Постанова

від 11.06.2024 по справі 920/881/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 920/881/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Потьомкін С.О. (ордер серія АА №1208688 від 07.05.2024);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-

ПАРТНЕР"

на рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2024

у справі №920/881/23 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАВІТА КЕМІКАЛ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР"

про стягнення 639395, 46 грн,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 639395, 46 грн курсової різниці, а також стягнути з відповідача 20840, 93 грн судових витрат, із них: 9590, 94 грн судовий збір, 11250, 00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.01.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАВІТА КЕМІКАЛ" 639392, 74 грн (шістсот тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто дві грн 74 коп.) курсової різниці, а також 9590, 89 грн (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто грн 89 коп.) витрат по сплаті судового збору. В іншому відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 639392, 74 грн заборгованості з оплати курсової різниці, що передбачена статтею 4 договору.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2024 по справі №920/881/23, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ТЕРРАВІТА КЕМІКАЛ" про стягнення курсової різниці у розмірі 639 395, 46 грн на підставі умов договору поставки товару №ТВК-07-22 від 18 серпня 2021 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не зазначено якими саме умовами договору передбачено можливість стягнення коштів у вигляді курсової різниці, відсутня формула її обрахунку - наведена формула стосується іншого, аніж заявлена до стягнення курсова різниця в межах даного позову. Окрім того, зазначив, що договір поставки товару виконано відповідачем без порушень строків, у повному обсязі та належним чином, отже договір є припиненим з огляду на вчасність, повноту та належність виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару. Також вказав, що при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано існування форс-мажорних обставин, як на підставу невиконання зобов`язань зі сплати курсової різниці. Також не було досліджено судом, що ані договором, ані законом не встановлено строку (дати) виконання апелянтом грошового зобов`язання щодо оплати курсової різниці. При цьому зазначив, що позивач не звертався з вимогою до апелянта про сплату сум курсової різниці.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 23.01.2024 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріали справи №920/881/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 витребувано з господарського суду Сумської області матеріали справи №920/881/23.

02.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/881/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" на рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2024 у справі №920/881/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків подання доказів про сплату судового збору у розмірі 14 386, 40 грн, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

13.02.2024 через канцелярію суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" на рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2024 у справі №920/881/23. Справу №920/881/23 призначено до розгляду на 26.03.2024.

26.02.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

26.03.2024 розгляд справи не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. у відрядженні.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024, в зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. у відрядженні, змінено склад колегії суддів, головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі колегії суддів, справу призначено до розгляду на 07.05.2024.

24.04.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 розгляд справи було відкладено до 11.06.2024.

У судове засідання 11.06.2024 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, а також рекомендованим листом з повідомленням («Укрпошта»). (а.с. 58-61, 72, 73 т. 2)

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи.

Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Аналізуючи вказане та зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 11.06.2024.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.08.2021 між ТОВ «ТЕРРАВІТА КЕМІКАЛ» (далі - постачальник, позивач) та ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №ТВК-07-22 (далі - договір). (а.с. 14-18 т. 1)

За умовами договору, постачальник зобов`язується продати і передати, а покупець купити і прийняти продукцію, якою є засоби захисту рослин та мікродобрива та насіння, що надалі іменуватимуться «Товар». (п.1.1. договору)

Відповідно до п. 2.1. та п. 3.1. договору кількість та номенклатура товару вказується у додатках до цього договору. Товар постачається партіями на підставі окремих додатків до даного договору, які є невід`ємною його частиною.

Пунктом 4.1. договору визначено, що сторони передбачають можливість застосовувати при проведенні розрахунків за товари курс продажу іноземних валют (Долар США/Євро) до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України, відповідно до даних Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України, (надалі - МВР). В якості джерела інформації, при використанні курсу продажу іноземних валют (Долар США/Євро) до гривні при проведенні розрахунків, використовується курс, оприлюднений на вебсторінці у мережі Інтернет за посиланням: https://minfin.com.ua/ua/currencv/mb/. Про застосування чи не застосування курсу продажу іноземних валют при проведенні розрахунків за товар буде окремо зазначено щодо кожної окремої партії товару у відповідному додатку до договору. При використанні курсу продажу іноземних валют (Долар США/Євро) до гривні, при проведенні розрахунків сторони застосовують курс продажу іноземних валют, який був зафіксований на час закриття останньої торгової сесії на МВР, яка передувала даті укладення відповідного додатку.

Відповідно до п. 4.2. договору у випадку застосування курсу продажу іноземних валют при проведенні розрахунків за Товар загальна вартість Товару за кожним окремим додатком до даного договору, визначається на дату його укладання. Загальна вартість товару у випадку зростання курсу продажу іноземних валют, встановленого МВР на дату настання остаточних строків розрахунку за окремим додатком порівняно з показником курсу МВР на момент укладання додатку (робочий день, що передує даті укладання додатку), або на іншу дату, обумовлену сторонами, збільшується на суму, що дорівнює позитивній різниці між вартістю товару за курсом МВР на момент настання остаточного розрахунку та вартістю товару на момент укладання додатку, або на іншу дату, обумовлену сторонами. Така позитивна різниця підлягає сплаті покупцем в день проведення остаточних розрахунків за окремим додатком до договору.

У випадку, якщо остаточний розрахунок (повна оплата) здійснюється одним платежем (протягом одного календарного дня), остаточна вартість товару визначається за наступною формулою:

So = (K1/K0) * S, де:

So - остаточна сума вартості товару, що фактично підлягає сплаті покупцем, грн;

S - сума вартості товару, вирахувана на дату укладення відповідного додатку до договору, грн;

К1 - курс продажу на МВР долара США до гривні на дату здійснення платежу покупцем, долар США/грн;

К0 - курс продажу на МВР долара США до гривні на дату укладення відповідного додатку до договору, долар США/грн.

У випадку здійснення покупцем оплати вартості товару частинами (в різні календарні дні) коригування остаточної вартості товару здійснюється після отримання постачальником останньої частини платежу. При цьому застосовується наступна формула:

So = (К1/К0) * S * X1% + (К2/К0) * S * Х2% + (К3/К0) * S * Х3%, де

К1, К2, К3 - курси продажу на МВР долара США до гривні на дату здійснення відповідної частини платежу покупцем, долар США/грн;

X1 %, Х2%, Х3% - частини вартості товару у відсотковому відношенні від загальної вартості товару на дату укладення відповідного додатку до договору, при цьому:

X1 % + Х2% + Х3% = 100% * S.

Згідно з п. 4.3. договору ціна та загальна вартість кожної окремої партії товару визначається у відповідному окремому додатку, що є невід`ємною частиною даного договору.

Умовами пунктів 5.1 та 5.2. договору сторони погодили, що оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, визначається в додатках до цього договору. Покупець оплачує вартість товару на підставі рахунку-фактури, сформованого постачальником на підставі відповідного укладеного додатку до договору та направленого у вигляді сканованої або факсимільної копії - на електронну адресу або факс покупця, та у вигляді письмового документа - на поштову адресу покупця. Рахунок-фактура має містити відбиток печатки постачальника та підпис головного бухгалтера або іншої уповноваженої особи постачальника.

Строк дії договору сторони погодили пунктом 13.1 договору, в якому зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання взятих на себе зобов`язань - до моменту повного їх виконання сторонами.

В подальшому, 18.08.2021 між позивачем та відповідачем було підписано додаток №1 до договору поставки товару №ТВК-07-22 від 18.08.2021 ( а.с.19 т.1)

За умовами пунктів 2.1 - 2.3 додатку №1 сторони погодили коригувати загальну вартість товару, що постачається на підставі даного додатку керуючись п. 4.1.-4.2. договору. Курс валют на МВР України 17 серпня 2021 року становив 26,69 грн. за 1 долар США. Товар, який поставляється у відповідності з умовами даного додатку, матиме наступну початкову ціну та загальну вартість: Даліла 600 ТН, кількість - 880 л/кг, ціна за 1 л/кг без ПДВ - 603, 73 грн. Загальна вартість товару за даним додатком складає: 579580, 80 грн.

Відповідно до п. 3 додатку №1, товар, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, оплачується покупцем наступним чином: 100 % - оплата до 20 листопада 2022 року.

18.08.2021 на виконання умов додатку №1, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №794 в сумі 579580, 80 грн .(а.с. 24 т. 1)

Відповідно до Додатку №1 та рахунку №794 від 18.08.2021 за видатковою накладною №743 від 19.08.2021 (а.с. 20 т. 1) позивач поставив відповідачу 480 л Даліла 600 ТН на суму 347748, 48 грн, а за видатковою накладною №744 від 26.08.2021 (а.с. 21 т. 1) - 320 л Даліла 600 ТН на суму 231832, 32 грн.

16.11.2022 за платіжною інструкцією №4090 відповідно до рахунку №794 від 18.08.2021 відповідач сплатив позивачу 579580, 80 грн. (а.с. 25 т. 1)

Відповідно до п. 2.1. додатку №1 курс валют становив 26, 69 грн. за 1 долар США. Станом на дату здійснення відповідачем оплати вартості товару за додатком № 1 до договору (15.11.2022, дата, що передувала даті здійснення платежу відповідачем) курс продажу на МВР долара США до гривні становив 36,9343 грн за 1 долар США.

Керуючись пунктами 4.1. та 4.2. договору, для обрахунку остаточної вартості товару, що фактично підлягає сплаті покупцем, позивач для розрахунку курсової різниці обумовленої договором застосував формулу So = (К1/К0) * S. Остаточна вартість товару склала: 579580, 80 грн * (36,9343 / 26,69) = 802038, 64 грн.

Таким чином, згідно з розрахунком позивача, розмір курсової різниці за товар, поставлений за додатком №1, склав: 802038, 64 грн - 579 580, 80 грн = 222457, 84 грн.

24.05.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаток №14 до договору поставки товару №ТВК-07-22 від 18.08.2021 (а.с. 26 т. 1).

Умовами пунктів 2 - 2.2 додатку №14 сторони погодили, коригувати загальну вартість товару, що постачається на підставі даного додатку керуючись п. 4.1.-4.2. ст. 4 договору. Курс валют становив 29,2549 грн за 1 долар США.

Товар, який поставляється у відповідності з умовами даного додатку, матиме наступну початкову ціну та загальну вартість: Аллатан 105 МД, кількість - 600 л/кг, ціна за 1 л/кг без ПДВ - 440,58 грн. Загальна вартість товару за даним додатком складає: 317217, 60 грн (з ПДВ).

Товар, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, оплачується покупцем наступним чином: 20% - передоплата; 80% - оплата до 30.10.2022. (п.3 додатку 14)

24.05.2022 на виконання додатку №14 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №303 в сумі 317217, 60 грн. (а.с. 28 т. 1)

Відповідно до Додатку №14 та рахунку №303 від 24.05.2022 за видатковою накладною №384 від 24.05.2022 позивач поставив відповідачу Аллатан 105 на суму 317217, 60 грн. (а.с. 27 т. 1)

24.05.2022 за платіжною інструкцією №1778 відповідно до рахунку №303 від 24.05.2022 відповідач сплатив позивачу 63443, 52 грн (20% вартості товару). (а.с. 29 т. 1)

27.10.2022 відповідно до платіжної інструкції №3893 за рахунком №303 від 24.05.2022 відповідач сплатив позивачу 80% вартості товару за додатком №14 в сумі 253 774, 08 грн. (а.с. 30 т. 1)

Відповідно до Додатку №14 курс валют становив 29,2549 грн за 1 долар США. Станом на дату здійснення відповідачем оплати вартості товару за додатком №14 (26.10.2022, дата, що передувала даті здійснення платежу відповідачем) курс продажу на МВР долара США до гривні становив 36,9343 грн за 1 долар США.

Керуючись пунктами 4.1. та 4.2. договору, для обрахунку остаточної вартості товару, що фактично підлягає сплаті покупцем, позивач для розрахунку курсової різниці обумовленої договором застосував формулу So = (К1/К0) * S. При цьому курсову різницю розраховав для 80% вартості товару, сплаченої 27.10.2022, оскільки 20% відсотків були сплачені в день укладення додатку №14, а отже курсова різниця в цій частині фактично відсутня. Остаточна вартість товару за підрахунками позивача склала: 253784, 08 грн * (36,9343 / 29,2549) = 320 402, 40 грн.

Отже, відповідно до розрахунку позивача, розмір курсової різниці за товар, поставлений за додатком № 14 до договору, склав: 320402, 40 грн - 253784, 08 грн = 66 618, 32 грн.

Також, 03.06.2022 між покупцем та продавцем укладено додаток №19 до договору поставки товару №ТВК-07-22 від 18.08.2021 (а.с. 31 т. 1).

Умовами пунктів 2. - 2.2 додатку №19 сторони домовились коригувати загальну вартість товару, що постачається на підставі даного додатку керуючись п. 4.1.-4.2. ст. 4 договору. Курс валют становив 29,2549 грн за 1 долар США.

Товар, який поставляється у відповідності з умовами даного додатку, матиме наступну початкову ціну та загальну вартість: Аллатан 105 МД, кількість - 360 л/кг, ціна за 1 л/кг без ПДВ - 440, 58 грн; Вамп 200 ВП, кількість 38 л/кг, ціна за 1 л/кг без ПДВ -733, 42 грн. Загальна вартість товару за даним додатком складає: 223774, 51 грн.

Відповідно до п. 3 додатку №19, товар, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, оплачується покупцем наступним чином: 20% - передоплата; 80% - оплата до 01.09.2022.

03.06.2022 на виконання умов додатку №19 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №349 в сумі 223 774, 51 грн. (а.с. 33 т. 1)

Відповідно до Додатку №19 та рахунку №349 від 03.06.2022 за видатковою накладною №430 від 03.06.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 223 774, 51 грн. (а.с. 32 т. 1)

06.06.2022 за платіжною інструкцією №1993 відповідно до рахунку №349 від 03.06.2022 відповідач сплатив позивачу 44 754, 90 грн (20% вартості товару). (а.с. 34 т. 1)

30.08.2022 відповідно до платіжної інструкції №3109 за рахунком №349 від 03.06.2022 відповідач сплатив позивачу 80% вартості товару за додатком №19 в сумі 179 019, 61 грн. (а.с. 35 т. 1)

Відповідно до п.2. Додатку №19 курс валют становив 29,2549 грн за 1 долар США. Станом на дату здійснення відповідачем оплати вартості товару за додатком №19.

Керуючись пунктами 4.1. та 4.2. договору, для обрахунку остаточної вартості товару, що фактично підлягає сплаті покупцем, позивач для розрахунку курсової різниці обумовленої договором застосував формулу So = (К1/К0) * S. При цьому курсову різницю продавець розрахував для 80% вартості товару, сплаченої 30.08.2022 покупцем, оскільки, як зазначає позивач, 20% відсотків були сплачені відповідачем 06.06.2022, а курс в цей день не відрізнявся від курсу на дату укладення Додатку №19, а отже курсова різниця в цій частині фактично відсутня. Остаточна вартість товару склала: 179 019, 61 грн * (36,9343 / 29,2549) = 226012, 18 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку позивача, розмір курсової різниці за товар, поставлений за додатком № 19 до договору, склав: 226012, 18 грн - 179019, 61 грн = 46992, 58 грн.

08.06.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаток №20 до договору поставки товару №ТВК-07-22 від 18.08.2021 (а.с. 36 т. 1).

За умовами пунктів 2 - 2.2 додатку №20 сторони домовились коригувати загальну вартість товару, що постачається на підставі даного додатку керуючись п. 4.1.-4.2. ст. 4 договору. Курс валют становив 29,2549 грн за 1 долар США.

Товар, який поставляється у відповідності з умовами даного додатку, матиме наступну початкову ціну та загальну вартість: Аллатан 105 МД, кількість - 740 л/кг, ціна за 1 л/кг без ПДВ - 440, 58 грн. Загальна вартість товару за даним додатком складає: 391235, 04 грн.

Відповідно до п. 3 додатку №20, товар, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, оплачується покупцем наступним чином: 20% - передоплата; 80% - оплата до 01.09.2022.

08.06.2022 на виконання умов додатку №20 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №368 в сумі 391 235, 04 грн. (а.с. 38 т. 1)

Відповідно до Додатку №20 та рахунку №368 від 08.06.2022 за видатковою накладною №444 від 08.06.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 391 235, 04 грн. (а.с. 37 т. 1)

13.06.2022 за платіжною інструкцією №2089 відповідно до рахунку №368 від 08.06.2022 відповідач сплатив позивачу 78 247, 01 грн (20% вартості товару). (а.с. 39 т. 1)

30.08.2022 відповідно до платіжної інструкції №3110 за рахунком №368 від 08.06.2022 відповідач сплатив позивачу 80% вартості товару за додатком №20 в сумі 312 988, 03 грн. (а.с. 174 зворот т. 1)

Відповідно до 2. Додатку №20 курс валют становив 29,2549 грн за 1 долар США. Станом на дату здійснення відповідачем оплати вартості товару за додатком №20.

Керуючись пунктами 4.1. та 4.2. договору, для обрахунку остаточної вартості товару, що фактично підлягає сплаті покупцем, позивач для розрахунку курсової різниці обумовленої договором застосував формулу So = (К1/К0) * S. При цьому курсову різницю продавець розрахував для 80% вартості товару, сплаченої 30.08.2022 покупцем, оскільки, як зазначає позивач, 20% відсотків були сплачені відповідачем 13.06.2022, а курс в цей день не відрізнявся від курсу на дату укладення Додатку №20, а отже курсова різниця в цій частині фактично відсутня. Остаточна вартість товару склала: 312988, 03 грн * (36,9343 / 29,2549) = 395147, 27 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір курсової різниці за товар, поставлений за додатком № 20 до договору, склав: 395147, 27 грн - 312988, 03 грн = 82159, 24 грн.

10.06.2022 позивач та відповідач підписали додаток №22 до договору поставки товару №ТВК-07-22 від 18.08.2021 (а.с. 40 т. 1).

Умовами пунктів 2 - 2.2 додатку №22 сторони домовились коригувати загальну вартість товару, що постачається на підставі даного додатку керуючись п. 4.1.-4.2. договору. Курс валют становив 29,2549 грн за 1 долар США.

Товар, який поставляється у відповідності з умовами даного додатку, матиме наступну початкову ціну та загальну вартість: Даліла 600 ТН, кількість - 1000 л/кг, ціна за 1 л/кг без ПДВ - 702, 12 грн. Загальна вартість товару за даним додатком складає: 842 544, 00 грн.

Відповідно до п. 3 додатку №22, товар, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, оплачується покупцем наступним чином: 100 % - оплата до 31.10.2022.

10.06.2022 на виконання додатку №22 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №363 в сумі 842 544, 00 грн. (а.с .42 т. 1)

Відповідно до Додатку №22 та рахунку №363 від 10.06.2022 за видатковою накладною №441 від 10.06.2022 позивач поставив відповідачу 1000 л Деліла 600 ТН на суму 842544, 00 грн. (а.с. 41 т. 1)

27.10.2022, як зазначає позивач, згідно з платіжною інструкцією №3893 відповідно до рахунку №363 від 10.06.2022 відповідач сплатив позивачу 236324, 84 грн. (а.с. 30 т. 1)

31.10.2022 за платіжною інструкцією №3915 відповідно до рахунку №363 від 10.06.2022 відповідач сплатив позивачу 606219, 16 грн. (а.с. 43 т. 1)

Відповідно до п. 2.1. Додатку №22 курс валют становив 29,2549 грн за 1 долар США. Станом на дату здійснення відповідачем оплати вартості товару за Додатком №22.

Керуючись пунктами 4.1. та 4.2. договору, для обрахунку остаточної вартості товару, що фактично підлягає сплаті покупцем, позивач для розрахунку курсової різниці обумовленої договором застосував формулу So = (К1/К0) * S.

Остаточна вартість товару склала: 842544, 00 грн. * (36,9343 / 29,2549) = 1063711, 48 грн.

Таким чином, згідно з розрахунком позивача, розмір курсової різниці за товар, поставлений за додатком №22, склав: 1063711, 48 грн - 842544, 00 грн = 221167, 48 грн.

Оскільки відповідач курсову різницю за поставлений товар, відповідно до вимог п.п. 4.1 та 4.2 договору поставки № ТВК -07-02 не відшкодував, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 639 395, 46 грн курсової різниці за вищевказаним договором.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, матеріалами справи належним чином доведено, а відповідачем не спростовано виникнення за договором поставки боргу у вигляді курсової різниці вартості поставленого товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Доводи відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції не зазначено котрими умовами договору передбачено можливість стягнення коштів у вигляді курсової різниці, відсутня формула її обрахунку - наведена формула стосується іншого, аніж заявлено до стягнення в межах даного позову.

Так, вимогами статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Таким чином, курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення.

Як зазначалось вище, умовами договору, а саме п. 4.1. договору сторони передбачають можливість застосовувати при проведенні розрахунків за товари курс продажу іноземних валют (Долар США/Євро) до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України, відповідно до даних Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України, (надалі - МВР). В якості джерела інформації, при використанні курсу продажу іноземних валют (Долар США/Євро) до гривні при проведенні розрахунків, використовується курс, оприлюднений на вебсторінці у мережі Інтернет за посиланням: https://minfin.com.ua/ua/currencv/mb/. Про застосування чи не застосування курсу продажу іноземних валют при проведенні розрахунків за товар буде окремо зазначено щодо кожної окремої партії товару у відповідному додатку до договору. При використанні курсу продажу іноземних валют (Долар США/Євро) до гривні, при проведенні розрахунків сторони застосовують курс продажу іноземних валют, який був зафіксований на час закриття останньої торгової сесії на МВР, яка передувала даті укладення відповідного додатку. (п. 4.2 вищевказаного договору).

Дослідивши матеріали справи, а саме умови пункту 4.1. та 4.2. договору, перевіривши розрахунки курсової різниці, здійснені позивачем за додатками №1, №14, №19, №20 та №22, курс долара до гривні на офіційному вебсайті Мінфін за посиланням https://minfin.com.ua/ua/currency/nbu/, - розрахунки за додатками №1, №19, №20 та №22 до договору колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.

В свою чергу, стосовно розрахунків за додатком №14 (а.с. 26 т. 1), що 24.05.2022 за платіжною інструкцією №1778 (а.с. 29 т. 1) згідно з рахунком №303 від 24.05.2022 (а.с. 28 т. 1) відповідач сплатив позивачу 63443, 52 грн, а не як зазначає позивач в позові 63433, 52 грн, а тому відповідно до платіжної інструкції №3893 від 27.10.2022 за рахунком №303 від 24.05.2022, відповідачем було сплачено позивачу 80% вартості товару за додатком №14 в сумі 253774, 08 грн (317217, 60 - 63443, 52), а не 253784, 08 грн, як зазначає позивач в своїх розрахунках.

Колегія суддів перевіривши розрахунок здійснений судом першої інстанції погоджується з висновком, що остаточна вартість товару за додатком №14 склала: 320389, 68 грн (253774, 08 грн * (36,9343 / 29,2549)), а розмір курсової різниці за товар склав 66 615, 60 грн (20389, 68 грн - 253774, 08 грн), тому обґрунтованим та арифметично вірним розміром курсової різниці за поставлений товар є 66 615, 60 грн, за додатком №14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 639 392, 74 грн курсової різниці за договором, у зв`язку з чим судом було правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині, за вірним розрахунком.

Стосовно доводів відповідача, що судом першої інстанції не зазначено якими умовами договору передбачено можливість стягнення коштів у вигляді курсової різниці, відсутня формула її обрахунку - наведена формула стосується іншого, аніж заявлено до стягнення в межах даного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим частина друга цієї норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Отже, сума що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншими нормативно-правовим актом.

Таким чином, курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення.

Доводи апелянта, щодо відсутності формули розрахунку курсової різниці є необґрунтованими, оскільки формула розрахунку наведена в п.4.2 договору, порядок (механізм) її нарахування обумовлені та узгодженні сторонами у розділі 4 договору поставки товару № ТВК-07-22.

Відносно доводів апелянта, що судом не було враховано те, що договір поставки товару виконано відповідачем без порушень строків, у повному обсязі та належним чином, а також те, що договір є припиненим з огляду на вчасність, повноту та належність виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже в розумінні зазначеної статті, виконанню підлягає зобов`язання, обумовлені договором щодо оплати вартості товару у строки, та в порядку визначеному договором, а пунктом 13.1 договору сторони погодили що договір діє до моменту повного їх виконання сторонами в частинні виконання взятих на себе зобов`язань.

Згідно ст. 599 ЦК України та ч.1 ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про належне, своєчасне та повне виконання грошового зобов`язання є необґрунтованим, оскільки в порушення умов договору, апелянт здійснив оплати вартості товару без урахуванням умов п.п. 4.1. та 4.2. договору, що передбачає оплату вартості товару з урахуванням курсової різниці, а отже грошове зобов`язання не було виконано належним чином.

Стосовно доводів апелянта, щодо існування форс-мажорних обставин як на підставу невиконання зобов`язань зі сплати курсової різниці, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 617 ЦК України, особа яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не деведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарського діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Так, колегія суддів зазначає, що наявність обставин непереборної сили не є підставою для припинення зобов`язання. За умовами договору щодо необхідності оплачувати покупцем вартість товару з урахуванням курсової різниці, визначена у п.п. 4.1., 4.2. договору, є самим зобов`язанням, а не формою цивільної відповідальності, а отже настання форс-мажорних обставин, за умовою їх доведення, не звільняє відповідача від сплати курсової різниці.

Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 , відповідно до якого невиконання зобов`язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов`язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов`язання. Та більше, не звільняє від необхідності, за вимогою кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки таке зобов`язання є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Окрім того, саме на особу, що посилається на обставину непереборної сили як на підставу для невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, покладається тягар доведення як існування такої обставини, так і причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язання. Викладене підтверджується судовою практикою Верховного Суду. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс- мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Такі правові висновки викладались Верховним Судом впродовж декількох років, динаміку їх формування можливо відслідкувати зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Так, умовами п. 9.1. договору, обумовлено, що якщо обставини непереборної сили справляють безпосередній вплив на своєчасне виконання зобов`язань за цим договором, то терміни виконання зобов`язань, передбачені в цьому договорі, продовжуються на період існування відповідних обставин. Договірна сторона, яка не може виконувати свої зобов`язання внаслідок обставин непереборної сили, повинна негайно повідомити іншу Договірну сторону про виникнення, імовірну тривалість і дату припинення цих обставин непереборної сили, але не пізніше, ніж за 10 днів після виникнення або припинення дії обставин непереборної сили. Факти, перелічені в повідомленні, повинні бути засвідченні Торгово-промисловою палатою України. Якщо повідомлення не надіслане або надіслане з запізненням, то договірна сторона втрачає право посилатися на будь - які обставини непереборної сили, згадані вище, як на причину невиконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що всупереч положення п. 9.1. договору, апелянт на підтвердження існування форс-мажорних обставин, які, за його твердженням, перешкоджають йому у належному виконанні зобов`язання, не надав до суду повідомлення зокрема, сертифікат ТПП про наявність таких обставин.

Стосовно листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилався апелянт, то вбачається, що даний документ не може бути належним доказом існування форс-мажорних обставин з огляду на наступні висновки Верховного Суду:

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

З огляду на викладене, посилання апелянта на обставини непереборної сили, як на підставу для невиконання зобов`язань за договором о необґрунтованими, оскільки ним не доведено ані наявність таких обставин, ані їх причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю виконання зобов`язань по договору поставки в частині сплати курсової різниці за поставлений товар. При цьому сплата курсової різниці не є відповідальністю, а є саме зобов`язанням, а отже наявність форс-мажорних обставин не може бути підставою для припинення цього зобов`язання.

Щодо доводів апелянта про те, що ані договором, ані законом не встановлено строку (дати) виконання апелянтом грошового зобов`язання щодо оплати курсової різниці та не звернення з вимогою до апелянта про сплату сум курсової різниці перед поданням позовної заяви до суду, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п 4.2. договору поставки сторони в двустороньому порядку погодили, що курсова різниця підлягає сплаті покупцем в день здійснення останнього платежу за товар, обумовлений окремим додатком до договору. Фактично сторони визначили строк зі вказівкою на подію, яка неминуче має настати (проведення останнього платежу за додатком). Можливість такого визначення строку виконання зобов`язання прямо передбачена абзацом 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, доводи апелянта, про те, що строк виконання зобов`язання не визначений, і що позивачу слід було пред`явити вимогу про його виконання в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Сумської області від 03.01.2024 у справі №920/881/23, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ- ПАРТНЕР" на рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2024 у справі №920/881/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2024 у справі №920/881/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи №920/881/23 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.06.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна