Рішення

від 11.06.2024 по справі 910/13441/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024Справа № 910/13441/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-транс"

про стягнення 194 859,50 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-транс" про стягнення з останнього штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 194 859,50 грн.

Позов обґрунтований неправильним зазначенням відповідачем у накладній №37263159 маси вантажу у вагоні №60442472, у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 122 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 194 859,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 позовну заяву ПАТ "Українська залізниця" прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, учасникам справи надані строки для реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків.

07.11.2018р. до суду надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідач в поданому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зокрема з наступних підстав:

- відсутність в комерційному акті відомостей про те, як саме відбувалось зважування;

- дані комерційного акту №456809/9/16 від 06.04.2018 не можуть бути належним доказом у справі, так як зважування вагону проводилось без розчеплення вагонів;

- комерційний акт суперечить п. 10 Правил складання актів, яким передбачено, що комерційний акт підписує не три особи, а чітко передбачені посади трьох осіб. Спірний комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи). Натомість комерційний акт містить підпис службовця АРБ Бичко Т.М., який участі у перевірці маси вантажу не брав.

20.11.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. У відповіді позивач зазначив про наступне.

Щодо доводів відповідача що комерційний акт № 456809/9/16 від 06.04.2018 складений з порушенням Правил складання актів у зв`язку з чим вказаний комерційний акт не є належним доказом.

За твердженням позивача, комерційний акт №456809/9/16 від 06.04.2018 на ст. П`ятихатки Придн. підписано трьома особами -працівниками залізниці.

Щодо доводів відповідача щодо відсутності в комерційному акті №456809/9/16 від 06.04.2018 відомостей про те, як саме відбувалось зважування.

Позивач зазначає, що будь яка інформація про те як відбувалось зважування вагона не повинна міститись в комерційному акті. Доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими, це суто суб`єктивне припущення.

Також в матеріалах справи знаходиться Акт загальної форми №155 та №156 в яких вказано, що "Вагон задержан", тобто свідчить про те, що вагон був відчеплений та зважувався окремо від складу поїздів.

Щодо доводів відповідача про те, що комерційний акт №456809/9/16 від 06.04.2018 містить підпис АРБ Бичко Т.М.

В даному випадку комерційний акт підписує заст.ДС Ковальов І.О., приймальник поїзда Федоров О.Л. та АРВ Бичко Т.М. - це єдині три особи на станції П`ятихатки Придн. які можуть підписувати комерційний акт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 провадження у справі було зупинено до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи 916/2450/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення 169 900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 поновлено провадження у справі № 910/13441/18, підготовче засідання призначено на 09.04.2024.

09.04.2024 до суду Позивачем подано Клопотання про долучення доказів з метою підтвердження повноважень підписантів комерційного акту від 06.04.2018 №456809/9/16, а саме: копію наказу від 04.06.2018 №66/ДС; копію посадової інструкції заступника начальника станції Ковальова І.О.; копію робочої інструкції приймальника поїздів станції П`ятихатки Федорова О.Л.; копію робочої інструкції агента з розшуку вантажу та багажу станції П`ятихатки Бичко Т.М., які прийняті судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 відкладено підготовче засідання у справі до 23.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 ухвалено закрити підготовче провадження у справі №910/13441/18 та призначено справу № 910/13441/18 до судового розгляду по суті на 28.05.2024.

28.05.2024 Відповідачем подано Клопотання про зменшення розміру застосованого штрафу до 38 971,90грн., що відповідає розміру однієї провізної плати.

Представник Позивача заперечує проти Клопотання про зменшення розміру застосованого штрафу.

В судовому засіданні 28.05.24 оголошено перерву до 11.06.2024.

В судове засідання 11.06.2024 представник відповідача не з`явився, про причини неявки в судове засідання 11.06.2024 суд не повідомив, жодних заяв про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис представника відповідача Майструка Є.С. в Розписці про оголошення перерви від 28.05.2024..

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані сторонами судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року зі станції Тернопіль Львівської залізниці відправником ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-транс" відправлено до станції Роя Донецької залізниці вантаж - брухт чорних металів, не пойменованих у алфавіті, у вагоні №60442472. Вантажоодержувачем визначено у вказаній накладній ООО "Єлектросталь -Курахово".

Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 65 750 кг.

Спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) (п. 26 залізничної накладної).

При проходженні вагону через станцію П`ятихатки Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею.

Спір між сторонами справи виник, внаслідок допущення вантажовідправником, яким є відповідач, порушення, яке полягає у неправильному зазначені у залізничній накладній маси вантажу.

Так, як стверджує позивач, перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні № 60442472 складає 62600 кг, тобто на 3150 кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній №37263159.

Відповідно до п. 23 Статуту залізниці відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Як вбачається зі ст. 37 Статуту залізниць та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, (далі - Правил приймання вантажів до перевезення) загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.6 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниці за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Так, судом встановлено, що у залізничній накладній маса вантажу визначена відправником, тобто відповідачем, (п. 24 накладної), шляхом зважування на електронних вагах (п. 26 накладної).

З пункту 28 залізничної накладної вбачається, що вантаж завантажувався у вагоні № 60442472 вантажовідправником - відповідачем.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Так, правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 за №567/6855, в п.2 яких зазначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Пунктом 5.5 Правила оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Таким чином, обставина невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, належить до предмету доказування у справі і повинна бути підтверджена комерційним актом.

Так, по прибутті вагону на станцію П`ятихатки Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт №456809/9/16 від 06.04.2018.

Як вбачається з комерційного акта №456809/9/16 від 06.04.2018, підставою його складення стала невідповідність маси вантажу, який перевозився у вагоні №60442472, даним, зазначеним вантажовідправником у накладній № 37263159 від 31.03.2018.

З розділу "Д" комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону №66722349 в статичному режимі в присутності заст. Нач .станції Ковальова, ВОХР Хіміч на справних 150тн. вагоних вагах №12 станції П`ятихатки, які пройшли держповірку 25.10.17p, виявлено вагу брутто-85600 кг, тара по документу - 23000 кг, нетто - 65750кг, що менше ваги зазначеної в документі на 3150 кг. Навантаження вантажу нерівномірне вище бортів на 5-20см. На рівні бортів. Вантаж пакетований, марковано. Маркування не порушене. Вагон бездверний, люки укручені згідно гл.3 п.1.5 додатку 3 до СМГС. Прибув з охороною, зданий під охорону. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. За штатним розкладом Зав.ВД відсутній.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що комерційний акт від 06.04.2018 №456809/9/16 підписано в присутності заст. ДС заст. нач. станції Ковальова, ВОХР Хіміч, АРВ Бичко Т.М.

Згідно довідки №101 від 10.10.2018 по штатному розкладу на станції П`ятихатки відсутні такі посади, як завідувач вантажного двору.

Таким чином, у сукупності комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці, перелік посад яких не є нормативно вичерпним, до підписання акту можуть бути залучені інші працівники залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт на станції П`ятихатки підписано трьома особами - працівниками залізниці.

Отже твердження відповідача про підписання комерційного акту не уповноваженими особами, судом відхиляється, оскільки відсутність у комерційному акті підпису начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) не позбавляє його належної доказової сили, якщо на станції згідно штатного розкладу немає таких посад, і акт підписаний трьома працівниками залізниці.

Таким чином, суд дійшов висновку, що комерційний акт складено із дотриманням п. 10 Правил складання актів.

З комерційного акту від 06.04.2018 №456809/9/16 вбачається, що різниця маси вантажу виникла не у зв`язку з втратою вантажу, а внаслідок невірного визначення відповідачем маси у залізничній накладній.

Допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача (вантажовідправника) є саме комерційний акт.

Доводи відповідача про те, що у комерційному акті відсутній опис способу та порядку зважування вантажу (із розчіпленням вагонів або без розчіплення) свідчить про порушення перевізником вимог п. 10 Правил приймання вантажів, яка передбачає, що із зупинкою і розчіпленням вагонів зважуються метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом, суд відхиляє, оскільки Правилами складання актів передбачено, що в акті має бути вказаний детальний опис вантажу, а не спосіб його зважування. Відтак, відсутність у комерційному акті таких відомостей само по собі ще не свідчить про здійснення зважування без розчіплення вагонів.

При цьому, суд встановив, що спірний вагон зважувався з розчепленням, що відповідає вимогам п.10 Правил приймання вантажів, про що свідчить зокрема Акт загальної форми №155 та №156 в яких вказано, що "Вагон задержан", тобто свідчить про те, що вагон був відчеплений та зважувався окремо від складу поїздів.

Крім того, судом прийнято до уваги, що вагон №60442472, який прибув 05.04.2018 з вантажем металобрухт по відправці зі станції Тернопіль Львівської залізниці до станції Роя Донецької залізниці, зважувався двічі на вагах станції П`ятихатки, на справних 150тн. вагонних вагах №12, які пройшли держповірку 25.10.17p Зважування проводилось приймальником поїздів Федоровим в присутності заст. нач.станції Ковальова.

Суд дійшов висновку про те, що цей акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-транс".

Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, В свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порти стягується штраф у розмірі згідно Із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З урахуванням викладеного, відповідач, як відправник вантажу, несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній є обґрунтованими і відповідають матеріалам справи та вимогам Статуту.

Суду доведено, що провізна плата за вагон №60442472 від станції Тернопіль Львівської залізниці до станції Донецької залізниці дорівнює 38 971,90грн.

Отже, враховуючи приписи статей 122, 118 Статуту залізниць України, позивачем нараховано штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 194 859,50 грн. (38 971,90грн. х 5).

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою, і, водночас, відповідачем належними доказами, як того вимагають приписи статей 73 і 74 ГПК, не спростованою.

Отже, відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладних, несе саме вантажовідправник.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушення.

Заява відповідача щодо зменшення розміру штрафу задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Тому недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення. Сума штрафу не пов`язана зі збитками залізниці та їх наслідками.

Разом з тим за приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов й на розсуд суду.

Зі змісту зазначених правових норм також вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінка доказів у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторони у справі є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів та згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання, а їх зменшення допустиме лише за наявності виняткових обставин.

З огляду на викладене, доводи, покладені відповідачем в основу заявленого ним клопотання, суд оцінює критично, тим більше, що вони не підтверджені жодним доказом.

Так, кризові явища у сфері його діяльності жодним чином не впливають на добросовісність відповідача щодо необхідності належного оформлення залізничних накладних, а відтак не можуть бути виправданням неналежного виконання ним зазначеного обов`язку й допущеного порушення.

Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд також враховує нормативні положення статей 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" згідно з якими залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

Завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

За змістом статті 6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання відповідача на завищений розмір штрафу є оцінкою розміру штрафу, встановленого чинним законодавством, у порівнянні з його фінансовим становищем як підприємницького товариства.

Заявлена позивачем до стягнення сума штрафу не є занадто великою; можливість цього штрафу негативно вплинути на підприємницьку діяльність відповідача останнім не доведена.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення, то суд звертає увагу на те, що за змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

У спірних правовідносинах між сторонами неустойка - штраф передбачений законодавством та нарахований позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків (втрат).

Висновок суду щодо оцінки аргументів, покладених відповідачем в основу заявленого ним клопотання про зменшення суми штрафу, збігається з правовою позицією з аналогічного питання Верховного Суду.

Інших заслуговуючих на увагу доводів, обґрунтованих належними та допустимими доказами на підтвердження можливості зменшення суми штрафу, відповідач суду не навів.

Відповідно до положень ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, заперечення відповідача не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Надані позивачем й досліджені судом докази в обґрунтування позовних вимог є більш вірогідними та переконливими, аніж доводи відповідача та докази, надані на їх спростування.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу у загальному розмірі 194 859,50 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню судом повністю в сумі 194 859,50 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-транс" про стягнення 194 859,50 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-транс" (03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А, ідентифікаційний код 36559147) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф сумі 194 859 (сто дев`яносто чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 50 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 922 (дві тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн 89 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.06.2024

Суддя Борисенко І. І.