Постанова
від 12.06.2024 по справі 922/2830/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/2830/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

позивача Макаренко О.М. на підставі ордеру серії АХ №1137849 від 28.06.2023;

відповідача Трофименко Р.О. на підставі ордеру cерії АН №1402371 від 22.04.2024;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", м. Харків, (вх. №749 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 (суддя Буракова А.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 29.02.2024) та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 (суддя Буракова А.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 14.03.2024) у справі №922/2830/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", м. Харків,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича, м. Харків,

про стягнення заборгованості за договором оренди майна та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича, в якій просить суд:

- стягнути з Фізичної особи підприємця Славтича Вадима Володимировича за договором оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020 - заборгованість з орендної плати в розмірі 15678587,16грн.;

- 3% річних від простроченої суми за користування чужими коштами в розмірі 470066,14грн.;

- інфляційні в розмірі 2694108,11грн.;

- неустойку за неповернення орендованого приміщення в розмірі 1380172,10грн.;

- усунути перешкоди в реалізації позивачем права власності на нерухоме майно: зобов`язати Фізичну особу підприємця Славтича Вадима Володимировича звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно позивачу шляхом виселення з приміщень, загальною площею 1730,19 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ Французький бульвар (нежитлова будівля літ. Ю-4) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення об`єкту оренди, що є додатком №1 до договору оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач систематично порушує умови договору оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020, не сплачує орендну плату впродовж тривалого терміну, не повертає приміщення після закінчення строку дії договору, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати, 3% річних, інфляційних та неустойки за неповернення приміщення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/2830/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем 31.03.2021 був складений акт про повернення приміщення, за змістом якого представник відповідача, який є орендарем за договором оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020, склав акт про повернення приміщення, чим підтвердив факт звільнення (передання та повернення) нежитлових приміщень загальною площею 1730,19 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ Французький бульвар (нежитлова будівля літ. Ю-4) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, який як встановив суд, складений у присутності представника охоронної фірми та адміністратора ТЦ "Французький бульвар".

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що такі дії відповідача щодо порядку припинення договірних відносин за договором оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020 відповідають вимогам п.п. 9.2., 10.3 договору. Суд також зазначив, що за змістом договору оренди. складення акта про повернення приміщення є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за договором оренди, при цьому дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії договору оренди.

26.02.2024 відповідачем подано до господарського суду Харківської області заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 5138), в якій просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 121000,00грн., понесених ФОП Славтич В.В. у зв`язку із розглядом справи, та гонорару успіху у розмірі 606688,00 грн., та стягнути їх з ТОВ "Чаплинка" на користь ФОП Славтич В.В.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/2830/23 задоволено частково заяву фізичної особи-підприємця Славтич Вадима Володимировича про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 5138); ухвалено у справі №922/2830/23 додаткове рішення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" на користь фізичної особи-підприємця Славтич Вадима Володимировича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60500,00грн. та гонорару успіху у розмірі 60500,00грн.; в решті заяви відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та 19.03.2024 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/2830/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача. Крім того, апелянт просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2023 про відмову позивачу в призначенні експертизи у справі №922/2830/23.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом в порушення приписів частини шостої статі 91 Господарського процесуального кодексу України було прийнято до уваги копію довіреності від 25.02.2020 виданої ОСОБА_1 на представництво інтересів ТОВ "Чаплинка", засвідчену представником відповідача адвокатом Трофименко Р.О. за відсутності оригіналу цього документа у відповідача та його представника.

Господарський суд першої інстанції обґрунтував власне рішення доказами, які надав відповідач, без урахування та оцінки доказів, які надав позивач. При цьому, доказами відповідача стосовно обставин справи є: проста фотокопія довіреності на ОСОБА_1 ; додаткова угода від 24.02.2021, підписані не уповноваженим представником ОСОБА_1 із ознаками підробки; лист б/н від 10.02.2021, підписаний не уповноваженим представником ОСОБА_1 із ознаками підробки; акт прийому-передачі об`єкта оренди (повернення) від 31.03.2021.

Апелянт вважає, що всі ці документи підписані з боку позивача особою, що не уповноважена ані на підписання додаткових угод, ані на отримання кореспонденції від контрагентів паном ОСОБА_1 . Вважає, що суд першої інстанції обґрунтував власне рішення простою фотокопією довіреності ТОВ "Чаплинка", оригіналу якої не існує та існування якої заперечується позивачем, зокрема директором ТОВ "Чаплинка".

Щодо інших прийнятих до уваги судом першої інстанції доказів (заяви свідка ОСОБА_2 , відповідей ТОВ "Аксіома", інших контрагентів позивача) апелянт вважає, що такі докази наявності повноважень у особи, як свідчення третіх осіб, які не є учасниками та сторонами спору і не приймали участь у господарських відносинах між сторонами, не є допустимими доказами та не можуть підтверджувати факт наявності повноважень. До того ж, скаржник посилається на те, що ОСОБА_3 , як і ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є також орендарями приміщень за цією ж адресою, та відповідачами за аналогічними позовами позивача про стягнення орендної плати, співучасниками ТОВ "Аксіома" та родичами. Тобто усі вони є зацікавленими і пов`язаними особами, відповідачами перед позивачем, і надають такі неправдиві свідчення задля того, щоб уникнути сплати орендної плати за весь час, який вони користувалися приміщеннями позивача. Подані копії підроблених, як стверджує апелянт, довіреностей б/н від 25.02.2020 на ОСОБА_1 посвідчені неналежним чином, оскільки за відсутності оригіналу документа особа не може засвідчувати його копію.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 було підписано від імені та в інтересах позивача додаткову угоду до договору оренди не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, а також помилковим є висновок про те, що додаткова угода від 24.02.2021 є укладеною, а майно фактично повернуто позивачу 31.03.2021;

Так, за умовами договору фактом підтвердження належного виконання орендарем обов`язку по поверненню приміщення має бути або підписаний обома сторонами акт приймання-передачі приміщення, або докази направлення підписаного орендарем акту на адресу позивача. Проте в матеріалах справи такі докази відсутні. Висновки ж суду про повернення відповідачем 31.03.2021 орендованих приміщень ґрунтуються виключно на положеннях п. п. 9.2., 10.3 договору оренди, а тому апелянт вважає, що висновки суду про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати після 31.03.2021 не відповідають обставинам справи;

Апелянт наголошує, що господарський суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в порушення приписів статті 91 ГПК України прийняв до уваги подану відповідачем фотокопію довіреності б/н від 25.02.2020, тобто фактично мало місце порушення норм процесуального права.

Крім того, мало місце порушення приписів частин третьої та п`ятої статті 96 ГПК України щодо витребування оригіналу доказу, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, оскільки оригінал довіреності, копія якої була подана відповідачем разом із запереченнями, не був поданий до суду, при тому, що позивач поставив під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, за таких обставин вважає, що такий доказ не мав бути взятий судом до уваги.

Окрім викладеного, апелянт наголошує, що 04.10.2023 ним було подано до господарського суду першої інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проте, ухвалою суду від 20.11.2023 було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, чим фактично було відмовлено стороні позивача у праві на доступ до правосуддя, без будь-яких обґрунтованих причин, порушивши завдання та основні засади господарського судочинства.

Скаржник вважає таку відмову і ухвалу суду незаконною, а клопотання позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню та просить суд апеляційної інстанції призначити судово- почеркознавчу експертизу документів додаткової угоди від 24.02.2021р. і поставити експерту на вирішення запитання згідно відповідного клопотання позивача.

Також, скаржник звертає увагу суду на те, що в рішенні суду зазначено про те, що ТОВ "Аксіома" є власником будівлі. Проте, до матеріалів справи відповідачем не надано жодних доказів, що вказане підприємство якимось чином пов`язано із нерухомим майном, що належить позивачу, або іншим нерухомим майном, розташованим за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44- Б. В матеріалах справи відсутній витяг з Єдиного державного реєстру нерухомого майна щодо належності будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, ТОВ "Аксіома", а також будь-яких інших доказів щодо правових підстав виконання ТОВ "Аксіома" функцій адміністратора ТРЦ. Отже, за наведених обставин, апелянт вважає, що суд зробив відповідні висновки на підставі неналежних доказів.

Апелянт також вважає, що задоволений судом при винесенні рішення розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим.

20.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" подано до апеляційного господарського суду клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги (вх.№4096), в якому просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду від 04.03.2024 у справі №922/2830/23 та відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу та гонорару успіху в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2830/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

02.04.2024 матеріали справи №922/2830/23 надійшли до Східного апеляційного господарського суду, та ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/2830/23 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

08.04.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжні доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№4987).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/2830/23; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 15.05.2024 о 11:30 годині.

22.04.2024 представником відповідача - фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича, подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 задоволено заяву представника відповідача - фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича про участь у судовому засіданні 15.05.2024 о 11:30 год. у справі №922/2830/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду

09.05.2024 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6472), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/2830/23 залишити без змін.

09.05.2024 представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 задоволено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" про участь у судовому засіданні 15.05.2024 о 11:30 год. у справі №922/2830/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13.05.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про врахування при розгляді справи висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №922/2824/23 (вх.№6576).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 оголошено в судовому засіданні перерву до 29.05.2024 о 09:00 год.

28.05.2024 позивачем було подано до апеляційного господарського суду заяву (вх.№7402), в якій просив суд долучити до матеріалів справи: копію договору, акту приймання передачі наданих юридичних робіт, детальний опис робіт та платіжне доручення. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 33000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також гонорар успіху у розмірі 33000,00грн., у разі прийняття рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка".

10.06.2024 відповідачем подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (письмовий виклад промови (заключного слова) у судових дебатах (вх.№7845), в яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/2830/23 залишити без змін.

Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 оголошено в судовому засіданні перерву до 12.06.2024 о 09:00год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.06.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/2830/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, скасувати додаткове рішення господарського суду від 04.03.2024 у справі №922/2830/23 та відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу та гонорару успіху в повному обсязі. Крім того, апелянт просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2023 про відмову позивачу в призначенні експертизи у справі №922/2830/23.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/2830/23 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_6 (надалі орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Славтичем Вадимом Володимировичем (надалі орендар) було укладено договір оренди №27-08-20-3 (т.1 а.с.19-22), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівля літ. Ю-4), загальною площею 1730,19 кв.м., іменовані далі за текстом «Об`єкт оренди», «Приміщення». План розміщення Об`єкта оренди наведений у додатку 1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 2 договору).

Пунктом 2.3. договору оренди визначено, що орендодавець є приватним власником Об`єкта оренди на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" від 26.02.2020 № 217,218 та Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" від 26.02.2020 № 220, 221, право власності зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 201995985 та № 201998925 від 26.02.2020.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що договірна вартість 1 (одного) кв.м об`єкту оренди становить 7000,00 грн.

Відповідно до пункту 8.2.1 договору орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди на умовах та в строки, передбачені даним договором в орендне користування і не ухилятись від підписання актів прийому-передачі.

Умовами пункту 8.2.5 договору узгоджено, що орендодавець зобов`язаний у випадку закінчення строку дії даного договору, або його дострокового припинення, прийняти від орендаря об`єкт оренди у відповідності з умовами даного договору.

Згідно з пунктом 9.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до закінчення строку оренди.

За змістом пункту 9.2. договору строк оренди триває по 28 лютого 2021 (включно). В разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору щонайменше за 5 днів до дати завершення строку оренди, цей договір поновлюється на 1 календарний місяць на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 10.1 договору об`єкт оренди передається орендарю на підставі акту прийому-передачі в орендне користування, в якому може вказуватись опис технічного стану, кінцевий розмір площі, технічні специфікації. Приміщення може передаватись в орендне користування (повертатись з орендного користування) частинами з підписанням сторонами відповідних актів прийому-передачі.

Об`єкт оренди передається орендарю на підставі акту прийому-передачі в орендне користування (пункт 10.2 договору).

У відповідності до пункту 10.3 договору після закінчення строку оренди, а також у разі дострокового припинення дії цього договору, орендар звільняє приміщення і повертає приміщення орендодавцеві протягом 10 робочих днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин.

У випадку відмови орендодавця від підписання акту приймання-передачі (акту повернення) в останній день строку дії цього договору, факт передачі (повернення) об`єкту оренди орендодавцю підтверджується актом про повернення приміщення, складеного представником орендаря. Даний акт є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за договором. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії договору.

Умовами пункту 10.4 договору передбачено, що повернення об`єкту оренди (його частин) здійснюється на підставі акту прийому-передачі об`єкту оренди (акту повернення), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Відповідно до пункту 11.1 договору орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди (орендну плату) в розмірах та строки, обумовлені даним договором і додатком № 5, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 11.4. договору передбачено, що нарахування орендної плати орендареві починається з дати підписання орендарем акту прийому-передачі об`єкта оренди і закінчується в день підписання акту прийому-передачі (повернення).

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. При цьому орендар має право сплачувати орендну плату раніше зазначених строків (пункт 12.1 договору).

Відповідно до пункту 12.2. договору орендодавець до 15-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє орендареві рахунок на оплату орендної плати, розрахованої відповідно до додатка №5 до даного договору. Ненадання орендодавцем вказаного рахунку не є підставою для несплати орендної плати за договором.

Згідно з пунктом 22.3. договору всі повідомлення та інші документи надсилаються на адреси сторін, зазначені у цьому договорі.

Додатком № 5 до договору сторони узгодили розмір орендної плати, який орендар має сплачувати на користь орендодавця за користування орендованими приміщеннями (т.1 а.с.24 на звороті).

Зокрема, п.1.2. даного додатку передбачено, що розмір орендної плати з дати підписання сторонами акту приймання-передачі на 30.09.2020 становить гривневий еквівалент 9435,50 доларів США за курсом НБУ на дату сплати орендної плати, без ПДВ.

Згідно з пунктом 1.2.1. вказаного додатку, з 01.10.2020 до закінчення строку оренди за договором розмір орендної плати за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 18871,00 доларів США за курсом НБУ на дату сплати орендної плати, без ПДВ.

01.09.2020 між сторонами було підписано акт прийому-передачі об`єкта оренди, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв, у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, загальною площею 1730,19 кв.м., згідно додатку № 1 до договору, розташовані на першому поверсі ТРЦ Французький бульвар, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б («Об`єкт оренди», «Приміщення»). У даному акті сторонами було зазначено, що підписання цього Акту прийому-передачі Об`єкту оренди є підтвердженням початку фактичного користування орендарем Об`єктом оренди (т.1 а.с.25 на звороті).

Договір оренди №27-08-20-3 від 27.02.2020 та додаток № 5 до договору від імені позивача підписані директором ОСОБА_6 та скріплені печаткою ТОВ Чаплинка.

Акт прийому-передачі об`єкта оренди від 01.09.2020 від імені позивача підписаний директором ОСОБА_6 .

В подальшому між сторонами підписано низку додаткових угод до договору від 01.09.2020, 16.09.2020, 24.12.2020 та 28.01.2021.

Додатковою угодою від 01.09.2020 до договору оренди сторони досягли згоди, що з дати підписання цієї додаткової угоди розмір орендної плати за один календарний місяць розраховується виходячи з курсу НБУ на останню дату розрахункового місяця (т.1 а.с.27 на звороті).

Додатковою угодою від 16.09.2020 до договору оренди сторони узгодили, що з 01.10.2020 по 31.12.2020 розмір орендної плати становить 70% від розміру орендної плати встановленої договором (т.1 а.с.27).

Додатковою угодою від 24.12.2020 до договору оренди сторони досягли згоди, що з 01.01.2021 по 31.01.2021 розмір орендної плати становить 50% від розміру орендної плати встановленої Договором (т.1 а.с.26 на звороті).

Додатковою угодою від 28.01.2021 до договору оренди сторони досягли згоди, що з 01.02.2021 по 28.02.2021 розмір орендної плати становить 70% від розміру орендної плати встановленої Договором (т.1 а.с.26).

Додаткові угоди зі сторони ТОВ Чаплинка підписані директором ОСОБА_6 та скріплені печаткою товариства.

Як зазначав позивач, з огляду на те, що договір поновлювався на первісних умовах, орендар був зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі, визначеному в додатку №5 до договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою, зокрема за один календарний місяць еквівалент 18871,00 доларів США за курсом НБУ на останню дату розрахункового місяця. Тобто, відповідач взяв на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування об`єктом оренди, проте не виконує свої зобов`язання належним чином. За договором оренди за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 15678587,16грн.

25.04.2023 позивач направив відповідачу вимогу від 18.04.2023 про погашення заборгованості з орендної плати за договором оренди, 3% річних та інфляційних, а також повідомив відповідача про припинення договору оренди з 01.05.2023 та попросив звільнити приміщення, на підтвердження чого надано фіскальні чеки Укрпошти від 25.04.2023 та опис вкладення (т.1 а.с.28-39).

Проте, відповіді на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення 29.06.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича, в якій просив суд :

- стягнути з Фізичної особи підприємця Славтича Вадима Володимировича за договором оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020р. - заборгованість з орендної плати в розмірі 15678587,16грн.;

- 3% річних від простроченої суми за користування чужими коштами в розмірі 470066,14грн.;

- інфляційні в розмірі 2694108,11грн.;

- неустойку за неповернення орендованого приміщення в розмірі 1380172,10грн.;

- усунути перешкоди в реалізації позивачем права власності на нерухоме майно: зобов`язати Фізичну особу підприємця Славтича Вадима Володимировича звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно позивачу шляхом виселення з приміщень, загальною площею 1730,19 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ Французький бульвар (нежитлова будівля літ. Ю-4) за адресою: АДРЕСА_1 та позначені штриховкою у плані розміщення об`єкту оренди, що є додатком №1 до договору оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020 (т.1 а.с.1-39).

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що між сторонами було підписано додаткову угоду від 24.02.2021 до договору оренди (т.1 а.с.127), відповідно до якої сторони змінили додаток № 5 до договору, виклавши пункт 1.2.1. додатку у новій редакції:

Розмір орендної плати за розрахунковий період розраховується за формулою:

Орендна Плата = Орендна ставка * Площа Приміщення* (кількість днів роботи торгівельного центру в розрахунковий місяць/ на кількість календарних днів у розрахунковому місяці).

де: Площа Приміщення вказана в п.2.1. договору. Орендна ставка становить гривневий еквівалент 7,00 (сім) доларів США за курсом НБУ на останню дату розрахункового місяця, без ПДВ. Кількість днів роботи торгівельного центру в розрахунковий місяць - це дні роботи торгівельного центру, окрім днів коли органами державної влади, місцевого самоврядування або органами управляння торгівельного центру Французький бульвар встановлено обмеження на приймання відвідувачів.

Згідно змісту додаткової угоди, зміни викладені у цій додатковій угоді, набувають чинності з 01.03.2021, решта умов договору залишається незмінною, та такі умови зберігають чинність для регулювання відносин сторін.

Зі сторони орендодавця додаткову угоду підписав ОСОБА_1 за довіреністю.

У відповіді на відзив відповідача (вх.№24454 від 11.09.2023 т.1 а.с.155-158) позивач заперечував підписання додаткової угоди та уповноваження ОСОБА_1 на її підписання. Зокрема, позивач наголошував, що не уповноважував пана ОСОБА_1 на підписання від його імені договору оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у ТРЦ "Французький бульвар" зі ОСОБА_4 .

Більше того, позивач також не надавав ОСОБА_1 повноважень на підписання додаткових угод до договору оренди, а також на отримання кореспонденції від контрагентів. Договір та усі додаткові угоди до договору, якими неодноразово зменшувалася ціна підписані особисто директором підприємства позивача ОСОБА_6 .

В свою чергу, до заперечень на відповідь на відзив (вх.№25251 від 18.09.2023 т.1 а.с.170-184) відповідачем було надано копію довіреності від 25.02.2020 (т.1 а.с.189-190), виданої ТОВ Чаплинка в особі директора ОСОБА_6 , на ім`я ОСОБА_1 (повіреного), відповідно до якої довіритель цією довіреністю уповноважує ОСОБА_1 бути представником довірителя від його імені та за його (довірителя) рахунок:

з будь-яких питань та у відносинах з будь-якими юридичними та/або фізичними особами;

в органах державної влади і місцевого самоврядування, в тому числі у Міністерстві юстиції України та його територіальних органах, Департаменті державної реєстрації Міністерства юстиції України та його підрозділах та відділах, Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, реєстраційній службі територіальних управлінь юстиції, інших органах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в їх підрозділах, а також перед нотаріусами,

в Державній податковій службі України та її територіальних органах, Міністерстві фінансів України та його територіальних органах,

в Державній службі України з питань праці та її територіальних підрозділах,

в Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та її територіальних органів,

в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та її територіальних .органах,

в Державній екологічній службі та її територіальних органах,

в Державній архітектурно- будівельній інспекції та її територіальних органах,

в органах статистики, органах пенсійного фонду та фондів соціального забезпечення, центрах надання адміністративних послуг, поштових та кур`єрських службах, у судах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, у місцевих судах, апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному суді та третейських судах, в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні,

в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями,

в житлово- експлуатаційних організаціях, в експертних установах,

у банківських установах, інших фінансових установах,

в органах Національної поліції України, органах внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, досудового слідства,

перед будь-якими юридичними та фізичними особами, фізичними особами- підприємцями, включаючи посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.

Для цього представникові надається право:

подавати до вказаних вище органів та особам будь-які документи: заяви, реєстраційні форми, довідки тощо, скріплені підписом та/або печаткою уповноваженої особи довірителя,

отримувати від вказаних вище органів та осіб будь-які документи, які необхідні для цілей цієї довіреності,

готувати копії документів та засвідчувати своїм підписом без подальшого скріплення його печаткою довірителя будь-які копії документів, які пов`язані із цією довіреністю,

готувати та підписувати договори оренди нерухомого майна;

ініціювати та здійснювати будь-які платежі,

вчиняти будь-які інші дії, які необхідні для цілей цієї довіреності.

Ця довіреність видана строком на один рік без права передовіри та дійсна до двадцять п`ятого лютого дві тисячі двадцять першого року включно.

Копія довіреності засвідчена адвокатом Трофименко Р.О.

Сторонами не заперечується належне виконання зобов`язань за договором оренди включно до березня 2021 року.

Відповідач факт існування заборгованості за договором заперечував, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 96 від 08.04.2021, згідно з яким було сплачено орендну плату за березень 2021 року в розмірі 337726,86грн. (т.1 а.с129).

Відповідач також зазначав, що в подальшому договірні відносини за договором оренди № 27-08-20-5 від 27.02.2020 було припинено.

В обґрунтування зазначених обставин надав лист б/н від 10.02.2021, яким відповідач повідомив про свій намір звільнити об`єкт оренди 31.03.2021, та в додатках якого містився акт (приймання-передачі) повернення об`єкту оренди від 31.03.2021 та додаткова угода від 24.01.2021 до договору оренди №25-02-20-3 від 27.02.2020 (т.1 а.с.125-127).

На листі наявний напис отримав 10.02.21 ОСОБА_1 та міститься підпис. В листі відповідач запропонував позивачеві 31.03.2021 прийняти об`єкт оренди та передати відповідачу підписаний з його сторони акт за місцем об`єкта оренди.

Проте, за твердженням відповідача, позивач не направив підписаний зі своєї сторони акт передачі (повернення), наданий йому відповідачем та не з`явився в останній день строку дії договору оренди 31.03.2021 для прийняття об`єкта оренди та підписання акта повернення.

Відповідачем до матеріалів справи також було надано акт про повернення приміщення від 31.03.2021, за змістом якого: представник ФОП Славтича В.В., який є орендарем за договором оренди № 25-02-20-3 від 27.02.2020, звільнив та передав (повернув) нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівля літ. Ю-4), загальною площею 1730,19 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений акт складений у присутності представника охоронної фірми та адміністратора ТЦ Французький бульвар (т.1 а.с.128).

Також, відповідачем до матеріалів справи надано копію довіреності від 25.02.2020 (т.1 а.с.191-192), видану ТОВ Чаплинка в особі директора ОСОБА_6 , зокрема на ім`я ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., зареєстровану в реєстрі за №772, відповідно до якої, зокрема, ОСОБА_1 має право мають право діяти разом та/чи незалежно один від одного, представляти Довірителя в будь-яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування, зокрема в органах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з також в їх підрозділах, включаючи, але не обмежуючись, в Центрах надання адміністративних послуг, Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, перед державними реєстраторами, нотаріусами, будь-якими банками та іншими фінансовими установами, перед будь-якими юридичними та фізичними особами з будь-яких питань, що стосуються розпорядженням належною довірителю часткою у статутному капіталі ТОВ Чаплинка (ідентифікаційний код юридичної особи 43528018), набуття у будь-який спосіб часток інших учасників ТОВ Чаплинка (ідентифікаційний код юридичної особи 43528018), державної реєстрації, змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Чаплинка (ідентифікаційний код юридичної особи 43528018), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі змін до установчих документів, прийняття інших рішень від імені Довірителя щодо діяльності ТОВ Чаплинка (ідентифікаційний код юридичної особи 43528018; далі «Товариство»), в тому числі про прийняття нових учасників, збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів,

Для цього повірений має право від імені та за дорученням довірителя незалежно один від одного вчиняти наступні дії: бути присутніми на Загальних зборах учасників товариства, голосувати та приймати рішення з будь-яких питань під час проведення Загальних зборів учасників товариства, підписувати рішення, протоколи, інші документи, що складаються під час проведення загальних зборів учасників Товариства; затверджувати, підписувати будь-які документи, в тому числі статут Товариства (у тому числі в новій редакції), договори, що стосуються придбання/відчуження частки/частини частки у статутному капіталі Товариства, акти приймання-передачі частки частини частки у статутному капіталі Товариства, заяву (форму) про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інші заяви, протоколи, рішення учасників, описи тощо; подавати до вказаних органів будь-які необхідні документи, у тому числі заяву форму) про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інші заяви, протоколи, статут Товариства тощо; отримувати будь-які документи, у тому числі виписки, описи в результаті здійснення реєстраційних дій; здійснювати будь-які платежі в цілях цієї довіреності.

Права на підписання договорів оренди від імені ТОВ Чаплинка, додаткових угод до них та отримання будь-яких листів на ім`я довірителя даною довіреністю не передбачено.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано копію довіреності від 25.02.2020 (т.1 а.с.193-194), видану ТОВ Чаплинка в особі директора ОСОБА_6 , зокрема на ім`я ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстровану в реєстрі за №774, відповідно до якої, зокрема, ОСОБА_1 має право від імені та за дорученням довірителя вчиняти дії: готувати, підписувати та без скріплення печаткою довірителя подавати до вказаних в довіреності органів заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу за встановленою формою, заяви у сфері державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно, заяви про державну реєстрацію права власності) за встановленою формою, акти приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства, інші необхідні документи для цілей цієї довіреності; підписувати, подавати та отримувати описи документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційних дій відповідно до законодавства; подавати до вказаних органів будь-які необхідні документи, у тому числі заяви, протоколи, рішення, акти приймання-передачі тощо; отримувати виписки, витяги (в тому числі, але не виключно, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності), інші необхідні документи; здійснювати будь-які платежі в цілях цієї довіреності.

Права на підписання договорів оренди від імені ТОВ Чаплинка, додаткових угод до них та отримання будь-яких листів на ім`я довірителя даною довіреністю також не передбачено.

Окрім того, відповідачем було долучено до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_2 від 04.09.2023 (т.1 а.с.209), в якій повідомлено наступне:

"Я, ОСОБА_2 був засновником і учасником ТОВ "Чаплинка" до 02.04.2020 року, яке володіє приміщеннями у ТРЦ "Французький бульвар".

Представництво інтересів ТОВ "Чаплинка" щодо приміщень розташованих у ТРЦ "Французький бульвар" здійснював ОСОБА_1 на підставі довіреності без номеру від 25.02.2020 викладеній у простій письмовій формі, а також довіреності посвідченої Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. 25.02.2020 за р. № 774. Зазначені копії довіреностей я маю у розпорядженні.

Як учасник ТОВ Чаплинка, який володів 90,86% статутного капіталу товариства, мною здійснювалось погодження повноважень представника - ОСОБА_1 по зазначеним довіреностям та погодження його особистості на представництва інтересів товариства у ТРЦ "Французький бульвар" з усіх питань пов`язаних з приміщеннями належними ТОВ "Чаплинка", а саме щодо визначення умов оренди, ціни, визначення орендаторів, з наданням права на укладання договорів оренди, внесення до договорів оренди змін, ведення переговорів, отримання кореспонденції та вчинення інших повноважень необхідних для експлуатації приміщень.

Довіреність без номеру від 25.02.2020 видавник ТОВ "Чаплинка", яка викладена у простій письмовій формі має наступний зміст: Довіреність м. Харків, Двадцять п`яте лютого дві тисячі двадцятого року. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЧАПЛИНКА, код ЄДРПОУ 43528018, яке знаходиться за адресою: 61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, будинок 96, квартира 1, в особі Директора Ткачова Владислава Ігоровича, який діє на підставі Статуту (далі - Довіритель) цією Довіреністю уповноважує: РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Бурштинівським ВМ УМВС України в Бучковського Арсена Васильовича Івано-Франківській області 31 січня 2011 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , бути представником Довірителя від його імені та за його (Довірителя) рахунок: з будь-яких питань та у відносинах з будь-якими юридичними та/або фізичними особами; в органах державної влади і місцевого самоврядування, в тому числі у Міністерстві юстиції України та його територіальних органах, Департаменті державної реєстрації Міністерства юстиції України та його підрозділах та відділах, Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, реєстраційній службі територіальних управлінь юстиції, інших органах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в їх підрозділах, а також перед нотаріусами, в Державній податковій службі України та її територіальних органах, Міністерстві фінансів України та його територіальних органах, в Державній службі України з питань праці та її територіальних підрозділах, в Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та її територіальних органів, в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та її територіальних органах, в Державній екологічній службі та її територіальних органах, в Державній архітектурно-будівельній інспекції та її територіальних органах, в органах статистики, органах пенсійного фонду та фондів соціального забезпечення, центрах надання адміністративних послуг, поштових та кур`єрських службах, у судах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, у місцевих судах, апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному суді та третейських судах, в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, в житлово-експлуатаційних організаціях, в експертних установах, у банківських установах, інших фінансових установах, в органах Національної поліції України, органах внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, досудового слідства, перед будь-якими юридичними та фізичними особами, фізичними особами- підприємцями, включаючи посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування. Для цього представникові надається право: подавати до вказаних вище органів та особам будь-які документи: заяви, реєстраційні форми, довідки тощо, скріплені підписом та/або печаткою уповноваженої особи Довірителя отримувати від вказаних вище органів та осіб будь-які документи, які необхідні для цілей цієї Довіреності, готувати копії документів та засвідчувати своїм підписом без подальшого скріплення його печаткою Довірителя будь-які копії документів, які пов`язані із цією Довіреністю, готувати та підписувати договори оренди нерухомого майна; ініціювати та здійснювати будь-які платежі, вчиняти будь-які інші дії, які необхідні для цілей цієї Довіреності. Ця Довіреність видана строком на один рік без права передовіри та дійсна до двадцять п`ятого лютого дві тисячі двадцять першого року включно. Товариство з обмеженою відповідальністю Чаплинка ОСОБА_6 .

На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_1 представляв інтереси ТОВ Чаплинка перед орендарями приміщень, що розташовані у ТРЦ "Французький бульвар", перед власником будівлі, де розташований ТРЦ "Французький бульвар" та компанією, яка здійснює управління ТРЦ - ТОВ "Аксіома", перед організаціями які здійснювали обслуговування приміщень у ТРЦ.

Також, відповідач посилався на те, що з відповіді ТОВ "Аксіома" лист № 01/09-05 від 01.09.2023 на адвокатський запит адвоката Трофименко Р.О. вбачається, що ОСОБА_1 діяв перед ТОВ "Аксіома" як представник на підставі довіреності без номеру від 25.02.2020. Аналогічні відповіді містяться і у відповідях всіх інших контрагентів позивача на адвокатський запит (т.2 а.с. 157 - 172).

За твердженням відповідача, листом від 23.08.2023 за вих.№28/08-2 ТОВ "Аксіома" (т.1 а.с.132-133) наданим на адвокатський запит представника відповідача підтверджено, що час та місце складання акту, а також звільнення об`єкту оренди відповідає тому, що зазначено у відзиві.

В свою чергу, заперечуючи проти наведених відповідачем обставин, позивачем було долучено до матеріалів справи заяву свідка директора ТОВ Чаплинка ОСОБА_6 від 26.09.2023 (т.2 а.с.28), в якій повідомлено наступне:

Я, ОСОБА_6 , згідно з рішенням засновника підприємства та наказу №1-ОК від 24.02.2020, перебуваю на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Чаплинка код ЄДРПОУ 43528018 з 24.02.2020 по сьогоднішній день.

Згідно з Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю Чаплинка, директор є виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, вирішує всі питання діяльності товариства та зокрема видає довіреності, представляє інтереси товариства у взаємовідносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування.

25.02.2020 я видав пану ОСОБА_1 довіреність № 2/02/20 з повноваженням підписати договори оренди належних ТОВ Чаплинка на праві власності нежитлових приміщень ТРЦ Французький бульвар, що знаходяться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Академіка Павлова 44-Б (нежитлова будівля літ. Ю-4) з фізичними особами підприємцями (в якості орендарів): ОСОБА_7 ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_5 та ОСОБА_2 НОМЕР_6 . Повноваження Повіреного за цією Довіреністю припинялися після підписання ним договору оренди та актів приймання-передачі зазначених у цій довіреності об`єктів оренди. Дана довіреність не передбачала права ОСОБА_1 підписувати будь-які інші документи (зокрема додаткові угоди до договорів оренди), або отримання кореспонденції від контрагентів, ведення переговорів тощо.

ФОП Славтичем В.В. до суду надано фотокопію довіреності від 25.02.2020 б/н від ТОВ Чаплинка, у якій надається пану Бучковському необмежені повноваження, зокрема на підготовку та підписання договорів оренди. Зазначена фотокопія довіреності містить мій підпис та печатку ТОВ Чаплинка, однак дану довіреність я як директор ТОВ Чаплинка не підписував та не видавав. ОСОБА_1 на виконання даних повноважень я ніколи не уповноважував. Усі додаткові угоди, що укладалися сторонами за договорами оренди нерухомого майна підписував я особисто та скріплював печаткою. На отримання кореспонденції від орендарів та інших контрагентів я ані ОСОБА_1 , ані іншу особу не уповноважував.

Будь-яких інших довіреностей, що давали б право на зміну умов договорів оренди та укладання додаткових угод до договорів оренди я ОСОБА_1 та іншим особам не видавав.

Вказані обставини мені відомі саме як єдиному уповноваженому керівнику та виконавчому органу ТОВ Чаплинка код ЄДРПОУ 43528018 впродовж строку 24.02.2020р. по сьогоднішній день.

19.02.2024 господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову (т.4 а.с.8-30), що і стало підставою для звернення позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Чаплинка до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема шляхом розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Укладений між сторонами договір є договором оренди.

Статтею 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За змістом статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

Як було зазначено вище та визнається сторонами у справі, між 27.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_6 (надалі орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Славтичем Вадимом Володимировичем (надалі орендар) було укладено договір оренди №27-08-20-3 (т.1 а.с.19-22), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівля літ. Ю-4), загальною площею 1730,19 кв.м., іменовані далі за текстом «Об`єкт оренди», «Приміщення». План розміщення Об`єкта оренди наведений у Додатку 1 до даного Договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 2 договору).

Зокрема, пунктом 1.2. даного додатку передбачено, що розмір орендної плати з дати підписання сторонами акту приймання-передачі на 30.09.2020 становить гривневий еквівалент 9435,50 доларів США за курсом НБУ на дату сплати орендної плати, без ПДВ.

Відповідно пункту 9.2. договору строк оренди триває по 28 лютого 2021 року (включно). В разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору щонайменше за 5 днів до дати завершення строку оренди, цей договір поновлюється на 1 календарний місяць на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 10.3 договору після закінчення строку оренди, а також у разі дострокового припинення дії цього договору, орендар звільняє приміщення і повертає приміщення орендодавцеві протягом 10 робочих днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення жодної із сторін про припинення цього договору 28.02.2021, а відтак договір поновлювався в подальшому на тих самих умовах, що не заперечується сторонами.

Отже, спірним під час вирішення даного спору про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати є питання щодо дати/моменту припинення правовідносин сторін за договором оренди.

Так, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на обставини припинення орендних правовідносин за спірним договором 31.03.2021. На підтвердження своїх доводів посилався на умови договору оренди № 27-08-20-3 від 27.02.2020, а також лист повідомлення про припинення договору оренди та звільнення займаних приміщень від 10.02.2021 б/н з доданим до нього примірником акта повернення об`єкта оренди, який за його твердженням був отриманий представником позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції погодився з позицією відповідача з підстав доведення обставин вчинення орендарем дій у відповідності до умов договору оренди, задля повернення об`єкта оренди та ухилення позивача від його прийняття, факт звільнення відповідачем об`єкта оренди.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що докази наявності у ОСОБА_1 повноважень на підписання додаткової угоди до договору оренди та підписання чи отримання в інтересах ТОВ "Чаплинка" листа б/н від 10.02.2021 в матеріалах справи відсутні, а висновок суду про те, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою ТОВ Чаплинка на підписання додаткової угоди від 24.02.2021, та отримання листа відповідача від 10.02.2021, не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 240 Цивільного кодексу України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, представницьких відносин.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Статтею 1003 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що договір доручення може посвідчуватися довіреністю та є різновидом представництва інтересів особи-довірителя, що виникає на підставі договору.

Згідно з частиною першою статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до статті 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (частина перша стаття 1007 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зі змісту вказаних вище положень чинного законодавства вбачається, що довіреність та договір доручення є основними документами, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій. Так, довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов`язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та коштом довірителя.

Довіреність видається однією особою, тобто довірителем іншій особі (представнику), тому видача довіреності є одностороннім правочином, вона підписується тільки довірителем. Довіреність адресується третім особам, і в разі розбіжностей між повноваженнями представника, викладеними в довіреності, від повноважень повіреного, викладених у договорі, береться до уваги, у разі виникнення спору, текст довіреності.

На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 766/16332/20.

Як свідчать матеріали справи, договір оренди №27-08-20-3 від 27.02.2020, додатки до договору, від імені позивача підписані директором ТОВ Чаплинка -Ткачовим Владиславом Ігоровичем та скріплені печаткою товариства. Акт прийому-передачі об`єкта оренди від 01.09.2020 від імені позивача також підписаний директором ТОВ Чаплинка -Ткачовим Владиславом Ігоровичем.

Матеріалами справи також підтверджується, що в подальшому між сторонами було підписано низку додаткових угод до договору від 01.09.2020, 16.09.2020, 24.12.2020 та 28.01.2021, які також підписані директором ТОВ Чаплинка Ткачовим Владиславом Ігоровичем та скріплені печаткою товариства

Сторонами було підписано додаткова угода від 24.02.2021 до договору оренди (т.1 а.с.127), відповідно до якої сторони змінили додаток № 5 до договору, виклавши п.1.2.1. додатку у новій редакції:

Розмір орендної плати за розрахунковий період розраховується за формулою:

Зі сторони орендодавця додаткову угоду підписав ОСОБА_1 .

У відповіді на відзив відповідача (вх.№24454 від 11.09.2023 т.1 а.с.155-158) позивач заперечував підписання додаткової угоди та уповноваження Бучковського А.В. на її підписання. Зокрема, позивач наголошував, що не уповноважував пана ОСОБА_1 на підписання від його імені договору оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б у ТРЦ "Французький бульвар" зі ОСОБА_4 (відповіжачем)

В свою чергу відповідачем до матеріалів справи надано довіреність б/н від 25.02.2020 (т.1 а.с.189-190), засвідчену адвокатом Трофименко Р.О., згідно з якою ОСОБА_1 має право, зокрема бути представником ТОВ Чаплинка з будь-яких питань та у відносинах з будь-якими юридичними та/або фізичними особами; готувати копії документів та засвідчувати своїм підписом без подальшого скріплення його печаткою товариства будь-які копії документів, які пов`язані із цією довіреністю, готувати та підписувати договори оренди нерухомого майна; вчиняти будь-які інші дії, які необхідні для цілей цієї довіреності.

Позивач в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі наполягає, що довіреності б/н від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1 він не видавав, та в суді першої інстанції заявляв клопотання про витребування у відповідача для огляду сторонами і суду, зокрема, оригіналу довіреності, проте оригінал довіреності відповідачем надано не було.

Щодо посилання апелянта на недопустимість завіреної представником відповідача копії довіреності від 25.02.2020 б/н в якості доказів, судова колегія зазначає наступне.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (пункт 6.27 постанови Великої палати верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (провадження № 12-52гс21)).

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80, 91 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. (частини перша - третя статті 80 ГПК України).

За частиною четвертою статті 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Тлумачення статті 91 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

З огляду на викладене, судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 920/659/22.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони (позивач та відповідач) діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи те, що у відповідача відсутній оригінал довіреності б/н від 25.02.2020, а наявна лише не завірена копія цього документу, відповідач не мав права, з урахуванням частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, завіряти документ, оригінал якого у нього відсутній; позивач заперечує видання такої довіреності, тому даний доказ помилково був врахований судом першої інстанції як належний та відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, не береться до уваги судом апеляційної інстанції.

Судова колегія також зазначає, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов`язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов`язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Згідно зі статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17).

Отже, зі змісту частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 у справі №910/19776/17).

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи № 904/2178/18).

При цьому при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16).

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 924/658/20.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що укладаючи додаткову угоду 24.02.2021 до договору оренди представник ТОВ "Чаплинка" Бучковський А.В. діяв на підставі довіреності від 25.02.2020 (т.1 а.с.189-190), оскільки складений сторонами документ не містить посилання на вказану довіреність, а позивач заперечує проти існування вказаної довіреності.

Досліджуючи зміст довіреності від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованої в реєстрі за №774 (т.1 а.с.193-194), судова колегія зазначає, що даною довіреністю не було передбачено повноважень Бучковського А.В. на підписання договорів оренди від імені ТОВ "Чаплинка", актів приймання-передачі об`єктів оренди та додаткових угод до них.

Також, довіреністю від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованої в реєстрі за №772 (т.1 а.с.191-192), не було передбачено повноважень Бучковського А.В. на підписання договорів оренди від імені ТОВ "Чаплинка", актів приймання-передачі об`єктів оренди та додаткових угод до них.

Враховуючи те, що вказаними вище довіреностями від 25.02.2020, не передбачено повноважень Бучковського А.В. на укладення та підписання будь-яких угод стосовно оренди спірного нерухомого майна позивача чи внесення змін до укладених договорів, в тому числі до зазначеного вище договору оренди, підписання та отримання будь-яких інших документів за спірними правовідносинами, інші довіреності на ім`я Бучковського А.В., які б надавали відповідні повноваження, видані ТОВ "Чаплинка", в матеріалах справи відсутні, а позивачем заперечується факт підписання додаткової угоди від 24.02.2021 та отримання листа б/н від 10.02.2021, судова колегія вважає, що додаткова угода від 24.02.2021 не є вчиненою (є не укладеною), а тому не породжує жодних правових наслідків.

З огляду на встановлені вище обставини щодо не укладення додаткової угоди від 24.02.2021, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання апелянта про призначення судової почеркознавчої експертизи вказаного документу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на зазначеній додатковій угоді відсутня печатка ТОВ "Чаплинка", на відміну від додаткових угод, наданих позивачем, що додатково свідчить про сумнівність даної додаткової угоди, оскільки печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Також відповідачем не доведено і судом не встановлено наявність доказів, що підтверджують вчинення довірителем (юридичною особою) дій, які б свідчили про схвалення цього правочину (додаткової угоди від 24.02.2021).

Проте, господарський суд першої інстанції під час з`ясування правовідносин сторін за договором оренди та вирішення даного спору помилково прийняв до уваги умови вказаної додаткової угоди.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Виняток з наведеного правила передбачений частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України, за змістом якої у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, відповідно до частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, норми статті 764 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 Цивільного кодексу України, так і частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим/продовженим на строк, який був раніше встановлений договором.

В контексті наведеного заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця в орендних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, а тому є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

В наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20), а також до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2197/20 з посиланням на відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду також в постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 також зазначила, що здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у такій діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. З викладеного, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця, як власника майна, володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у виді припинення чи продовження договору є пов`язаним із дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Враховуючи наведені висновки, а також встановлені судом обставини:

- щодо узгодження сторонами в пункті 9.1 договору оренди строку оренди по 28.02.2021 (включно) та поновлення цього договору у разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору щонайменше за 5 днів до дати завершення строку оренди, на 1 календарний місяць на тих самих умовах;

- щодо передачі позивачем майна в орендне користування відповідача 01.03.2020, згідно з актом прийому-передачі орендованого майна від 01.03.2020;

- щодо неповернення відповідачем орендованого майна позивачу на час звернення до суду з даним позовом, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення орендарем орендодавця про припинення договору оренди або дострокове його розірвання та звільнення приміщень.

Судова колегія зазначає, що істотне значення у наведеному випадку має факт доведення орендарем інформації про припинення дії договору оренди до орендодавця, а саме направлення орендарем відповідного повідомлення та отримання його орендодавцем, а також зміст самого повідомлення, оскільки таке повідомлення обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди.

При цьому, наявність відповідної заяви орендаря та належних доказів її надсилання орендодавцю за наданими ним реквізитами є свідченням про добросовісність дій орендаря.

В контексті спірних правовідносин, колегія суддів не приймає до уваги лист відповідача б/н від 10.02.2021 щодо повідомлення ним позивача про намір звільнити об`єкт оренди 31.03.2021, яким відповідач повідомив про свій намір звільнити об`єкт оренди 31.03.2021, та в додатках якого містився акт (приймання-передачі) повернення об`єкту оренди від 31.03.2021 та додаткова угода від 24.01.2021 до договору оренди №25-02-20-3 від 27.02.2020 (т.1 а.с.125-127), з огляду на те, що як було зазначено вище, докази на підтвердження повноважень щодо отримання будь-яких документів від орендарів у ОСОБА_1 матеріали справи не містять, позивач заперечує факт отримання даного листа, а відповідачем не надано інших доказів направлення даного листа позивачу, зокрема засобами поштового зв`язку на зазначену в договорі адресу.

Також, судова колегія не приймає до уваги долучену відповідачем до матеріалів справи відповідь від 23.08.2023 за вих.№28/08-2 ТОВ "Аксіома" (т.1 а.с.132-133) на адвокатський запит представника відповідача, зі змісту якої вбачається, що орендовані відповідачем приміщення за актом повернення приміщення від 31.03.2021 були звільнені відповідачем 31.03.2021, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що ТОВ "Аксіома" є власником нежитлових будівель, що є складовими частинами торговельно-розважального центру "Французький бульвар", та має повноваження на надання будь-якої інформації стосовно орендованих приміщень.

Крім того, в матеріалах справи відсутній належним чином складений та підписаний, у відповідності до умов договору акт прийому-передачі об`єкту оренди.

Судова колегія наголошує, що не є належним доказом звільнення приміщення акт про повернення приміщення від 31.03.2021, за змістом якого: представник ФОП Славтича В.В., який є орендарем за договором оренди № 25-02-20-3 від 27.02.2020, звільнив та передав (повернув) нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівля літ. Ю-4), загальною площею 1730,19 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд. 44-Б. Зазначений акт складений у присутності представника охоронної фірми та адміністратора ТЦ Французький бульвар (т.1 а.с.128). Крім орендаря він підписаний також особами зазначеними як "представник охоронної фірми" та "адміністратор ТЦ "Французький бульвар". Тобто особами, які не є, відповідно до умов укладеного договору оренди, сторонами у правовідносинах, що склались між позивачем та відповідачем.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди припинив свою дію 31.03.2021, а відповідач завчасно надав позивачу акт повернення об`єкта оренди й повідомив про небажання продовжувати орендні правовідносини, не підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про неодноразове поновлення/продовження з 01.03.2021 терміну договору оренди майна за договором оренди на тих самих умовах до 01.05.2023, коли позивач не висловив, за правилами статті 764 Цивільного кодексу України (частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України), заперечення щодо поновлення/продовження договору оренди на новий строк та повідомив про це відповідача.

Отже, встановивши, що відповідач не заперечував проти продовження строку дії договору оренди, матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем орендованого приміщення або відсутності можливості його використання, жодних актів про повернення орендованого майна орендодавцю сторони не підписували, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обов`язку відповідача сплатити заборгованість за договором оренди №27-08-20-5 від 27.08.2020 з орендної плати у розмірі 15678587,16грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що після припинення орендних правовідносин, які на думку останнього припинились 01.04.2021, а у приміщенні, яке було об`єктом оренди за договором №27-08-20-5 від 27.08.2020, з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України з 24.02.2022 було організовано укриття для людей від ракетних та артилерійських атак на місто Харків, а також організовано гуманітарний ХАБ отримання волонтерами, групами і відповідними організаціями речей першої необхідності та продуктів харчування, які надходили від благодійних організацій та різноманітних донорів, судова колегія зазначає, що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 911/654/21, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Підставою звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату згідно з наведеною правовою нормою є об`єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається на обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 911/654/21, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Так, на підтвердження вказаних вище щодо невикористання приміщень, які є об`єктом оренди, відповідач посилався на лист відповідь від 23.08.2023 за вих.№28/08-2 ТОВ "Аксіома" (т.1 а.с.132-133) наданий на адвокатський запит представника відповідача.

Проте, як було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що ТОВ "Аксіома" є власником нежитлових будівель, що є складовими частинами торговельно-розважального центру "Французький бульвар", та має повноваження на надання будь-якої інформації стосовно орендованих приміщень.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на різницю між неможливістю використання орендованого майна, тобто повною відсутністю доступу, та неможливістю здійснення господарської діяльності в орендованому майні у спірний період.

Проте, матеріали справи не містять доказів неможливості використання орендованого майна відповідачем у спірний період, у тому числі звернень останнього до позивача з повідомленням про такі обставини.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за неповернення орендованого приміщення в розмірі 1380172,10грн., судова колегія зазначає наступне.

Частина друга статті 785 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка за цією нормою має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які би перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України. Аналогічна за змістом правова позиція наведена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22.

Отже, за змістом статті 785 Цивільного кодексу України, яка визначає обов`язки наймача у разі припинення договору найму, суд у разі звернення з позовною заявою про повернення орендованого майна та стягнення неустойки зобов`язаний встановити факт як припинення дії договору оренди, так і факт користування/володіння річчю, яка є предметом договору оренди поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Враховуючи, що 25.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості та звільнення орендованих за договором приміщень 01.05.2023, в якій висловив заперечення стосовно подальшого продовження орендних правовідносин та заявив про припинення договору оренди №27-08-20-5 від 27.02.2020 з 01.05.2023, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем нерухомого майна у відповідності до приписів частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України або вчинення ним дій на таке повернення та ухилення орендодавця від прийняття об`єкта оренди, спірний договір припинений з травня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, заявленої у порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, у розмірі 1380172,10грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача стягнення 3% річних в сумі 470066,14грн. та інфляційних в розмірі 2694108,11грн., судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 470066,14грн., а також інфляційні в сумі 2694108,11грн.

Враховуючи обставини прострочення відповідачем зобов`язань зі здійснення оплати за договором оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020 та перевіривши розрахунок, заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зважаючи на суми боргу з урахуванням дат їх виникнення, суд апеляційної інстанції встановив правильність такого розрахунку.

При цьому, відповідачем не заперечувалось під час розгляду даної справи правильність здійсненого розрахунку вищенаведених нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

Таким чином, встановивши обставини щодо наявності орендних правовідносин за договором оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020 до травня 2023, відсутність в матеріалах справи доказів своєчасної та повної сплати відповідачем орендних платежів, а також не повернення об`єкта оренди після припинення договору оренди на вимогу орендодавця, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо позовних вимог в частині усунення перешкод в реалізації позивачем права власності на нерухоме майно шляхом зобов`язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно позивачу шляхом виселення з приміщень, загальною площею 1730,19 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ Французький бульвар (нежитлова будівля літ. Ю-4) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення об`єкту оренди, що є додатком №1 до договору оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

У справі № 904/5726/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних положень статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. З припиненням договірних відносин у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктом 10.4. договору сторони погодили, що повернення об`єкту оренди (його частин) здійснюється на підставі акту прийому - передачі об`єкту оренди (акту повернення), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Під час апеляційного перегляду даної справи судовою колегією не було прийнято в якості належного доказу лист відповідача б/н від 10.02.2021 щодо повідомлення ним позивача про намір звільнити об`єкт оренди 31.03.2021 яким відповідач повідомив про свій намір звільнити об`єкт оренди 31.03.2021, та в додатках якого містився акт (приймання-передачі) повернення об`єкту оренди від 31.03.2021 та додаткова угода від 24.01.2021 до договору оренди №25-02-20-3 від 27.02.2020 (т.1 а.с.125-127), з огляду на те, що як було зазначено вище, докази на підтвердження повноважень щодо отримання будь-яких документів від орендарів у ОСОБА_1 матеріали справи не містять, позивач заперечує факт отримання даного листа, а відповідачем не надано інших доказів направлення даного листа позивачу, зокрема засобами поштового зв`язку на зазначену в договорі адресу.

Як і не прийнято до уваги долучену відповідачем до матеріалів справи відповідь від 23.08.2023 за вих.№28/08-2 ТОВ "Аксіома" (т.1 а.с.132-133) на адвокатський запит представника відповідача, зі змісту якої вбачається, що орендовані відповідачем приміщення за актом повернення приміщення від 31.03.2021 були звільнені відповідачем 31.03.2021, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що ТОВ "Аксіома" є власником нежитлових будівель, що є складовими частинами торговельно-розважального центру "Французький бульвар", та має повноваження на надання будь-якої інформації стосовно орендованих приміщень.

Крім того, в матеріалах справи відсутній належним чином складений та підписаний, у відповідності до умов пункту 10.4. договору, акт прийому-передачі об`єкту оренди.

При цьому, судовою колегією також не було визнано належним доказом звільнення приміщення акт про повернення приміщення від 31.03.2021, за змістом якого: представник ФОП Славтича В.В., який є орендарем за договором оренди № 25-02-20-3 від 27.02.2020, звільнив та передав (повернув) нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівля літ. Ю-4), загальною площею 1730,19 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд. 44-Б. Зазначений акт складений у присутності представника охоронної фірми та адміністратора ТЦ Французький бульвар (т.1 а.с.128), з огляду на те, що крім орендаря він підписаний також особами зазначеними як "представник охоронної фірми" та "адміністратор ТЦ "Французький бульвар", тобто особами які не мають відношення, відповідно до умов укладеного договору оренди, до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем.

З огляду на вищевикладене, твердження відповідача про складання акту приймання-передачі майна з оренди та надсилання його позивачу не підтверджуються матеріалами справи.

Оскільки в матеріалах справи відсутній складений та підписаний сторонами акт приймання передачі об`єкта оренди з оренди орендодавцеві у порядку, визначеному сторонами у договорі, колегія суддів вважає, що вимога позивача усунення перешкод в реалізації позивачем права власності на нерухоме майно шляхом зобов`язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно позивачу шляхом виселення з приміщень, загальною площею 1730,19 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ Французький бульвар (нежитлова будівля літ. Ю-4) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення об`єкту оренди, що є додатком №1 до договору оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020 є правомірною та підлягає задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 31 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів про якість судових рішень, щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінці фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.

Пунктом 38 Висновку визначено, що при викладені мотивів прийняття рішення слід відповісти на аргументи сторін, тобто окремий пункт вимог та аргументи захисту. Це є важливою гарантією, яка дає можливість сторонам переконатись в тому, що їхні доводи були вивчені, а отже, суддя взяв їх до уваги.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/2830/23 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

З огляду на те, що під час апеляційного перегляду даної справи судом були встановлені підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/2830/23 із прийняттям нового рішення про задоволення позову, наявні правові підстави для скасування додаткового рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/2830/23 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 5138 від 26.02.2024).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/2830/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, кв. 1, код ЄДРПОУ 43528018) заборгованість з орендної плати за договором оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020 в розмірі 15678587,16грн.; 3% річних від простроченої суми за користування чужими коштами в розмірі 470066,14грн.; інфляційні в розмірі 2694108,11грн.; неустойку за неповернення орендованого приміщення в розмірі 1380172,10грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 244822,40грн.

Усунути перешкоди в реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" права власності на нерухоме майно шляхом зобов`язання фізичної особи підприємця Славтича Вадима Володимировича звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно позивачу шляхом виселення з приміщень, загальною площею 1730,19 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ Французький бульвар (нежитлова будівля літ. Ю-4) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення об`єкту оренди, що є додатком №1 до договору оренди № 27-08-20-5 від 27.08.2020.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/2830/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 5138 від 26.02.2024).

Видати наказ.

Повний текст постанови складено 20.06.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	12.06.2024
Оприлюднено	24.06.2024
Номер документу	119866822
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо усунення перешкод у користуванні майном

Плахов Олексій Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 12.06.2024 по справі 922/2830/23СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/2830/23

Постанова від 12.06.2024

Постанова
від 12.06.2024 по справі 922/2830/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД