Постанова

від 20.06.2024 по справі 916/1319/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1319/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл.,

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року, м. Одеса, про повернення позовної заяви, суддя першої інстанції Желєзна С.П., повний текст ухвали складено та підписано 15.04.2024 року

у справі №916/1319/24

за позовом: Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл.

в особі: Великомихайлівської селищної ради Одеської області, смт. Велика Михайлівка, Роздільнянський район, Одеської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Годяк Алли Володиміривни, смт. Велика Михайлівка, Роздільнянський район, Одеська область

про стягнення 56 740 грн. 35 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У березні 2023 року Роздільнянська окружна прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл., звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Годяк Алли Володиміривни, смт. Велика Михайлівка, Роздільнянський район, Одеська область в якому просила стягнути з Фізичної особи-підприємця Годяк Алли Володиміривни на користь держави в особі Великомихайлівської селищної ради Одеської області шкоду, заподіяну злочином в сумі 56 740 грн. 35 коп.

Зокрема, позовна заява обґрунтована тим, що неправомірність дій ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, та заподіяння інтересам держави в особі позивача шкоди в сумі 56 740 грн. 35 коп., хоча останню і звільнено від кримінальної відповідальності, встановлена ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 22.09.2022 (справа № 498/456/22), яка на даний час набрала законної сили, повинна бути відшкодована державі відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки судом встановлено наявність вини відповідача у спричиненні збитків державі та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/1319/23 позовну заяву Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл., було залишено без руху з мотивів того, що за даною позовною заявою Роздільнянська окружна прокуратура не виступає позивачем, підстави для звільнення прокурора від сплати судового збору з урахуванням приписів п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.

Також судом першої інстанції зазначено про відсутність доказів визнання Великомихайлівської селищної ради Одеської області потерпілою особою у межах кримінального провадження.

09.04.2024 року від Роздільнянської окружної прокуратури до Господарського суду Одеської області надійшли додаткові пояснення по суті спору в порядку ч.5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України (вх. №14629/24), в яких позивач, на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, зазначив, що підставою звернення із позовною вимогою про стягнення 56 740 грн. 35 коп., є те, що відповідач за даним господарським спором прямо пов`язаний із кримінальним провадженням, оскільки вказана особа має процесуальний статус обвинуваченого, тобто особи, щодо якої органом досудового розслідування здобуто достатні докази для обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначеній у позові виклад фактичних обставин справи є ідентичним обставинам, за яким ухвалою Великомихайлівського районного суду від 22.09.2022 року у справі №498/456/22 підтверджено вину обвинуваченої.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/1319/24 (суддя Желєзна С.П.) позовну заяву Роздільнянської окружної прокуратури повернуто позивачу.

Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що Роздільнянською окружною прокуратурою, м. Роздільна, Одеська обл., всупереч вимогам ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у визначений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви, а саме: не надано суду доказів сплати судового збору у розмірі 3028 грн., що, на думку суду, є підставою для повернення позовної заяви та додаткових пояснень у порядку, визначеному ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Роздільнянська окружна прокуратура, м. Роздільна з ухвалою суду першої інстанції не погодилася, тому звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/1319/24 про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для розгляду до Господарського суду Одеської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник зазначає, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, в якості підстави заявленого позову зазначено вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, вина якого встановлена і підтверджується ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 22.09.2022 (справа № 498/456/22), а відтак, предмет та підстава заявлених в даній справі позовних вимог прокурора входить в диспозицію п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим прокурор в силу закону звільняється від сплати судового збору за подання зазначеного позову.

Також скаржник наголосив, що відповідач за даним господарським спором прямо пов`язаний із кримінальним провадженням, оскільки ОСОБА_1 має процесуальний статус обвинуваченого, тобто особи, щодо якої органом досудового розслідування здобуто достатні докази для обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

А тому, на переконання апелянта, у даному разі місцевим господарським судом помилково було повернуто позовну заяву, оскільки за пред`явлення вказаного позову судовий збір не підлягає сплаті на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року про повернення позовної заяви у справі №916/1319/24, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Приписи ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначають, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене вище, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку апеляційна скарга Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 року про повернення позовної заяви у справі №916/1319/24 має розглядатися у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду матеріалів оскарження ухвали, правових норм, які підлягають застосуванню, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 року про повернення позовної заяви у справі №916/1319/24 потребує скасування з передачею позовної заяви на розгляд Господарському суду Одеської області зі стадії відкриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У березні 2023 року Роздільнянська окружна прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл., звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Годяк Алли Володиміривни, смт. Велика Михайлівка, Роздільнянський район, Одеська область, в якій просила стягнути з Фізичної особи-підприємця Годяк Алли Володиміривни на користь держави в особі Великомихайлівської селищної ради Одеської області шкоду, заподіяну злочином в сумі 56 740 грн. 35 коп.

Зокрема, позовні вимоги ґрунтуються на таких обставинах:

- у провадженні Великомихайлівського районного суду Одеської області перебувало кримінальне провадження № 12022162390000238 від 13.06.2022 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (справа № 498/456/22, провадження № 1-кп/498/51/22);

- 02.11.2016 Великомихайлівською селищною радою в особі заступника голови селищної ради Косенко В.А., у якості «Замовника», та Фізичною особою-підприємцем «Годяк А.В.», у якості «Виконавця» укладено договір № 34 (далі договір), відповідно до якого Фізична особа-підприємець «Годяк А.В.», зобов`язувалася виконати роботи з будівництва електроосвітлення по вулиці Інтернаціональній від ТП-145 смт Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області, відповідно до проектної документації та кошторису, який надано у додатках до договору та є невід`ємною частиною договору;

- 02.11.2016 Фізична особа-підприємець Годяк А.В., діючи на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію, будучи наділеною відповідними службовими повноваженнями, уклала із Великомихайлівською селищною радою договір № 34 на будівництво електроосвітлення вулиці Інтернаціональної від ТП-145 в смт Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області, за яким Фізична особа-підприємець «Годяк А.В.», як підрядник, зобов`язувалась виконати роботи по будівництву електроосвітлення по згаданій вулиці на загальну вартість 43132,00 грн., договірна ціна динамічна. Термін виконання робіт до 30.12.2016;

- Фізична особа-підприємець «Годяк А.В.» уклала з Великомихайлівською селищною радою додаткову угоду № 268 від 28.12.2016, якою внесено зміни до договору № 34 від 02.11.2016 щодо зменшення ціни договору на 15717,50 грн., решта умов договору залишились незмінними;

- у грудні 2016 року ОСОБА_1 , діючи на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію, умисно з корисливих мотивів, з метою привласнення бюджетних коштів, виділених на проведення будівництва електроосвітлення по вулиці Інтернаціональній від ТП-145 смт. Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області, склала акт № 1 про надання послуг за грудень 2016 року, внесла до нього завідомо неправдиві дані про надання послуг з будівництва електроосвітлення на суму 128057,84 грн., зазначивши, що послуги, надані виконавцем у повній відповідності з договором;

- надалі ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння бюджетними коштами, шляхом внесення у документ неправдивих відомостей, діючи умисно, враховуючи, що будівельні роботи виконані не в повному обсязі, тобто відомості, зазначені в акті, є завідомо неправдивими, та достовірно знаючи, що будівельні роботи з будівництва електроосвітлення по вулиці Інтернаціональній від ТП-145 смт. Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області виконані не у повному обсязі, внесла до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за договором № 34 від 02.11.2016, завідомо неправдиві дані про виконання робіт на суму 128057,84 грн., при фактичному виконанні робіт на суму 71317,49 грн. та наприкінці акту поставила свій підпис, надававши статус достовірності зазначеному вище завідомо підробленому акту.

- згідно висновку експерта фактичні обсяги та вартість виконаних будівельних робіт по договору № 34 від 02.11.2016 не відповідають обсягам та вартості, зазначеним в акті № 1 (6_1_2-1_ПД_КБ2в) приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за вказаним договором.

- в результаті протиправних дій ОСОБА_1 державі в особі Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області завдано шкоду в сумі 56740, 35 грн;

- ухвалою Великомихайлівського районного суду від 22.09.2022 у справі № 498/456/22 звільнено ОСОБА_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст.358, ч. 4 ст.358 Кримінального кодексу України на підставі ст. 49 Кримінального України, у зв`язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження № 12022162390000238 від 13.06.2022 відносно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України закрито (що у відповідності до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України має преюдиційне значення у справі);

- закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

- відповідно до довідки Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 375/0213 від 05.03.2024 майнова шкода, завдана бюджету в розмірі 56740 грн. 35 коп. Фізичною особо-підприємцем «Годяк А.В.» не відшкодована.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем до позовної заяви було додано копії наступних документів:

- ухвалу Великомихайлівського районного суду від 22.09.2022 про закриття провадження справа № 498/456/22;

- повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 29.02.2024 до Великомихайлівської селищної ради №62-830ВИХ-24 від 29.02.2024;

- лист Великомихайлівської селищної ради від 05.03.2024 №375/0213;

- копія висновку будівельно-технічної експертизи від 17.12.2021 року №СЕ-19/116-21/1884-БТ;

- договір № 34 від 02.11.2016 року на будівництво електроосвітлення вулиці Інтернаціональної від ТП-145 смт. Великомихайлівка Великомихайлівського району Одеської області;

- додаткова угода від 28.12.2016 № 286 до договору № 34 від 02.11.2016 року на будівництво електроосвітлення вулиці Інтернаціональної від ТП-145 смт. Великомихайлівка Великомихайлівського району Одеської області;

- платіжне доручення № 14 від 04.11.2016 року;

- платіжне доручення № 19 від 19.12.2016 року;

- копія акту № 1 виконаних робіт за грудень 2016 року;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо Фізичної особи-підприемця ОСОБА_1 ;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Великомихайлівської селищної ради;

- повідомлення відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Великомихайлівської селищної ради від 20.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/1319/23 позовну заяву Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл., було залишено без руху з мотивів того, що за даною позовною заявою Роздільнянська окружна прокуратура не виступає позивачем, підстави для звільнення прокурора від сплати судового збору з урахуванням приписів п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.

Також судом першої інстанції зазначено про відсутність доказів визнання Великомихайлівської селищної ради Одеської області потерпілою особою у межах кримінального провадження.

09.04.2024 року від Роздільнянської окружної прокуратури до Господарського суду Одеської області надійшли додаткові пояснення по суті спору в порядку ч.5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України (вх. №14629/24), в якій позивач, на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, зазначив, що підставою звернення із позовною вимогою про стягнення 56 740 грн. 35 коп., є те, що відповідач за даним господарським спором прямо пов`язаний із кримінальним провадженням, оскільки вказана особа має процесуальний статус обвинуваченого, тобто особи, щодо якої органом досудового розслідування здобуто достатні докази для обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначений у позові виклад фактичних обставин справи є ідентичним обставинам, за якими ухвалою Великомихайлівського районного суду від 22.09.2022 року у справі №498/456/22 підтверджено вину обвинуваченої.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/1319/24 (суддя Желєзна С.П.) позовну заяву Роздільнянської окружної прокуратури повернуто позивачу.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/1319/24 позовну заяву Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл., повернуто позивачу без розгляду, оскільки всупереч вимогам ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у визначений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви, а саме: не надано суду доказів сплати судового збору у розмірі 3028 грн., з чим останній не погодився та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Предметом апеляційного перегляду у даному випадку є встановлення наявності або відсутності підстав для повернення судом першої інстанції позовної заяви Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл. у зв`язку із невиконанням позивачем вимог ухвали Господарського суду Одеської області про залишення позовної заяви без руху.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 1-3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В той же час, відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Порядок подання позову, вимоги до його форми та змісту встановлені ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі, в якій позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Зокрема, позовна заява має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України).

Із змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем на позивача при поданні позовної заяви покладається процесуальний обов`язок щодо зазначення в ній ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 року у справі № 910/13737/19, майновий позов - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Приписами ст. 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду. Разом з тим, ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у вигляді повернення позовної заяви без розгляду, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена до апеляційного суду, а разом із постановою апеляційного суду, прийнятою за результатами її апеляційного перегляду, - і до суду касаційної інстанції.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

Верховний Суд зауважує, що відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

У вищезазначеній позовній заяві прокурором в якості підстави позову зазначається про вчинення відповідачем кримінального правопорушення незаконного заволодіння грошовими коштами державного бюджету шляхом обману, а також складання завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, а також використання завідомо підробленого документа (ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України).

У п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вказано про звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На підтвердження нанесення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, стягнення яких є предметом позову, до господарського суду подано: копію висновку будівельно-технічної експертизи; копію договору № 34 на будівництво електроосвітлення вулиці Інтернаціональної від ТП-145 в смт. Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області; копію додаткової угоди № 268 від 28.12.2016; копію платіжного доручення № 14 від 04.11.2016; копію платіжного доручення № 19 від 19.12.2016; копію акта №1 (6_1_2-1_ПД_КБ2в) приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, незалежно від об`єкта посягань.

Вказане пояснюється тим, що у даному випадку звернення до суду спровоковане не просто протиправною, а саме злочинною діяльністю. Відповідно певний суб`єкт вимагає судового захисту з причин виникнення обставин, які не залежали від його волі, і на момент пред`явлення позову позивач уже поніс втрати через настання подій, які настільки суперечать охоронюваним законодавством інтересам суспільства, що законодавець відніс їх до кримінально-переслідуваних.

За кримінальним законом протиправні діяння, вчинені ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, тобто здійснення такої діяльності є кримінальними правопорушеннями.

Так, ухвалою Великомихайлівського районного суду від 22.09.2022 у справі № 498/456/22 ОСОБА_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження № 12022162390000238 від 13.06.2022 відносно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України закрито. При цьому, закриття провадження у кримінальній справі у зв`язку із спливом строків давності відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження, що кореспондується з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 1 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»

При цьому, фактичні обставини, які кваліфіковані органом досудового розслідування як підстава для кримінальної відповідальності, повністю співпадають із обставинами, якими обґрунтований цей позов про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Тобто, відповідач за даним господарським спором прямо пов`язаний із кримінальним провадженням, оскільки ОСОБА_1 мала процесуальний статус обвинуваченого, тобто особи, щодо якої органом досудового розслідування здобуто достатні докази для обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Цей процесуальний статус виник у ОСОБА_1 з моменту направлення до суду обвинувального акту відносно неї.

Варто зауважити, що при віднесенні певних позовних вимог до таких, що заявлені у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення, судова практика допускає широке тлумачення залежно від обставин кожної справи.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2020 у справі №361/6656/17 зазначив, що предмет позову та підстави його пред`явлення позивач пов`язував із відшкодуванням матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тому є звільненим від сплати судового збору згідно із п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з вказаним колегія суддів вважає, що за пред`явлення вказаного позову судовий збір не підлягає сплаті на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки підставою заявлення позовних вимог про стягнення 56 740 грн. 35 коп. є те, що відповідач за даним господарським спором прямо пов`язаний із кримінальним провадженням, оскільки вказана особа мала процесуальний статус обвинуваченого, тобто особи, щодо якої органом досудового розслідування здобуто достатні докази для обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Зазначений у позові виклад фактичних обставин справи є ідентичним обставинам, за якими ухвалою Великомихайлівського районного суду від 22.09.2022 у справі № 498/456/22 підтверджено вину обвинуваченої.

Відповідач Фізична особа-підприємець Годяк А.В. обвинувачувалася саме у зв`язку зі своєю діяльністю, як фізичної особи-підприємця - підрядника за договором, оскільки невиконання нею своїх обов`язків за договором підряду спричинило майнову шкоду державним інтересам, а саме, державному бюджету.

За таких обставин недоцільним є покладення на державу обов`язку зі сплати судового збору за позовну заяву, подання якої зумовлене вчиненням кримінально переслідуваного діяння та завданням значної шкоди суспільним інтересам.

Відповідно до змісту обвинувачення, потерпілим у кримінальному провадженні № 12022162390000238 від 13.06.2022 визнано Великомихайлівську селищну раду, яка не скористалась своїм процесуальним правом на вжиття заходів щодо відшкодування завданої шкоди ні під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, ні поза межами такого.

Отже, предметом спору у позовній заяві прокурора є стягнення шкоди, заподіяної державі (державному бюджету органу місцевого самоврядування) внаслідок вчинення кримінального правопорушення відповідачем.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прокурором до Господарського суду Одеської області позовну заяву подано з дотриманням вимог ст. ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, та у якості доказів того, що шкода державному бюджету спричинена саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення долучені всі підтверджуючі документи.

Проте, повертаючи позивачу подану ним позовну заяву та вважаючи її неподаною, місцевий господарський суд не врахував того, що на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 року у справі №916/1319/24 позивач шляхом надання додаткових пояснень по суті спору обґрунтував підстави звільнення від сплати судового збору по даній справі взагалі, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції фактично, передчасно, помилково вирішив питання щодо повернення позовної заяви Роздільнянської окружної прокуратури.

Зважаючи на вказане вище, суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого господарського суду про повернення позовної заяви Роздільнянської окружної прокуратури у зв`язку із неусуненням позивачем недоліків передчасними та такими, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

В той же час, судова колегія наголошує, що згідно із ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 8 вказаного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Отже, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Особі, яка звернулась до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Можливість для особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 року у справі «Жоффр де ля ГІрадель проти Франції»).

У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням § 1 ст. 6 Конвенції.

Разом з тим, у п. 52 рішення від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСГІЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке згідно з практикою ЄСПЛ включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі від 01.03.2002 року «Кутіч проти Хорватії»).

Відтак, судова колегія наголошує, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (п. 29 рішення у справі від 26.07.2007 року «Волчлі проти Франції»).

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта, що системний аналіз вищевказаних положень господарського процесуального законодавства у взаємозв`язку з Конвенцією та практики ЄСПЛ надає підстави для висновку, що надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням господарського судочинства та, згідно усталеної практики ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елементу права на справедливий суд у відповідності до ст. 6 Конвенції, а висновки місцевого господарського суду щодо повернення позовної заяви Роздільнянської окружної прокуратури є передчасними та такими, що у розумінні сталої практики Європейського суду, є створенням перешкод, що обмежують заявника у справі на справедливий суд, яке передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, визначені позивачем, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/1319/24 про повернення позовної заяви, при цьому висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви Роздільнянської окружної прокуратури на підставі ч. 4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є передчасним та ухваленим з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл., потребує задоволення, а оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року про повернення позовної заяви у справі №916/1319/24 прийнята помилково та потребує скасування із передачею матеріалів позовної заяви Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл., на розгляд Господарському суду Одеської області зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року про повернення позовної заяви у справі №916/1319/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року про повернення позовної заяви у справі №916/1319/24 скасувати.

Матеріали позовної заяви Роздільнянської окружної прокуратури, м. Роздільна, Одеська обл., від 27.03.2024 року вх. №1353/24 передати на розгляд Господарському суду Одеської області зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов Я.Ф. Савицький