Рішення

від 13.06.2024 по справі 740/1009/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/1009/24

Провадження № 2/740/603/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Дьоміної Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

установив:

У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив позбавити відповідача батьківських прав стосовно його дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано 15 липня 2015 року, після розлучення дочка ОСОБА_1 проживала разом з матір`ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , у зв`язку з чим 29 січня 2024 року наказом начальника служби у справах дітей Вертіївської сільської ради неповнолітня ОСОБА_1 тимчасового влаштована в родину рідного дядька ОСОБА_4 . Відповідачу повідомлено про дочку, яка залишилася без батьківського піклування та про обов`язок участі у вихованні та утриманні дитини, належного виконання батьківських обов`язків. Однак 05 лютого 2024 року останній з`явився до Вертіївської сільської ради та повідомив, що ніде не працює, утримувати та виховувати дитину не має змоги, не має бажання спілкуватися з дитиною, проти позбавлення його батьківських прав - не заперечував.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться долею дочки, її життям та станом, органом опіки та піклування Вертіївської сільської ради прийнято висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої дочки ОСОБА_1 .

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19 квітня 2024 року 10-00 год., яке відкладено на 20 травня 2024 року 09-30 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2024 року підготовче провадження у справі закрито; судове засідання призначено на 13 червня 2024 року 15-30 год.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача - ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

До суду надійшла заява від відповідача, в якій він просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі, при цьому зазначив, що розуміє всі наслідки позбавлення його батьківських прав стосовно його неповнолітньої дочки. Також зазначив, що свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, не бачив дочку 16 років, не брав та не планує брати у майбутньому участі у вихованні ОСОБА_1 .

Третя особа подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність за наявними в справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (а. с. 6), шлюб між якими розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2015 року (а. с. 14).

Мати дитини - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 11).

Рішенням Виконавчого комітету Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 13 лютого 2024 року № 22 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої дочки ОСОБА_1 (а. с. 18-20).

До позовної заяви додано заяву ОСОБА_2 про те, що він не має змоги утримувати та виховувати свою дочку ОСОБА_1 , не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав. Таку ж заяву відповідач подав до суду, позов визнав, підтвердив обставини, зазначені в позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, сама дитина, яка досягла 14 років.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У п. 15 указаної постанови зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У Конвенції про права дитини зазначено, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи, дослідження доказів знайшли своє підтвердження обставини, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання своєї дочки ОСОБА_1 . Зокрема, відповідач як батько не спілкувався з дитиною тривалий час (16 років) до моменту повідомлення йому про смерть матері дитини - його колишньої дружини, не брав участі у вихованні дитини, матеріально не забезпечував.

Досліджені в судовому засіданні докази та письмові пояснення відповідача вказують на його свідоме небажання належним чином виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину та займатись її вихованням.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, а також з метою забезпечення інтересів і потреб дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення відповідача ОСОБА_6 батьківських прав є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до вимог ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Разом з цим згідно із ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За таких обставин, наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

З огляду на вказане суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 82, 89, 263 - 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Органу опіки та піклування Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) позбавити батьківських прав стосовно його дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 13 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Зобов`язати Орган опіки та піклування Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області відкрити особистий рахунок на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко