Рішення

від 18.06.2024 по справі 686/4032/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/4032/24

Провадження № 2/686/2552/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі судового засідання Лазоренко К.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

та представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «М-СТЕЛ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, видачі трудової книжки та копії наказу про звільнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «М-СТЕЛ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, видачі трудової книжки та копії наказу про звільнення в сумі 191349 грн. 62 коп. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн., посилаючись на те, що вона з квітня 2019 року по березень 2022 року працювала на посаді бухгалтера вказаного товариства. У квітні 2022 року у зв`язку із введенням воєнних дій у м. Харкові змушена переїхати в м. Хмельницький, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа. 26 травня 2022 року вона направила відповідачу заяву про звільнення. Однак, останній ніяких дій з цього приводу не вчиняв. Вказані обставини підтверджуються рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується за наявності таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Про намір позивача звільнитись ТОВ «М-СТЕЛ» дізналось 31 жовтня 2023 року при отриманні рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 жовтня 2023 року.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 38 ч. 1 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до вимог ст. 47 ч. 1 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до вимог ст. 48 ч. ч. 1-3 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно довимог ст.117КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно довимог ст.235ч.5КЗпП Україниу разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки (постанова Верховного Суду від 5 лютого 2020 року, справа № 761/29172/18).

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до вимог ст. 23 ч. ч. 1 та 2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 жовтня 2023 року, яке набрало законної сили 28 листопада 2023 року, вирішено визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «М-СТЕЛ» у зв`язку із звільненням позивача із займаної посади бухгалтера за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 14 червня 2022 року, зобов`язавши відповідача видати їй належно оформлену трудову книжку із записом про звільнення на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Наказом керівника ТОВ «М-СТЕЛ» ОСОБА_4 від 20 листопада 2023 року припинено трудовий договір (контракт) з ОСОБА_1 . Цього ж дня з нею було проведено розрахунок при звільненні на суму 11927 грн. 11 коп. А 5 січня 2024 року на адресу позивача були направлені вищезгаданий наказ та трудова книжка. З червня 2022 року позивач працевлаштована.

Відповідно до вимог ст. 76 ч. 1 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 77 ч. 1 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ч. 1 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ч. 1 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 89 ч. 1 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Однак, позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що саме з вини відповідача їй не було видано трудової книжки та наказу про звільнення і не довела заподіяння їй моральної шкоди з цього приводу. Не надала суду доказів про направлення 26 травня 2022 року відповідачу заяву про звільнення.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 38 ч. 1, 47 ч. 1, 48 ч. ч. 1-3, 116, 117, 235 ч. 5, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «М-СТЕЛ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, видачі трудової книжки та копії наказу про звільнення в сумі 191349 грн. 62 коп. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

18.06.2024