Рішення

від 19.06.2024 по справі 910/4832/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2024Справа № 910/4832/24

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сок Трейд»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 126 493,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сок Трейд» (надалі - ТОВ «Сок Трейд») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - АТ «НАЕК «Енергоатом») про стягнення 126 493,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі договору №75/183-21/11-121-01-21-10774 від 13.10.2021 послуг, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 36 546,92 грн. та інфляційних у розмірі 89 946,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

06.05.2024 до Господарського суду міста Києва від АТ «НАЕК «Енергоатом» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на невірний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних, не врахування того, що моментом фактичного виконання рішення суду слід вважати момент списання коштів з рахунку відповідача на рахунок виконавчої служби.

09.05.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Сок Трейд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

13.10.2021 між ТОВ «Сок Трейд» (виконавець) та АТ «НАЕК «Енергоатом» (замовник) було укладено договір №75/183-21/11-121-01-21-10774 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику наступні послуги: «Код ДК 021:2015 - 50410000-2 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (послуга: «Поточний ремонт «Мас-спектометра PERKINELMER ICP-MS-NEXION-300D»)».

Згідно із п. 2.1 Договору вартість послуг за договором складає 820 000,0 грн., крім того ПДВ 20 % 164 000,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору сторони дійшли згоди про те, що оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом шістдесяти календарних днів від дати підписання обома сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначений у пункті 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 у справі №910/9725/22, яке набрало законної сили, встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором та встановлено наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 975 118,74 грн., а також за прострочення виконання грошового зобов`язання з відповідача стягнуто 3% річних у розмірі 19 074,93 грн. за період з 21.12.2021 до 19.09.2022, інфляційні у розмірі 178 004,68 грн. за період з січня 2022 року по серпень 2022 року та судовий збір у розмірі 17 582,98 грн.

За твердженням позивача, основна заборгованість за Договором у розмірі 975 118,74 грн. була сплачена відповідачем згідно платіжної інструкції №59970 від 20.12.2023 в рамках виконавчого провадження №72168178.

Спір у даній справі виник у зв`язку із простроченням, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 36 546,92 грн. та інфляційних у розмірі 89 946,22 грн., які нараховані за період прострочення з 20.09.2022 по 19.12.2023.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

В даному випадку, факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором у розмірі 975 118,74 грн. встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 у справі №910/9725/22, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення для даної справи і встановлені в ньому обставини не підлягають повторному доведенню.

Крім того, вказаним рішенням суду ухвалено стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 19 074,93 грн. за період з 21.12.2021 до 19.09.2022, інфляційні у розмірі 178 004,68 грн. за період з січня 2022 року по серпень 2022 року та судовий збір у розмірі 17 582,98 грн.

В межах виконавчого провадження №72168457 позивачу 13.11.2023 було перераховано 130 608,41 грн. в якості погашення стягнутих у справі №910/9725/22 грошових коштів, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Також, в межах виконавчого провадження №72168457 позивачу 20.12.2023 було перераховано 1 059 172,92 грн. в якості погашення стягнутих у справі №910/9725/22 грошових коштів, що підтверджується платіжною інструкцією №59970 від 20.12.2023.

Відтак, за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 074,93 грн. за період з 21.12.2021 до 19.12.2023 та інфляційні у розмірі 89 946,22 грн. за період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Суд відзначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за Договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Стосовно моменту виконання зобов`язання суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Системний аналіз вказаних норм діючого законодавства дає підстави для висновку про те, що моментом виконання грошового зобов`язання, в тому числі і за судовим рішенням, є дата зарахування коштів на рахунок кредитора.

Щодо черговості погашення грошового зобов`язання, то в даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України, відповідно до яких у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Виходячи з викладеного, позивачем як правомірно визначено дату закінчення строку нарахування 3% річних та інфляційних втрат датою надходження спірних грошових коштів на його рахунок, так і правомірно зараховано в рахунок погашення 3% річних, інфляційних та судового збору грошові кошти у розмірі 130 608,41 грн., які надійшли позивачу 13.11.2023.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний.

Що ж до решти доводів і тверджень позивача та відповідача, які викладені у позові, відзиві на позов і письмових поясненнях, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач вказує на можливість зменшення розміру 3% річних та інфляційних.

Суд відзначає, що в даній справі, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Більш того, на переконання суду, зазначені проценти входять до складу основного боргу, а чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, не підлягають застосуванню положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру заявлених у даній справі 3% річних та інфляційних.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Сок Трейд» 3% річних у розмірі 36 546,92 грн. та інфляційних у розмірі 89 946,22 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сок Трейд» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сок Трейд» (65016, м. Одеса, вул. Літературна, буд. 12; ідентифікаційний код 32642016) 3% річних у розмірі 36 546 (тридцять шість тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 92 коп., інфляційні у розмірі 89 946 (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий