Ухвала

від 18.06.2024 по справі 5/109-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

18 червня 2024 р. Справа № 5/109-09

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віктор" (с. Зарванці, 7 км. Хмельницьке шосе, Вінницький район, Вінницька область)

про визнання банкрутом

за участю:

арбітражний керуючий (ліквідатор) Томашук М.С.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 5/109-09 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Віктор".

Ухвалою від 16.04.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Віктор", в порядку ст. 53 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 14.07.2009 року відкрито процедуру санації. Керуючим санацією призначено Столярика В.Г., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого - Стороженка С.С.

Ухвалою від 22.12.2009 року визнано кредиторами ТОВ "Торговий дім "Віктор":

- ТОВ "Малиш" з грошовою вимогою до боржника в сумі 4 370 430,80 грн.

- ПАТ "Сведбанк" з грошовою вимогою до боржника в сумі 5 852 694,94 грн.

Ухвалою від 14.12.2010 року усунуто від виконання обов"язків розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Стороженка С.С. та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Томашука М.С.

Постановою суду від 31.03.2011 року ТОВ "Торговий дім "Віктор" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 20.09.2016 року здійснено заміну кредитора у справі №5/109-09 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Віктор" - Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (код ЄДРПОУ 19356840) на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Перехідний Банк "РВС Банк" (код ЄДРПОУ 39849797; адреса: 04071, м. Київ, вул.Введенська, 29/58).

Ухвалою від 12.03.2018 року замінено кредитора у справі № 5/109-09 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Віктор" - Публічне акціонерне товариство "Перехідний Банк "РВС Банк" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "РВС Банк" (код ЄДРПОУ 39849797).

В подальшому, 18.04.2024 року до суду від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшли наступні документи:

- підсумковий звіт ліквідатора № 02-19/91 від 17.04.2024 року у справі № 5/109-09;

- звіт № 02-19/92 від 17.04.2024 року про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками виконання повноважень арбітражного керуючого ТОВ "Торговий дім "Віктор";

- клопотання № 02-19/93 від 17.04.2024 року про пропорційне стягнення з кредиторів на користь ОСОБА_1 основної грошової винагороди та витрат ліквідатора, а саме: з ТОВ "Малиш" - 583 104,17 грн.; АТ "РВС Банк" - 780 868,27 грн.

Ухвалою від 19.04.2024 року вказані звіти та клопотання призначено до розгляду на 18.06.2024 року.

Ухвалою від 22.04.2024 року продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора Томашука М.С. у справі № 5/109-09 до 18.06.2024 року. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2024 року.

В судове засідання на визначену дату з`явився арбітражний керуючий. Інші учасники провадження у даній справі повноважних представників для участі в судовому засіданні не направили, будь-яких заяв, клопотань, чи письмових пояснень по суті справи чи згаданих вище клопотання та звітів арбітражного керуючого до суду не подали.

Про дату, час та місце слухання справи кредитори повідомлені належним чином ухвалами суду від 19.04.2024 року та 22.04.2024 року, які згідно сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа були доставлені до електронних кабінетів кредиторів: ТОВ "Малиш" та АТ "РВС Банк" - 19.04.2024 року - 21:00 год. та 25.04.2024 року - 19:50 год., відповідно, та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважаються врученими 22.04.2024 року та 26.04.2024 року, відповідно.

Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у даній справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників кредиторів.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від учасників справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що кредиторів належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.

Так, в ході розгляду справи, арбітражний керуючий надав пояснення щодо обставин, наведених у підсумковому звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі банкрута, просив їх затвердити та закрити провадження у даній справі.

Суд, розглянувши підсумковий звіт ліквідатора арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-19/91 від 17.04.2024 року у справі № 5/109-09, а також дослідивши письмові докази надані на підтвердження викладених у звіті обставин, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, встановив наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та остаточного звіту ліквідатора боржника, на виконання вимог ст.25 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором 12.04.2011 року на адресу ТОВ Торговий дім "Віктор" та на адресу керівника - керуючого санацією Столярика В.Г. направлялись Розпорядження №2 про передачу посадовими особами фінансово-господарських документів та печаток і штампів банкрута, майнові активи, матеріальні та інші цінності банкрута, правовстановлюючі документи банкрута, відомості про дебіторську заборгованість товариства із відповідними підтверджуючими документами, відомості про наявний у товариства трудовий архів.

На вказані розпорядження та вимоги від керівника ТОВ Торговий дім "Віктор" відповіді не отримано, та не передано ліквідатору бухгалтерської та іншої документації банкрута, печатки та штампи. Не передано майнові активи, матеріальні та інші цінності банкрута, правовстановлюючі документи банкрута, не надано відомостей про дебіторську заборгованість товариства із відповідними підтверджуючими документами.

Не надано відомостей про наявний у боржника трудовий архів та не передано жодних документів, які підлягають архівному зберіганню.

Розпорядження ліквідатора та вимоги закону не були виконані , документи та печатка не передана, а керівник банкрута - Столярик В.Г. ухилився від передачі вищевказаних документів та печатки.

В зв`язку з цим, ліквідатор 13.03.2012 року звернувся до УМВС України у Вінницькій області з заявою в якій просив: вжити заходів щодо притягнення до відповідальності керівника ТОВ Торговий дім "Віктор" Столярика В.Г.; вилучити фінансово-господарські документи та печатку і штампи банкрута ТОВ Торговий дім "Віктор".

09.04.2012 року ліквідатору було надано відповідь від УДСБЕЗ у Вінницькій області про відмову в порушені кримінальної справи відносно керівника та повідомлено про неможливість вилучення печатки та штампу, а також бухгалтерських документів банкрута.

На запит ліквідатора було отримано відповідь від ГУ Статистики у Вінницькій області відповідно до якої повідомлено ліквідатора про те, що ТОВ Торговий дім "Віктор" за 2008,2009,2010 роки не подавали щорічної фінансової звітності.

Ліквідатором було вжито всіх можливих заходів щодо отримання від боржника документів ТОВ Торговий дім "Віктор", в тому числі і архівних, печатки, штампу та установчих документів, які ліквідатору не були передані посадовими особами банкрута та не були виявлені в ході ліквідації божника.

В зв`язку з цим, до архівної установи документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню не передавались.

В зв`язку з тим, що ліквідатору не було передано фінансово-господарських документів, печаток і штампів банкрута, майнові активи, матеріальні та інші цінності банкрута, правовстановлюючі документи банкрута, відомості про дебіторську заборгованість товариства з відповідними підтверджуючими документами ліквідатор не має можливості виявити та стягнути дебіторську заборгованість банкрута, оскільки відсутні первинні документи, що підтверджують наявність дебіторської заборгованості.

В ході проведення процедури ліквідації було виявлено, що до порушення справи про банкрутство ТОВ Торговий дім "Віктор", як майновим поручителем за зобов`язаннями ТОВ Фірма "Укрводпром" було передано за договором іпотеки №19/КЛ/24-05-07-2-01 від 07.06.2007 року у заставу АКБ "ТАС-Комерцбанк" предмет застави - комплекс будівель та споруд, що знаходився за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, за запитами ліквідатора було встановлено, що комплекс будівель та споруд, що знаходився за адресою АДРЕСА_1 перереєстровано на іншу юридичну особу - ТОВ "Вінпродторг ЛТД" у відповідності до свідоцтва про право власності від 04.08.2010 року, однак вже за іншою адресою - Вінницький р-н., с. Вінницькі Хутори, вул.Чехова 31 А.

Право власності на майновий комплекс у м.Вінниця , вул.Чехова 31А перейшло до ТОВ "Вінпродторг ЛТД" в незаконний спосіб, оскільки Вінницьке КП ВОО БТІ неправомірно зареєструвало свідоцтво про право власності на майновий комплекс за ТОВ "Вінпродторг ЛТД", оскільки дане майно було зареєстроване в реєстрі обтяжень нерухомого майна у відповідності до договору іпотеки №19/КЛ/24-05-07-2-01 від 07.06.2007 року та у відповідності з виконавчим написом нотаріуса від 21.10.2008 року було звернено стягнення на дане нерухоме майно, на яке в послідуючому було накладено арешт Примусовим відділом ДВС Управління Юстиції у Вінницькій обл.

Отже, органами БТІ здійснено реєстрацію переходу права власності на ідентичні об`єкти нерухомого майна з іпотекодавця ТОВ Торговий дім "Віктор" до третьої особи ТОВ "Вінпродторг ЛТД" та змінено його адресу з м. Вінниця, вул. Чехова 31 А на АДРЕСА_1 .

Зміна адреси на майновий комплекс відбулась на підставі рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 30.07.2010р. №219, яким було змінено адресу об`єкта нерухомого майна та вирішено видати ТОВ "Вінпродторг ЛТД" свідоцтво про право власності від 04.08.2010р., яке видано в замін свідоцтва про право власності від 30.05.2003р., що дало можливість перереєструвати право власності в обхід заборони та арешту, однак вже за адресою АДРЕСА_1 .

В зв`язку з цим, ліквідатор звернувся з заявою про вчинення злочину до УСБУ у Вінницькій області.

За заявою ліквідатора в листопаді 2012 року УСБУ у Вінницькій області порушило кримінальну справу відносно засновника ТОВ "Торговий дім "Віктор" Маліновського В.В. та керівника ОСОБА_2 по факту незаконного заволодіння майном банкрута та виведення цього майна зі складу ліквідаційної маси.

В зв`язку з порушенням кримінальної справи, ліквідатору в ході проведення слідчих дій було передано на відповідальне зберігання майновий комплекс за адресою АДРЕСА_1 (нерухоме майно без доступу до середини приміщень) Акт від 16.11.2012 року.

В зв`язку з цим, 16.11.2012р. ліквідатором було укладено договір із охоронним підприємством (ФОП Самборський М.С.) на охорону вищевказаного майна, як речового доказу.

Дане кримінальне провадження неодноразово закривалось слідством, однак за скаргами ліквідатора було скасовано постанови про закриття кримінального провадження.

25.12.2013 року СВ УМВС України у Вінницькій області було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

25.12.2013 року СВ УМВС України у Вінницькій області було винесено постанову про повернення речового доказу - комплексу будівель та споруд, що знаходився по АДРЕСА_1 до ТОВ "Вінпродторг".

Актом приймання-передачі від 15.01.2014 року речовий доказ було повернуто за участю слідчого СВ УМВС України у Вінницькій області - ТОВ "Вінпродторг".

15.01.2014 року було укладено додаткову угоду з охоронним підприємством (ФОП Самборський М.С.) до договору охорони від 16.11.2012 року та припинено дію договору охорони з 15.01.2014 року.

За період охорони майна вартість послуг охорони склала 60 000,00 грн..

Ухвалою Вінницького міського суду від 10.10.2014 року за скаргою ліквідатора, постанову СВ УМВС України у Вінницькій області про закриття відносно ОСОБА_3 та групи осіб від 25.12.2014 року було скасовано, а справу направлено на стадію досудового розгляду в СВ УМВС України у Вінницькій області.

25.03.2016 року матеріали кримінального провадження щодо незаконного заволодіння предметом іпотеки та рухомим майном, обладнанням, що перебувають в приміщеннях у відповідності до якого пред`явлено підозру засновнику ТОВ фірма "Укрводпром", ТОВ Торговий дім "Віктор" та ТОВ "Вінпродторг ЛТД" - ОСОБА_3 направлені до суду для судового розгляду.

Фактично весь цей час ліквідаційна процедура ТОВ Торговий дім "Віктор" продовжувалась, оскільки матеріали кримінального провадження по обвинуваченню засновника ТОВ фірма "Укрводпром", ТОВ Торговий дім "Віктор" та ТОВ "Вінпродторг ЛТД" - ОСОБА_3 перебували на стадії судового розгляду.

Від прийняття рішення у кримінальній справі залежала позиція кредиторів щодо повернення майна банкруту або пред`явлення до винних осіб цивільного позову.

Ухвалою Вінницького міському суді від 08.06.2023 року встановлено визнання ОСОБА_3 пред`явленого обвинувачення та звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, в зв`язку з закінченням строків притягнення до відповідальності.

На цій підставі кредитором ПАТ "РВС-Банк" подано до Вінницького апеляційного суду заяву про перегляд ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 01.03.2010 року за нововиявленими обставинами по цивільні справі № 2-646/2007.

Підставами для перегляду ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 01.03.2010 року за нововиявленими обставинами є прийняття Вінницьким міським судом Ухвали від 08.06.2023 року, якою встановлено визнання ОСОБА_3 пред`явленого обвинувачення та звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, в зв`язку з закінченням строків притягнення до відповідальності.

Як вбачається з реєстру судових рішень, заяву про перегляд ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 01.03.2010 року за нововиявленими обставинами по цивільні справі № 2-646/2007 не прийнято до розгляду судами першої та апеляційної інстанції та відмовлено у відкритті провадження в зв`язку із закінченням граничних строків для подання такої заяви.

Остаточне рішення з питання відкриття провадження за заявою про перегляд ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 01.03.2010 року за нововиявленими обставинами по цивільні справі № 2-646/2007 вирішено Ухвалою ВС КЦС від 26.01.2024 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "РВС Банк" на ухвалу Вінницького міського суду від 04.09.2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19.12.2023 року.

В зв`язку з цим, кредитор АТ "РВС Банк", як іпотекодержатель майнового комплексу вживає заходів щодо захисту своїх прав, як іпотекодержателя майна поза межами розгляду справи про банкрутство ТОВ Торговий дім "Віктор" і на даний час відсутні підстави для продовження ліквідаційної процедури ТОВ Торговий дім "Віктор" .

Разом з тим, ліквідатором вживались заходи щодо виявлення іншого майна банкрута, яке можливо включити до складу ліквідаційної маси.

Ліквідатором банкрута направлялись запити щодо виявлення майна боржника до реєстраційних органів, а саме: органів ДВС, Державна авіаційна служба, Вінницька митниця ДФС, ДС інтелектуальної власності, ДС геології та надр України, ДП АІРТ, ГУ ДПС, ДС з безпеки на транспорті, Державне космічне агентство, РСЦ МВС У Вінницькій області, ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, філія ГІОЦ ПАТ Укрзалізниця, НКЦПФР та ін.

За даними Вінницької ОДПІ Вінницької області за ТОВ Торговий дім "Віктор" рахуються рахунки в 2-х банківських установах, ПАТ "Промінвестбанк" та ПАТ КБ "Хрещатик".

Листом від 19.09.2017 року №102-20-2/6-178, ПАТ "Промінвестбанк" повідомив про закриття рахунків боржника у відділені банку протягом 2010-2011 років.

ПАТ КБ "Хрещатик" повідомив ліквідатора, що станом на 15.06.2012 року залишок коштів на рахунку банкрута складає 0,00 грн..

Рішенням Правління Національного банку України від 02.06.2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення від 03.06.2016 року № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Оскільки, процедура ліквідації банку ПАТ "КБ "Хрещатик" передбачає припинення ведення розрахунково-касових та будь-яких інших операцій з клієнтами банку, то рахунок банкрута в ПАТ КБ "Хрещатик" було закрито в процедурі ліквідації банку.

Відповідно до даних Вінницької ОДПІ Вінницької області від 22.09.2017 року за ТОВ Торговий дім "Віктор" відкриті рахунки не рахуються.

За даними Державної інспекції Держтехнагляду та Держпродспоживслужби у Вінницькій області за боржником в інформаційній базі обліку сільськогосподарська техніка не зареєстрована.

Відповідно до даних ДАБІ, інформація у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва стосовно боржника відсутня .

Відповідно до довідки Якушинецької сільської ради договори на функціонування тимчасових споруд боржником не укладались.

Відповідно до довідки Вінницького ВРЕР транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

За інформацією з Вінницького КП ВОО БТІ об`єкти нерухомого майна зареєстровані за боржником відсутні.

Відповідно до відомостей із ДРРПНМ відомості про реєстрацію нерухомого майна за боржником відсутні.

За даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку станом на 30.09.2017 року будь-яких ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення, передбачені статтею 4 ЗУ "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" у ТОВ Торговий дім "Віктор" не має, власником 5% І більше пакетів акцій боржник не значиться.

За даними Державної митної служби (ДФС України), ТОВ Торговий дім "Віктор" до Реєстру осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи не включено, майнові активи на тимчасовому зберіганні не перебувають.

За даними Державної системи охорони інтелектуальної власності інформація про ТОВ Торговий дім "Віктор" як власника, винахідника або заявника права Інтелектуальної власності не виявлено.

За даними Укртрансбезпеки інформація про боржника як власника плавзасобів не виявлено.

Відповідно до відомостей ТОВ Торговий дім "Віктор" не має відокремлених підрозділів та Дочірніх підприємств.

За даними Державного космічного агентства України відсутні зареєстровані за боржником унікальні об`єкти космічної діяльності.

За даними Державіаслужби відсутні відомості про зареєстровані за боржником повітряні судна не зареєстровані.

Відповідно до відомостей Державної служби з питань геології та надр боржник не має спеціальних дозволів на користування надрами.

За даними Філії ГІОЦ АТ "Укрзалізниця" відсутня інформація про реєстрацію за боржником вагонів, локомотивів та під`їзних колій.

За даними Державного агентства ідентифікації і реєстрації тварин відсутня інформація про зареєстровані за боржником тварини .

Державна частка в ТОВ Торговий дім "Віктор" за даними РВ ФДМУ у Вінницькій області відсутня.

Згідно з отриманою відповіддю Управління земельних ресурсів у Вінницькому районі у банкрута в приватній власності наявна земельна ділянка площею 0,5402 га. за адресою - Вінницький р-н.. Вінницько-Хутірська сільська рада, вул. Чехова 31а.

07.10.2011 року Господарським судом винесено рішення по справі №1022011/5003, яким відмовлено ТОВ "Вінпродторг ЛТД" в визнанні права власності на дану земельну ділянку, як власнику нерухомого майна, що розміщене на даній землі, чим підтвердив правомірність включення даної земельної ділянки до складу ліквідаційної маси банкрута.

Отже, згідно з отриманими відповідями майнових активів крім земельної ділянки площею 0,5402 га. на праві власності за ТОВ Торговий дім "Віктор" не зареєстровано.

В ході проведення процедури ліквідації ліквідатором було виявлено наступне майно банкрута, яке було включено до складу ліквідаційної маси:

- земельна ділянка площею 0,5402 га. за адресою - Вінницький р-н., Вінницько-Хутірська сільська рада, вул. Чехова 31а, більше жодного майна виявлено не було.

В зв`язку з тим, що продаж майна в ліквідаційній процедурі банкрута не проводився, продаж майна необхідно здійснювати з врахуванням норм редакції ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме ст.ст. 49-76, який набув чинності 19.01.2013 року.

Дані норми закону не передбачають погодження продажу майна з комітетом кредиторів, а тому ліквідатором 21.02.2014 року було прийнято розпорядження про початок продажу майна ліквідаційної маси ТОВ "Торговий дім "Віктор" із врахуванням норм нової редакції ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме ст.ст. 49-76, про що повідомлено кредитора ПАТ "Омега-Банк" письмово.

Ліквідатором було проведено конкурс по визначенню організатора аукціону з продажу майна банкрута, в зв`язку з чим було подано відповідне оголошення в ЗМІ.

В зв`язку з чим, переможцем конкурсу визначено ТБ "Подільський контракт".

Ухвалою суду від 13.05.2014 року ТБ "Подільський контракт" визнано учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім Віктор" та укладено договір на організацію проведення аукціону.

Після того як було організовано аукціон з продажу майна 24.07.2014 року, ухвалою Вінницького міського суду за клопотанням слідчого в рамках зареєстрованого кримінального провадження, було накладено арешт на земельну ділянку площею 0,5402 га. за адресою - Вінницький р-н., Вінницько-Хутірська сільська рада, вул. Чехова 31 а, та заборонено будь-яким чином її використовувати та розпоряджатись нею.

В зв`язку з цим, ліквідатором було направлено відповідне клопотання ТБ "Подільський контракт" про зупинення реалізації майнових активів.

22.12.2015 року рішенням процесуального прокурора знято арешт з земельної ділянки яка належить банкруту, в зв`язку з чим, ліквідатором вчинено дії щодо підготовки до реалізації земельної ділянки та її продажу, а саме повторно визначено торгуючу організацію, проведено експертну оцінка майна та ін.

Вартість земельної ділянки відповідно до звіту про оцінку майна склала 519 897,12 грн.

02.02.2016 року було укладено Договір із ВУБТБ на організацію та проведення аукціону.

За наслідками проведеної роботи по реалізації майна банкрута, 05.07.2016 року відбувся аукціон з продажу земельної ділянки площею 0.5402 га. за адресою: Вінницький р-н., Вінницько-Хутірська сільська рада, вул.. Чехова 31 а. Вартість придбаного майна склала 66 546,83 грн.

Після проведення покупцем розрахунків за майно, 11.07.2016 року покупцю було передано земельну ділянку за Актом передавання права власності.

Відповідно до Акту виконаних робіт після реалізації майна та з врахуванням винагороди організатора аукціону та понесених витрат, від реалізації майна було отримано 59 475,65 грн., які були витрачені наступним чином:

- 59 228,85 грн. сплачено ФОП Самборському М.С. за охорону майна по вул.. Чехова 31 а, в межах кримінальної справи як зберігання речового доказу;

- 123,40 грн. погашено вимоги кредитора ТОВ "Малиш" зі сплати судового збору;

- 123,40 грн. погашено вимоги кредитора АТ "РВС-Банк" зі сплати судового збору.

Все майно ліквідаційної маси було реалізовано на суму 59 475,65 грн., які витрачені на наведені вище цілі.

За наслідками проведеного аукціону, покупцю було видано свідоцтво про придбання майна на аукціоні та здійснено перереєстрацію земельної ділянки на покупця, що підтверджено свідоцтвом, витягом із ДРРП та повідомленнями ГУ Держгеокадастру у Вінницькій обл.

Також у звіті ліквідатором щодо можливого притягнення до субсидіарної відповідальності керівника та засновників банкрута, повідомлено те, що підприємство перебуває в процедурі банкрутства з 2009 року та відповідно керівник банкрута був звільнений та припинив виконувати свої обов`язки з 31.03.2011 року, з моменту введення процедури ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

В той же час, норма Закону про притягнення до субсидіарної відповідальності в порядку ст. 61 КУзПБ набула чинності 21.10.2019 року, з набуттям чинності КУзПБ.

За таких обставин притягнути керівника та засновників банкрута до субсидіарної відповідальності немає підстав.

Відповідно до правової позиції ВС КГС, яку висвітлено у ряді постанов, критерієм для застосування норм статті 61 КУзПБ та статті 41 Закону про банкрутство, у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію цього Кодексу, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тож стаття 61 КУзПБ застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито після введення в дію цього Кодексу.

Застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.

Відповідно до ч 5. ст. 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка почала діяти з 19.01.2013 року, встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв"язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Справа про банкрутство ТОВ Торговий дім "Віктор" порушена 16.04.2009 року під час дії норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції закону, яка діяла до 19.01.2013 року.

Редакція ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції закону, яка діяла до 19.01.2013 року не містила положень про застосування субсидіарної відповідальності засновників та керівника товариства та ін. третіх осіб, отже на даний час відсутні законні підстави , які надають права звертатись до суду із заявою про застосування субсидіарної відповідальності третіх осіб, оскільки провадження у справі про банкрутство порушено під час дії Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції закону, редакція якого діяла до 19,01.2013 року .

02.04.2024 року проведено засідання комітету кредиторів на якому було схвалено кінцевий звіт ліквідатора за період ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута та прийнято рішення звернутись до Господарського суду Вінницької області з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ Торговий дім "Віктор" та припинення провадження у справі №5/109-09 про банкрутство ТОВ Торговий дім "Віктор".

Посилаючись на наведені обставини, арбітражний керуючий Томашук М.С. просить суд затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Торговий дім "Віктор", ліквідувати юридичну особу ТОВ Торговий дім "Віктор" та закрити провадження по справі № 5/109-09.

Наведені в остаточному звіті ліквідатора підтверджені відповідними письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В силу ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КУзПБ, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.

Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Згідно ч. 6 ст. 65 КУзПБ, ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.

В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2022 року у справі № 904/4387/19, у поданому суду на затвердження звіті ліквідатор зобов`язаний зазначити повну інформацію щодо всіх вжитих ним заходів та обґрунтувати їх достатність і вичерпність для досягнення мети ліквідаційної процедури, а господарський суд має перевірити висновки ліквідатора та надати мотивовану оцінку повноті його дій у ліквідаційній процедурі.

КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012, від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.12.2022 року у справі № 927/1361/13, ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі. Тому обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

За змістом положень статей 61-65, 90 КУзПБ ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 65 КУзПБ, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний окремо зазначити такі майнові активи у ліквідаційному балансі та подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Судом встановлено, що в ході ліквідаційної процедури, ліквідатором, зокрема, було вжито заходів щодо реалізації майна банкрута, за наслідком проведення яких 05.07.2016 року відбувся аукціон з продажу земельної ділянки площею 0.5402 га. за адресою: Вінницький р-н., Вінницько-Хутірська сільська рада, вул.. Чехова 31 а. Вартість придбаного майна склала 66 546,83 грн.

Після проведення покупцем розрахунків за майно, 11.07.2016 року покупцю було передано земельну ділянку за Актом передавання права власності.

Відповідно до Акту виконаних робіт після реалізації майна та з врахуванням винагороди організатора аукціону та понесених витрат, від реалізації майна було отримано 59 475,65 грн., які були витрачені наступним чином:

- 59 228,85 грн. сплачено ФОП Самборському М.С. за охорону майна по вул.. Чехова 31 а, в межах кримінальної справи як зберігання речового доказу;

- 123,40 грн. погашено вимоги кредитора ТОВ "Малиш" зі сплати судового збору;

- 123,40 грн. погашено вимоги кредитора АТ "РВС-Банк" зі сплати судового збору.

Все майно ліквідаційної маси було реалізовано на суму 59 475,65 грн., які витрачені на наведені вище цілі.

Водночас, в зв`язку з відсутністю у банкрута інших майнових активів, решта вимог кредиторів залишились не погашеними.

Також, як зазначено вище, 02.04.2024 року відбулись збори комітету кредиторів боржника (протокол від 02.04.2024 року), за результатами проведення яких було прийнято, зокрема, рішення: схвалити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Торговий дім "Віктор"; звернутись до Господарського суду Вінницької області з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ Торговий дім "Віктор"; уповноважити ліквідатора подати до суду клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ Торговий дім "Віктор".

Отже, суд, дослідивши підсумковий звіт арбітражного керуючого (ліквідатора) Томашука М.С. № 02-19/91 від 17.04.2024 року у справі № 5/109-09 та наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку, що ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки щодо належного проведення ліквідаційної процедури, покладені на нього Законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 90 КУзПБ встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі: затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 90 КУзПБ, провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 5, 9, 11 і 12 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 і 10 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала.

У випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

З огляду на встановлені обставини та наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку про затвердження підсумкового звіту арбітражного керуючого (ліквідатора) Томашука М.С. № 02-19/91 від 17.04.2024 року у справі № 5/109-09 та ліквідаційного балансу банкрута станом на 01.04.2024 року, в зв`язку з чим, банкрут - ТОВ Торговий дім "Віктор" підлягає ліквідації, що є наслідком закриття провадження у справі № 5/109-09.

Згідно ч. 8 ст. 41 КУзПБ, дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

За наведених обставин, мораторій, що був вжитий ухвалою суду від 16.04.2009 року у цій справі, підлягає припиненню.

Також, судом було розглянуто звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-19/92 від 17.04.2024 року про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками виконання повноважень арбітражного керуючого ТОВ "Торговий дім "Віктор" та клопотання № 02-19/93 від 17.04.2024 року про пропорційне стягнення з кредиторів на користь ОСОБА_1 основної грошової винагороди та витрат ліквідатора.

В ході розгляду справи, арбітражний керуючий надав пояснення щодо обставин, наведених у клопотанні та звіті, підтримав вимоги клопотання та просив його задоволити, а звіт - затвердити.

Так, за змістом звіту № 02-19/92 від 17.04.2024 року про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками виконання повноважень арбітражного керуючого ТОВ "Торговий дім "Віктор", ухвалою суду від 14.12.2010 року було усунуто від повноважень розпорядника майна Стороженка С.С. та призначено розпорядником майна ТОВ Торговий дім "Віктор" арбітражного керуючого Томашука М.С.

31.03.2011 року постановою суду ТОВ Торговий дім "Віктор" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Томашука М.С.

В зв`язку з цим, нарахування основної грошової винагороди та відшкодування витрат проводиться за період з 14.12.2010 року по 01.04.2024 року.

Так, відповідно до наведених вище судових рішень, арбітражний керуючий Томашук М.С. виконує повноваження арбітражного керуючого у справі про банкрутство ТОВ Торговий дім "Віктор" в період із 14.12.2010 року по 31.03.2011 року - розпорядник майна і відповідно в період із 31.03.2011 року по 01.04.2024 року - ліквідатор.

За таких обставин, до суду подається звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого в період з 14.12.2010 року по 01.04.2024 року.

Розрахунок грошової винагороди арбітражного керуючого ТОВ Торговий дім "Віктор" здійснювався у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень з моменту призначення - з 02.09.2010 року по 21.10.2019 року відповідно до ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а з 21.10.2019 року у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ Торговий дім "Віктор" відповідно до КУзПБ.

Таким чином, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого чинним законодавством України у відповідному році, за період виконання повноважень арбітражного керуючого ТОВ Торговий дім "Віктор" з 14.12.2010 року по 01.04.2024 року арбітражному керуючому Томашуку М.С. нараховано основну грошову винагороду в сумі 1 360 259,00 грн. згідно наведеного у звіті розрахунку.

Нарахована грошова винагорода арбітражного керуючого ТОВ Торговий дім "Віктор" у розмірі 1 360 259,00 грн., арбітражному керуючому Томашуку М.С. не виплачувалась, в зв`язку з відсутністю майна та грошових коштів у банкрута.

Разом з тим, за період з 14.12.2010 року по 01.04.2024 року арбітражним керуючим було понесено витрати по справі на суму 3 713,44 грн., з яких: 448,20 грн. поштові витрати, 93,44 грн. витрати пов"язані з отриманням платних запитів та інформації, 1 270,00 грн. подання оголошення про визнання банкрутом, 201,80 грн. подання оголошення про продаж майна в місцевій пресі, 700 грн. нотаріальні витрати, 1000,00 грн. оцінка майна.

Витрати арбітражного керуючого ТОВ Торговий дім "Віктор" у розмірі 3 713,44 грн., арбітражному керуючому Томашуку М.С. не погашались, в зв`язку з відсутністю майна та грошових коштів у банкрута.

На підтвердження понесених арбітражним керуючим Томашуком М.С. витрат у даній справі, до звіту додано відповідні письмові докази.

02.04.2024 року відбулись збори комітету кредиторів боржника (протокол від 02.04.2024 року), за результатами проведення яких було прийнято, зокрема, рішення:

схвалити звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про нарахування і виплату грошової винагороди в розмірі 1 360 259,00 грн. за підсумками процедури банкрутства в період із 14.12.2010 року по 01.04.2024 року у справі № 5/109-09 про банкрутство ТОВ Торговий дім "Віктор";

схвалити звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про здійснення та відшкодування витрат в розмірі 3 713,44 грн. за підсумками процедури банкрутства в період із 14.12.2010 року по 01.04.2024 року у справі № 5/109-09 про банкрутство ТОВ Торговий дім "Віктор" .

Відтак, арбітражний керуючий Томашук М.С. просить суд:

затвердити витрати арбітражного керуючого ТОВ Торговий дім "Віктор" за період із 14.12.2010 року по 01.04.2024 року в розмірі 3 713,44 грн.

затвердити основну грошову винагороду арбітражного керуючого ТОВ Торговий дім "Віктор" за період із 14.12.2010 року по 01.04.2024 року у розмірі 1 360 259,00 грн..

За змістом клопотання № 02-19/93 від 17.04.2024 року про пропорційне стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого основної грошової винагороди та витрат ліквідатора.

Відповідно до звіту ліквідатора про нарахування та виплату основної грошової винагороди та витрат, витрати арбітражного керуючого ТОВ Торговий дім "Віктор" за період з 14.12.2010 року по 01.04.2024 року становлять 3 713,44 грн, основна грошова винагорода за період з 14.12.2010 року по 01.04.2024 року становить 1 360 259,00 грн.

Всього розмір непогашеної основної грошової винагороди ліквідатора та понесених витрат у справі про банкрутство становить 1 363 972,44 грн..

Виходячи з вищенаведеного, виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Томашуку М.С. та понесених витрат за період виконання повноважень арбітражним керуючим Томашуком М.С. у розмірі 1 363 972,44 грн. доцільно розподілити між кредиторами, керуючись принципом пропорційності їх грошових вимог, що включені до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 22.12.2009 року затверджено реєстр вимог кредиторів до якого увійшли: ТОВ "Малиш" з сумою вимог - 4 370 430,80 грн. - четверта черга задоволення; ПАТ "Сведбанк" з сумою вимог 5 852 694,94 грн. - четверта черга.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.09.2016 року було замінено кредитора ПАТ "Сведбанк" на ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк", в зв`язку з правонаступництвом.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.03.2018 року було замінено кредитора ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" на АТ "РВС Банк", в зв`язку з правонаступництвом.

Загальна сума визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника складає - 10 223 125,74 грн.

Визначення відсотку стягнення основної грошової винагороди за виконання повноважень арбітражного керуючого у справі №10/109-09 про банкрутство ТОВ Торговий Дім "Віктор" Томашука М.С. за період з 14.12.2010 року по 01.04.2024 року, визначено наступним чином.

сума до стягнення - 1 363 972,44 грн.

сума вимог кредиторів до боржника складає - 10 223 125,74 грн.

розрахунок: 1 363 972,44 грн. х 100 : 10 223 125,74 грн. = 13,34203 % з кожної суми кредиторських вимог кредитора по справі, а саме:

ТОВ "Малиш" сума вимог - 4 370 430,80 грн. х 13,34203% : 100 = 583 104,17 грн., до стягнення - 583 104,17 грн.

ПАТ "РВС Банк" сума вимог - 5 852 694,94 грн. х 13,34203% : 100 = 780 868,27 грн., до стягнення - 780 868,27 грн.

Загальна сума до стягнення - 1 363 972,44 грн.

Враховуючи наведене вище, посилаючись на положення КУзПБ, ст. 43 Конституції України та судову практику, арбітражний керуючий Томашук М.С. просить суд:

стягнути з ТОВ "Малиш" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 583 104,17 грн., в якості виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Томашука М.С. за виконання повноважень арбітражного керуючого ТОВ ТД "Віктор";

стягнути з АТ "РВС Банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 780 868,27 грн., в якості виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Томашука М.С. за виконання повноважень арбітражного керуючого ТОВ ТД "Віктор".

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Статтею 30 КУзПБ урегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4-6 ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

При цьому, частина 3 ст. 115 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 21.10.2019 року) передбачала, що грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

У постанові Верховного Суду від 22.08.2023 року у справі № 903/160/22 вказано, що кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.

Також, згідно постанови Верховного Суду від 07.03.2023 року у справі 908/1946/15-г, кредитори, які очікують на результат діяльності арбітражного керуючого, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий, в свою чергу, правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, а оплата грошової винагороди, у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел, має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Крім цього, відхиляючи аргументи скаржника про відсутність підстав для вимог ліквідаторів щодо стягнення з кредиторів виплати грошової винагороди у заявлених розмірах через недоведення ліквідаторами часу, витраченого на вчинення ними окремих дій у ліквідаційній процедурі Боржника, Суд зауважив, що положення статті 30 КУзПБ імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга стаття 30 КУзПБ), що встановлюється ухвалою суду (у цій справі ухвалою від 23.03.2018, пункт 3.5).

Як вбачається з матеріалів цієї справи, учасники справи № 5/109-09 не зверталися до суду зі скаргами чи запереченнями щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Томашука М.С. під час здійснення ним повноважень у даній справі, які б свідчили про неналежне виконання ним повноважень.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ч. 2 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997), ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Як вказано вище та підтверджено матеріалами справи, 02.04.2024 року відбулись збори комітету кредиторів боржника (протокол від 02.04.2024 року), за результатами проведення яких було прийнято, зокрема, рішення:

схвалити звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про нарахування і виплату грошової винагороди в розмірі 1 360 259,00 грн. за підсумками процедури банкрутства в період із 14.12.2010 року по 01.04.2024 року у справі № 5/109-09 про банкрутство ТОВ Торговий дім "Віктор";

схвалити звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про здійснення та відшкодування витрат в розмірі 3 713,44 грн. за підсумками процедури банкрутства в період із 14.12.2010 року по 01.04.2024 року у справі № 5/109-09 про банкрутство ТОВ Торговий дім "Віктор" .

Дослідивши поданий до суду звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-19/92 від 17.04.2024 року про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками виконання повноважень арбітражного керуючого ТОВ "Торговий дім "Віктор" у справі № 5/109-09, суд дійшов висновку про його затвердження.

Щодо клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-19/93 від 17.04.2024 року про пропорційне стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого основної грошової винагороди та витрат ліквідатора, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997), ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

У своїй постанові від 04.10.2018 року по справі № 916/1503/17, Верховний Суд зазначив, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці N 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, або взагалі відсутні, арбітражний керуючий не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011- 15/2551-2012).

Таким чином, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, так і за ухвалою суду пропорційно сумам грошових вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011).

Слід зазначити, що кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.

Згідно з викладеним у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 12/23-Б висновком про правильне застосування норм права, які регулюють питання нарахування, оплати та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) і оплати його послуг (п. 44 вказаної постанови), не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів жодним чином не впливає на оплату його послуг. А відмова судом у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів за умови потенційної можливості виявлення майнових активів банкрута у майбутньому, а також за умови попереднього затвердження звітів про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого нівелює стадію виконання судових рішень, якими встановлювалися і затверджувалися розміри послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2023 року у справі № 908/1946/15-г, відхиляючи аргументи скаржника про відсутність підстав для вимог ліквідаторів щодо стягнення з кредиторів виплати грошової винагороди у заявлених розмірах через недоведення ліквідаторами часу, витраченого на вчинення ними окремих дій у ліквідаційній процедурі Боржника, Суд зауважує, що положення статті 30 КУзПБ імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга стаття 30 КУзПБ), що встановлюється ухвалою суду (у цій справі ухвалою від 23.03.2018, пункт 3.5).

Як зазначено раніше, учасники справи № 5/109-09 не зверталися до суду зі скаргами чи запереченнями щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Томашука М.С. під час здійснення ним повноважень у даній справі, які б свідчили про неналежне виконання ним повноважень.

Також, як встановлено судом, у цій справі фонд для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого кредиторами не створювався; майно та кошти у банкрута, які могли б бути спрямовані для сплати винагороди арбітражного керуючого також відсутні, що підтверджується наявними матеріалами справи.

За наведених вище обставин, положень законодавства та судової практики, суд дійшов висновку про те, що сплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого Томашука М.С. повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

При цьому, суд зауважує, що звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками виконання повноважень арбітражного керуючого ТОВ "Торговий дім "Віктор" у справі № 5/109-09, був схвалений комітетом кредиторів (протокол від 02.04.2024 року) та затверджений судом, про що зазначено вище.

Водночас, суд здійснивши перевірку наведеного у клопотанні розрахунку основної грошової винагороди, пред`явленої до пропорційного стягнення з кредиторів, дійшов висновку, що нараховані суми коштів є арифметично вірними та відповідають обставинам справи і приписам законодавства.

З огляду на наведені вище обставини та положення закону, зокрема, щодо конституційно закріпленого права на оплату праці та щодо недопустимості примушування до безоплатної праці в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-19/93 від 17.04.2024 року про пропорційне стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого основної грошової винагороди та витрат ліквідатора у справі № 5/109-09.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 30, 41, 58-67, 90 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 169, 232-236, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Затвердити звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-19/92 від 17.04.2024 року про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками виконання повноважень арбітражного керуючого ТОВ "Торговий дім "Віктор" у справі № 5/109-09 (витрати арбітражного керуючого ТОВ Торговий дім "Віктор" за період з 14.12.2010 року по 01.04.2024 року в розмірі 3 713,44 грн.; основна грошова винагород арбітражного керуючого ТОВ Торговий дім "Віктор" за період з 14.12.2010 року по 01.04.2024 року у розмірі 1 360 259,00 грн.).

2. Задоволити клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-19/93 від 17.04.2024 року про пропорційне стягнення з кредиторів на користь ОСОБА_1 основної грошової винагороди та витрат ліквідатора у справі № 5/109-09.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиш" (вул. Соборна, 52, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13336948) на користь арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 583 104,17 грн. основної грошової винагороди за виконання повноважень арбітражного керуючого у справі № 5/109-09 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Віктор".

4. Стягнути з Акціонерного товариства "РВС Банк" (вул. Введенська, 29/58, м. Київ; код ЄДРПОУ 39849797) на користь арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 780 868,27 грн. основної грошової винагороди за виконання повноважень арбітражного керуючого у справі № 5/109-09 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Віктор".

5. Видати накази після набрання ухвалою суду законної сили.

6. Затвердити підсумковий звіт арбітражного керуючого (ліквідатора) Томашука М.С. № 02-19/91 від 17.04.2024 року за період ліквідаційної процедури у справі № 5/109-09 та ліквідаційний баланс ТОВ "Торговий дім "Віктор" у справі № 5/109-09.

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віктор" (с. Зарванці, 7 км. Хмельницьке шосе, Вінницький р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 32938712) як юридичну особу ліквідувати.

8. Відповідно до положень ч. 4 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

9. Припинити повноваження ліквідатора ТОВ "Торговий дім "Віктор" - арбітражного керуючого Томашука М.С. у справі № 5/109-09.

10. Припинити дію мораторію введеного ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.04.2009 року у справі № 5/109-09.

11. Закрити провадження у справі № 5/109-09 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Віктор".

12. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на адреси електронної пошти: арбітражному керуючому Томашуку М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПАТ "РВС Банк" - office@rwsbank.com.ua; Вінницькому ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - info@vn.vn.dvs.gov.ua; відділу "Центр надання адміністративних послуг" Якушинецької сільської ради - yakushinecka-rada@ukr.net.

Згідно ч. 4 ст. 9 КУ з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи