Постанова

від 19.06.2024 по справі 127/1238/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/1238/24

Провадження № 22-ц/801/1210/2024

Категорія: 63

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 рокуСправа № 127/1238/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.

Секретар: Кобенда Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-40»

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2024 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-40» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,

Рішення ухвалила суддя Венгрин О. О.

Рішення ухвалено без виклику сторін у м. Вінниці

Дата складення повного тексту рішення 26 березня 2024 року,

В с т а н о в и в:

У січні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-40» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, мотивувавши свої вимоги тим, що у житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 у першому під`їзді на першому поверсі розташоване допоміжне приміщення, яке при проектуванні та здачі в експлуатацію будинку відводилося під колясочну.

У квартирі АДРЕСА_2 цього будинку зроблено перепланування із протиправним зайняттям частини приміщення колясочної, шляхом замуровування входу загального користування та зміщення перестінку квартири в приміщення колясочної. Власником вказаної квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , до якої об`єднання неоднорозово зверталося з вимогою звільнити колясочну та повернути це приміщення у загальне користування співвласників будинку, але відповідач на висунуті вимоги не реагує, від отримання письмової претензії з відповідними вимогами відмовилася.

Тому об`єднання звернулося до суду із даним позовом і просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні нежитловим допоміжним приміщенням колясочної, розташованої на першому поверсі у першому під`їзді житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , шляхом його звільнення та відновлення, згідно з плануванням на момент здачі будинку в експлуатацію.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2024 року відмовлено в задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-40» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

В апеляційній скарзі позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-40» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити і стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Зазначив, що оскаржуване рішення суду вважає незаконним, необґрунтованим та необ`єктивним, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції не спростував і не надав належної об`єктивної оцінки акту про виявлення перешкод у користуванні майном спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку від 15 листопада 2023 року, а відмовивши у задоволенні позову, мотивував, своє рішення тим, що суду не надано інших доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а яких саме доказів бракує для об`єктивного розгляду справи, суд не вказав.

Також суд першої інстанції ухваливши здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визнав достатнім обсяг доказів для прийняття рішення у справі, водночас, розглядаючи справу по суті, констатував недостатність доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тому позивач був переконаний, що у суду немає потреби в додаткових доказах для об`єктивного вирішення спору. Згідно діючих законів, а також Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004, де у п. 1.1 вказано, що допоміжні приміщення, у тому числі колясочні, передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Такі допоміжні приміщення стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном. Комісією ОСББ «Фортуна-40» визначено як факт перешкоди у користуванні майном спільної сумісної власності, так і правовий статус такого майна допоміжне приміщення загального користування.

Крім цього суд першої інстанції нічого не врахував із перерахованого в частині 3 статті 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не врахував у сукупності положення статтей 19 і 274 ЦПК України та безпідставно розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи та суттєво ускладнило надання сторонами доказів у справі, заявлення відповідних клопотань і заяв.

Судом допущено порушення вимог частини 2 статті 277 ЦПК України, відповідно до якої питання про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 274 ЦПК України вирішується на підставі відповідного клопотання позивача, яке суду першої інстанції позивачем не подавалося. А за правилами статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач не надала відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк до 16 травня 2024 року, проте 31 травня 2024 року надала клопотання, у якому вказала, що їй не було відомо про пред`явлений до неї позов і про ухвалення 26 березня 2024 року рішення суду, оскільки із 12 вересня 2023 року по 29 квітня 2024 року вона перебувала на лікуванні, про що надала підтверджуючі докази, видані медичними установами.

Відзив вона не встигла подати до 16 травня 2024 року, оскільки копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2024 року про відкриття провадження у справі вона отримала лише 27 травня 2024 року та отримала копію апеляційної скарги. У зв`язку із такими обставинами вона надала і просить долучити до матеріалів справи такі докази: 1. Договір дарування квартири від 12 липня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., за яким дарувальник ОСОБА_2 подарувала обдарованій ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 , яка належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 04 листопада 2021 року та згідно документів, що підтверджують право власності, та інформації з Державного реєстру речових прав, має загальну площу 41,1 кв. м., в тому числі житлову площу 22,4 кв. м.; 2. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 304780328 від 12 липня 2022 року; 3. Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 .

Як вбачається із матеріалів справи ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2024 року про відкриття провадження у цивільній справі № 127/1238/24 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-40» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, повернулася не врученою адресату ОСОБА_1 по зазначеній поштою причині «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 27 і зворот), повторно судом надіслана відповідачу і повернулася неврученою по тій же причині (а. с. 2, 28, 29, 30).

Надіслана 03 травня 2024 року апеляційною інстанцією відповідачу ОСОБА_1 копія ухвали від 03 травня 2024 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСББ «Фортуна-40», повернулася 20 травня 2024 року до суду не врученою по зазначеній поштою причині «за закінченням терміну зберігання».

Згідно заяви відповідача ОСОБА_1 від 27 травня 2024 року дану копію ухвали суду вона отримала 27 травня 2024 року.

За правилами частин 1 і 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і ній і додаткового поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

У зв`язку з тим, що відповідач надала докази неможливості з об`єктивних причин, що не залежали від неї, подати до суду першої інстанції докази у справі, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, що судом розцінюється винятковим випадком, і такі докази, які не були досліджені судом першої інстанції приймаються до розгляду судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, пояснивши, що об`єднанню було відомо про те, що такі перепланування, як приєднання приміщення колясочної до квартири АДРЕСА_2 були проведені її попереднім власником, який хворів, довго лікувався і помер. У зв`язку із станом його здоров`я до нього претензій об`єднання не заявляло. На заявлені об`єднанням претензії до відповідача по справі вона не реагувала і не усунула перешкоди. Також просить відмовити у стягненні на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн., з тих підстав, що відповідач незаконно зайняла допоміжне приміщення колясочної, на що вона не мала права, оскільки згідно чинного законодавства України громадяни не вправі приватизовувати такі приміщення.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Усов Ю. В. просить залишити рішення суду без змін та стягнути з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

Апеляційний суд перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-40», затвердженого загальними зборами співвласників об`єднання, протокол № 16 від 10 липня 2019 року, ОСББ «Фортуна-40» створена власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (а. с. 6-13).

Згідно протоколу № 1 засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-4» від 24 травня 2017 року, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , головою правління ОСББ «Фортуна-40» обрано ОСОБА_3 (а. с. 5).

Згідно акта про виявлення перешкод у користуванні майном спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку від 15 листопада 2023 року, оформленого комісією у складі: голови правління ОСОБА_3 та членів правління: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , при огляді допоміжних приміщень загального користування у першому під`їзді на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , виявлено перешкоду в користуванні допоміжним приміщенням, яке при проектуванні та здачі в експлуатацію будинку відводилося під колясочну, а саме, у квартирі АДРЕСА_2 цього будинку зроблено перепланування із протиправним зайняттям частини приміщення колясочної, шляхом замуровування входу загального користування та зміщення перестінку квартири в приміщення колясочної. Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , яка на вимогу голови правління щодо звільнення приміщення колясочної, не реагує (а. с. 4).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позов є необґрунтованим та до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема те, що в будинку по АДРЕСА_1 у першому під`їзді на першому поверсі при проектуванні та здачі в експлуатацію будинку було допоміжне приміщення колясочна, якої площі, де знаходилося та що саме відповідач ОСОБА_1 протиправно його зайняла, здійснила самочинне перепланування (замурувала вхід, перенесла стіну тощо).

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає вимогам законності і справедливості.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1). Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч. 2).

Частиною 2 статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Позивач у заявленому позові і в апеляційній скарзі посилається на те, що він як власник майна вправі витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено правилами статті 387 ЦК України, при цьому просить зобов`язати відповідача ОСОБА_1 , яка є одним із співвласників у багатоквартирному будинку, усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням колясочної, шляхом його звільнення та відновлення, згідно з плануванням на момент здачі будинку в експлуатацію.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Допустимість доказів полягає у тому, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені по справі обставини, з урахуванням наведених вимог норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні майном, з тих підстав, що позивачем не доведено належними і допустимим доказами тих обставин, якими позивач обґрунтував свої вимоги, зокрема не довів того, що в будинку по АДРЕСА_1 у першому під`їзді на першому поверсі при проектуванні і здачі в експлуатацію будинку було таке допоміжне приміщення колясочна, яка площа цього допоміжного приміщення, місце розташування допоміжного приміщення, а також не довів тих обставин, що саме відповідач ОСОБА_1 своїми діями зайняла це допоміжне приміщення, що такі її дії носять протиправний характер, що саме вона здійснила самочинне перепланування: замурувала вхід, перенесла стіну тощо, та матеріали справи не містять таких доказів.

Матеріали цивільної справи містять докази, прийняті судом, в порядку винятковості, до розгляду згідно вимог частини 3 статті 367 ЦПК України, які свідчать про те, що у власності відповідача із 12 липня 2022 року перебуває квартира АДРЕСА_3 , яка має загальну площу 41,1 кв. м., житлову площу 22,4 кв. м., до якої згідно технічного паспорта, виготовленого 23 червня 2022 року, входить: коридор, комора, санвузол, дві кімнати площею 5,2 кв. м. і 17,2 кв. м., кухня, балкон, а інших приміщень не зазначено. У пункті 5 договору дарування вказано, що дарувальник свідчить і гарантує, а обдаровувана свідчить і переконана, що самовільних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкції щодо квартири не здійснювалося і технічні характеристики квартири фактично відповідають тим, які зазначені у технічному паспорті на квартиру.

Тобто відсутні в матеріалах справи докази на підтвердження існування допоміжного приміщення колясочної, його технічної характеристики і розташування у багатоквартирному будинку та зайняття відповідачем цього допоміжного приміщення колясочної і протиправності такого зайняття.

За таких обставин не заслуговують на увагу та спростовуються викладеним доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції не спростував і не надав належної об`єктивної оцінки акту про виявлення перешкод у користуванні майном спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку від 15 листопада 2023 року, а відмовивши у задоволенні позову, мотивував, своє рішення тим, що суду не надано інших доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а яких саме доказів бракує для об`єктивного розгляду справи, суд не вказав, при цьому, відкривши провадження у цивільній справі суд першої інстанції ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визнавши достатнім обсяг доказів для прийняття рішення у справі, водночас, розглядаючи справу по суті, констатував недостатність доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Апеляційний суд визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції вимог частини 3 статті 274 ЦПК України і безпідставний розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а не за правилами загального позовного провадження; про неврахування судом вимог частини 2 статті 277 ЦПК України, відповідно до якої питання про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 274 ЦПК України вирішується на підставі відповідного клопотання позивача, яке суду першої інстанції позивачем не подавалося.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права.

Частиною 3 статті 376 ЦПК України визначені такі порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, одним із яких, згідно пункту 7 є розгляд судом в порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Малозначними справами, згідно визначення у чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, частині 6 статті 19 ЦПК України, є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У порядку спрощеного позовного провадження, за правилами частин 1-3 статті 274 ЦПК України, розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд (ч. 1).

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2).

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3).

В частині 4 статті 274 ЦПК України наведений перелік справ, спори по яких не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. До таких віднесені справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно доглави 12цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Отже, в порядку спрощеного позовного провадження суд вправі розглядати не лише ті справи, що визначені у частині 1 статті 274 ЦПК України, а й будь-які інші цивільні справи, розгляд яких в порядку спрощеного позовного провадження не заборонений частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 276 ЦПК України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

За правилами частин 1-4 статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1). У випадку, передбаченомучастиною другоюстатті 274 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження (ч. 2). Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 3). Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4).

Відповідно до частин 5 і 7 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5). Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7).

Як вбачається із матеріалів справи ОСББ «Фортуна-40» звернулося до суду із позовом немайнового характеру: про усунення перешкод в користуванні майном, повідомивши у позовній заяві ціну позову, що становить 2684,00 грн. (а. с. 1-3, 20-22). При цьому позивач із поданням позовної заяви не подав одночасно в письмовій формі і не зазначив у самій позовній заяві клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, що він визнав, повідомивши про це в апеляційній скарзі.

Тобто позивач не скористався наданим йому частиною 1 статті 276 ЦПК України та частиною 7 статті 279 ЦПК України правом на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке він вправі був подати разом із позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 127/1238/24; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з урахуванням того, що справа є незначної складності, зібрані докази у справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та є підстави для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 24).

Копія ухвали суду надіслана для відома сторонам 25 січня 2024 року (а. с. 25); позивачу доставлена 30 січня 2024 року, згідно довідки про доставку електронного листа (а. с. 25 на звороті). У судовому засіданні представник позивача підтвердив про отримання ним копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при відкритті провадження у цивільній справі дотримався норм цивільного процесуального права, врахувавши предмет позову, який не належить до переліку справ, що підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження; врахувавши немайновий характер позовних вимог і належність справи до категорії незначної складності; що вирішення даного спору не входить до переліку спорів, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та вірно обрав до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а позивач не скористався наданим йому правом заявити клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження чи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Також є неспроможними інші доводи апеляційної скарги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, на висновки суду не впливають та спростовані наведеним.

Отже висновок суду про відмову у задоволенні позову є обґрунтованим та законним.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат до задоволення не підлягають, оскільки при відмові у задоволенні апеляційної скарги із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, за правилами статті 141 ЦПК України судові витрати перерозподілу не підлягають.

За таких обставин апеляційна скарга на рішення суду до задоволення не підлягає, а законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції не підлягає до скасування.

До задоволення підлягає заява відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача на її користь 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за таких підстав.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи та додані до заяви від 19 червня 2024 року, доказами на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, є: копія договору про надання правничої допомоги від 28 травня 2024 року, укладеного між адвокатом Усовим Ю. В. та ОСОБА_1 ; ордер серії АВ № 1130997 від 31 травня 2024 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Усовим Ю. В. у Вінницькому апеляційному суді; акт прийому-передачі наданих послуг від 19 червня 2024 року; квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки # 0.0.3672515038.1 від 28 травня 2024 року про сплату ОСОБА_1 суми в 12000,00 грн. за призначенням: гонорар, отримувач: адвокат Усов Ю. В.

У пункті 3 «Гонорар» договору про надання правничої допомоги від 28 травня 2024 року визначено, що гонорар винагорода представника за здійснення захисту представництва інтересів довірителя та надання йому інших видів правничої допомоги та становить 12000,00 грн. Дана сума є фіксованою, не залежить від обсягу та тривалості надання правничої допомоги.

Згідно акта прийому-передачі наданих послуг від 19 червня 2024 року, представник адвокат Усов Ю. В. передав, а довіритель ОСОБА_1 прийняла послуги з надання правничої допомоги у справі № 127/1238/24 у Вінницькому апеляційному суді на загальну суму 12000,00 грн., які складаються із: 1) юридичні консультації з довірителем та погодження правової позиції у справі; 2) аналіз релевантної судової практики; 3) складання клопотання з додатками; 4) участь у судовому засіданні.

В матеріалах справи наявне клопотання про долучення доказів у справі від 31 травня 2024 року, подане ОСОБА_1 із зазначенням та додатком копій медичних документів про її хворобу на 11-ти аркушах і таких доказів: копія договору дарування від 12 липня 2022 року; копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 304780328 від 12 липня 2022 року; копія технічного паспорта від 23 червня 2022 року, а також докази надсилання цього клопотання із додатком позивачу (а. с. 61-81).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У поданій заяві відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення заяви з тих підстав, що відповідач незаконно зайняла допоміжне приміщення колясочної, на що вона не мала права, оскільки згідно чинного законодавства України громадяни не вправі приватизовувати такі приміщення. Інших доводів не зазначив, не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не заявив про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката і не довів таких обставин, що є його обов`язком.

Апеляційним судом враховується, що апеляційна скарга позивача ОСББ «Фортуна-40» залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін; що витрати відповідача у справі є дійсними й необхідними і вони мають розумний розмір, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи та стану здоров`я відповідача.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача ОСОБА_1 про стягнення із позивача на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн., що відповідатиме критерію розумності їх розміру, виходячи із процесуального рішення прийнятого за результатом розгляду апеляційної скарги позивача та із конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, ціни позову і його вартості та значення для сторін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-40» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фортуна-40» (код ЄДРПОУ: 36685637) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. В. Матківська

Судді: Ю. Б. Войтко

В. В. Сопрун

Повне судове рішення складено 20 червня 2024 року