. 07.04.22 року ОСОБА_3 , заступник з поліклінічної роботи ТИП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1», зі свого особистого номеру телефона в месенджер «WhatsApp» надіслав позивачці на особистий номер телефону два фото розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 12.03.2022 року 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», звідки позивачка і дізналася про своє тимчасове відсторонення, до окремого розпорядження, від виконання обов`язків генерального директора КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1» зі збереженням заробітної плати за основним місцем роботи. За змістом ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Як вбачається з оскаржуваного розпорядження від 12.03.2022 року № 04 ВК, ОСОБА_10 , було тимчасово, до окремого розпорядження, відсторонено з 12 березня 2022 року від виконання обов`язків за посадою генерального директора КНП ХОР «ОБЛАСНА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 1». Станом на день подання позовної заяви окремого розпорядження видано не було. Тобто строки відсторонення позивачки вищеназваним розпорядженням визначені не були, як відповідно, і термін відсторонення від посади. На час звернення до суду, позивачка від посади відсторонена. Вказує, що в даному випадку мало місце триваюче порушення трудових прав позивачки і остання, звертаючись до суду з вимогами, які вказані у цій позовній заяві, встановлені законодавством строки звернення до суду, не пропустила.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківської обласної ради від 18.12.2014 року № 1109-VI «Про укладання контракту з ОСОБА_1 , головним лікарем Комунального закладу охорони здоров`я обласної дитячої клінічної лікарні № 1» укладено контракт з ОСОБА_1 , головним лікарем Комунального закладу охорони здоров`я обласної дитячої клінічної лікарні № 1, строком на 5 років. Рішенням Харківської обласної ради від 30.05.2019 року № 1023-VIІ «Про продовження трудових відносин із ОСОБА_1 , генеральним директором Комунального закладу охорони здоров`я обласної дитячої клінічної лікарні № 1» продовжено трудові відносини із ОСОБА_1 , головним лікарем Комунального закладу охорони здоров`я обласної дитячої клінічної лікарні № 1, строком на 5 років, де вона працює і до цього часу.

Загально відомим та таким, що не потребує доказування є той факт, що з 24 лютого 2022 року російська федерація здійснила повномасштабну збройну агресію по відношенню до України, а інфраструктура та житловий фонд міста Харків зазнавали руйнувань внаслідок прямих ракетних ударів.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та в подальшому продовжено - воєнний стан.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначений вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово можуть бути обмежені у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 09 березня 2023 року №84 було внесено зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 12 грудня 2022 року №309 та затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 09 березня 2023 року. Так, зокрема, до вказаного переліку належить Харківська область та Харківська міська територіальна громада.

10 березня 2022 року Директор Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації звернувся з листом на ім`я начальника Харківської обласної військової адмінстрації О.Синєгубова, з якого убачається, що ОСОБА_1 фактично не виконує свої обов`язки за займаною посадою, залишила ввірений заклад, працівників та пацієнтів, перебуває на території іншого регіону. Просив тимчасово відсторонити її від виконання обов`язків для забезпечення належного функціонування очолюваного нею медичного закладу.

12 березня 2022 року подав лист із пропозицією про призначення тимчасово виконуючим обов`зяки генерального директора КПП ХОР «ОДКЛ № 1» ОСОБА_3 .

Розпорядженням від 12.03.2022 року № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», яким відсторонено тимчасово, до окремого розпорядження з 12 березня 2022 року, ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, повинні бути також передбачені певним нормативним документом. Оскільки законом визначено виключні підстави відсторонення, які не підлягають вільному тлумаченню, таке відсторонення можливе лише в межах закону, який регулює відповідні правовідносини. Отже, відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Водночас тлумачення зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 КЗпП України, не є вичерпним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Таким чином, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19), у постанові від 04.10.2021 року у справі №336/1368/20.

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Після введення в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, Президент України видав Указ від 24.02.2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» відповідно до якого в районах і областях України на базі існуючих районних і обласних державних адміністрацій були утворені районні та обласні військові адміністрації. При цьому, зазначені військові адміністрації були утворені для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.

З матеріалів справи вбачається, що листом ДОЗ ХОВА від 10.03.2022 року порушено клопотання про відсторонення керівника КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» ОСОБА_1 (далі - КПП ХОР «ОДКЛ № 1»). Зі змісту клопотання убачається, що ОСОБА_1 фактично не виконує свої обов`язки за займаною посадою, залишила ввірений заклад, працівників та пацієнтів, перебуває на території іншого регіону, що унеможливлює належне виконання нею своїх обов`язків та функціонування очолюваного нею медичного закладу в умовах активних бойових дій.

Доказів на спростування викладених у листі від 10 березня 2022 року обставин матеріали справи не містять.

Розпорядженням ХОД(В)А від 12.03.2022 року № 04 ВК відсторонено тимчасово, до окремого розпорядження, з 12.03.2022 року, ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора КПП ХОР «ОДКЛ № 1» із збереженням заробітної плати.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження покладено тимчасово, з 12.03.2022 року, виконання обов`язків генерального директора КПП ХОР «ОДКЛ № 1» на ОСОБА_3 , заступника генерального директора з поліклінічної роботи КНП ХОР «ОДКЛ № 1».

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 21 КЗпП України в редакції, чинній на час укладення сторонами контракту, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Аналогічне визначення трудового контракту містить і стаття 21 КЗпП України в редакції чинній на час припинення контракту.

Відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до Статуту КНП ХОР «ОДКЛ № 1», погодженого ДОЗ ХОДА та затвердженого головою ХОР 23.03.2020, КНП ХОР «ОДКЛ № 1» (далі -- Підприємство) належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Харківської області.

Пунктом 1.4 Статуту встановлено, що органом, що здійснює управління майном Підприємства, є Харківська обласна рада. Галузеву політику та розвиток Підприємства забезпечує ДОЗ ХОДА.

Відповідно до п. 1.10. Статуту Підприємство у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами КМУ, наказами та розпорядженнями МОЗ України, рішеннями Харківської обласної ради, розпорядженнями ХОДА. наказами ДОЗ ХОДА, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4.1. Статуту поточне керівництво (оперативне управління) Підприємством здійснює його керівник -- генеральний директор, який призначається на посаду на конкурсній основі шляхом укладання контракту та звільняється з посади рішеннями Харківської обласної ради в установленому законодавством порядку, та який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим МОЗ України.

Строк найму, права, обов`язки і відповідальність генерального директора, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом, укладеним із Харківською обласною радою.

Пунктом 6.18. Статуту встановлено, що режим роботи Підприємства визначає генеральний директор Підприємства за погодженням з ДОЗ ХОДА.

Відповідно до п. 6.19. Статуту у надзвичайних умовах Підприємство працює згідно планів цивільної оборони Підприємства, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, ДОЗ ХОДА.

Відповідно до контракту № 154 з керівником КНП ХОР «ОДКЛ № 1», що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області від 26.12.2014 року (зі змінами) генеральний директор у своїй роботі у межах питань, встановлених чинним законодавством України, керується Статутом КПП ХОР «ОДКЛ № 1» та цим контрактом, підзвітний Харківській обласній раді.

Абз. 15 пп. 2) п. 2.2. Контракту встановлено, що генеральний директор Підприємства зобов`язується погоджувати з галузевим ДОЗ ХОДА відрядження в межах України, а також невідкладно інформувати про свою тимчасову втрату працездатності.

Також, відповідно до Контракту, Харківська обласна рада має право звільнити генерального директора у разі закінчення строку дії контракту або на підставах, передбачених чинним законодавством України та контрактом (дострокове звільнення генерального директора відбувається у випадках порушення ним законодавства України та умов контракту); за порушення трудової дисципліни застосовувати до генерального директора дисциплінарні стягнення.

Відповідно до Положення про ДОЗ ХОДА, затвердженого розпорядженням голови ХОДА від 31.01.2019 року № 41, ДОЗ ХОДА входить до складу ХОДА і в межах Харківської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Пунктом 4 Положення визначено, що основними завданнями ДОЗ ХОДА є забезпечення реалізації у Харківській області державної політики у галузі охорони здоров`я, у тому числі, управління підзвітними та підконтрольними закладами, установами, підприємствами охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету.

Згідно з пп. 5, 6 п. 5 Положення ДОЗ ХОДА відповідно до покладених на нього завдань здійснює організаційно-методичне керівництво комунальними закладами охорони здоров`я, спрямовує їх діяльність на ефективну реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я; забезпечує координацію та аналізує стан діяльності закладів охорони здоров`я Харківської області.

Відповідно до Статуту та Контракту Харківська обласна рада призначає на посаду та звільняє з посади генерального директора КПП ХОР «ОДКЛ № 1» у встановленому законодавством порядку, має право застосувати дисциплінарні стягнення.

Розпорядженням ХОД(В)А генерального директора КПП ХОР «ОДКЛ № 1» тимчасово відсторонено від виконання обов`язків за посадою.

Підставою видання такого розпорядження ХОД(В)А є листи директора ДОЗ ХОД(В)А (структурного підрозділу ХОД(В)А, який забезпечує координацію, здійснює організаційно-методичне керівництво та управління комунальними закладами та підприємствами охорони здоров`я) та інформування голови ХОД(В)А директором ДОЗ ХОД(В)А про фактичне невиконання генеральним директором КНП ХОР «ОДКЛ № 1» своїх обов`язків за займаною посадою, залишення ввіреного закладу, працівників та пацієнтів, перебування на території іншого регіону.

Зазначене розпорядження видане з метою забезпечення безперебійного та сталого функціонування закладів охорони здоров`я на території Харківської області в умовах воєнного стану, а також забезпечення трудових та соціальних прав працівників закладів охорони здоров`я Харківської області.

Відсторонення від виконання обов`язків за посадою не є дисциплінарним стягненням у розумінні ст. 147 КЗпП України.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Так, стаття 7 зазначеного вище Закону передбачає, що у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці; у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачена можливість призупинення дії трудового договору, а саме зазначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Судова колегія зазначає, що положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який є спеціальним законом по відношенню до інших законів, які регулюють трудові правовідносини, а отже, керуючись принципом lex specialis derogat generali, має перевагу над загальними законами, надає роботодавцю право прийняти рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану та не містить обмеження підстав та умов такого скасування.

Виходячи з вищевикладеного, розпорядження відповідача про відсторонення позивача відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин». При цьому, судова колегія зазначає, що вказане розпорядження видане в межах компетенції, містить належне обґрунтування та мету фактичного призупинення дії трудового договору.

Судова колегія також не вбачає порушення вимог ст.ст. 7, 13 Закону України «Про організацію трудових відносин» порядок та строки повідомлення працівника про призупинення дії трудового договору оскільки, як зазначає відповідач та не підтверджується позивачкою про ухвалення відповідно розпорядження позивачку було повідомлено в телефонному режимі під час особистої розмови та електронною комунікацію за допомогою месенджера «Телеграм». Обмін повідомленнями та документами саме в такий спосіб за допомогою месенджера «Телеграм» було обрано сторонами за їх взаємною згодою та відбувалось між сторонами протягом всього часу з початку введення воєнного стану.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності достатніх підстав для відсторонення позивачки від виконання обов`язків.

Встановивши вказані обставини, а також керуючись вимогами чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження про відсторонення її від роботи.

Щодо доводів представника позивача про не направлення позивачці копії наказу про призупинення дії трудового договору, судова колегія зазначає наступне.

Положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема частинами 1 та 2 статті 13 Закону, передбачає, що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

З аналізу змісту положень зазначеного Закону також не вбачається обов`язку направлення працівнику копії розпорядження про призупинення дії трудового договору, закон містить лише вимогу про необхідність повідомлення працівника, що і було зроблено відповідачем шляхом телефонного дзвінку та направлення копії розпорядження у месенджері «Телеграм».

На підставі вищезазначеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що про оскаржуване розпорядження позивачку не було повідомлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідачем виконано вимоги Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ОСОБА_1 повідомлено та направлено розпорядження через месенджер «Телеграм». Доказів неотримання вчасно позивачкою зазначеного листування матеріали справи не містять.

Щодо стягнення моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно із статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обставин, встановлених в суді апеляційної інстанції судова колегія приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про скасування розпорядження про відсторонення позивачки, тому не підлягають задоволенню, оскільки не встановлено порушення трудових прав позивачки.

Отже, вимога позивача про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Щодо оскарження додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, судова колегія зазначає наступне.

Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правову допомогу суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання позову, а також того, що підготовка відповідної справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, при виготовленні позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів, суд вважав, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 120000 грн є завищеними та прийшов до висновку про стягнення цих витрат у розмірі 30000 грн.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами другою, третьою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не вбачається, відсутні і підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із звернення до суду першої інстанції, не вбачається.

Тому додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_15 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської обласної військової адміністрації на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року - задовольнити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024року - скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 20.06.2024 року.